Хрещатицький монастир: «другий Афон» Буковини, печера і мощі святого Кукши Одеського

Іоанно-Богословський чоловічий монастир «Хрещатик» — один із найвідоміших духовних осередків Буковини: монастир на крутому правому березі Дністра, в середині Дністровського каньйона. Його історія сягає XVII століття, коли сюди втекли ченці Манявського скиту, рятуючись від наступу унії, — і оселилися біля цілющого джерела, що б’є просто зі скелі. Преподобний Кукша Одеський, який жив тут наприкінці 1950-х, назвав Хрещатик «другим Афоном». [2][7]

Коротко про монастир

Повна назва: Свято-Іоанно-Богословський Хрещатицький чоловічий монастир.
Розташування: с. Хрещатик, Заставнівський район (нині Чернівецький), Чернівецька область — на правому березі Дністра, у каньйоні.
Заснування: кінець XVII — початок XVIII ст. — ченцями Манявського скиту біля цілющого джерела; мурована церква Іоанна Богослова — 1765–1768 (брати Талпа).
Головні пам’ятки: стара капличка над джерелом (XVII ст.), Іоанно-Богословська церква (1765–1768, пам’ятка національного значення), Благовіщенський собор на верхній терасі (1991–1998), карстова печера під монастирською горою.
Особливість: цілюще джерело зі скелі; частинки мощей преподобного Кукши Нового; легенда про світіння в ніч на Іоанна Богослова.
Статус: діючий чоловічий монастир (ПЦУ).

Історія Хрещатицького монастиря

XVII століття: втеча манявчан

За місцевим переказом, монастир заснували ченці Манявського («Великого») скиту з Галичини, які наприкінці XVII століття, переслідувані за відмову прийняти унію, перейшли Дністер і оселилися в лісистих скалах при теперішньому джерелі. Троє іноків облюбували місце біля цілющого джерела, що било просто зі скелі над Дністром; за легендою, у ніч на Івана Богослова вони стали свідками дивного світіння над водою. Розцінивши це як Боже провидіння, ченці встановили тут хрест на честь апостола — звідси й назва осередку. Невдовзі над джерелом з’явилася капличка з дзвіницею. Втім, через непорозуміння з єпископом Радівецьким, обитель на певний час припинилася. [2][3]

1765–1768: церква братів Талпа

Головний мурований храм скиту — церкву святого апостола і євангелиста Іоанна Богослова — збудовано в 1765–1768 роках: за однією версією, братьми Михайлом і Костянтином Талпа з Репужинців, які пожертвували монастирю землю (документально — 1768 рік) і спорудили келії та шлях на Заліщики; за дослідником Віккенгаузером, до будівництва причетний сербський купець Теодор (Гаджів), який, за переказом, трапив сюди вночі, слідами дивного світла біля джерела, і на знак подяки Господу звів храм. Усього через 18 років після заснування монастир був ліквідований «Духовним регламентом» австрійського імператора Йосипа II і перетворений на звичайну парафію. Цікава деталь: кам’яний надгробний хрест на цвинтарі датується 1740 роком — тобто перекази про значно давнішу обитель мають під собою матеріальні докази. [2][5][4]

XIX століття: паломницька столиця

Навіть після австрійської ліквідації святе джерело залишалось центром паломництва; Хрещатик ставав відпустовим місцем з сотнями прочан. 1882 року, після слухання акафіста святому Іоанну Богослову та занурення у джерело, зцілився хлопчик на ймення Олександр Тотоескул — подія, про яку тоді говорила вся округа. За місцевою традицією, 1817 року монастир нібито відвідав навіть австрійський імператор Франц І, хоча достовірних згадок про це немає. [2][5]

Війна, Румунія, відродження 1931–1933

Під час Першої світової війни (1915) артилерійські удари пошкодили будівлі обителі, а пожежа повністю знищила монастирський архів — багато перших сторінок історії скиту безповоротно втрачено. Після включення Буковини до Румунського королівства православні жителі довго клопоталися про відродження монастиря; дозвіл синоду Румунської ПЦ було отримано лише 1931 року, а в 1933-му сюди прибули перші ченці — ієромонахи Мефодій і Михайло (Мензак) з братами, які й відбудували святиню. [3][2]

Преподобний Кукша та радянське закриття

Наприкінці 1950-х у монастирі проживав преподобний Кукша Одеський (Новий). Ходила легенда: «тут я вдома, тут я на Афоні! Ось внизу сади квітнуть, наче маслини на Афоні!» — схимник любив буковинське узгір’я і називав його другим Афоном. Після припинення владою правової основи чернечого життя в 1960 році ченців насильно перевели до Почаївської лаври, а на його місце вселили сестер Введенського монастиря з Чернівців; 1962 року жіночу обитель також ліквідували: у монастирі влаштували турбазу, а на святому джерелі — водозабір заводу мінеральних вод. [7][3]

Відродження 1989 і сьогодення

У 1989 році, після святкування 1000-ліття Хрещення Русі, монастир повернули віруючим. Протягом 1991–1998 років на верхній терасі Дністра споруджено новий Благовіщенський собор із нижнім храмом Різдва Іоанна Предтечі та каплицею преподобного Кукши Нового. 2002 року від джерела до карстової печери під монастирською горою, де, за переказами, жили перші ченці, проведено нові сходи. Сьогодні це діючий чоловічий монастир — поруч зі славнозвісним курортним джерелом. [3][4]

Що подивитися

Стара капличка над джерелом (XVII ст.) — серце скиту.
Іоанно-Богословська церква (1765–1768) — пам’ятка архітектури національного значення: квадратна в плані, з масивною баштою дзвіниці.
Благовіщенський собор (1991–1998) — на верхній терасі, з нижнім храмом Іоанна Предтечі й каплицею прп. Кукши.
Карстова печера під монастирською горою (сходи 2002 року).
Мощі прп. Кукши Одеського — скриньки в храмі Іоанна Богослова.
Дністровський каньон — панорами з висоти пташиного лету.

Практична інформація

Адреса: с. Хрещатик, Чернівецький район (кол. Заставнівський), Чернівецька область.
Як дістатися: Чернівці → Заставна → Хрещатик (близько 50 км з обласного центру); з Кам’янця-Подільського — 30 км по кільцевій.
Джерело: з купіллю; беріть рушник і запасний одяг.
Богослужіння: діючий монастир; літургії в Іоанно-Богословській церкві та соборі.
Паломництво: паломницький будинок приймає групи; узгоджуйте заздалегідь.
Маршрут: чудово поєднується з поїздкою в Жванець, Кам’янець і Рябушеве.

Часті запитання

Як виник монастир Хрещатик?

Наприкінці XVII століття сюди, до цілющого джерела під скелею, прийшли ченці Манявського скиту, рятуючись від унії; на місці дивного світіння встановили хрест і капличку. [2][3]

Чому Хрещатик називають другим Афоном?

Так сказав преподобний Кукша Одеський, який жив тут наприкінці 1950-х років: за аскетичну красу і духовну глибину буковинських узгірь. [7]

Хто вибудував Іоанно-Богословський храм?

Брати Михайло і Костянтин Талпа (1765–1768); за іншою версією — на місці благословення сербському купцеві Теодору, якого здивувало світло над джерелом. [2][5]

Чого вартий надгробний хрест 1740 року?

Це первинний матеріальний доказ того, що чернече життя тут значно давніше, ніж доводить «офіційна» будівля 1765 року. [5]

Чи діє джерело сьогодні?

Так: джерело мінеральної води на периферії монастиря — відкрите для паломників (купіль). [1][7]

Висновок

Хрещатик — доказ того, що диякон-спільність сильніша за імперські регламенти: після йосипінського закриття, пожежі 1915 і радянської турбази монастир тричі відроджувався, і щоразу повертався до джерела. Сьогодні він знову приймає паломників під видом чисто буковинської тиші з мінеральною водою. [3][7]