Монастир святого Йосипа Обручника в Мар’ївці — єдина обитель України, присвячена цьому тихому опікунові Божої Матері. Невеликий монастир на березі річки Самарчик налічує близько 150-річну історію: від духівничої общини вдови полковника 1873 року, через руїнування в роки війни й атеїзму, до відродження 1998 року під проводом ігумені Марії (Пояскової). [1][2]
Коротко про монастир
- Повна назва: Монастир святого Йосипа Обручника (жіночий, УПЦ, Дніпропетровська єпархія). [1]
- Адреса: село Мар’ївка, Дніпропетровська область (на березі річки Самарчик). [1]
- Заснування: жіноча община — 1873; статус гуртожитного монастиря — 1885. [2]
- Засновниця: вдова полковника Марія Іллівна Свинціцька, у постризі — ігуменя Меланія. [2]
- Відновлення: 1998 — жіночий монастир; ігуменя Марія (Пояскова). [2]
- Святиня-особливість: єдина обитель України, освячена на честь святого праведного Йосипа Обручника. [1]
Історія монастиря
Община вдови полковника (1873–1885)
Обитель веде свій родовід від 1873 року, коли вдова полковника Марія Іллівна Свинціцька за благословенням церковної влади заснувала у селі Мар’ївці жіночу духовну общину. Прийнявши постриг з ім’ям Меланія, вона стала першою настоятелькою. Обитель росла стрімко: коло общини зібралося до дев’ятисот сестер, які жили молитвою та працею. [2]
У 1885 році общину перетворено на гуртожитний жіночий монастир. Після смерті засновниці обитель очолювали ігумені Маріоніда, Серафима та Ангелина, продовжуючи щасливу традицію молитви та господарювання. [2]
Найбільший в Україні жіночий монастир
Наприкінці XIX століття монастир став однією з найбільших жіночих обитель України: із власною цегельнею, майстернями, свічковою та швейною справами, землями і лісами. Саме тоді у монастирі шанувалася ікона святого Йосипа Обручника — рідкісний покровитель, що згодом дав ім’я всій обителі. [1][2]
Радянська руїна
Революція і богоборча влада розбивали монастир поступово. Під час Другої світової війни скит обителі над Самарчиком був спалений дотла; господарські споруди ліквідовані. У 1960 році монастир було офіційно закрито, територію передано під радянські потреби, а про колишні келії й храми було збережено лише в народній пам’яті. [2]
Відродження 1998 року
На початку 1990-х років церковне життя поверталося поволі: відновлювалася парафія, ремонтувалися старі стіни. У 1998 році за благословенням архієрея на території відроджено жіночий монастир. Настоятелькою стала ігуменя Марія (Пояскова), яка повернула обителі суворий устав і новий духовний піднесення. [2]
Архітектура і святині
Монастирський ансамбль Мар’ївки відомий красивим дерев’яним храмом XIX століття і новими сучасними спорудами. Головною святинею є храм на честь святого праведного Йосипа Обручника, цілюще відомий унікальністю: кількість монастирів, присвячених цьому святому, у світі незначна, а в Україні такий єдиний. [1]
Духовне значення
Історія мар’ївської обителі — це досвід вірності простій справі. Меланія Свинціцька в 1873 році розпочала з невеликої общини вдови та згодом мала сотні сестер; в нашому часі ігуменя Марія робить те саме раз за разом. У кожній молитві монастиря чути, що святий Йосип — обікатель безпеки та праці — й далі опікується цим місцем, де дівчата й жінки навчаються господарювати для Бога. [1][2]
Практична інформація
- Адреса: село Мар’ївка, Дніпропетровська область. [1]
- Як дістатися: з Дніпра — виїзд у бік області (на північ-захід) місцевими маршрутами, далі автомобіль/автобус до Мар’ївки. [1]
- Чого чекати: живий монастирський уклад, берег Самарчика, дерев’яна церква, мирна тиша і дух духовності. [1]
- Богослужіння: щоденні богослужіння за жіночим чином; паломники завжди бажані. [1]
- Ігуменя: Марія (Пояскова) (згідно з останніми повідомленнями). [2]
Поширені запитання
За лаштунками хто засновник монастиря?
Вдова полковника Марія Свинціцька, у чернецтві — ігуменя Меланія, засновниця общини 1873 року. [2]
Чому монастир називається по Йосипу Обручнику?
На честь святого праведного Йосипа Обручника, нареченого Богородиці — єдина така обитель в Україні. [1]
Хто відновив монастир?
Ігуменя Марія (Пояскова) — у 1998 році відновлено жіночий монастир на церковних засадах. [2]
Що залишилося з радянських часів?
Нічого позірного не збереглося — скит був спалений у війну, решта споруд зруйнована чи ліквідована. Все, що бачимо зараз — результат відновлення 1990-2000-х років. [2]
Чи приймають гостей?
Так, як і більшість обителей України, тут раді паломникам та волонтерам. [1]
Висновок
Монастир святого Йосипа Обручника у Мар’ївці — це історія про те, як молитва переживає пожежі й закриття. Від невеликої общини вдови Свинціцької до відновленої обителі, де знову лунає євангельська мова, шлях пройдено через сторіччя. У тиші річки Самарчик монастир і сьогодні зберігає ту саму духовну вогонь, що 1873 року. [1][2]