Orthodox Calendar For October 11, 2026: Commemoration Of The Saints And Daily Readings

Commemorations, liturgical readings, and lives of the saints for October 11, 2026 according to the Revised Julian Calendar.

Commemorations and Hymns of the Day

Неділя 20-та по Зісланні Святого Духа. Свв. Отців Сьомого Вселенського Собору. Глас 3. Єв. 9.

Св. апостола Филипа, одного із семи дияконів

Преподобного Теофана Начертанного, єпископа Нікейського і творця канонів

Вечірня: «Блажен муж». На «Господи, взиваю» – 10 стихир: 4 воскрес. і 6 Отців, Слава: Отців, І нині: богородичний-догмат 3-го гл. Вхід. Прокімен дня. Три читання: Буття 14:14-20, Второзакон. 1:8-11.15-17, Второзакон. 10:14-21. Стиховня воскресна, Слава: Отців, І нині: богород. з недільної стиховні за гласом Отців. Тропар воскресний, Слава: Отців, І нині: богород. недільний за гласом тр. Отців. Відпуст великий з помин. недільним і Отців.

Утреня: по «Бог Господь»: тропар воскресний (2), Слава: Отців, І нині: богород. з недільних за гласом тр. Отців. Катизми черг. з воскрес. сідальними. Полієлей і «Ангельський собор», мала єктенія, іпакой, степенна і прокімен 3-го гласу. Єв. – Ів. 65 зач.; 20, 19-31. Все інше до канону – неділі. Канон воскресний, хрестовоскресний, Богородиці і Отців. Катавасія: «Відкрию уста мої». По 3-ій пісні – кондак-ікос воскресні, сідальний Отців. По 6-ій – кондак-ікос Отців. По 9-ій – світильний недільний, Слава: світильний Отців, І нині: богород. світильного Отців. Хвалитних стихир – 8: 4 воскрес. і 4 Отців (з приспівами «Благословен єси, Господи, Боже отців наших» і «Зберіть Йому преподобних Його»). Слава: Отців, І нині: «Преблагословенна». По великому славослов’ї – тропар «Сьогодні спасіння світу». Відпуст великий з помин. служби недільної і Отців. По відпусті – Слава, І нині: стихира євангельська.

Часи: на всіх – тропар воскресний, також Слава: Отців, кондаки: на 1-му і 6-му – воскресний, на 3-му і 9-му – Отців.

Літургія: антифони: два перших – воскресні, а третій – звичайний з воскресним приспівом, а також і «Прийдіте, поклонімся». Тропар воскресний і Отців, також кондак воскресний, Слава: Отців, І нині: богород. за гласом Сл. Прокімен, апостол, алилуя, євангелія і причасний – спочатку неділі, а після – Отців. Ряд.: Ап. – Гал. 200 зач.; 1, 11-19. Єв. – Лк. 30 зач.; 7, 11-16. Отців: Ап. – Євр. 334 зач.; 13, 7-16. Єв. – Ів. 56 зач.; 17, 1-13.

Lives of the Saints

Святого апостола Филипа, одного з семи дияконів

Тропар (г. 3): Апостольська благодать твоя, Филипе, Самарію здивувала,* боговіщанні ж слова твої вельможу врозумили,* який вірою осягнувши неосягненне, охрестився і воздав славу Богові,* від якого і нам благодать випроси, апостоле, і велику милість.

Кондак (г. 4): Народів ловець пречудний* і учеників Христових співбесідник,* серед апостолів вибраний,* Филип днесь світові зцілень подає багатство,* покриває від напастей хвалячих Його.* Тому суголосно зовім йому:* спасай всіх молитвами твоїми, апостоле.

Є два святих Филипа: апостол, один з дванадцятьох, його пам’ять вшановуємо 14 листопада, і диякон, пам’ять якого свята Церква обходить сьогодні.

Святий Филип був родом з Кесарії Палестинської, мав жінку і чотири дочки, яким Господь дав дар провидіння. Не знаємо, коли Ісус Христос покликав його до числа своїх учнів, однак відомо, що був він одним із сімдесятьох і що апостоли вибрали його на диякона, другим після св. Стефана і другим серед семи дияконів (див. Ді. 6, 5). Коли після мученицької смерти святого Стефана жиди почали переслідувати вірних, а Христові учні, окрім апостолів, пішли, втікаючи від ненависти фарисеїв, в сусідні землі голосити слово Боже, тоді Филип диякон пішов у Самарію і там, в головному місті Севастії, став проповідувати Христову віру. Ось що розповідають про це Діяння апостолів: “Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа. А народ однодушно уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив, бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричали голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала. Радість же була велика в тім місті. А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім’я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике. За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік – сила Божа, що її звуть великою». Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми. Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім’я Ісуса Христа, хрестились чоловіки й жінки. Увірував тоді й сам Симон і, охрестившись, перебував з Филипом; а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався. Довідавшися,^ що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана. Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого, бо Він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрещені в ім’я Господа Ісуса. Тоді покла-ли на них руки, і вони прийняли Святого Духа” (Ді. 8, 5-17).

Святий Филип був лишень дияконом і не міг уділяти охрещеним святої тайни миропомазання, тому уділити його прийшли святі Петро і Йоан. А коли вони повернулися до Єрусалиму, тоді: “Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна». І встав він і пішов. Аж ось етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, – він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю. Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці». Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?» А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього. Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне; так Він не відкриває рота свого. В Його приниженні відмовили Йому суд. Рід Його хто може оповісти? Життя бо Його від землі вирвано». Озвався скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?» Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому. А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода! Що забороняє мені охреститись?» Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, – можна». Відповідаючи, сказав: «Вірю, що Він є Син Божий». І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва – Филип та скопець – зійшли у воду і він охрестив його. А коли вони вийшли з води, Дух Господній пі- рвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю” (Ді. 8, 26-39).

Згідно зі святим Єронімом, той скопець згодом став апостолом Етіопії. “Дивіться, – каже святий Йоан Золотоустий, – як той високий урядник палав спрагою спізнати правду, яку нам Бог об’явив. Навіть у дорозі він читає Святе Письмо, і то найзнаменитіші пророцтва Ісаї, – читає, хоч і не розуміє їх. А побачивши бідного Филипа, не соромиться, а просить його пояснити і навчити. Однак і вчинок святого Филипа гідний подиву; він не закидає скопцеві, що той читає те, чого не розуміє, він не схиляється перед його багатством, а все пояснює і приводить його до Христа”.

Та повернімося до Діянь апостолів. Коли охрещений етіоп втратив з поля зору святого диякона, якого забрав ангел Божий, тоді “Филип же опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію ” (Ді. 8, 40). У Кесарії він також проповідував слово Боже. Зі Святого Письма знаємо, що святий Павло під час своєї подорожі, прибувши до Кесарії, зупинився в домі Филипа благовісника, одного з семи дияконів, у якого “було… четверо дочок-дівчат, які пророкували” (Ді. 21, 9).

Згідно з переданням, апостол Павло висвятив Филипа і настановив його єпископом у лідійському місті Тралії, в Малій Азії, де той утверджував Христову науку численними чудами і де закінчив свій земний подвиг. Святий Єронім пише, що в кінці IV ст. свята Павла бачила в Кесарії дім, в якому жив святий Филип, а в тому домі маленькі кімнатки, де мешкали його дочки. Пам’ять про них у Кесарії тоді була ще жива.

__________

У той самий день

Преподобного отця нашого Теофана Начертанного, єпископа Нікейського і творця канонів

Тропар (г. 8): Православ’я наставнику, благочестя й чистоти учителю,* вселенної світильнику,* монахів богонатхненна окрасо, Теофане премудрий,* ученнями твоїми все просвітив ти, сопілко духовна,* моли Христа Бога, щоб спас душі наші.

Кондак (г. 2): Возгласивши Христове Божественне воплочення,* безплотних ворогів дощенту викрив єси, чудний Теофане.* Тому всі вірно і благочесно кличемо до тебе:* моли неустанно за всіх нас.

Святі Теодор і Теофан були синами святого Йони пресвітера (житіє його див. 22 вересня). Вони обидва прийняли монаше життя в монастирі святого Сави в Єрусалимі, а згодом, осягнувши досконалість, були висвячені на священиків. Коли безбожний Лев Вірменин став переслідувати вірних, які почитали ікони, тоді святі брати пішли до Царгорода і там перед імператором боронили Христову віру. За це їх жорстоко побили у кинули до в’язниці в Понті, і лиш після смерти лукавого імператора повернулися до Царгорода. Однак за ревність у наверненні іконоборців їх знову кинули до в’язниці. Імператор Теофіл, безбожний єретик, наказав їх жорстоко мучити, а потім замкнути у в’язниці на острові Афусія. Через два роки їх поставили перед імператором, роздягли і били по лиці, по плечах і грудях, а вони голосно молилися до Господа Бога і Богородиці. Під кінець на лицях їх вирізали на шкірі такі рядки:

Всім, хто приходить до того града, де ж ноги Божі стояли, / Подаючи світові відраду. / Там і ції себе показали, блуду посудини погані. / І коли були великим гріхам віддані, невірними були розбещені уди. / Як злодії, звідти вигнані. / Вони ж до царського тут граду приставши, не перестали зло чинити всюди. / Тим знаменням їм лиця начертавши, прогнали знову злих зле і звідусюди.”

До такого звірства опустився імператор, який називав себе християнином. Святого Теодора замкнули у в’язниці в Апамеї Витинській, де він помер від ран на сам празник святого первомученика Стефана, у 833 р. Святий Теофан уклав пісню, в якій прославив подвиги свого брата. За правління Михаїла III (840-867) святого Теофана відпустили на волю і поставили єпископом Нікеї. Він уклав багато канонів, серед інших канон на честь відновлення почитання ікон, пам’ять якого Христова Церква вшановує в першу неділю Великого посту, у Неділю православ’я.

І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Patristic Wisdom for the Day

I believe it is only fair that one of the seven days should be devoted to our common God (St. John Chrysostom, Homily on John 1:1).

Daily Scripture Readings

Перший антифон воскресний

Воскли́кніте Господе́ві, вся зе́мле, співа́йте ж і́мені Його́, відда́йте сла́ву в хва́лі Йому!

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Скажі́те Бо́гові: як страшні́ діла́ Твої́! У мно́жестві си́ли Твоє́ї лести́тимуть Тобі́ вороги́ Твої́.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Вся земля́ неха́й покло́ниться Тобі́ і співа́є Тобі́, неха́й же співа́є і́мені Твоє́му, Всеви́шній!

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спасе, спаси́ нас.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Єдиноро́дний Си́ну)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Другий антифон воскресний

Бо́же, уще́дри нас і благослови́ нас, яви́ сві́тло лиця́ Твого́ на нас і поми́луй нас.