Диоптра, або Духовне зерцало. Частина II. Розділи 6–10: світ не визнає своїх, тягар його ярма

Частина 13 з 21 · ← Попередня · Наступна → · Зміст книги

У цих п’яти розділах «Диоптра» робить те, що згодом стане звичним для всієї аскетичної літератури: вона переходить від опису до діагнозу. Світ не просто поганий — він невдячний, він дає хибне відчуття безпеки, і головне: він тримає людину в рабстві, яке та сама вважає свободою. Розділ 10 ставить крапку: ярмо світу тяжке, ярмо Христове легке — і питання лише в тому, яке з них людина носить.

Попередня частина: Частина II, розділи 1–5: світ ласкавий і брехливий. Повний зміст книги — на центральній сторінці видання.

Зміст цієї частини

• Розділ 6. Світ своїх не визнає
• Розділ 7. Про небезпеку життя миролюбців
• Розділ 8. Про уявну безпеку життя миролюбців
• Розділ 9. Про служіння світові
• Розділ 10. Про тягар мирського ярма

📲 Встановлюйте додаток Pray.ee: Для зручного щоденного читання без реклами та відліку 40 днів молитовного правила завантажуйте наш безкоштовний мобільний додаток Pray.ee у Google Play.

Розділ 6. Світ своїх не визнає

«Муж безумний не пізнає, і нерозумний не зрозуміє цього» (Пс. 91:7), — каже Псалмоспівець. Багато трудяться миролюбці, щоб здобути честь віку цього; світ же їх не визнає. Навал численні благодіяння отримав від Давида, однак не побажав узнати його, коли останній був у нужді, сказавши: «Хто такий Давид, і хто такий син Єссеїв? Тож чи візьму я хліби мої, і воду, і заколене мною, що я заколов женцям моїм, і чи дам людям, яких не знаю, звідки вони?» (1 Цар. 25:10–11). Навал, ім’я якого означає безумний, служить образом цього світу превратного, який тебе, старовинного друга, багато послужившого йому, у разі крайньої нужди завжди покине.

Світ можна порівняти з невдячним гостинником, якому ти багато заплатив грошей за багаторазове перебування в його гостинниці і який, однак, на запитання, чи знає він тебе, готовий відповісти, що навіть і не бачив тебе. Усі мандрують у світі — і добрі, і злі. Більша частина подорожніх звичайно просить господаря пообідати з собою; так і більша частина людей, яких ласкаво світ приймає, поводяться з ним як із другом. Багато хто сміється зі світу, але мало таких, які не віддавали б для нього свого серця і не служили б у багатьох випадках марноті. Якщо ти уважно розглянеш самого себе, то, без сумніву, знайдеш, що ти більше догоджав світові, ніж Господові Ісусові Христу. Але хоч світ і був із тобою ласкавий і догоджав тобі, однак він скоро тебе забуде, як тільки ти вийдеш із цієї гостинниці.

Який же треба мати засіб, щоб він не забував тебе? Не поводься з ним ласкаво. Чому він пам’ятає святих? — Тому що вони його ненавиділи. Він не пам’ятає лише тих, хто його любить, а тих, хто його ображає, не забуває. Воюй із ним — і буде пам’ятати про тебе. Ніколи не дружи з ним — і завжди тебе знати буде. Він забуває своїх прихильників і не пізнає своїх друзів. Якщо він Творця свого не пізнає, то як тебе пізнає? «Світ через Нього почав бути, і світ Його не пізнав» (Ін. 1:10), — каже святий Іван. «Пізнав віл того, хто стяжав його, і осел ясла господаря свого, Ізраїль же Мене не пізнав» (пор. Іс. 1:3). Як щодо Бога світ невдячний і не пам’ятає його благодіянь, так і наших послуг йому не визнає.

Отже, тікай від невдячності його, від підступу й лжі; полюби ж Ісуса Христа, Який є путь, істина й життя, — путь, що веде до Небес, істина неложна, що виводить тебе з заблуд, і життя, яким ми живемо. Не люби світу, який своїх не пізнає. До речей мирських не прикладай свого серця. Бережи серце твоє, з якого, як каже Соломон, витікає життя. Мини всяке творіння, усе відкинь під ноги твої. Не дивись ні на що, крім любові Ісуса Христа, Спасителя душ наших. Він буде заспокоєнням твоїх бажань, радістю сердечною, твердою й непохитною, основою миру, цілковитою й повною нагородою твоїх трудів і вінцем твоєї перемоги. Тому все помишлення твоє має прагнути того, щоб любити Бога і Йому догоджати: Він знає Своїх овець і пастиме їх на пасовиськах слави нев’янучої.

Розділ 7. Про небезпеку життя миролюбців

«Блаженний чоловік, що завжди боїться» (Притч. 28:14), — каже мудрий Соломон. Потрібно завжди пильнувати й не потрібно жити в безпечності, оскільки ми оточені такою безліччю лих, про які каже апостол Павло в Посланні до Коринтян: «Небезпеки в ріках, небезпеки від розбійників, небезпеки в містах, небезпеки в пустині, небезпеки від лжебратів» (2 Кор. 11:26). Отже, якщо ти в цьому житті оточений такими лихами, то завжди маєш боятися, пам’ятаючи, що живеш у долині плачевній. Бог потім запитав після гріха Адама, де він, щоб той пізнав свій стан, у який поверг його гріх, і усвідомив небезпеку, у якій тоді перебував. І ми не повинні вважати себе безпечними й не повинні довіряти видимій безпеці світу цього, бо немає нічого в цьому світі безпечного й довготривало щасливого.

Апостоли пливли морем зі Христом безпечно, але піднявся бурхливий вітер, і вони опинилися у великій біді (пор. Лк. 8:23). Якщо ті, що мали Христа з собою, так збентежилися, то що ж станеться з тими, які не знають самого стану свого й сумніваються, чи перебуває з ними Бог? Миролюбці уявляють, що вони в безпеці, ніби зі смертю вступили в договір, а з адом уклали контракт, і не бачать, як близька від них небезпека. Ідол Навуходоносорів видавався чимось великим, але камінь, що впав з гори на його глиняні ноги, сокрушив і роздробив усю громаду (пор. Дан. 2:45). Те саме являє собою велич і пишнота світу цього: будучи утверджені на ногах глиняних, тобто на основі земній, вони від одного найлегшого іскушення падають і руйнуються. Як камінь, що відірвався без рук людських від гори, несподівано впав і сокрушив ідола, так і якесь іскушення, несподівано спіткавши людину, раптово позбавляє її земного блага.

«Ті, що плавають у морі, розповідають про небезпеки його» (пор. Сир. 43:26), — каже мудрий письменник, з якими добре знайомий кожен, хто сам їх досвідчив. Плавання ж по небезпечних водах віку цього тим страшніше, чим більше вони відвертають нас від тиші й спокою, який приготований нашій душі у вічному блаженстві. Мирські втіхи, як води морські, гіркі. Сильні ж цього світу — те саме, що величезні риби в морі, що пожирають малих. Як морські води, приливаючи до берегів чи скель або відливаючи від них, розбиваються, так і світ не стоїть непорушно: одного зносить, другого скидає, поки не повергне його в гріб.

Як море викидає на берег черепашки, устриці й раків і знову відразу забирає їх у глибину, так і світ іноді доброчинить нам і приймає нас, а іноді відкидає; думаємо, що перебуваємо на березі безпеки, і надіємося заспокоїтися — і раптом відчуваємо, що ми оточені лихами, і наша надія розбивається об перешкоди, які представляє світ. Якщо море хвилюється різними бурями й вітрами, то ще різноманітніші хвилі тієї бурі, якою хвилюються ті, хто догоджає світові. Їх б’ють хвилі гордості, тщеславства, пожадливостей, ненависті, заздрості, підозр і безчисленних скорбот. Море завжди й безустанно коливається; тому ж не менше піддані й ті, хто працює світові, серце яких збентежене різного роду мирськими піклуваннями й турботами.

«У світі скорботні будете» (Ін. 16:33), — сказав Христос Спаситель. «Серце нечестивого, як море збурене» (пор. Іс. 57:20), — каже Ісая. Це море, що хвилюється від чотирьох вітрів, один одному противних, бачив пророк Даниїл (пор. Дан. 7:2). Почесті й багатства світу цього завжди пов’язані з піклуваннями й турботами. У той же час вони служать приводом до неймовірної гордості й тщеславства і до різного роду беззаконь. Трудно знайти таких, які, будучи облечені високим достоїнством, зберігали б сердечне смирення; мало багатіїв, які були б непричетні до пороків. Правда, були в давнину такі люди, які, будучи облечені почестями й рясніючи багатством, однак при всьому тому залишалися друзями Божими, але нині інші часи, більшим лихам і небезпекам піддані.

У добру погоду кораблі безпечно пливуть по морю, під час же бурі з корабля скидають товари у воду, щоб полегшити його. За часів Авраама спокійне було це море: тоді Авраам, будучи найбагатшою людиною, своїми руками обмивав ноги подорожнім (пор. Бут. 18:1, 4), і Сарра виконувала діла, що показують її смирення; не вони служили багатству, але багатство служило їм. У цьому ж світі, сповненому бурі, почесті й багатства служать спонукою лише до зла, чому й заслуговують лише того, щоб утікати від них, щоб не пошкодити душі. Якщо на морі під час бурі людина для спасіння тіла свого не жаліє багатств і кидає їх у море, то тим більшого вони заслуговують зневажання, коли шкодять душі. Отже, якщо світ подібний до бурхливого моря, що загрожує нам явною загибеллю, то будь уважний і дивись, як би не втонути тобі в ньому подібно до того, як колись утонув у Червоному морі фараон, цар єгипетський. Тікай до Землі обітованої, щоб досягти тобі пристані вічного блаженства.

Розділ 8. Про уявну безпеку життя миролюбців

«Бо коли будуть говорити: “мир і безпека”, тоді раптом спіткає їх погибель» (1 Сол. 5:3), — читаємо в апостола Павла. Живучи в морі світу цього, всяко стережися й ретельно остерігайся і не думай, що ти перебуваєш у пристані безпеки. Бо, за свідченням Павла, коли будеш думати, що перебуваєш у глибокій тиші й мирі, — тоді раптом найде на тебе смерть. Не помишляй у бою, що ти вже торжествуєш. Ніхто не повинен бути безпечним у цьому житті, яке є не що інше, як іскушення. Хіба перебуває в безпеці той, хто спить зі змієм? Ті, хто живе в недбалості, легко перемагаються дияволом. Страх є сторожем доброчесності; недбалість і безпечність наближають до падіння.

Мужі з коліна Данового легко взяли місто Лахис, бо жителі його були безпечні (пор. Суд. 18:27). Чи можна бути безпечним у цьому житті, коли піддається падінням навіть людина, що володіє дарами Божими й одкровеннями? «І щоб я не превозносився надмірністю одкровень, — каже апостол, — дано мені жало в тіло, ангела сатани, щоб удручав мене» (2 Кор. 12:7). Не живи недбало й не помишляй, що якщо досі не бачив ніяких зол, то й на майбутній час будеш вільний від них. Євангельському багатієві видавалося, що він у повній безпеці й що його чекають багато літ життя, як раптом почув голос: «Безумний! Цієї ночі душу твою заберуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти заготовив?» (Лк. 12:20).

Безпечні були люди за часів Ноя, про яких Господь каже в Євангелії: «Їли, пили, женилися, виходили заміж, і прийшов потоп і погубив усіх» (Лк. 17:27; пор. Бут. 6:1). Те саме сталося, каже Спаситель, за днів Лотових, коли люди, живучи в недбалості про душі, будували доми, насаджували дерева, огонь зійшов з небес і попалив усіх (пор. Лк. 17:28–29). У такій же недбалості й безпечності перебував Єрусалим, коли Христос, жаліючи за ним, оплакував його лихо (пор. Лк. 19:41). Так сплять безпечно миролюбці, надіючись на своє здоров’я й довговічність свого життя, і раптом втрачають усе, що мають. «Був Ілля під кущем ялівцю, серед багатьох ворогів» (пор. 3 Цар. 19:4), — читаємо в Писанні. Так само й подорожні, втомлені з дороги, скриваються для відпочинку під тінню якогось дерева і засинають; прокинувшись же, бачать, що тінь уже зникла й сонце пече їх нестерпно. Чи не все у світі цьому подібне до тіні?

Святе Письмо в багатьох місцях усе мирське порівнює з тінню, під якою, каже Іов, сплять усі, хто працює світові (пор. Іов. 7:2), і забувають про своє спасіння, надіючись на мирську прихильність. Не надійся на синів і князів світу цього; милість, що простягається на тебе від них, скороминуща й мінлива, як тінь: вони вмирають, і ти залишаєшся один; нині ти в любові й милості в них — завтра будеш у ненависті. «Проклятий [усякий, хто надіється] на людину» (Єр. 17:5), — каже Писання. «Не надійтеся на князів, на синів людських, у них немає спасіння» (Пс. 145:3), — каже Псалмоспівець. Не надійся й на багатства, у яких немає нічого постійного, не надійся ні на силу, ні на красу, ні на мирську славу, бо все це скоро минає, як подих вітру.

Чи не загинув нещасно Авесалом, що надіявся на свою зброю? (пор. 2 Цар. 18:9). Чи не вбитий сплячий Євосфей, коли був оточений ворогом? (пор. 2 Цар. 4:7). Стережися, щоб і з тобою, сплячим в устах світу цього, не сталося чогось подібного. Цар Давид каже про миролюбців: «Як убиті, що сплять у гробі, яких Ти вже не згадаєш» (пор. Пс. 87:6). Давид називає миролюбців сплячими не на ложах, як живих, — але в гробах, де перебувають мерці, і, таким чином, вважає їх немов мертвими, хоч вони видаються живими. Отже, перестань спати, подібно до вбитих, що сплять у гріхах, як каже Давид, якщо маєш душу, щоб не збентежитися в годину смерті, коли ти побачиш, що все те, на що ти надіявся, обернулося в дим і тінь, — і щоб не померти тобі вічно.

Розділ 9. Про служіння світові

«Будете служити богам чужим день і ніч, які не дадуть вам спокою» (пор. Єр. 16:13), — каже Бог миролюбцям. Миролюбці, що працюють своїм пристрастям, безустанно терплять нестерпні муки. Ложна ласкавість Даліди завдала смерті могутньому силою Самсонові, якого филистимляни осліпили й примусили молоти жорнами борошно (пор. Суд. 16:21). Самсонові уподібнюєшся й ти, коли, працюючи світові, безустанно, день і ніч служиш своїм пристрастям. «Довкола нечестиві ходять» (пор. Пс. 11:9), — каже Псалмоспівець. Оскільки грішники не ходять шляхом правим, по якому ходять, як каже мудрий, одні праведники, то чи дивно, що миролюбці, терплячи безліч труднощів, не виступають із меж беззаконь? Вони трудяться й утомлюються і залишаються в тих же межах, будучи поневолені своїми пристрастями. Вони легко бентежаться в розумі й позбавляються розсудку, коли, гнані пристрастями, марно стараються оволодіти мирськими благами.

«Утомилися ми, ходячи в пути беззаконня й погибелі, і ходили стежками непрохідними» (пор. Прем. 5:7), — каже Премудрий від особи миролюбців. Труд і робота світові схожі на багатотрудну роботу Самсона, за яку він не отримав ніякої нагороди. Яків багато служив Лаванові, який, однак, не раз обманув його: подібно до цього й світ чинить із людиною, що працює йому. Тягота, яку переносить Яків у Лавана, навіть не має бути порівнювана з тяготою мирською. Яків отримав нагороду: ми ж не отримуємо від світу ніякої нагороди, хоч він не може жалітися, що ми не працюємо йому. Однак багато хто віддає перевагу виконувати трудну роботу світу, ніж служити Ісусові Христу й узяти Його ярмо, щоб отримати від Нього вінець вічної слави.

Багато хто з юдеїв бажав ліпше залишитися в Єгипті й зносити рабство фараонове, ніж при малих трудах насичуватися спокоєм у Землі обітованій. Книжники й первосвященики бажали ліпше зносити владу Іродову, ніж послужити істинному Цареві Христові Новонародженому, і тому збентежилися разом з Іродом, який був опечалений народженням Спасителя. Звані на вечерю, описану в Євангелії, віддали перевагу ліпше трудитися в мирській роботі, ніж бути на пожаданій вечері Вічного Царя. Ці звані могли б бути виправдані, якби Небесний Цар кликав їх на труди, а світ — до втіхи й спокою. Уподібнювані й ми цим званим, коли пожадане ярмо Христове міняємо на нудне й прикресне рабство мирське.

Чи розумно було б, якби людина, полюбивши нерозсудно дівчину, що перебуває в неволі, побажала б одружитися з нею і втратити через те свою власну свободу? Безумно чинимо й ми, коли, залишивши любов до Бога й полюбивши творіння, робимося рабами світові. Самсон знав, що Даліда обманює його і потім вивідує від нього таємницю його сили, щоб тільки зрадити його ворогам, однак так був осліплений любов’ю, що, подібно до невільника, побажав ліпше догодити їй, ніж засмутити, чому любов її послужила для нього причиною смерті, бо він надто довіряв Даліді. Чи не через надмірну довіру тримає й світ нас у своєму рабстві? Тому стережися, щоб, подібно до Даліди, що зрадила притворними ласками Самсона, світ не зрадив і тебе через свою ложну ласкавість.

Самсонові филистимляни викололи очі. Так і світ віднімає в тебе перш за все зір. Він цілком осліплює своїм підступом легковажних, так що вони не бачать того зла, у якому проводять своє життя, і не знають, наскільки пожадане й вище за блага мирські благе ярмо Ісуса Христа. У молитві Господній ти молишся Отцеві твоєму Богові, Який перебуває на Небесах. Якщо ти сповідуєш, що маєш Отця такого великого, такого багатого, що живе на Небі — місці, найряснішому всіма благами, прекрасному й пресвітлому, то чи не наруга й не сором для тебе, коли ти в той же час любиш зневажений мирський порох і носиш тяжкий тягар світу? Оскільки ти визнаєш, що Отець твій на Небесах, то й серцем своїм возносися до Неба, а не приліплюйся до того, що зникає й кінчається перш, ніж ти скуштуєш солодкість від нього. Скажи з пророком: «До Тебе, Господи, возвів я очі мої, що живеш на Небесах» (Пс. 122:1).

Розділ 10. Про тягар мирського ярма

«Прийдіть до Мене всі трудящі й обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28), — каже Господь. Люди в світі цьому обтяжені й виснажені трудами й турботами. З трудом здобувають те, чого бажають, зі страхом володіють придбаним і багато скорблять, коли втрачають придбане. В Апокаліпсисі написано, що ті, хто поклоняється звірові, не мали спокою (пор. Одкр. 14:11); те саме досвідчують і ті, які коряться своїм звірячим і скотарським пожадливостям, — коли вони, бігаючи цілий день для віднайдення собі тростини, зрештою потраплять у якусь яму чи рів; але дорослій людині, з досконалим розумом, соромно витрачати сили на труд придбання таких нікчемних і короткочасних благ мирських.

Яку користь отримують собі діти, бігаючи за пущеними чи летячими за вітром стрілами, крім виснаження або ж ушкодження якихось членів тіла від випадкового падіння на землю? Коли наблизиться вечір смерті, то це життя, яке ти проводив у виснажливій роботі світові, припиниться й не дасть тобі ніякої відплати, крім нових скорбот. Мисливець на заячому лові іноді позбувається коня, ціна якого багато вища за ціну безчисленної безлічі зайців. Так само й багато хто в гонитві за благами світу цього втрачає свою душу, здоров’я й життя, які неоціненні.

Не дивуйся, що у втіхах мирських ти знаходиш одні скорботи. Господь сказав: «Загороджу путь її терням» (пор. Ос. 2:6). Терням обгороджують сади, щоб ніхто не міг викрасти з них плодів. Під терням, про яке каже Господь, розуміються труди, турботи й скорботи, з якими поєднане досягнення й володіння благами світу цього. Це-то терня Бог положив на пути, щоб ти, дивлячись на нього, стерігся від нього. Серед дітей є такі любителі ласощів, що стараються проникнути в сади й крізь терня, аби лише дістати плодів, хоч при цьому жорстоко ранять собі тіло; так чинять і багато хто в світі цьому, які не бояться піддавати небезпеці певне спасіння й жорстоко ображати совість, аби лише задовольнити свої злі й непозволенні бажання та примхи.

Надмірно тяжке й жорстоке ярмо світу цього. Але воно навмисне накладається на тих, хто працює світові, щоб вони вняли голосові Христа, Який кличе до Себе всіх трудящих і обтяжених у світі цьому. Ізраїльтяни багато літ були в Єгипті, знемагаючи в роботі, подібно до невільників, і зносячи тяжке ярмо фараонове, але Бог не визволяв їх із Єгипту, поки вони самі не усвідомили й не відчули всього лиха свого життя і не покликали до Нього (пор. Вих. 2:23). Вони гірко заплакали, і Бог сказав Мойсеєві: «Я почув вопль людей моїх» (пор. Вих. 3:7). Отже, скинь із себе тяжке мирське ярмо й марнотний тягар; поклади ж на рамена свої благе ярмо Христове й віддай усього себе Ісусові Христу, якщо бажаєш, щоб життя твоє проходило в радості, з внутрішнім спокоєм і втіхою духовною, і якщо не бажаєш досвідчувати того жорстокого мучення, яке терплять злі світу цього, знемагаючи в рабстві йому.

Короткий підсумок

Найгостріший образ цієї частини — Самсон. Він знав, що Даліда його зрадить, і все одно залишився. «Чи не через надмірну довіру тримає й світ нас у своєму рабстві?» Це точний опис того, як працює залежність: людина не обманюється щодо наслідків, вона просто не хоче бачити їх сьогодні. І як Самсонові викололи очі, так світ перш за все забирає зір — здатність бачити власне становище.

Друга лінія — ярмо. Розділ 10 не пропонує вибір «ярмо чи свобода»; він пропонує вибір між двома ярмами. Людина, яка вважає себе вільною, просто не помічає, що носить ярмо світу — і воно тяжче. «Скинь із себе тяжке мирське ярмо… поклади благе ярмо Христове». Це, до речі, точна логіка Мф. 11:28–30, до якої книга повертатиметься ще не раз.

Далі за змістом: Розділи 11–15: благе ярмо Христове і втіхи світу.. Повний зміст — Диоптра — повний зміст книги. Повний зміст — Диоптра — повний зміст книги.