Commemorations, liturgical readings, and lives of the saints for November 1, 2026 according to the Revised Julian Calendar.
Commemorations and Hymns of the Day
Неділя 23-тя по Зісланні Святого Духа. Глас 6. Єв. 1.
🕂Священномученика Теодора Ромжі, єпископа Мукачівського
🕃 Свв. чудотворців і безсрібників Косми й Дам’яна.
Вечірня: «Блажен муж». На «Господи, взиваю» – 10 стихир: 4 – воскресних, 6 – свщмч., Слава: свщмч., І нині: богородичний-догмат 6-го гласу. Вхід. Прокімен дня і три читання свщмч.: Прип. 10:6-8, 8:6-21; Прип. 10:31–11:12; Муд. 4:7-15. На Литії: перша стихира – храму, також стихири свщмч., Слава: свщмч., І нині: богородичний з недільної стиховні за гласом наславника. Стиховня воскресна, Слава: свщмч., І нині: богородичний з недільної стиховні за гласом «Слава». На благословенні хлібів: «Богородице Діво» (2) і тропар свщмч. (1). Відпуст великий недільний з помин. свщмч.
Утреня: по «Бог Господь»: тропар воскресний (2), Слава: свщмч., І нині: богородичний з недільних за гласом тропаря свщмч. Катизми чергові і сідальні воскресні, також Полієлей з величаннями свщмч. «Ангельський собор», іпакой 6-го гласу, також 1-й і 2-й сідальний свщмч., Слава: 3-й сідальний свщмч., І нині: його богородичний. Степенна і прокімен 5-го гласу. Єв. – Мт. 116 зач.; 28, 16-20. Все інше до канону – неділі. Канон воскресний, богород. і свщмч. Катавасія: «Відкрию уста мої». По 3-ій пісні – кондак-ікос і сідальний ап. По 6-ій – кондак-ікос неділі. По 9-ій – світильний недільний, Сл.: свщмч., І нині: богород недільного світильного. Хвалитних стихир – 8: 4 воскресних і 4 свщмч. (дві останні – з приспівами свщмч.), Слава: стихира євангельська, І нині: «Преблагословенна». По великому славослов’ї – тропар «Воскресши з гробу». Відпуст великий недільний з поминанням свщмч.
Часи: на всіх часах: тропар воскресний, також Слава: свщмч., кондаки: на 1-му і 6-му – недільний, на 3-му і 9-му – свщмч.
Літургія: антифони: два перших – воскресні, а третій – звичайний з воскресним приспівом, а також і «Прийдіте, поклонімся». Тропар воскресний і свщмч., кондак воскресний, Слава: свщмч., І нині: богородичний за гласом наславника. Прокімен, апостол, алилуя, євангелія і причасний – спочатку неділі, а після – свщмч. Ряд.: Ап. – Еф. 220 зач.; 2, 4-10. Єв. – Лк. 38 зач.; 8, 26-39. Свщнмч: Ап. – Євр. 334 зач.; 13, 7-16. Єв. – Лк. зач. 67.; 12, 32-40.
Lives of the Saints
Священномученика Теодора Ромжі, єп. Мукачівського
Ще один мученик української землі, який не схилив своєї голови перед кривавим молохом комуністичного терору, славний син Закарпаття, великий мученик за віру…
Народився 14 квітня 1911 року в сім’ї службовця у с. Великий Бичків Рахівського району. Після завершення початкової освіти в рідному селі батьки віддають його на навчання до Хустської гімназії. Закінчивши гімназію, 19-річний юнак вступає до Ужгородської духовної семінарії.
“Дух дме, куди хоче…” (Пор. Йо. 3, 8а) І лише праведна душа справжнього святця може пізнати ці непідвладні людському розумові глибинні пориви. З волі настоятелів молодий богослов простує до Вічного Міста, щоби там, у Столиці славних Верховних апостолів Петра і Павла, довершивши пізнання основних філософських та богословських наук, прийняти у 1936 році священичі свячення з рук російського католицького єпископа східного обряду Олександра Євреїнова.
Після повернення додому душпастирює спочатку в с. Березово, поблизу м. Хуста, а потім — як духівник — в Ужгородській духовній семінарії, де одночасно викладає також філософію. Незабаром після смерти єпископа Олександра Стойки (1943), довголітнього ординарія Мукачівської єпархії, Святіший Отець призначає Теодора Ромжу на вакантний єпископський престіл, а вже 24 вересня 1944 року відбувається його хіротонія.
Нелегкий тягар спочив на плечах молодого владики. Адже саме в ці дні Закарпаття з рук фашистських окупантів перейшло під командування радянської влади. Радянські війська продовжували бути визволителями зовсім недовго. Вже незабаром розпочався масовий наступ на Греко-Католицьку Церкву Закарпаття. Як і у випадку инших наших блаженних мучеників цих часів, влада вимагала від єпископа, клиру та вірних здійснити “перехід” чи “возсоєдиненіє” з Російською Православною Церквою, а радше з тим, що залишилося від неї після нещадних репресій з боку безбожницького режиму СРСР. Але ні єпископ, ні його священики, ні миряни не бажали торувати Юдиних стежок.
“Вдарю пастиря — і розбіжаться вівці” (Пор. Мт. 26, 31б та Зах. 13, 7б.), — така зовсім не біблійна думка спала на гадку сталінського ката, “… єпископ Ромжа і його заступник Хіра повинні бути негайно в тій чи іншій формі позбавлені можливості продовжувати тягнути майже півмільйона радянських людей Закарпаття до Риму, їх необхідно негайно позбавити можливості продовжувати творити антидержавну, антипатріотичну справу” (Карпатський край, NN 31-34, 1992. — С. 13. спасіння людських душ! Саме такими словами 1 жовтня 1947 року звертався до свого “захисника” — обкому компартії та вищого начальства уповноважений у справах Російської Православної Церкви у Закарпатській області “товариш” І. Ромер. А вже 27 числа цього ж таки місяця, коли єпископ разом зі своїм супроводом повертався додому після посвячення оновленого в с. Лохово Мукачівського району храму, вантажний “Студебекер”, який віддавна підозріло слідував за ними назирці, на пустинній дорозі, неначе вичекавши момент, на повному ходу врізався в кінну бричку і підім’яв під себе всіх шістьох подорожніх.
Здавалося б, випадковість, якби не поведінка “пасажирів” вантажівки: вмить вискочивши з автомобіля, вони заповзялися добивати потерпілих залізними прутами. На щастя, за яку хвилю-другу над’їхала поштова машина, тож невдахи-садисти вимушені були швидко відступити — вони сіли в “бобик”, що невідступно слідував за “Студебекером” і з поспіхом віддалились. Поштовики відвезли потерпілих до міської лікарні Мукачева та передали їх в дбайливі руки медперсоналу.
Стан владики був чи не найгіршим, адже після наїзду нападники вилили всю свою лють саме на нього. Одначе молитви вірних та жертвенність медперсоналу, до складу якого входило і кілька монахинь переслідуваної Церкви, робили своє — кир Теодор потрохи набирався сили, вже через два дні його стан більше не викликав ніяких побоювань за життя. Але такий поворот подій не був передбачений складеним сценарієм: єпископ повинен був померти!
Допуст Господній — рукою молодої дівчини диявол смертельно жалить владику, отрута миттєво робить свою справу, 1 листопада життя Преосвященного обривається… Але не в муках, а з блаженною посмішкою на устах, не зі стиснутими від відчаю чи ненависти кулаками, а з обвитими вервичкою пальцями — таким було його переставлення. Бог забирав його, і він відчував це. Забирав, щоб дати йому радість святих і тим вчинити незміримо сильнішою силу його заступництва і молитви за своїх вірних.
Блаженний він і блаженні ті, гора віри яких не похитнулася від ударів безбожницької сили під враженням від слова його проповіді і від прикладу його славного життя і мученицької кончини. Блаженні й ми, бо віруємо Христові, торжествуючи славну пам’ять великого свідка Його ізбавительних страждань і спасенного Воскресення! (Пор. Йо. 20, 296.)
Під час пастирського візиту Святішого Отця Івана Павла II в Україну було беатифіковано українських новомучеників. Празник священномученика єп. Теодора Ромжі призначено святкувати 19 жовтня (за григоріянським стилем 1 листопада). (Див. текст акту беатифікації в: Душпастирська візитація Святішого Отця Івана Павла II, Папи, в Україну 23—27 червня 2001 року, Typis Vaticanis [2001], с. 284.)
__________
о. Роман Тереховський
__________
У той самий день
Святих чудотворців і безсрібників Косми і Дам’яна
Тропар (г. 8): Святі безсребреники і чудотворці, Космо і Дам’яне,* посітіть немочі наші.* Даром прийняли ви, даром дайте нам.
Кондак (г. 2): Благодать зцілень прийнявши,* простираєте здоров’я тим, що в нуждах, лікарі, чудотворці преславні,* але вашим посіщенням ворогів зухвальство поконайте,* світ чудами оздоровляючи.
Пам’ять святих Косми і Дам’яна, рідних братів, лікарів і безсрібників, Церква відзначає три рази в році. Так, 14 (1) липня обходимо пам’ять святих Косми і Дам’яна з Риму, а 30 (17) жовтня обходимо пам’ять святих Косми і Дам’яна з Аравії. А сьогодні окремою службою величаємо святих Косму і Дам’яна з Азії. Ймовірно, що це ті ж Косма і Дам’ян, пам’ять яких відзначаємо 14 (1) липня. Слава про них поширилася по всіх усюдах, а Церкви Азії вшанували їх окремою службою. Частина їх мощей зберігалася, вірогідно, в місцевості Фереман, і звідти поширилося передання про те, що святі Косма і Дам’ян жили в тих краях.
__________
У той самий день
Преподобної Теодотії, матері святих Косми і Дам’яна
Із передання знаємо, що св. Теодотія, несподівано овдовівши, цілковито посвятила себе служінню Богу і синів своїх виховала на Його славу. Життя її було таке святе, сповнене чеснот і добрих діл, а милосердя таке велике, що Христова Церква причислила її до лику святих.
__________
І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Patristic Wisdom for the Day
To suffer and shed blood for Christ, for the faith, for the Catholic Church is a great grace, a great honor. (Theodore Romža)
Daily Scripture Readings
Перший антифон повсякденний
Бла́го є іcпові́дувати Го́спода і співа́ти і́мені Твоє́му, Всеви́шній.
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.
Звіща́ти вдо́світа ми́лість Твою́ і і́стину Твою́ – на вся́ку ніч.
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.
Бо пра́вий Госпо́дь Бог наш, і нема́є непра́вди в Нім.
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.
(Якщо скорочується Літургію, перейди до Єдиноро́дний Си́ну)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.
Другий антифон повсякденний
Госпо́дь воцари́вся, в красу́ зодягну́вся, зодягну́вся Госпо́дь си́лою і опоя́сався.
Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.
Він бо утверди́в вселе́нну, і вона́ не похитне́ться.
Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.
Свідо́цтва Твої́ достові́рні; до́мові Твоє́му подоба́є свя́тість, Го́споди, на многоту́ днів.
Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Єдиноро́дний Си́ну і Сло́во Бо́же, безсме́ртний Ти, і зво́лив Ти спасі́ння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї Богоро́диці і присноді́ви Марі́ї, незмі́нно ста́вши люди́ною. І розп’я́тий був Ти, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в. Ти оди́н із Свято́ї Тро́йці, рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.
Третій антифон повсякденний
Прийді́те, возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Богу, Спаси́телеві на́шому.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Іді́м пере́д лице́м Його́ з іспові́данням, і псалма́ми воскли́кнім Йому́.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Бо Бог – вели́кий Госпо́дь і цар вели́кий по всій землі́.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Вірні: Прийді́те поклоні́мся і припаді́м до Христа́. Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Тропар (г. 4): Апостолів дорогу доброчесності наслідував, священномученику Теодоре,* як пастир добрий, оберігав паству Христову,* душу віддав за неї, безбожними убитий був ти, блаженний,* і відійшов у радість вічну, ранами прикрашений, багатотерпеливий,* вінок слави прийняв ти від Агнця Божого,* Його ж моли за спасіння душ наших.
Слава: Кондак (г. 3): Як цвіт прагне сонця, так і ти полюбив сонце правди, Христа Бога.* Землю карпатську, як пастир ревний, доброчесної мудрості навчав,* і покору найглибшу життя показав ти.* Як камінь віри, дорогу безбожну перекрив,* як перлина дорогоцінна, терпіння до крові прийняв,* сьогодні із зворушенням почитаючи, взиваємо тебе, священномученику Теодоре,* молися за наші грішні душі перед Престолом Всевишнього.
І ни́ні: Богородичний (г. 3): Ді́ва днесь предстої́ть у це́ркві* і з ли́ками святи́х неви́димо за нас мо́литься Бо́гу.* А́нгели з архиєре́ями поклоня́ються,* апо́столи з проро́ками лику́ють,* бо ра́ди нас мо́лить Богоро́диця предві́чного Бо́га.
Прокімен (г. 1): Уста́ мої́ промо́влять прему́дрість і ро́здуми се́рця мого́ — розумíння (Пс. 48,4).
Стих: Послу́хайте це, всі наро́ди, почу́йте, всі, хто живете́ по Вселе́нній (Пс. 48,2).
Алилуя (г. 2): Уста́ пра́ведного повча́ться прему́дрости, і язи́к його́ промо́вить суд (Пс. 36,30).
Стих: Зако́н Бо́га його́ в се́рці його́, і не зупи́няться сто́пи його́ (Пс. 36,31).
Причасний: В па́м’яті вíчній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться (Пс. 111,6–7). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Священник: Христос, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і священномученика Теодора Ромжі, єпископа Мукачівського, якого сьогодні пам’ять світло звершуємо, cвятих чудотворців і безсрібників Косми й Дам’яна, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
📄 Download Daily Commemoration (PDF)
Download the daily commemoration leaflet with lives of the saints, Troparia, and Scripture readings in PDF format:
📱 Orthodox Calendar & Prayer Book in «Pray» App
Follow the liturgical year and read daily Scripture lessons in the Pray mobile app:
- Daily Orthodox Liturgical Calendar: Feast days, fasts, and saint commemorations.
- Daily Epistle and Gospel Readings: Structured Scripture texts for every day.
- Digital Prayer Rope (Chotki): Haptic feedback prayer knot counter.
- Offline Orthodox Prayer Book: Complete prayers and services wherever you go.