Мгарський монастир: історія, патріархи Афанасій і Серафим, українське бароко та путівник

Мгарський Спасо-Преображенський монастир під Лубнами на Полтавщині — визначна пам’ятка українського бароко й один із найважливіших духовних осередків Лівобережжя. Тут поховані два константинопольські патріархи, тут жив ченцем син Богдана Хмельницького, а братію століттями складали переважно колишні запорозькі козаки. [1][2][3]

Коротко про монастир

Повна назва: Мгарський Спасо-Преображенський чоловічий монастир.
Розташування: с. Мгар, Лубенський район, Полтавська область, правий берег річки Сули, ~6 км від Лубен.
Заснування: 1619 рік (за іншими даними — 1624).
Засновники: княгиня Раїна Могилянка-Вишневецька (кошти) та ігумен Ісая Копинський (розбудова).
Стиль: українське бароко (собор), класицизм (дзвіниця).
Юрисдикція: УПЦ (МП).
Відомі насельники: Юрій Хмельницький (у чернецтві Гедеон).

Історія Мгарського монастиря

Заснування: сон княгині Раїни

18 січня 1619 року княгиня Раїна Могилянка-Вишневецька (1589–1619) видала грамоту на заснування православного монастиря у Мгарському лісі, за шість кілометрів від Лубен. Раїна була двоюрідною сестрою Петра Могили, дружиною київського каштеляна Михайла Вишневецького — власника величезних володінь по обох берегах Дніпра — і матір’ю Яреми Вишневецького. [3][7]

Велика українська енциклопедія наводить переказ про мотив заснування: княгині приснився сон, нібито вона була в раю, але янголи вивели її звідти й сказали, що потрапити туди вона зможе лише тоді, коли власним коштом збудує храм Божий на своїх землях поблизу Лубен, на Мгарській горі. [9]

Розбудову обителі Раїна доручила ігумену Ісаї Копинському, тодішньому ігумену Густинському і Підгорському, який 1631 року став митрополитом Київським. [3][6]

Осередок опору окатоличенню

1622 року Ісая Копинський створив у Мгарі братство, що активно протистояло окатоличенню лівобережних українців. Братство діяло при монастирі від самого заснування. Показова деталь: населення монастиря складалося здебільшого з колишніх запорозьких козаків — обитель була не лише молитовним, а й соціальним центром козацького Лівобережжя. [2][4][9]

1628 року закладено першу дерев’яну Преображенську церкву. [3]

Патріарх Афанасій Пателарій

У квітні 1654 року в Мгарському монастирі, повертаючись із Москви, помер і був похований святійший Патріарх Константинопольський Афанасій (Пателарій) (1560–1654). 1662 року його зарахували до лику святих. Нині його мощі зберігаються у Благовіщенському соборі Харкова. [3][5]

Мгар став місцем спочинку й інших ієрархів: тут поховані Патріарх Константинопольський Серафим II (Анін) (помер 1779), митрополит Київський Йосиф (Нелюбович-Тукальський) (1676), архієпископи Тобольський Амвросій (Келембет, 1826) і Полтавський, згодом Псковський, Мефодій (Піснячевський, 1845). [3][9]

Юрій Хмельницький

1663 року в Мгарському монастирі жив ченцем Гедеон — Юрій Хмельницький, син гетьмана Богдана Хмельницького, який після зречення булави прийняв постриг. [9]

Кам’яний собор і розбудова

У 1683–1684 роках закладено кам’яний Преображенський собор. У його спорудженні брали участь лубенський полковник Леонтій Свічка, гадяцький полковник Михайло Бороховович і миргородський полковник Данило Апостол — майбутній гетьман. Автором проєкту вважають архітектора Йоганна-Баптиста Зауера (Івана Баптиста). У розписі монастирських будівель брав участь український художник І. Максимович. [3][6]

Подальші етапи будівництва:

1762–1765 — виготовлено новий іконостас; різьбяр і скульптор Сисой Шалматов.
1785–1844 — зведено триярусну дзвіницю в стилі класицизму, увінчану напівсферичним куполом (за деякими даними, будівництво дзвіниці — 1837–1844).
1846 — одноповерховий архієрейський корпус.
Друга половина XIX ст. — двоповерховий готельний корпус для прочан.
Кінець XIX ст. — капітально відремонтовано теплу Благовіщенську церкву в псевдовізантійському стилі. [1][3]

До ансамблю входять також келійні корпуси для братії, будинок настоятеля в стилі класицизму та однобанна Афанасіївська церква, збудована на місці колишньої каплиці. [1]

Культурна спадщина

Монастир мав власний архів і Мгарський літопис, створений у XVII–XVIII століттях, — цінне джерело з історії обителі та України загалом. [3]

Мгар згадував у своїх творах Тарас Шевченко — зокрема в період заслання. Обитель також відвідували українські гетьмани та російські монархи. [1][3]

Радянська доба й відродження

1923 року монастир закрито. У 1930-х роках на його території розміщувалися різні установи, згодом — військова частина, а від 1986 року — піонерський табір. Реставраційні дослідження вів науково-дослідний і проєктний сектор республіканських спеціальних науково-реставраційних майстерень. [3]

Після здобуття Україною незалежності обитель повернули Церкві, і монастир відновив діяльність. Нині це діючий чоловічий монастир УПЦ (МП); настоятель — митрополит Полтавський і Миргородський Филип. [6]

Архітектура

Спасо-Преображенський собор — серце ансамблю й одна з визначних пам’яток українського бароко Лівобережжя. Будівництво розпочалося наприкінці XVII століття за проєктом Йоганна-Баптиста Зауера. [1][6]

Дзвіниця — триярусна барокова вертикаль, увінчана напівсферичним куполом; за стилістикою її відносять до класицизму. Вона формує другий висотний акцент комплексу. [1][6]

Ансамбль доповнюють: келійні корпуси, будинок настоятеля (класицизм), тепла Благовіщенська церква кінця XIX століття в псевдовізантійському стилі, однобанна Афанасіївська церква та монастирське кладовище. [1][3]

Практична інформація для паломників

Як дістатися: с. Мгар за ~6 км від Лубен; з Полтави до Лубен близько 100 км, з Києва — близько 200 км трасою на Полтаву.
Доступ: вільний, за розкладом богослужінь.
Одяг: жінкам — спідниця й хустка, чоловікам — довгі штани.
Проживання: при монастирі історично діяв готель для прочан; про можливість ночівлі домовляйтеся заздалегідь.
Головне свято: Преображення Господнє.
Що оглянути: Преображенський собор, дзвіницю, Благовіщенську та Афанасіївську церкви, монастирське кладовище з похованнями ієрархів.
Воєнний стан: перевіряйте актуальну безпекову ситуацію перед поїздкою.

Часті запитання

Коли заснований Мгарський монастир?

1619 року (за іншими даними — 1624). Грамоту на заснування княгиня Раїна Вишневецька видала 18 січня 1619 року. [3][9]

Хто така Раїна Вишневецька?

Раїна Могилянка-Вишневецька (1589–1619) — двоюрідна сестра Петра Могили, дружина київського каштеляна Михайла Вишневецького й мати Яреми Вишневецького. Заснувала монастир власним коштом на своїх землях. [3][7]

Які патріархи поховані в Мгарі?

Константинопольські патріархи Афанасій (Пателарій), який помер тут 1654 року й був канонізований 1662-го, та Серафим II (Анін), помер 1779 року. Також митрополит Київський Йосиф (Нелюбович-Тукальський). [3][9]

Чи справді тут жив син Богдана Хмельницького?

Так. 1663 року в монастирі жив ченцем Гедеон — Юрій Хмельницький. [9]

Де зараз мощі святого Афанасія Пателарія?

У Благовіщенському соборі Харкова. [3]

Що було в монастирі за радянської влади?

Монастир закрили 1923 року; згодом тут розміщувалися різні установи, військова частина, а з 1986 року — піонерський табір. [3]

Висновок

Мгар — це монастир, який заснувала жінка з роду Могил, розбудовували козацькі полковники, а населяли колишні запорожці. Він поєднав барокову архітектуру, власне літописання й пам’ять про двох константинопольських патріархів, що знайшли тут спочинок далеко від Царгорода. Після сімдесяти років радянського занепаду обитель повернулася до життя. [3][6][9]