Преподобного отця нашого Ніла-посника передмова про молитву

Преподобного отця нашого Ніла-посника передмова про молитву оли мене опалювало полум’я нечистих пристрастей, охолодив тидотиком боголюбних твоїх писань мій ум (що знемагав від найга небніших помислів), блаженно наслідуючи великого наставника й учителя. Та й не дивно. Тобі-бо завжди була визначена частка, як благословенному Якову. Добре послужив ти ради Рахилі, а одержав Лію, то й намагаєшся здобути улюблену, служачи за неї ще сім років (Бут. 29, 20.28). А я не можу не признатися, що цілу ніч трудився і нічого не впіймав, однак, за словом твоїм, закинув я сіті і виловив многоту риби, не кажу, що це великариба, але всього є 153 рибини (Йо. 21, 11). Посилаючи тобі їх у кошику любови, виконую твоє повеління таким числом глав. Дивуюся тобі і вельми похва ляю твоє особливе бажання, що хочеш бачити глави про молитву. Не простохочеш мати їх написані від руки чорнилом, а встановлені в умі любов’ю і не злопам’ятністю. Але оскільки все подвійне і одне з двох суперечить другому, за словом премудрого Сираха, то прийми ці глави на письмі і духом зрозумій, що всякому писанню передує ум. Якби не так, то не було б і писання. Так є і подвійний спосіб молитви: один діяльний, а другий споглядальний. Так само і з числами: саме число – це кількість, а те, що позначається числом, –якість. Розділивши Слово про молитву на 153 глави, послали ми тобі єван гельське приношення, аби знайшов ти в ньому солодкість символічного числа і образ трикутний і шестикутний: перший – це благочесне пізнання Тройці, а другий – опис цього світу. Але й число сто само по собі чотирикутне, число п’ятдесят – тричі трикутне і кругле, число двадцять сім – трикутне, двадцятьп’ять – кругле, бо п’ять разів по п’ять буде двадцять п’ять. Отож маєш чо тирикутний зразок. Не тільки четвіркою чеснот, мудре пізнання цього віку подібне до числа двадцять п’ять через округлість часів. Тиждень-бо йде за тижнем, місяць за місяцем, і з року в рік повертається літо, і кожна пора року настає за іншою порою, рух сонця і місяця викликає прихід весни, а потімліта. А трикутне число може означати пізнання Святої Тройці. Інакше кажу чи, якщо взяти декілька значень числа 153, то знай, що воно трикутне, себто діяльне, природне і богословне. Ще воно може означати віру, надію і любов,золото, срібло, коштовне каміння. Але це число таке, а ти не нехтуй обме женістю глав, як той, що вміє насичуватися і втрачати, як той, хто пам’ятає того, хто не відкинув двох лепт удовиці, а прийняв їх раніше, ніж прийняв усі багатства інших, тому й сам уміє зберегти плід благовоління і любови своїмбратіям. Молися за хворого, щоб він видужав, і, взявши своє ложе, ходив бла годаттю Христовою. Амінь.

1 Коли хто хотів би зробити пахощі, нехай візьме “стакти, пахучої ракови ни, гальвану й чистого ладану, усього по рівній частині” (Вих. 30, 34). Оце і є четвірка чеснот; коли вони досягли своєї повноти і рівні по силі, не буде зраджений ум.

2 Коли душа очиститься сповненням заповідей, тоді встановить ум у непо хитному чині, і він стане здатним прийняти потрібний устрій.

3 Молитва – це бесіда ума з Богом. Для молитви потрібен певний устрій ума, щоб вона непохитно прямувала до свого Владики і провадила бесіду з Ним без ніякого посередника.

4 Якщо до неопалимої купини, що була на землі, Мойсей не міг наблизити ся, поки не скинув взуття свого (Вих. 3, 5), то чому ти, бажаючи бачити того, хто понад усякі чуття й помисли, і стати Його співбесідником, не відкинеш від себе усякого пристрасного помислу?

5 Спершу молися, щоб прийняти тобі сльози, аби плачем пом’якшити жорстокість твоєї душі, і, ісповідавши твої беззаконня Господеві (Пс. 31, 5), одер жиш від Нього прощення.

6 Виточуй сльози, коли будеш про щось просити, вельми-бо радується Вла дика, коли молишся ти зі сльозами.

7 Якщо виливаєш у своїй молитві джерело сліз, то не пишайся в собі, ніби ти більший за інших. Молитва твоя прийняла поміч, аби зміг ти ісповідатисвої прогрішення і сльозами вмилостивити Владику. Не перетворюй у при страсті відвернення від пристрастей, щоб більше не прогнівати того, хто дав тобі благодать.

8 Численні плачуть за гріхи, забувши про намір своїх сліз, а тому стали несамовитими і зведеними.

9 Стій витривало і молися кріпко, відвертайся від клопотання і находжен ня помислів. Вони бентежать тебе й докучають тобі, аби послабити твою кріпость.

10 Коли бачать біси, що ти намагаєшся ревно молитися, тоді вкладають тобі помисли про якісь потреби, нібито нагальні, поволі збуджують пам’ять про них і спонукають ум шукати їх, а він, коли не знаходить, то вельми журиться й печалиться. Коли ж ум стане на молитву, то нагадують йому те, чого шукав і про що думав, аби ум намагався побачити їх і втратив плід молитви.

11 Намагайся так влаштувати ум твій, коли молишся, щоб він був як глухий і німий, – тоді зможеш добре помолитися.

12 Коли стрінеться тобі спокуса чи роздратує заперечення, так що ти розгні ваєшся на того, хто перечив тобі, або скажеш якесь недобре слово, тоді згадай молитву, суд проти недоброго слова – і зразу припиниться в тобі безчинне заворушення.

13 Усе, що зробиш, аби відомстити братові, котрий скривдив тебе, буде зво дити тебе під час молитви.

14 Молитва – це паростки лагідности й негнівливости.

15 Молитва – це приношення радости й благодарення.

16 Молитва – це прогнання печалі й нудьги.

17 “Піди, продай, що маєш, дай бідним” (Мт. 19, 21), – і, взявши хрест свій, зречися себе самого, аби ти міг молитися без суєти.

18 Коли хочеш молитися похвальною молитвою, зречися себе самого (Мт. 16, 24) і, терплячи під час молитви багато зла, будь любомудрий у молитві.

19 Коли, терплячи скорботи, будеш любомудрствувати, знайдеш плід свого любомудрія під час молитви.

20 Коли хочеш помолитися, як подобає, не печаль своєї душі, інакше марно трудишся.

21 “Зостав, – сказано, – там перед жертовником твій дар; піди, помирись пер ше з твоїм братом і тоді прийдеш” (Мт. 5, 24) і помолишся без збентеження. Злопам’ятність потьмарює ум молільника і затемнює його молитви.

22 Хто збирає в собі печаль і злопам’ятність, схожий на того, хто черпає воду і вливає в діряву бочку.

23 Коли ти терплячий, то завжди помолишся з радістю.

24 Коли ти молишся так, як треба, можеш згадати щось таке, що нібито вартетвого гніву. Нема праведного гніву проти ближнього. Коли добре пошука єш, знайдеш, що можна все владнати і без гніву. Старайся всіма силами, щоб не піднімався в тобі гнів.

25 Дивися, щоб ти не намагався лікувати іншого, а сам лишився незціленим; це буде перешкодою для твоєї молитви.

26 Коли заощадиш ярість, знайдеш собі пощаду, і виявиш себе мудрим, і бу деш серед молільників.

27 Хто озброюється проти ярости, ніколи не зазнає нападів похоті. Похіть стає причиною ярости, а ярість бентежить духовне око, пошкоджуючи лад молитви.

28 Молися не тільки зовнішньо, а з великим страхом спонукай свій ум відчу ти й духовну молитву.

29 Часом молитва йде добре зі самого початку, а часом, хоч і багато потруди шся, не здобудеш свого наміру, а це для того, щоб ти ще більше потрудився, і коли вже одержиш молитву, ніхто її в тебе не відійме.

30 Коли наблизиться до нас ангел, одразу відійдуть усі, що докучають нам; знайде тоді ум велику полегшу і молитиметься здоровою молитвою. Часом зі звичайним нападом бореться ум, і не вдається йому піднятися через численні пристрасті. Однак коли довго буде шукати, то знайде, і коли буде стукати – відчиниться йому.

31 Не молися, щоб сталося за твоїм бажанням, бо твої бажання не завжди узгоджуються з Божими бажаннями. Молися так, як ти навчився, кажучи: “Нехай буде на мені воля Твоя”. І так щодо всякого діла проси, аби була воля Його (Мт. 6, 10). Бог хоче доброго й корисного для твоєї душі, а ти не завжди цього шукаєш.

32 Часто я молився і просив, щоб було так, як мені здавалося добрим, і напо лягав на своєму прошенні, нерозумно примушуючи волю Божу. І не довірявБогові, що коли Він знає, що корисне, то зробить це для мене. А коли одержу вав, про що просив, зазнавав великої скорботи, а все тому, що не просив, аби сталося за Божою волею. Бо ставалося зі мною не так, як я думав.

33 Що є добро, як не Бог? Тому віддаймо Йому все, що турбує нас, і добре нам буде. Добрий Він і Податель добрих дарів.

34 Не журися, коли відразу не одержуєш від Бога того, про що просиш. Хоче Він більшу благодать подати Тобі, коли довше потрудишся в молитві. Що ж бо є вище від бесіди з Богом і з’єднання з Ним?

35 Зосереджена молитва – це найвище розуміння ума.

36 Молитва – це восходження ума до Бога.

37 Коли бажаєш молитви, залиши все, аби успадкувати все.

38 Спочатку молися, щоб очиститися від пристрастей, по-друге – щоб звільни тися від незнання й забуття, по-третє – щоб не бути спокушеному й відкинутому.

39 Шукай у своїй молитві тільки правди і Царства, себто чесноти і знання, а все інше додасться тобі.

40 Праведно є молитися не тільки за своє очищення, а й за очищення кожної людини, аби наслідувати ангелів.

41 Дивися, чи ти воістину стоїш перед Богом у своїй молитві, чи, може, перемагає тебе бажання людської похвали і ти намагаєшся знайти її, прикрива ючись тривалою молитвою.

42 Чи з братією ти молишся, чи сам, намагайся не тільки за звичкою молити ся, а й помолитися чуттями.

43 Для молитви в чутті властиві уважність і благоговіння, зворушення і ду шевний біль, ісповідання прогрішень із потаємними зітханнями.

44 Коли ум твій буває окрадений під час молитви, то він молиться не в спо гляданні, як монах, а як мирянин, що прикрашає зовнішню скинію.

45 Коли молишся, усіма силами бережи свою пам’ять, щоб вона не підсо вувала тобі свого, а спонукай себе до розумного предстояння. Вельми часто пам’ять окрадає ум під час молитви.

46 Пам’ять підсовує молільникові або спогади давніх діл, або нові клопоти, або обличчя кривдника.

47 Вельми заздрить біс людині, що молиться, і всякими підступами намага ється зашкодити її намірові. Не перестає підсувати в пам’ять спогади про речі і збуджувати через тіло всі пристрасті, аби тільки зашкодити людині рухатися й прямувати до Бога.

48 Коли вселукавий біс учинить багато хитрощів і не зуміє перешкодити молит ві праведника, тоді трохи послаблює свої напади, а потім мститься йому після молитви. Або, розпаливши гнів у ньому, нищить той устрій, який він придбав на молитві, або, штовхнувши до якоїсь безсловесної солодкости, насміхається з ума.

49 Коли помолишся, як подобає, чекай, що прийде те, що не подобає, і мужньо стій, і бережи свій плід. На це ти з самого початку поставлений, щоб “по рати… й доглядати” [Бут. 2, 15]. Тому не залишай без охорони плодів свого труду, бо інакше не буде тобі ніякої користи з молитви.

50 Усяка боротьба, що триває між нами й нечистими духами, не за що інше буває, як за духовну молитву. Вона-бо вельми ворожа їм і ненависна, а нам – спасительна і найбільш благодатна.

51 До чого біси хочуть довести нас? До несамовитости черева, блуду, срібло любства, гніву, злопам’ятности й інших пристрастей, щоб ум, затвердівши в них, не міг молитися, як подобає. Пристрасті безсловесної частини душі керують ним і не дають йому розумно діяти.

52 Проходимо чесноти, за словами давніх отців, і тому, що слухаємо Слово, котре взяло на себе наше тіло, а Слово являється нам у молитовному стані.

53 Молитовний стан – це навичка до безпристрасности, що найбільшою лю бов’ю захоплює любомудрений ум на мислену висоту.

54 Тому, хто хоче істинно молитися, подобає опанувати не тільки ярість і по жадання, а й вийти поза пристрасний помисел.

55 Хто любить Бога, бесідує з Ним завжди, як з Отцем, відвертаючись від усякого пристрасного помислу.

56 Не кожен, хто досягнув безпристрасности, істинно молиться. Він може ще перебувати в простих помислах, роздумувати над ними і бути далеко від Бога.

57 Коли ум не затримується в простих помислах про речі, це ще не означає,що він уже досягнув місця молитви. Він може споглядати ці речі і часто роз думувати про них. Хоч це і прості роздуми, вони відбивають в умі образи цих речей і відводять його далеко від Бога.

58 Якщо ум не підніметься вище від тілесного споглядання, то він ще не бачив досконалого Божого місця. Він може бути в пізнанні мислених речей і на повнюватися уявленнями про них.

59 Якщо хочеш молитися, потрібен тобі Бог, котрий дає молитву тому, хто мо литься. Тому клич його, кажучи: “Нехай святиться Твоє ім’я. Хай прийде Твоє царство” (Мт. 6, 9), – себто Святий Дух і єдинородний Твій Син. Так навчив нас сам Господь, наказуючи “у дусі й правді поклонятися” Отцеві (Йо. 4, 24).

60 Хто молиться в дусі й істині, той не від сотворінь навчається, як славити Творця, а від Нього самого вчиться, як Його оспівувати.

61 Якщо ти богослов, маєш молитися істинно, а якщо істинно молишся, – ти богослов.

62 Коли твій ум, вельми прагнучи Бога, поволі ніби віддаляється від тілаі помислів, що походять від чуттів чи від пам’яті, і наповнюється благоговін ням і радістю, тоді можна думати, що він наблизився до границь молитви.

63 Святий Дух співстраждає нашій немочі і приходить до нас, коли ми щенечисті, і коли побачить, що ум тільки до Нього молиться з любов’ю до істи ни, находить на нього, проганяє полчища думок і помислів, що оточують ум, і спонукає його полюбити духовну молитву.

64 Різні духи, діючи на тіло, вводять в ум помисли, чи думки, чи видіння. А Господь чинить навпаки: Він входить у самий ум, вкладаючи йому знання, яке хоче, і стримує умом нездержливість тіла.

65 Заслуговує на докір кожен, хто любить істинну молитву, але гнівається або пам’ятає кривду. Подібний він до того, хто хоче добре бачити і розтирає свої очі.

66 Коли бажаєш молитися, не роби нічого з того, що перешкоджає молитві, аби Бог наблизився до тебе і був твоїм супутником.

67 Не уявляй божества, коли молишся, і не допускай, аби якийсь образ закар бовувався в твоєму умі, але до духовного приступи духовно – і пізнаєш його.

68 Бережися ворожих сітей. Буває, коли ти молишся чисто й незбентежено, постане раптом перед тобою якийсь дивний і чужий образ, аби наштовхнути тебе на думку, що це явилося тобі божество, і щоб ти думав, що божество має якийсь вигляд і займає якесь місце. Але насправді божество не має ні місця, ні вигляду.

69 Коли заздрісний біс не зможе вплинути на пам’ять, тоді збуджує соки тіла,аби навіяти умові якесь чуже йому мріяння і наповнити образами. А ум, звикнувши перебувати в помислах, легко піддається і, хоч поривається до духов ного знання і до безвидного, зводиться і замість світла приймає дим.

70 Стань на сторожі твоїй і стережи ум твій від помислів під час молитви, намагаючись залишатися в мирі, аби той, хто може співчувати нетямущим, прийшов і до тебе. Тоді приймеш благославний дар молитви.

71 Не зможеш ти чисто молитися, коли тебе обплутують земні діла і безна станно розхитують клопотання. Молитва – це відкладення всіх помислів.

72 Не може зв’язаний бігти, а ум, що служить пристрасті, – бачити місце духовної молитви. Тягає і носить його пристрасний помисел, і він не може зупинитися й стати непорушно.

73 Коли ум вже молиться чисто й безпристрасно, тоді біси приходять до нього не зліва, а справа. Вони являють йому нібито Божу славу і показують якийсь видимий образ, приємний для чуттів, аби він подумав, що досягнув найвищого ступеня молитви. Казав один прозорливий муж, що таке буває через пристрасть марнославства і через біса, що торкається до певного місця в мозку.

74 Думаю, що біс, коли торкається до місця в мозку, змінює світло, що навколо ума, і так спонукає до руху пристрасть марнославства, а ум через неї по чинає думати, що осягнув споглядання Бога й істот. Його не мучать тілесні й нечисті пристрасті, він здається собі чистим, тому й не думає, що в ньому діє щось вороже. Тому приймає, як від Бога, те явління, що приходить йому від біса, котрий діє великою хитрістю, через мозок змінюючи те світло, яке оточує ум, як ми вже говорили.

75 Божий ангел, ставши перед нами, проганяє від нас усі ворожі дії і спону кає світло ума діяти без влади омани.

76 Сказано в Одкровенні про ангела, що “дано йому тиміяму множини, щоб поклав з молитвами всіх святих” (Од. 8, 3). Думаю, що це означає благодать,котра діє через ангела і навчає істинно молитися, й ум нарешті стає поза уся ким збентеженням, нудьгою і лінощами.

77 “Келихи золоті, повні тиміяму”, – це “молитви святих”, що їх приносятьдвадцять чотири старці (Од. 5, 8). Келих означає дружбу з Богом або цілкови ту й духовну любов, у якій духом та істиною звершується молитва.

78 Коли думаєш, що не потрібні тобі сльози в молитві за прощення гріхів,тоді подивися, наскільки ти віддалився від Бога, хоч маєш завжди бути в Ньо му, і ревніше заплачеш.

79 Справді знаючи міру свою, солодко заплачеш, докоряючи собі, як Ісая: “Я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами” (Іс. 6, 5), і насмілююся предстати перед Господом Саваотом.

80 Коли істинно молишся, то одержиш багато підтверджень, і ангели при йдуть до тебе, як до Даниїла (Дан. 6, 23), і сповістять тобі причини всього, що стається.

81 Знай, що святі ангели наставляють нас до молитви і предстоять із нами,радіючи і молячись за нас. Коли ж занедбаємо молитву і приймемо супро тивні помисли, вельми прогнівляємо їх, адже вони стільки творять подвиг за нас, а ми й самі за себе не хочемо умилостивляти Бога, а, зневажаючи своє служіння і залишаючи Владику й Бога, провадимо бесіду з нечистими бісами.

82 Молися лагідно і незбентежено, співай розумно й узгоджено – і будеш як орля, взяте на висоту.

83 Псалмоспів вгамовує пристрасті і вмиротворює нездержливість тіла, а молитва своїм впливом діє на ум.

84 Молитва – це дія, що подобає гідності ума, або, краще сказати, справжнє його вживання.

85 Псалмоспів є початком пізнання вельми різної премудрости, а молитва – першим початком духовного і вельми різного знання.

86 Споглядання – найкраще діло; воно пособляє молитві, спонукаючи мис лену силу ума до споглядання божественних видінь.

87 Якщо ти не прийняв ще дарування молитви чи псалмоспіву, проси невідступно – і приймеш.

88 “Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом” (Лк. 18, 1). Тому не журися, не знемагай, що ти чогось не одержав; одержиш опісля. Притча закінчується словами: “Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся, але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню” (Лк. 18, 4).Так і Бог оборонить тих, що день і ніч покликають до Нього. Будь благий ду шею, терплячи кріпко у святій молитві.

89 Не бажай, щоб з тобою було так, як ти хочеш, а так, як Богові вгодно щодо тебе. І будеш незбентежений і благодарний у твоїй молитві.

90 Коли думаєш, що ти з Богом, бережися блудного біса. Він-бо великийоблудник і заздрісник. Він хоче бути сильніший від твого подвигу і тверезо сти твого ума, аби відтягнути твій ум від Бога, коли він предстоїть Богові зі страхом і благоговінням.

91 Коли ти ревний у молитві, приготуйся відбивати бісівські напади і тер пляче зносити їхні удари. Вони найдуть на тебе, як дикі звірі, і поранять усе твоє тіло.

92 Дійди до такого устрою, як досвідчений подвижник: не сумнівайся, колираптом побачиш якесь марево: ніби меч проти тебе чи палюча свічка; не бентежся, коли покажеться тобі якийсь вид ганебний і підступний, і не падай ду шею. Стій, ісповідуючи добре ісповідання, і безбоязно дивися на своїх ворогів.

93 Хто зносить скорботи, той зазнає радости; хто зазнає горя, – не втратить насолоди.

94 Дивися, щоб не зводили тебе якимись видіннями лукаві біси, але будь уважний, звернися до молитви і призивай Бога, щоб, коли помисел приходить від Нього, просвітив тебе Він сам. Якщо ж ні, то зразу ж віджене від тебе звабника. Дерзай, і не втримаються біля тебе ці пси, коли ревно прибігатимеш молитвою до Бога. Божа сила побиватиме їх невидимо і неявно і прожене далеко.

95 Праведно є, щоб не бачити тобі цих хитрощів, як іноді біси розділяються в собі. І коли надумаєш просити помочі, входять інші в ангельських образах і відганяють перших, щоб звести тебе в думках про них, аби ти визнав їх за справжніх ангелів.

96 Потрудися осягнути смиренномудрість і мужність, і не торкнеться твоєї душі бісівський прилог, і рана не наблизиться до тіла твого, “бо ангелам своїм Він звелить про тебе, зберегти тебе” (Пс. 90, 11), і вони невидимо відженуть від тебе всяку ворожу дію.

97 Галас, тупіт, крики й удари почує від бісів той, хто дбає про чисту молитву, але не впаде і не зрадить свого помислу, промовляючи до Бога: “Не бояти муся зла, бо Ти зо мною” (Пс. 22, 4).

98 Коли приходять такі спокуси, тримай коротку, але безперервну молитву.

99 Коли заважатимуть тобі біси, зненацька з’являючись із повітря, і жахаю чи тебе, і тривожачи твій ум, не бійся їх і не бентежся. Вони лякають тебе, аби випробувати, чи ти ще помічаєш їх, чи зовсім не зважаєш на них.

100 Коли стоїш у молитві перед Богом-Вседержителем, Сотворителем і Промислителем Вселенної, то чому предстоїш так нерозумно, що залишаєш не поборний страх перед Богом і боїшся комарів і жуків? Чи не чув ти Того, що каже: “Господа, Бога твого, будеш боятися” (Втор. 6, 13)? І ще: “Його ж усі бояться і тремтять від лиця сили Його” (2 Хр. 36 [фрагмент тексту молитви царя Манасії з неканонічної частини книги]).

101 Як хліб – їжа для тіла, а чеснота – для душі, так і їжа для ума – це духовна молитва.

102 Не по-фарисейськи, а по-митарськи молися у священному місці молитви, щоб Господь виправдав і тебе.

103 Дивися, щоб ти не проклинав кого в молитві твоїй, аби, чинячи свою мо литву ненависною, не зруйнував того, що ти будував.

104 Навчися від того, хто заборгував був десять тисяч талантів: якщо ти не простиш своєму боржникові, то й сам не одержиш прощення. Сказано-бо, що “пан, передав його катам” (Мт. 18, 34).

105 Коли стоїш на молитві, забудь про потреби тіла, аби не втратив ти великого набутку від твоєї молитви, коли вкусить тебе блоха, чи воша, чи комар, чи муха.

106 Дійшло до нас таке передання, що один зі святих молився, а лукавий так воював із ним, що, коли святий підносив руки, диявол перетворювався налева, ставав на передні лапи, впинався кігтями в стегна подвижника і не від ступав, поки той не опускав рук. А святий не опускав рук, поки не закінчив своїх звичайних молитов.

107 Такого бачили ми і Йоана Малого, але це був великий інок, що безмовствував у ямі. Він вів бесіду з Богом і залишався нерухомим, а біс, перетво рившись у змія, обвився навкруг нього, поїдав його тіло і вибльовував йому в лице.

108 Читав я і про життя скитських іноків, де розповідається про авву Теодо ра: коли він говорив Слово до братії, приповзли йому під ноги дві змії, а він, не бентежачись, вигнув ступні, як склепіння, і вони проповзли під ними. Аж тоді, коли скінчив Слово, показав їх братії і розповів про них.

109 Читали ми ще й про іншого духовного брата, що, коли він молився, приповзла гадюка й торкнулася його ноги. А він не опускав рук доти, доки не за кінчив звичайної своєї молитви, і, не зазнавши ніякої шкоди, полюбив Бога більше, ніж себе.

110 Нехай око твоє буде уважним, коли молишся, і, відрікшись від свого тіла і душі, живи за умом.

111 Одного святого, що кріпко молився і безмовствував у пустелі, біси два тижні стрясали і підкидали в повітря на рогожці, але не вдалося їм відвести його ума від щонайревнішої молитви.

112 З іншим боголюбцем, що в думці творив молитву, ходили по пустелі два ангели, обабіч від нього, а він зовсім не зважав на них, щоб не втратити йому кращої частки. Пам’ятав він слова апостола, що каже: “Ні ангели, ні князівства… ні сили, не зможуть нас відлучити від любови [Христової]” (Рм. 8, 38).

113 Інок у молитві стає рівноангельним, бажаючи бачити обличчя Отця Не бесного.

114 Не сподівайся прийняти якийсь образ чи вигляд під час молитви.

115 Не бажай чуттєвими очима бачити ні ангелів, ні сили, ні Христа, щобне втратити розуму, прийнявши вовка замість Пастиря і поклонившись воро жим бісам.

116 Початок зваби ума – марнославство, воно спонукає ум описати Божество в образах і виглядах.

117 Я буду й далі говорити те, що сказав наймолодшим: блаженний ум, що в час молитви здобув цілковиту безвидність.

118 Блаженний ум, що, безмовно молячись, починає все більше й більше ба жати Бога.

119 Блаженний ум, що під час молитви залишається духовним і ненабувальним.

120 Блаженний ум, що в час молитви здобув блаженне терпіння.

121 Блаженний інок, що після Бога дивиться на кожну людину, як на бога.

122 Блаженний інок, що з усякою радістю дивиться на спасіння й успіх усіх.

123 Блаженний інок, що має себе за сміття.

124 Інок – це той, хто відійшов від усіх і приєднався до всіх.

125 Інок – це той, хто бачить себе як єдиного з усіма, і себе – в кожному.

126 Молитву звершує той, хто завжди всі свої перші думки приносить Богові.

127 Відкинь усяку лжу і всяку клятву, якщо хочеш молитися, як інок, якщо ж ні – даремно маєш себе за інока.

128 Коли хочеш молитися духом, не приймай нічого від тіла і не матимеш над собою хмари, що затьмарюватиме тебе під час молитви.

129 Довір Богові потреби тіла і будеш як той, хто довіряє Йому потреби духа.

130 Коли одержиш обітниці, будеш царювати. Поглядаючи на них, з радістю витримаєш теперішню убогість.

131 Не відмовляйся від убогости й скорботи, вони вчинять вільною твою молитву.

132 Нехай тілесні чесноти будуть тобі запорукою душевних, а душевні – ду ховних, а духовні – запорукою духовного та істотного пізнання.

133 Коли молишся, пильнуй, звідки приходять твої помисли, навіть коли вони втихнуть. Щоб не зазнав ти несподівано нападу, і не звівся, і не зрадив самого себе.

134 Часом біси підкидають тобі помисли і самі спонукають тебе молитисяпроти них або перечити їм, – тоді самі ж відходять від тебе, аби ти впав в ома ну і подумав про себе, що ти почав уже перемагати помисли і лякати бісів.

135 Коли молишся проти пристрасти чи біса, що допікає тобі, згадай того, хто сказав: “Буду переслідувати ворогів моїх і дожену їх, і не повернусь, поки не погинуть. Утискатиму їх, і не зможуть встояти; впадуть під ноги мої” (Пс. 17, 38). Коли вчасно це скажеш, озброїшся смиренномудрістю проти супротивників.

136 Не думай, що ти здобув чесноту, поки не поборовся за неї до крови. По добає мужньо й непорочно аж до смерти протистояти гріхові (Євр. 12, 4), як говорив божественний апостол.

137 Буває, що, зробивши щось корисне одній людині, зазнаєш шкоди від дру гої. Тоді можеш розгніватися чи зробити щось недоречне, а цього й хочуть демони, аби ти розгубив усе, що назбирав. Тому подобає тобі бути пильним до себе.

138 Коли находять на тебе напади демонів, пильнуйся, щоб не потрапити до них у рабство.

139 Лукаві біси вночі бентежать духовного учителя самі від себе, а вдень че рез людей, обставини, наклепи та біди.

140 Не відкидай цих кожум’як, хоч вони б’ють, і штовхають, і розтягують, і шарпають. Після цього стане світлою твоя одіж.

141 Поки ти не відвернувся від пристрастей, а твій ум противиться чеснотам й істині, не знайдеш пахощів тиміяму в нутрі своєму.

142 Хочеш помолитися? Віддаляйся від усього тутешнього і завжди перебувай на небесах, не просто самим словом, а ангельським діянням і божествен ним спогляданням.

143 Коли тільки в бідах згадуєш Суддю, що Він – страшний і непідкупний,то ще не навчився ти служити Господеві зі страхом і радуватися Йому з тре петом (Пс. 2, 11). Знай-бо, що навіть у духовних ослабах і бенкетах подобає служити Йому зі страхом і благоговінням.

144 Мудрий той, хто, поки досягне цілковитого покаяння, пам’ятає в печалі про свої прогрішення і праведну муку за них у вічному вогні.

145 Хто охоплений прогрішеннями і розпаленням гніву і насмілюється не благоговійно прямувати до пізнання найбожественніших речей або й узятисядо духовної молитви, нехай згадає, що апостол забороняє молитися “з не покритою головою” (1 Кр. 11, 5). Каже апостол, що така душа “мусить мати на голові знак влади (над нею) заради ангелів” (1 Кр. 11, 10), зодягнувшись у благоговіння і смиренномудрість.

146 У кого хворі очі, не буде йому корисно дивитися на сонце в полудень, у найбільшу спеку. Так і пристрасному й нечистому умові не піде на користь уявлення про страшну надприродну молитву в дусі й істині. Він, навпаки, викликає проти себе гнів божества.

147 Коли Той, Кому нічого не потрібно і Хто нічого не вимагає, не приймаєтого, хто з даром своїм прийшов до жертовника, поки не примириться з ближ нім (Мт, 5, 23), то подумай, якої нам треба розсудливости і береження, аби принести Богові приємні пахощі на мисленому жертовнику.

148 Не будь словолюбним ані славолюбним. Якщо ж будеш таким чи таким, то не на хребті твоєму, а на лиці твоєму будуватимуть грішники (див. Пс. 128, 3), і будеш радістю для них у час молитви, бо тягнутимуть тебе і зводитимуть недоречними помислами.

149 Коли уважність шукає молитву, вона її знаходить. Не що інше йде після уважности, як молитва, і її найбільше треба шукати.

150 Зір – найкращий зі всіх чуттів, молитва – найбожественніша з усіх чеснот.

151 Похвала для молитви – не тільки кількість, а і якість. Про це свідчать ті,що “зайшли в храм помолитися” (Лк. 18, 10). А ще так сказано: “А коли мо литесь, не говоріть зайвого” (Мт. 6, 7).

152 Коли ти намагаєшся вгодити тілові і твій ум поспішає за красотами цьогожиття, тоді ти ще не побачив місця молитви, і довго тобі ще йти по цій бла женній путі.

153 Коли, ставши на молитву, відчуєш себе вищим від усякої іншої радости, тоді справді знайшов ти молитву.