Межиріцький монастир-фортеця: історія, князі Острозькі, францискани та ікона Одигітрії

Межиріцький Свято-Троїцький монастир на Рівненщині — один із найвеличніших оборонних монастирів України XV–XVII століть. Товсті мури з бійницями, круглі башти й дворкілометрові земляні вали роблять його схожим радше на замок, ніж на обитель. Його історія тісно переплетена з родом князів Острозьких, орденом францисканців і навіть з Богданом Хмельницьким. [1][4][5]

Коротко про монастир

Повна назва: Свято-Троїцький Межиріцький чоловічий монастир.
Розташування: с. Межиріч, Рівненський район, Рівненська область, за ~5 км від Острога.
Заснування: за переказами, ченці Києво-Печерської лаври, перша згадка в літописах XIII ст.
Будівництво комплексу: XV–XVII ст. (мурована церква — від 1454 року; келії, мури й башти — 1606–1612).
Юрисдикція: УПЦ (МП).
Головна святиня: чудотворна ікона Богородиці Одигітрії («Життєподательниця»).
Статус: пам’ятка архітектури національного значення; входить до Острозького державного історико-культурного заповідника.

Історія Межиріцького монастиря

Києво-печерські витоки

Точної дати заснування історія не зберегла. За усталеним переказом, православний монастир на цьому місці заснували ченці Києво-Печерської лаври, які прийшли сюди під час монгольської навали; перша згадка з’являється в літописах XIII століття — після 1240 року. Частина дослідників припускає, що обитель існувала тут ще в домонгольський період. [1][6][10]

Місце обрано не випадково: мис, утворений злиттям річок Вілії та Збитенки, серед хвилястих пагорбів — зручна для оборони позиція. [3][8]

Князі Острозькі й мурований храм

У середньовічному Межирічі, як і в більшості тогочасних міст, був замок; у XIV столітті ним володів Федір Острозький. У XV столітті Василь Острозький, прозваний Красним, звів муровані стіни фортеці, а його син Іван збудував дерев’яну Троїцьку церкву. Коли дерев’яний храм згорів, 1454 року розпочалося будівництво кам’яної Троїцької церкви — уже у вигляді укріплення замку. [6]

Збереглися документи про виділення князем Костянтином Острозьким коштів на користь Межиріцького монастиря. Будівництво церкви тривало до 1530-х років. [1][5]

Дослідники звертають увагу: Троїцький храм у Межирічі схожий на Богоявленську церкву Острозького замку — за розмірами й плануванням; припускають, що обидва зводив той самий будівничий приблизно в один час. [5][6]

Януш Острозький і францисканці

Останній з Острозьких — Януш (у православ’ї Іван), краківський каштелян, який прийняв католицтво, — змінив долю обителі. 1605 року його клопотаннями Межиріч офіційно отримав магдебурзьке право: місту дозволили будувати ратушу, крамниці, лазню, двічі на рік влаштовувати ярмарки й щонеділі проводити торги. [7][9]

Православний монастир Януш передав католицькому ордену францисканців. Троїцьку церкву перетворили на костел, а протягом 1606–1612 років звели корпуси келій, оборонні мури й башти. Автором цих укріплень уважають архітектора Павла Ґродзіцького. Під час перебудови 1606–1610 років на храмі надбудували оборонні галереї з ключовидними бійницями для вогнепальної зброї, а в західній та вівтарній частинах зробили готичні нервюрні склепіння з ренесансним оздобленням. [5]

Оскільки Межиріч потерпав від нападів кримських татар, Януш Острозький зробив усе, щоб зміцнити обороноздатність: стіни оточили земляними валами завдовжки понад 2 км. Монастир мав захищати Острог із півдня — у цьому його унікальність. Біля мурів князь звів собі палац, який до нашого часу не зберігся. [1][3][6]

Межиріцький монастир францисканців став одним із найпотужніших католицьких чернечих осередків Волині: ченці володіли великою книгозбірнею й міцним господарством. 1850 року тут служило двадцять ченців. [5]

Богдан Хмельницький

На одній зі стін монастиря є табличка з написом про перебування тут у XVII столітті Богдана Хмельницького. За переказом, гетьман напав на село і знищив майже все, проте Свято-Троїцький монастир пощадив: він вигнав звідти ченців-францисканців, а сам оселився в обителі зі своїм військом. [1]

Повернення православним і новітня доба

1856 року (за іншими даними — 1866) російська влада відібрала монастир у францисканців, і храм набув статусу православної парафіяльної церкви. У середині XIX століття комплекс постраждав від пожежі й тривалий час залишався занедбаним. [5][6][8]

Наприкінці Першої світової війни в монастирі квартирували німецькі війська — тоді були знищені або безслідно зникли багаті монастирські архіви. [5]

Нині Свято-Троїцький Межиріцький монастир знову діє за прямим призначенням як чоловіча обитель УПЦ (МП) і перебуває в доброму стані. [4]

Архітектура

Ансамбль поєднує традиції давньоруських конструктивних прийомів з елементами готично-ренесансного зодчества XV–XVII століть і належить до волинської архітектурної школи. [8]

Троїцька церква (XV–XVI ст.) — центральна споруда; збереглися фрески XVI століття та пізніші розписи, виконані учнями Віктора Васнєцова, який оздоблював Володимирський собор у Києві. Інтер’єр оформлений у бароковому стилі. [2]
Корпуси келій (1606–1612) з двома двоповерховими прибудовами з півночі та півдня, з потужними круглими баштами. [9]
Оборонні мури з баштами, щерблені мерлонами, і в’їзна брама.
Земляні вали завдовжки понад 2 км.
Крипти, де спочивають останки ченців-францисканців; вівтарі XVIII століття, що лишилися у спадок від францисканців, частково використані для створення іконостаса. [5]
Ренесансний комин — велетенська піч просто неба серед поля, збережена майже в первісному вигляді. Біля неї грілися вартові, тут смажили їжу, а за переказами — варили смолу, яку виливали на голови нападникам. [2][6]

З монастирем пов’язана легенда про підземний хід, що нібито з’єднував межиріцьку фортецю із замком та укріпленнями Острога. [4][9]

Святині

Головна святиня — старовинна чудотворна ікона Богородиці Одигітрії, відома також як «Життєподательниця». За переказами, образ створено ще у XIV столітті; на Волинь він потрапив з Афону як подарунок князю Костянтину Острозькому, який згодом передав ікону монастирю. Датування самої дошки — XV–XVI століття. Колись ікона була оздоблена золотом і смарагдами, проте під час Першої світової війни дорогоцінне оздоблення втрачено. [2][4][10]

Практична інформація

Як дістатися: с. Межиріч за ~5 км від Острога; від Острога можна доїхати автобусом або дійти пішки. З Рівного та Хмельницького до Острога курсують регулярні автобуси.
Доступ: вільний, за розкладом богослужінь; це діюча чоловіча обитель.
Одяг: стандартні монастирські вимоги — закриті плечі й коліна, жінкам хустка.
Що оглянути: Троїцьку церкву з фресками, мури й башти, крипти, ренесансний комин у полі, залишки Заславських міських воріт.
Поруч: Острог із замком і Острозькою академією — обов’язкове доповнення маршруту.
Воєнний стан: перевіряйте безпекову ситуацію перед виїздом.

Часті запитання

Коли заснований Межиріцький монастир?

Точна дата невідома. За переказами, обитель заснували ченці Києво-Печерської лаври, а перша згадка в літописах датується XIII століттям, після 1240 року. Мурований храм зводили від 1454 року. [6][10]

Чому монастир схожий на фортецю?

Бо він і будувався як фортеця: Януш Острозький 1606–1612 років оточив його мурами з баштами й валами завдовжки понад 2 км, щоб захищати Острог із півдня від татарських нападів. [1][3]

Чи був монастир католицьким?

Так. На початку XVII століття Януш Острозький передав обитель ордену францисканців, і вона залишалася католицькою до 1856–1866 років, коли російська влада повернула храм православним. [5][7]

Що відомо про Богдана Хмельницького в Межирічі?

За переказом, гетьман, знищивши село, пощадив монастир: вигнав францисканців і оселився в обителі з військом. Про його перебування нагадує табличка на стіні. [1]

Яка головна святиня монастиря?

Чудотворна ікона Богородиці Одигітрії, за переказами привезена з Афону в дар Костянтину Острозькому й передана ним монастирю. [2][10]

Чи справді є підземний хід до Острога?

Це переказ. Документального підтвердження існування тунелю між Межирічем і Острогом немає. [4]

Висновок

Межиріч — приклад того, як в українській історії храм і фортеця були одним і тим самим. За п’ять століть монастир побував православним, францисканським і знову православним, пережив татарські набіги, козацькі війни, пожежу й німецький постій. Сьогодні це діюча обитель і одна з найкраще збережених пам’яток оборонного сакрального будівництва України. [4][5][6]