Свято-Тихвинський жіночий монастир у Дніпрі — єдина монастирська обитель, що стоїть просто в обласному центрі, на місці давньої Єкатеринославської жіночої громади 1866 року. Її історія — це історія про настоятельку Марію, яка збудувала собор без відомих джерел коштів, про цегляний завод і про три закриття: 1925, німецьку окупацію, 1959 — і про три повернення. [1][3]
Коротко про монастир
- Повна назва: Свято-Тихвинський жіночий монастир УПЦ, місто Дніпро. [1]
- Адреса: місто Дніпро, Дніпропетровська область. [1]
- Заснування: жіноча громада від 1866; статус гуртожитного монастиря — 1877. [3]
- Настоятелька першої доби: ігуменя Марія (колишня послушниця Одеського Архангело-Михайлівського монастиря). [3]
- Ключові споруди: тепла церква св. Варвари (1867–1868), собор (1869–), цегляний завод (1872). [1][3]
- Закриття: 1925 та 1959; відродження — з 1990-х. [3][4]
Історія монастиря
Від сніданку з хворою дівчинкою до громади (1862–1866)
Історія обителі ведеться від догляду в Катеринославі за хворою сиротою-племінницею черниці Браїлівського жіночого монастиря Теофіли (Єфремової): дівчинка захворіла дорогою, черниця затрималася в місті, де місцеві купці, зацікавившись чернечим життям, замислили створити жіночий монастир. [4]
За клопотанням отця Олександра Зосимовича, колишнього священника цвинтарної церкви, імператорська влада 24 вересня 1866 року дала згоду на заснування поблизу Катеринослава жіночої громади зі школою, закріпивши за нею землі, пожертвувані Зосимовичем та міщанином Чабаненко. Настоятелькою обрали черницю Марію. [1]
Тепла церква св. Варвари (1867–1868)
Настоятелька Марія, мудра й сильна духом, швидко впорядкувала будівництво: у грудні 1866 року просила єпископа Платона дозволу звести невелику кам’яну теплу церкву на честь святої великомучениці Варвари; 23 квітня 1867 року храм було закладено, а 14 січня 1868 року єпископ його освятив. [1][3]
Паралельно зводились дерев’яні будинки для трапези та кухні й одноповерховий кам’яний будинок на 21 келію; 1870 року з’явилось приміщення для церковнослужителів громади. [3]
Зведення собору та господарське диво (1869–1890-ті)
Мрією настоятельки був соборний храм: 11 травня 1869 року після отримання храмозданної грамоти величний храм заклали, і в той же день почали будувати. [1][3] Велику підтримку принесла благодійниця Єлизавета Мизько, яка 2 лютого 1870 року передала настоятельці 30 703 рублі на побудову кам’яного соборного храму. [1]
Коли ціни на матеріали зросли, настоятелька попросила дозволу на власний цегляний завод — його побудували у 1872 році, і виробництво забезпечило монастир як безпроблемною будівлею, так і джерелом доходу на пасіку та майстерні. [3]
У 1877 році громаду офіційно перейменовано на гуртожитний жіночий монастир. До 1887 року тут було 287 монахинь, 700 десятин землі, цегляний завод, рукодільні майстерні й «Монастирський ліс». [4]
Три руйнування: радянщина та війна
Революційні події не оминули обитель: 1925 року монастир закрили, на день ліквідації в ньому налічувалося 82 черниці; працездатних розподілили по підприємствах, немічних — до будинків для людей похилого віку, а собор пізніше підірвали. [3]
Під час німецької окупації храми знову відкривали; черниці клопоталися перед єпископом про відновлення монастиря. [3] У 1959 році з новою хвилею боротьби з релігією радянська влада закрила й підірвала обитель. [4]
Відродження та сучасність
У 1990-х роках обитель повернулася до життя; її відроджує силами сестер та благодійників ігуменя Марина (Ткачук). [3] 11 квітня 2001 року встановили центральний купол відбудованого собору, а з жовтня 2002 року при монастирі запрацювала недільна школа — місто знову має свій єдиний православний монастир у самісінькому центрі. [4]
Архітектурні скарби
- Собор Тихвинської ікони Божої Матері — відбудована головна святиня, закладена ще 1869 року. [1]
- Тепла церква святої Варвари — кам’яна споруда 1867–1868 років, з якої почалася обитель. [3]
- Цегляний завод (1872) — унікальний господарський об’єкт, що дав монастирю економічну самостійність. [3]
- Монастирський ліс і майстерні — давні рукодільські традиції, які тривають у сучасному сестринстві. [4]
Духовне значення
Тихвинський монастир навчає нас важливого: настоятелька Марія починала з хворої дівчинки і 21 келії, а закінчила монастирем із собором і заводом. Історія показує, що Господь дає відповідь на наполегливу працю — і що святиня, акордно знищувана тричі, тричі воскресає, бо в її стінах не перестає звучати євангельське слово. [1][3]
Практична інформація
- Адреса: місто Дніпро, Дніпропетровська область (монастир розташований у межах міста). [1]
- Як дістатися: будь-яким міським транспортом до центру, далі пішки до монастирської території. [3]
- Богослужіння: за розкладом жіночого монастиря; недільна школа для дітей діє з 2002 року. [4]
- Паломники: монастир завжди відкритий для парафіян; єдина посеред міста обитель створена для міського спокою. [1]
- Телефон для довідок: (0562) 342-433. [5]
Поширені запитання
Коли засновано монастир?
У 1866 році як жіноча громада; у 1877-му отримала статус гуртожитного монастиря. [3]
Хто була настоятелька Марія?
Колишня послушниця Одеського Архангело-Михайлівського жіночого монастиря, що за власного духу збудувала тут собор, завод і сестринство. [3]
Що означає «тихвинська» в назві?
Назва пов’язана з Тихвинською іконою Божої Матері, головною святинею собору. [1]
Скільки разів монастир закривали?
Тричі: 1925 року (зруйновано собор), під час окупації вдруге, і 1959 року — після чого тривала перерва до відродження 1990-х. [3][4]
Чи працює недільна школа?
Так, з жовтня 2002 року при монастирі функціонує школа для дітей. [4]
Висновок
Тихвинський монастир у Дніпрі — це історія про хресну міць жіночої настоятельності: від кам’яної церкви святої Варвари 1867 року через величний собор, підрив і пустку — до сестринства, яке знову відчиняє браму посеред міського гамору. У серці великого міста лунає тиша, що була засіяна ще 1866 року. [1][3]