Спосіб уважної молитви святішого Каліста, патріярха Константинопольського

Спосіб уважної молитви святішого КАЛІСТА, патріярха Константинопольськоготілі подвижника, уважного в молитві, виникають ніби якісь звору шення під шкірою; деякі думають про них, що це омана. Надходить і теплота від нирок, ніби оперізуючи їх; про неї теж думають, що це омана. А насправді це не омани, а природні ознаки, що їх породжує молитовний подвиг. Коли ж хтось вихваляє їх, ніби вони від благодаті, а не відприроди, то це справді омана. Але хай там що, а подвижникові треба не люби ти ці ознаки, а відкидати їх. Ще інша теплота приходить від серця, і якщо від неї ум низходить до блудних помислів, то це справді омана. Коли ж усе тіло розігрівається від серця, а ум чистий і безпристрасний і ніби прикріпленийдо найглибшої глибини серця, то це справді дія благодаті. З ким таке стаєть ся, той часом обливається потом від великої теплоти, що виходить із тіла, і тоді із серця вийде свята дія, що бере ніби якийсь лист із серця і рухає ум до найглибших глибин, а ум ніби пристає до тієї самої Божественної дії і часто кличе: “Ісусе мій, Ісусе мій”. Зразу, як тільки відкриється серце, ум тільки так і кличе: “Ісусе мій”, – і не може через часті відкривання серця промовити всіх слів молитви “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене”, може промовляти тільки “Ісусе мій”. А ті, котрі кажуть, що в такому стані можуть промовляти всю молитву, – вони зведені.Коли ум, як я вже сказав, пристане до Божественної дії, ввійшовши в най глибші глибини серця, не може він часто покликати, може хіба що вимовляти“Ісусе мій”. Тоді від цієї святої молитви буває і зачудування з серця, коли бу ває велике утішення від святої дії. Тоді скаче серце і з радости витікає з нього сльоза, солодко тече з очей, і це і є радісна печаль. Закипає тоді серце від цього великого священного дійства, і стає все тіло розпаленим. І покликає уму зачудуванні: “Господи, помилуй”. Як олія, що у великому посуді на вогні за кипає від жару і переливається через краї, так буває і на серці: коли побачитьвоно в собі Божественну дію, виливає теплоту в тіло і чинить його розпале ним. Хто відчуває це, тому видається, що всі його нутрощі повириваються з тіла. З тим, хто дійшов до такого стану, бувають ще й інші преславні речі: часом буває світло, тому такий бачить у собі просвічення, що просвічує його ясніше від сонця і виточує світло із серця. Бувають всередині серця й інші таїнства, що їх і не описати. Бачить-бо ум всі сотворіння й чудується рухомсвятої дії, споглядаючи Божественні таїнства, возсилає із глибини серця сла вослов’я, про які навіть написати не можу. Уся людина стає тоді обожненою тим божественним рухом, опиняючись поза всім земним і чуттєвим, і не може стримати радости, ніби випила багато вина. Після цього вона буває захопленав божественні видіння і бачить страшні таїнства, яких не можу якнайдоклад ніше описати. Бачить-бо ум божественні видіння, бачить насолоду праведних і райську красу. І коли ум буває захоплений ще вище, бачить він на небесахдивні і преславні таїнства, і наскільки очищається людина від прилогів супро тивного, настільки бачить і більше від цього, як дарує їй Святий Дух, якому слава навіки. Амінь.