Свято-Знаменський жіночий монастир у селі Вербівське — одна з найбагатших і найпотужніших обитель XIX століття півдня України. Заснована дворянкою Катериною Василенко на початку 1880-х років, ця обитель за три десятиліття стапилася великим господарством із власним цегельним заводом, свічковим заводом, вітряком, пекарнею, високопрофесійними іконописними майстернями та духовною школою — а потім радянщина знищила її до 1927 року, а відродження сталося в 1990-х. [1][2][3]
Коротко про монастир
- Повна назва: Свято-Знаменський (Знаменської Божої Матері) жіночий монастир УПЦ. [1]
- Адреса: село Вербівське, Дніпропетровська область (вулиця Медична, 7). [2]
- Заснування: початок 1880-х років (заміщення «Знаменської пустелі» з 1901 року), статус гуртожитного монастиря — 1906. [1][3]
- Засновниця: дворянка Катерина Павлівна Василенко, у монастирстві — ігуменя Єлисавета. [3]
- Піщані справи: цегельний та свічковий заводи, вітряк, пекарня, олійниця, іконописні майстерні, школа для дівчаток-сиріт. [2][4]
- Закриття: 1927; собор підірвано 1945 року. [2][3]
- Відродження: 1995/1997; ігуменя Георгія (Ємельянова). [2][3]
Історія монастиря
Донаторка-освітянка (1880-ті роки)
У перші роки 1880-х приватна дворянка Катерина Павлівна Василенко, спадкоємниця маєтностей Екатеринославщини, звернулася до Катеринославської консисторії з проханням дозволити заснувати біля хутора Розгульного Олександрівського повіту жіночу общину під назвою «Знаменська пустель». Катерина пожертвувала для цього під землю близько 500 десятин. [3]
Початковий етап пройшов складно: було багато формальностей, судових процедур, пов’язаних із земельними питаннями, але Катерина не полишала мрії про обитель, присвячену Знаменському чуду Божої Матері. [5]
Будівництво «Знаменської пустелі» (1901–1907)
Активне будівництво розгорнулося з 1901 року: для споруд використовувалися власні матеріали з цегельного заводу, започаткованого на монастирській землі. До 1903 року на «Знаменській пустелі» проживало вже понад 200 черниць, діяв притулок для дівчаток-сиріт із церковно-парафіяльною школою, працювали майстерні — від рукоділля до іконописної та малярної. [2][3]
У 1904 році Катерина Василенко, вдова, прийняла постриг з ім’ям Єлисавета; це було передбачено юродивим у Єрусалимі, з яким вона радилася ще до початку будівництва. У 1906 році Святійший Синод надав закладу статус «Знаменський гуртожительний жіночий монастир», а у 1907 році Єлисавету зведено в сан ігумені. [3]
Найбагатша обитель Півдня
На початку XX століття Знаменський монастир славився як найбагатша та найзначніша обитель півдня України: [4]
- Цегельний завод, що виробляв по 200 тисяч цеглин на сезон, який змінив навіть обличчя регіону; [2]
- свічковий завод, який забезпечував обителі Харківщини, Катеринославщини, Таврії та інших територій; [3]
- вітряк (фігурував серед найкращих в окрузі), пекарня, олійниця, три ставки та великий сад; [2]
- майстерні: від малярної та іконописної до ковальської, столярної, бурячної, водогінної — обитель забезпечувала не тільки себе, а й навколишні села; [3]
- Просвіта: школа для дівчаток-сиріт із корпусною пропискою прямо в монастирі. [2]
На початку 1910-х у монастирі було під сотні черниць, а земельний статок сягнув 500 десятин. Це своєрідна «монастирська автономія» зі своєю адміністрацією, духовним життям та меценатством. [5]
Радянське винищення (1927–1950-ті)
У 1927 році монастир закрили радянські органи. Тепла Знаменська церква була перетворена на склад, а згодом — на спортивний зал; інші споруди розібрали на споруди для населених пунктів. У грудні 1945 року центральний собор підірвали. [2][3] Місце обителі знищили докорінно; лише у віддалених куточках поля лишалися сліди колишньої присутності. [3]
Відродження 1990-х
У 1997 році (за іншими джерелами — 1995) до Вербівської прибула група сестер на чолі з ігуменею Георгією (Ємельяновою) з Рівненської єпархії (з Дерменя), щоб відновити монастир. Спочатку вони мешкали в окремих приватних будинках, далі — недоречно відстоїлася кам’яну сторінку. [2][3]
У 2005 році на великдень Преосвященніший єпископ Іриней освятив відновлену нижню Знаменську церкву, де брали участь миряни, які пам’ятали Дем’яна-отця ще з 1940-х. Обитель знову оживилася — відновлено храми, келії, господарський комплекс (своя пекарня пече хліб для сестер). [3]
Сучасне життя
Сьогодні Свято-Знаменський жіночий монастир — один із найактивніших обитель Дніпропетровської єпархії. Тут працюють кількасот сестер відносно невеликої чисельності, які займаються традиційним господарством, іконописом та молитвою. Основа життя, як і 150 років тому, — Знаменський образ Божої Матері, присвята обителі. [1][2]
Практична інформація
- Адреса: село Вербівське, Васильківський (нині — інший район за актуальною адмінреформою) район, Дніпропетровська область, вулиця Медична, 7. [2]
- Як дістатися: з Дніпра — виїзд у бік Васильківки, далі локальним транспортом або автомобілем до Вербівського. [2]
- На місці: відновлений храм, келії, монастирська пекарня, цілюща тиша степу коло річки. [3]
- Богослужіння: повний пігихор жіночого монастиря. [1]
- Настоятелька: ігуменя Георгія (Ємельянова). [3]
Поширені запитання
Хто заснував монастир?
Дворянка Катерина Павлівна Василенко, у чернецтві — ігуменя Єлисавета; прохання до консисторії подано на початку 1880-х. [3]
Що робили на цегельному заводі?
Виготовляли до 200 тисяч цеглин на сезон — це давало обителі статус найбагатшої в регіоні. [2]
Коли монастир закрили?
Офіційно — у 1927 році; собор підірвали у грудні 1945 року; відродження з 1995/1997 років. [2][3]
Чому монастир називається «Знаменський»?
На честь Знаменської ікони Божої Матері, освячення обителі. [1]
Чи працює школа для сиріт зараз?
Ні, школа XX століття закрита ще в 1927 році; сучасна обитель зосереджена на молитві та традиційному господарюванні. [2]
Висновок
Свято-Знаменський монастир у Вербівському — це історія про те, як справжнє дарування може пережити навіть підрив та спустошення. Катерина Василенко збудувала на 500 десятинах найбагатшу в регіоні обитель, де староста під нігонімо юродивого передбачила їй ігуменю; радянщина все зруйнувала, але 1997 року ігуменя Георгія з сестрами повернули дух в місця, де живила віру Знаменська ікона. Хліб печеться знову в пекарні, яку колись давно розібрали на каменоломні. [1][3]