¹ Після цього Ісус пішов на другий бік моря Тиверіядської Галилеї.

² І за ним ішла велика юрба, бо бачили чуда, які робив над недужими.

³ Вийшов Ісус на гору й сидів там із своїми учнями.

⁴ Наближалася Пасха – юдейське свято.

⁵ Отже, Ісус, піднявши очі й побачивши, що велика юрба йде до нього, каже до Пилипа: За що купимо хліби, щоб вони поживилися?

⁶ Говорив це, випробовуючи його, бо сам знав, що хотів робити.

⁷ Відповів йому Пилип: Замало буде хліба за двісті динаріїв, щоб кожний щось трохи одержав.

⁸ Каже йому один із його учнів, Андрій, брат Симона-Петра:

⁹ Тут є [один] хлопець, який має п’ять ячмінних хлібів та дві рибини, але що це на таку кількість?

¹⁰ Промовив Ісус: Розсадіть людей. Було тут багато трави. Тож розсілися люди, числом яких п’ять тисяч.

¹¹ Узяв Ісус хліби і, віддавши хвалу, подав [учням; учні ж] – тим, що розсілися; також і рибу, скільки бажали.

¹² Коли наїлися, велів своїм учням: Зберіть залишки, щоб ніщо не пропало.

¹³ Зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися від тих, які їли.

¹⁴ Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] зробив, говорили, що він є правдивим пророком, який приходить у світ.

¹⁵ Ісус же, збагнувши, що хочуть прийти, взяти його й проголосити царем, відійшов знову сам на гору.

¹⁶ З настанням вечора його учні зійшли до моря,

¹⁷ увійшли до човна й попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них;

¹⁸ море розхвилювалося, бо подув великий вітер.

¹⁹ Коли пропливли десь зо двадцять п’ять чи тридцять стадій, побачили, Ісус йде по морю і наближається до човна, – і злякалися.

²⁰ Він же каже їм: Це я, не бійтеся.

²¹ Хотіли взяти його до човна; тим часом човен пристав до берега, куди вони пливли.

²² Наступного дня юрба, що стояла з другого боку моря, побачила, що іншого човна там не було, крім [того] одного, [до якого ввійшли його учні],

²³ і що Ісус не входив до човна з своїми учнями, а лише самі його учні пішли. Тим часом з Тиверіяди припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліби, де Господь віддав хвалу.

²⁴ Коли люди побачили, що там нема ані Ісуса, ані учнів, вони самі посідали в човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.

²⁵ Коли знайшли його по той бік моря, сказали йому: Равві, коли ти прибув сюди?

²⁶ Відповів їм Ісус і сказав: Щиру правду, щиру кажу вам: шукаєте мене не тому, що побачили чуда, але тому, що їли хліб і наситилися.

²⁷ Працюйте ж не на поживу, що гине, але на поживу, що залишається на вічне життя, які дасть вам Людський Син; бо призначив його Бог Батько.

²⁸ Спитали в нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла?

²⁹ Відповів Ісус, сказав їм: Те є Боже діло, щоб повірили ви в того, кого він послав.

³⁰ Сказали йому: Яке знамення зробиш, щоб ми його побачили й повірили тобі? Що вчиниш?

³¹ Наші батьки їли манну в пустині, згідно з написаним: хліб з неба дав їм їсти.

³² Відказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: не Мойсей дав вам хліба з неба, але мій Батько дає вам правдивий хліб з неба;

³³ Божий хліб – це той, що сходить з неба і дає світові життя.

³⁴ Сказали тоді йому: Господи, давай нам завжди цей хліб.

³⁵ Сказав [же] їм Ісус: Я є хліб життя; хто приходить до мене, – не зголодніє, і хто вірить у мене, – ніколи не матиме спраги.

³⁶ Але я сказав вам, що ви хоч і бачили мене, але не вірите.

³⁷ Усе, що дає мені Батько, прийде до мене; і того, що приходить до мене, – не вижену,

³⁸ бо я зійшов з неба виконувати не мою волю, а волю того, хто мене послав – [Батька].

³⁹ А воля того, що мене послав, – [Батька], – є та, щоб усе, дане мені ним, я не втратив, але воскресив останнього дня.

⁴⁰ Воля мого Батька та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у нього, мав вічне життя; і я воскрешу його останнього дня.

⁴¹ Ремствували на нього юдеї, бо сказав: Я є хліб, що зійшов з неба,

⁴² – і казали: Чи це не Ісус, Йосипів син, батька й матір якого ми знаємо? Як же тепер каже [він]: Я зійшов з неба?

⁴³ Відповів Ісус і сказав їм: Не ремствуйте між собою.

⁴⁴ Ніхто не може прийти до мене, коли Батько, що мене послав, не притягне його, – і я воскрешу його останнього дня.

⁴⁵ Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом. Кожний, хто чув Батька і навчився, приходить до мене.

⁴⁶ Не тому, що Батька хтось бачив; хіба лише той, що є від Бога, – він і бачив Батька.

⁴⁷ Щиру правду, щиру кажу вам, що хто вірить [у мене], той має вічне життя.

⁴⁸ Я є хлібом життя.

⁴⁹ Ваші батьки їли манну в пустині – і померли.

⁵⁰ Це ж є хліб, що сходить з неба, аби хто його споживе, – не вмер.

⁵¹ Я живий хліб, що зійшов з неба; якщо хто споживе цей хліб, житиме вічно. Хліб, який я дам, – це моє тіло, [яке я віддам] за життя світу.

⁵² Сперечалися між собою юдеї, кажучи: Як може він дати нам спожити своє тіло?

⁵³ Сказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: якщо не споживатимете тіла Людського Сина і не питимете його крови, не матимете в собі життя.

⁵⁴ Хто споживає моє тіло і п’є мою кров, той має вічне життя, – і я його воскрешу останнього дня.

⁵⁵ Бо моє тіло є правдивою поживою, а моя кров є правдивим напоєм.

⁵⁶ Хто споживає моє тіло і п’є мою кров, той перебуває в мені і я в ньому.

⁵⁷ Як ото послав мене живий Батько, – і я живу через Батька, – так і той, хто їстиме мене, житиме через мене.

⁵⁸ Це хліб, що зійшов з неба. Не як батьки [ваші манну] споживали й померли; а хто споживатиме цей хліб, житиме вічно.

⁵⁹ Отак говорив він, навчаючи у Капернаумській синаґозі.

⁶⁰ Чимало його учнів, почувши це, казали: Жорстока ця мова. Хто може його слухати?

⁶¹ Ісус же, знаючи в собі, що його учні ремствують на нього, сказав їм: Чи це вас спокушує?

⁶² А, як побачите, що Людський Син підноситься туди, де був раніше?

⁶³ Дух оживляє, а тіло не приносить жодної користи. Слова, які я вам сказав, є духом і життям.

⁶⁴ Але є деякі з вас, що не вірять. Ісус із самого початку знав, хто ті, що не вірять, і хто той, що його зрадить.

⁶⁵ І додав: Задля цього сказав вам, що ніхто не може прийти до мене, якщо йому не було дано від [мого] Батька.

⁶⁶ Віднині багато хто з його учнів відійшли геть і вже не ходили з ним.

⁶⁷ Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Чи й ви не хочете відійти?

⁶⁸ Відповів йому Симон-Петро: Господи, до кого ж ми підемо? Ти ж бо маєш слова вічного життя;

⁶⁹ і ми повірили й пізнали, що ти є святий – [Син живого] Бога.

⁷⁰ Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох я вибрав? Але один з вас є дияволом.

⁷¹ Говорив він про Юду Симонового Іскаріота, бо саме він, будучи одним із дванадцятьох, мав його зрадити.