Commemorations, liturgical readings, and lives of the saints for December 6, 2026 according to the Revised Julian Calendar.
Commemorations and Hymns of the Day
Неділя 28-ма по Зісланні Святого Духа. Глас 3. Єв. 6.
🕁 Св. отця нашого Миколая, архиєпископа Мир Ликійських, чудотворця
Вечірня: «Блажен муж». На «Господи, взиваю» – 10 стихир: 4 воскресних, 6 свят., Сл.: свят., І нині: богородичний-догмат 3-го гласу. Три читання: Прип. 3:13-16, Прип. 8:22-30, Муд. 4:7-15. Литія свят. Стиховня воскресна, Сл.: свят., І нині: богородичний з недільної стиховні за гласом «Слава». На благословення хлібів тропар: «Богородице Діво» (2) і свят. (1). Відпуст великий з поминанням недільним і свят.
Утреня: На «Бог Господь»: тропар воскресний (2), Слава: свят., І нині: богородичний з недільних за гласом тропаря свят. Катизми чергові зі звичайними їхніми недільними сідальними октоїха, також полієлей з величаннями свят., «Ангельський собор», іпакой 3-го гласу, також 1-й і 2-й сідальний свят., Слава: 3-й сідальний свят., І нині: його богородичний. Степенна 1-го гласу. Єв. – Лк. зач. 114; 24, 36-53. Все інше до канону – неділі. Канон воскресний, Богородиці і свят. Катавасія після кожної пісні – «Христос народжується». По 3-ій пісні – кондак-ікос і сідальний свят., по 6-ій – кондак-ікос недільний, по 9-ій – світильний недільний, Слава: світильний свят., І нині: богородичний недільного світильного. Хвалитних стихир – 8: недільних октоїха чергового гласу – 4 і святого зі «Слава» – 4, з двома його приспівами, поданими на стиховні вечірні («Чесна перед Господом…» і «Священики твої зодягнуться…»). Слава: стихира євангельська, І нині: «Преблагословенна». По великому славослов’ї – тропар недільний «Сьогодні спасіння світу». Відпуст великий недільний з помин. свят.
Часи: тропар недільний, також Слава: свят., кондаки – поперемінно, тобто: на 1-му і 6-му – недільний, на 3-му і 9-му – свят.
Літургія: антифони: два перших – воскресні, а третій – звичайний з воскресним приспівом, а також і «Прийдіте, поклонімся». Тропар воскресний і свят., кондак воскресний, Слава: свят., І нині: богородичний за гласом наславника. Прокімен, апостол, алилуя, євангелія і причасний – спочатку неділі, а після – свят. Ряд.: Ап. – Кол. 250 зач.; 1, 12-18. Єв. – Лк. 85 зач.; 17, 12-19*. Св.: Ап. – Євр. 335 зач.; 13, 17-21. Єв. – Лк. 24 зач.; 6, 17-22.
* – На цю неділю переноситься рядове євангеліє 29-ї неділі, оскільки вона співпадає з Неділею святих Праотців.
Lives of the Saints
Святого Миколая, Чудотворця Мир Ликійських
Тропар (г. 4): Правилом віри і образом лагідности,* учителем повздержности* явила тебе твоєму стаду всіх речей істина.* Ради цього придбав ти смиренням високе,* убогістю – багате,* отче, священноначальнику Миколаю.* Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак (г. 3): В Мирах, святий, священнослужителем показався ти,* бо Христове Євангеліє, преподобний, сповнивши,* положив ти душу твою за людей твоїх* і спас неповинних від смерти.* Ради цього освятив ти себе як великий таїнник Божої благодаті.
Святий Миколай народився в другій половині третього століття в місті Патарах, в старовинній Ликії. Батько його Теофан і мати Нонна були ревними християнами, а його стрий, також Миколай, був єпископом Патар. Про молоді літа святого Миколая знаємо мало. Лиш побожне передання свідчить, що вже немовлям він у середу і п’ятницю – цілий день, аж до заходу сонця, – не приймав грудей матері, наче б уже тоді хотів навчити інших про важливість посту. Дитя зростало літами і своїми чеснотами подивляло не тільки християн, але й звертало на себе увагу поган, яких тоді було більше, ніж Христових вірних. Освітою юнака зайнявся його стрий, єпископ Миколай, саме він висвятив його на священика. Як свідчить передання, після рукоположення єпископ натхненно провіщав про нього в церкві так: “Ось бачу я, браття, нове сонце, що сходить над кінцями землі і милостиво втішає опечалених. О, блаженне стадо, яке удостоїться такого пастиря. Добре випасе він душі заблуканих, прокормить їх на лугах благочестя, а тим, що в бідах, явиться теплим помічником”.
Уже священиком святий Миколай засяяв усім блиском чеснот. Коли єпископ Миколай поїхав до Єрусалиму поклонитися святим місцям, тоді єпархією управляв його небіж Миколай. Батьки після смерти залишили йому у спадщину великі статки, які він став ділити серед бідних і потребуючих. Сталося тоді, що один, колись заможний, а тепер збіднілий мешканець Патар, не міг видати своїх дочок – а мав їх аж три – заміж, бо не надбав приданого. Святий Миколай, довідавшись про це, вночі підкинув йому велику суму грошей золотом. Коли той батько видав першу дочку, то якогось дня знайшов у вікні придане для другої, а потім для третьої. Але тоді він підстеріг, що це святий Миколай потай приходить йому на поміч, і вістка про це поширилася по всіх околицях. Не було бідного, опущеного, загрузлого в боргах, якому б святий слуга Божий не прийшов на допомогу. І так в руки Отця небесного склав він усе майно, роздаючи його убогим, а Господь возвеличив і винагородив слугу свого силою творити чуда.
Після повернення стрийка, до Єрусалиму вирушив святий Миколай. Коли святий сів на корабель, а погода була прекрасна, він провістив, що їх настигне буря. І тоді святий Миколай своєю молитвою утихомирив бурю. А коли один з моряків упав з високої щогли і забився, то святий молитвою своєю повернув його до життя. Корабель щасливо причалив до Олександрії, і слава про чуда святого Миколая поширилася усім містом, натовп народу присунув до нього за благословенням, а він оздоровлював усіх хворих, які з вірою в Божу поміч просили його про молитву і зцілення.
Святий Миколай вирішив піти в пустелю, як це робили тоді багато самітників, але, за Божим натхненням, він повернувся додому і вступив у Патарах до монастиря, названого “Святий Сіон”, який заснував місцевий єпископ, його стрийко. І знову ж, з Божого натхнення, святий Миколай пізнав, що Бог кличе його до душпастирського життя. Він переселився до міста Мири (головне місто тодішньої Ликії) і тут проживав нікому не відомий, цілі дні і ночі перебуваючи на молитві. А тим часом помер архиєпископ Мир Йоан. Коли навколишні єпископи зібралися, щоб вибрати нового владику, то в гарячих молитвах стали просили Господа, щоб вказав їм на мужа найдостойнішого цієї гідности. І, як свідчить передання, найстарший єпископ у видінні почув наказ Божий, щоб найближчої ночі став при дверях церкви, а хто перший прийде на ранішню молитву, той і буде єпископом, а називатиметься той чоловік Миколай.
І так сталося. Першим, хто прийшов вранці до церкви, був святий Миколай. Його і поставили архиєпископом Мир.
Ставши владикою, святий Миколай ні в чому не змінив свого життя; одежу носив бідну, їв один раз на день, і то ввечері, а весь час присвячував молитві і добрим ділам. Кожного року 1 вересня він скликав синод, на якому зі своїм духовенством обговорював потреби вірних. Найбільше дбав святитель про бідних. Коли в Мирах настав голод, тоді святий Миколай явився ві сні одному купцеві в Сицилії, дав йому три золоті завдатку і велів доставити кораблем збіжжя до Мир. Купець прокинувся і гадав, що то був звичайний сон, але в руці своїй побачив завдаток. І зразу поплив з кораблями до Мир, де святитель Миколай викупив у нього весь товар.
У часи лютого переслідування християн, яке чинив злобний Ліциній, святого Миколая було віддано на муки, він довго сидів у в’язниці, з якої вийшов тоді, коли Костянтин Великий дав свободу Христовій вірі. Вийшовши на волю, святитель Миколай цілковито посвятився своєму стаду. Преподобний Андрей Критський пише: “Він виполов у цілій Ликії хабаззя невірства, а на чистій ниві посіяв живе слово благочестя і зібрав багату духовну жатву. Силою свого слова зруйнував жертовники ідолів, побудував церкви Христу, звів святі храми на честь мучеників і як працелюбний хлібороб зробив виноград той плодоносним”. Дуже давнє передання свідчить, що святитель Миколай брав живу участь у Першому Вселенському соборі в Нікеї (325 р.), а не маючи змоги вже більше слухати безбожну бесіду Арія, ударив його в лице. Отці Собору – як каже передання – відібрали за це у святого Миколая омофор, навіть замкнули його у вежі як покуту. Та деякі із них побачили у видінні, що сам Христос подає святому Миколаю Євангеліє, а Пресвята Богородиця – омофор, і пізнали з цього, що Бог не осудив святителя за його вчинок. Передання це, хоч і дуже старе, однак годі вважати його вірогідним. Найперше, важко припустити, щоб муж такої святости, як святий Миколай, дав себе звести гнівові, хай і шляхетному, а друге, немає найменшого свідчення про те, що святитель Миколай брав активну участь у тому Соборі. А святий Атанасій, який подав імена всіх найпомітніших Отців Собору, взагалі не згадує про святого Миколая, як і про публічне покарання Арія, яке він мав учинити.
За правління Костянтина Великого, три воєводи, Непотіян, Урс та Ерпиліон, пішли з військом через Ликію до Фриґії, щоб там придушити повстання. Поблизу Мир мешканці того краю повстали проти війська, яке грабувало їх майно, і було б дійшло до великого кровопролиття, та, на щастя, вчасно прибув святитель Миколай і залагодив збурення, а потім запросив воєвод до себе до Мир. Щойно вони прибули до міста, як святому Миколаю дали знати, що староста Мир Евстатій, підкуплений злобними людьми, засудив трьох невинних людей на кару смерти і що ось вже ведуть їх на лобне місце. Святитель побіг туди і встиг саме в ту хвилю, коли кат уже підносив меч над головою першого з невинно засуджених. Завдяки повазі до свого уряду святитель врятував нещасних від смерти – їх невинність стала всім явна, а староста визнав свій гріх.
Коли воєводи повернулися до Царгорода, їх було оскаржено перед імператором, мов би вони задумали вчинити заколот і вбити його. Імператор повірив наклепникам, він велів кинути їх до в’язниці і засудив на смерть. У тій тяжкій журбі всі троє, Непотіян, Урс та Ерпиліон, стали молитися, щоб Бог через заслуги святого Миколая показав їх невинність. І ось вночі цісареві явився уві сні святий і сказав, що він, Миколай, архиєпископ Мир Ликійських, наказує йому, цісареві, звільнити трьох невинно засуджених воєвод. Тої ж ночі явився святий Миколай і першому дорадникові імператора Авлалію, який, підкуплений злими людьми, оскаржив воєвод перед цісарем. Вранці імператор здивувався, що Авлалій мав такий самий сон; він сам розслідив справу воєвод і виявив, що вони невинні. Імператор звільнив їх, запросив до себе, нагородив, а коли вони йому розповіли про святителя Миколая і про те, що бачили в Мирах, тоді імператор послав їх до святителя, щоб вони подякували йому за своє звільнення. А від себе передав через них слузі Божому цінне Євангеліє та інші дари для прикрашення церкви в Мирах.
Чуда, якими Господь прославив святого Миколая, були такі численні, що в далеких краях навіть погани зверталися за його допомогою, і святий Миколай, як каже преподобний Андрей Критський, “ще за життя, перед своїм відходом до Христа, являвся тим, що були обтяжені різними журбами, надавав їм скору поміч у нуждах і виривав жертви із найгостріших зубів смерти”.
А коли Господь покликав свого слугу до себе (року, на жаль, не знаємо), то ніхто не в змозі перелічити всіх чуд, якими прославилися його мощі. Диякон неаполітанської церкви Йоан, який (один з багатьох) у дев’ятому столітті описав житіє святого Миколая, закінчує свій опис так: “Нема на землі такої глушини або пустелі, такого пустого і глухого місця, де б не засяяла слава про чуда благочестивого владики Миколая ісповідника. Свідчать про це не лиш всі грецькі землі, звідки він походив, але й цілий Схід. Свідчать про це також численні племена варварів, які розмовляють різними мовами і населяють майже всю Африку. А мешканці Італії, вони також благочестиво й урочисто прославляють його діла і тішаться його чудами; на честь його, з Божою поміччю, вони зводять багато церков та прибігають до нього, прохаючи заступництва і його молитов, вони почитають його як свого заступника перед самим Творцем світу”.
Мощі святого Миколая у 1087 р. було перенесено з Мир до Барі, міста в Італії, на західному березі Адріятичного моря. Пам’ять цього перенесення Христова Церква святкує 9 травня. Святі мощі і нині спочивають у золотій посудині в церкві святого Миколая. І сьогодні з мощей святого Миколая витікає благовонне, цілительне миро.
У 1092 р. папа Урбан II (1088-1099) вислав до Києва свого посла Теодора з повідомленням про перенесення мощей святого Миколая з Мир до Барі, а тодішній митрополит Руси Єфрем II установив святкування пам’яті перенесення мощей святого Миколая. На всьому Сході лиш одна Русь прийняла це свято і возвеличила його окремою службою.
__________
І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Patristic Wisdom for the Day
As soon as Mary heard these wonderful words, bowing to the One born from her, she said with tears: “Great is this to me, O Child, all that you have done with my poverty. For behold, the wise men are seeking you; the kings of the East are eager to see your face, and the rich in your people long to see you. For truly, your people are those for whom you were born as a babe, the Ancient God.” (St. Roman’s Kontakion on Christmas)
Daily Scripture Readings
Перший антифон повсякденний
Бла́го є іcпові́дувати Го́спода і співа́ти і́мені Твоє́му, Всеви́шній.
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.
Звіща́ти вдо́світа ми́лість Твою́ і і́стину Твою́ – на вся́ку ніч.
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.
Бо пра́вий Госпо́дь Бог наш, і нема́є непра́вди в Нім.
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.
(Якщо скорочується Літургію, перейди до Єдиноро́дний Си́ну)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.
Другий антифон повсякденний
Госпо́дь воцари́вся, в красу́ зодягну́вся, зодягну́вся Госпо́дь си́лою і опоя́сався.
Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.
Він бо утверди́в вселе́нну, і вона́ не похитне́ться.
Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.
Свідо́цтва Твої́ достові́рні; до́мові Твоє́му подоба́є свя́тість, Го́споди, на многоту́ днів.
Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Єдиноро́дний Си́ну і Сло́во Бо́же, безсме́ртний Ти, і зво́лив Ти спасі́ння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї Богоро́диці і присноді́ви Марі́ї, незмі́нно ста́вши люди́ною. І розп’я́тий був Ти, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в. Ти оди́н із Свято́ї Тро́йці, рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.
Третій антифон повсякденний
Прийді́те, возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Богу, Спаси́телеві на́шому.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Іді́м пере́д лице́м Його́ з іспові́данням, і псалма́ми воскли́кнім Йому́.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Бо Бог – вели́кий Госпо́дь і цар вели́кий по всій землі́.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Вірні: Прийді́те поклоні́мся і припаді́м до Христа́. Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Тропар (г. 4): Пра́вилом вíри і о́бразом ла́гідности,* учи́телем повзде́ржности* яви́ла тебе́ твоє́му ста́ду всіх рече́й íстина.* Ра́ди цьо́го придба́в ти смире́нням висо́ке* убо́гістю — бага́те,* о́тче, священнонача́льнику Микола́ю.* Моли́ Христа́ Бо́га, щоб спасли́ся ду́ші на́ші.
Сла́ва: Кондак (г. 3): В Ми́рах, святи́й, священнослужи́телем яви́вся єси́,* бо Христо́ве єва́нгеліє, преподо́бний, спо́внивши,* положи́в ти ду́шу свою́ за люде́й твої́х* і спас неви́нних від сме́рти.* Тому́ освяти́в ти себе́ як вели́кий таї́нник Бо́жої благода́ті.
І ни́ні: Богородичний (г. 3): Ді́ва днесь предстої́ть у це́ркві* і з ли́ками святи́х неви́димо за нас мо́литься Бо́гу.* А́нгели з архиєре́ями поклоня́ються,* апо́столи з проро́ками лику́ють,* бо ра́ди нас мо́лить Богоро́диця предві́чного Бо́га.
Прокімен (г. 7): Возвесели́ться пра́ведник у Го́споді* і упова́є на Ньо́го. (Пс. 63,11)
Стих: Ви́слухай, Бо́же, го́лос мій, коли́ моли́тимусь до Те́бе. (Пс. 63,2)
Алилуя (г. 4): Свяще́нники Твої́ зодягну́ться в пра́ведність, і преподо́бні Твої́ возра́дуються. (Пс. 131,9)
Стих: Ви́брав Госпо́дь Сіо́на, захоті́в його́ на житло́ для Се́бе. (Пс. 111,1)
Причасний: В па́м’яті ві́чній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться. (Пс. 111,6-7) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Священник: Христос, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і святого отця нашого Миколая, архиєпископа Мир Ликійських, чудотворця, якого сьогодні пам’ять торжественно звершуємо, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
📄 Download Daily Commemoration (PDF)
Download the daily commemoration leaflet with lives of the saints, Troparia, and Scripture readings in PDF format:
📱 Orthodox Calendar & Prayer Book in «Pray» App
Follow the liturgical year and read daily Scripture lessons in the Pray mobile app:
- Daily Orthodox Liturgical Calendar: Feast days, fasts, and saint commemorations.
- Daily Epistle and Gospel Readings: Structured Scripture texts for every day.
- Digital Prayer Rope (Chotki): Haptic feedback prayer knot counter.
- Offline Orthodox Prayer Book: Complete prayers and services wherever you go.