Зимненський монастир: історія від князя Володимира, печери, чудотворна ікона та путівник для паломника

Зимненський Святогірський Успенський монастир у селі Зимне на Волині — одна з найдавніших обителей України, ровесниця Десятинної церкви. Тут зберігається чудотворна Зимненська ікона Божої Матері, якою, за переданням, візантійська царівна Анна була благословенна на шлюб із князем Володимиром. Монастир водночас є пам’яткою оборонної архітектури: мури з баштами роблять його схожим на замок. [1][2][3]

Коротко про монастир

Повна назва: Святогірський Успенський Зимненський жіночий монастир.
Розташування: с. Зимне, Володимирський район, Волинська область, на березі річки Луги.
Заснування: за переданням, 1001 рік, князь Володимир Великий.
Перша письмова згадка: «Житіє преподобного Феодосія Печерського» (кінець XI ст.).
Головна святиня: чудотворна Зимненська ікона Божої Матері.
Особливість: печерний комплекс із підземним храмом преподобного Варлаама.
Статус: пам’ятка архітектури національного значення; діючий жіночий монастир.

Історія Зимненського монастиря

Князь Володимир і «зимовий терем»

За волинськими переказами, 1001 року київський князь Володимир Великий прибув на високу гору над річкою Лугою, охрестив місцевих язичників і звелів збудувати тут два храми та зимовий княжий терем. Саме від цього терему й походить назва місцевості — Зимне: князь любив проводити тут зимову пору. Гора отримала назву Свята гора, звідси й друга частина назви обителі — Святогірська. [1][3][4]

Вікіпедія подає й обережнішу версію: великий князь міг закласти монастир у 992–993 роках, коли засновував Володимирську єпархію в місті, названому на його честь. Точної дати документи не дають. [6]

Печери й перші подвижники

Обитель почалася не з мурів, а з печер у товщі гори — саме вони були першими келіями ченців. Печери Зимного за структурою близькі до києво-печерських; у них збереглися стародавні написи на стінах і давні поховання, що свідчить про домонгольський вік обителі. [3][7][10]

Перша письмова згадка про Святогірський монастир міститься в «Житії преподобного Феодосія Печерського», написаному Нестором Літописцем наприкінці XI століття. Там ідеться про те, що 1073 року тут помер преподобний Варлаам — перший ігумен Києво-Печерської лаври, який повертався з Константинополя. Його пам’ять зберігає підземний храм преподобного Варлаама. [2][3]

У зимненських печерах подвизалися й інші подвижники, згодом прославлені у святих: Стефан та Амфілохій Володимир-Волинські, а також преподобний Нифонт, пізніше єпископ Новгородський. У 1090–1094 роках Зимне було резиденцією Володимирського єпископа Стефана. [2][3]

Монастир-фортеця князів Чорторийських

У середині XV століття князь Федір Чорторийський звів на місці печерної та дерев’яної обителі мурований монастир-фортецю — набіги татар тоді були частими. За правління луцького князя Феодора Чорторийського, 1495 року, на вершині Святої гори постав мурований Успенський собор із чотирма наріжними та однією центральною баштами, що мав вигляд монументального кам’яного замку. [2][6][7]

До комплексу увійшли також Троїцька церква (1465–1475), оборонні мури з баштами (XV–XVI ст.) і трапезна (XV–XVI ст.). Троїцький храм стояв поза мурами; вважається, що саме з печер і Троїцької церкви розпочалося життя монастиря. За дослідженнями мистецтвознавця Григорія Логвина, Успенський храм первісно був безкупольним, а на його рогах розміщувалися чотири наріжні оборонні башти: нижній ярус квадратний, верхній — восьмигранний, завершені невисокими наметами. [2]

Уніатський період і староста Чацький

1724 року монастир став уніатським, а село перейшло до волинського старости Михайла Чацького. Успенську церкву перебудували на католицький лад: розібрали дві східні оборонні башти, залишивши дві західні, — і храм набув вигляду костелу. [2][9]

З цим періодом пов’язана відома легенда: Чацький нібито зняв коштовну ризу з Зимненської ікони і, глумлячись, вигукнув: «Що, не змогла ти врятувати свій православний монастир?» — і тієї ж миті осліп. Переказ записаний у місцевій традиції та не має документального підтвердження. [10]

ХХ століття: закриття і відродження

Під час Першої світової війни Зимне опинилося в прифронтовій зоні, і 1914 року монастир закрили. Ігуменя Марія з черницею Іуланією, забравши чудотворну ікону, виїхали до Житомира. [9]

З тим часом пов’язаний найвідоміший переказ про заступництво ікони: три артилерійські снаряди одночасно влучили в храм, але жоден не розірвався — вони застрягли в стіні, не пошкодивши ні майна, ні людей. [4][6]

Після Другої світової війни, 1949 року, монастир закрили остаточно; чудотворний образ урятували монахині, які виїхали до Корецького монастиря. Станом на 1991 рік обитель лежала в руїні: Успенський собор не мав покрівлі, мури були напівзруйновані. Черниці поступово відродили монастир, і 24 вересня 1995 року чудотворну ікону повернули до собору. Згодом сюди перенесли мощі первомученика Стефана та Арсенія Печерського. [7]

Зимненська ікона Божої Матері

Головна святиня обителі — одна з найдавніших і найшанованіших ікон Богородиці в Україні. Це образ грецького письма пізньовізантійського періоду, виконаний на кипарисовій дошці, вкритій золотим тлом. Богородиця зображена в темно-вишневому вбранні з немовлям Ісусом на лівій руці. Розміри невеликі — 36,5 × 29,8 × 2,5 см. [5][7]

Передання про походження

За літописною розповіддю, 987 року під час завоювання Корсуня князь Володимир осліп. Через рік візантійська княжна Анна привезла до нього ікону Богородиці, якою константинопольський патріарх Микола II Хрисоверг благословив їхній шлюб. Під час хрещення в купелі Херсонеса Володимир, за переданням, побачив незвичайне світло від образа — і прозрів. 1006 року, у день освячення храму, князь подарував родинну святиню Зимненському монастирю. [5][6]

1757 року ікону вставили в золоті зі сріблом шати, інкрустовані перлами й дорогоцінним камінням — дарунки вдячних прочан. Перші документальні згадки про святиню датуються XVII століттям. Свято ікони — 24 вересня. [5][7]

Архітектура й печери

Монастирський комплекс сформований чотирикутником, на кутах якого стоять вежі; у південній стіні розміщені ще дві оборонні башти — одна квадратна, друга округла. Здалеку обитель нагадує неприступний замок. На території п’ять храмів, серед них печерний. [7][8]

Під головною церквою збереглися стародавні печери київського типу. За переказом, колись підземний лабіринт був такий великий, що ним «міг проскакати вершник на коні»; частина ходів вела до Троїцької церкви, решта — у ліс. Сьогодні відновлено лише невелику ділянку. Знайдені кістки перших ченців поховані у відкритих нішах у стінах підземелля. [9]

Окремої згадки заслуговує церква преподобного Варлаама в печерах: у роки Другої світової війни монахині її замурували, боячись, щоб ворожі війська не використали підземелля як сховище. [8]

Практична інформація для паломників

Як дістатися: с. Зимне — передмістя міста Володимира на Волині, приблизно 5 км від центру. Регулярні автобуси з Володимира; з Луцька — близько 80 км.
Доступ: вільний, за розкладом богослужінь. Це діючий жіночий монастир, тож дотримуйтеся тиші.
Одяг: жінкам — спідниця нижче колін і хустка, чоловікам — довгі штани.
Печери: відвідують у супроводі, за домовленістю з обителлю.
Головні свята: Успіння Пресвятої Богородиці; свято Зимненської ікони — 24 вересня.
Поруч: Зимненське городище — поселення, укріплене валами й ровами, що існувало приблизно 1500 років тому.
Воєнний стан: перевіряйте актуальну ситуацію з безпекою перед поїздкою.

Часті запитання

Коли заснований Зимненський монастир?

За переданням — 1001 року князем Володимиром Великим; за іншою версією, 992–993 роки. Перша письмова згадка — «Житіє преподобного Феодосія Печерського» кінця XI століття. [3][6]

Чому монастир називають Святогірським?

Через розташування на горі, яку здавна називали Святою; під нею містилися печери — перші келії ченців. [3]

Чим уславлена Зимненська ікона?

За переданням, це родинний образ князя Володимира, привезений княжною Анною з Константинополя. Шанується як цілителька, зокрема при хворобах зору та онкології; віряни моляться перед нею й про дітонародження. [5][7]

Хто з відомих святих пов’язаний із Зимним?

Преподобний Варлаам, перший ігумен Києво-Печерської лаври, який помер тут 1073 року; святителі Стефан та Амфілохій Володимир-Волинські; преподобний Нифонт. [2][3]

Чи можна оглянути печери?

Так, збережену ділянку печер із підземним храмом преподобного Варлаама показують паломникам; домовлятися слід заздалегідь. [9]

Це чоловічий чи жіночий монастир?

Заснований як чоловічий, нині діє як жіночий. [3][7]

Висновок

Зимне — рідкісний випадок, коли обитель старша за більшість українських монастирів і водночас майже не відома широкому загалу. Тут поєдналися три шари історії: печери домонгольської доби, замкові мури князів Чорторийських і жіноча громада, яка підняла руїну 1990-х. А візантійська ікона на кипарисовій дошці залишається тим, заради чого сюди їдуть паломники з усієї країни. [3][6][7]