Твоя віра — твоя доля (Your Faith Is Your Fortune, 1941) — Невілл Годдард | Повний український переклад

Переклад українською з оригінального видання: Neville Goddard, «Your Faith Is Your Fortune», 1941. Джерело оригіналу — Cool Wisdom Books.

Завантажити книгу: PDF · EPUB · FB2 — повний український переклад «Твоя віра — твоя доля» з обкладинкою, змістом і зручною навігацією. Читайте офлайн на телефоні, планшеті чи в читалці.

Про цю книгу. «Твоя віра — твоя доля» — друга книга Невілла, і в ній він уперше розгортає те, що в «За твоїм велінням» було лише стислим кредо. Це вже не маніфест, а підручник: Невілл послідовно розбирає біблійні образи як психологічні стани людини й показує, як ними користуватися.

>

Тут він формулює те, що згодом стане основою всього його вчення: уява — це Бог у людині, а віра — не добра чи погана, а точна: вона завжди збувається за своєю мірою. Звідси й назва: людина міряє свою віру в Бога своєю впевненістю в собі.

>

Структура. Усі 28 розділів перекладено повністю. Кожен розділ має власні підзаголовки, тож книгу можна читати як посібник — за потрібною темою.

Перш ніж Авраам був

«Істинно, істинно кажу вам: перш ніж Авраам був, Я Є».

— Іван 8:58

«Спочатку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог».

Спочатку було необумовлене усвідомлення буття. І необумовлене усвідомлення буття стало обумовленим, уявивши себе чимось. І необумовлене усвідомлення буття стало тим, чим себе уявило. Так почалося творіння.

За цим законом — спершу зачати, потім стати зачатим — усе виникає з Нічого. І без цієї послідовності не стало ніщо з того, що стало.

Перш ніж Авраам чи світ були — Я Є. Коли весь час перестане бути — Я Є. Я Є безформне усвідомлення буття, що зачинає себе людиною. За своїм вічним законом буття я змушений бути й виражати все, чим вірю себе.

Я Є вічна Ніщота, що містить у своєму безформному собі здатність бути всім. Я Є те, в чому всі мої уявлення про себе живуть, рухаються й мають своє буття, — і поза чим їх немає.

Я живу всередині кожного уявлення про себе. Із цієї внутрішності я завжди прагну вийти за межі всіх уявлень про себе. Але за самим законом мого буття я долаю свої уявлення про себе лише тоді, коли вірю себе тим, що долає.

Я Є закон буття, і крім МЕНЕ немає жодного закону. Я Є Той, Хто Є.

Ти повеліш

«Так буде й слово Моє, що виходить з уст Моїх: воно не вернеться до Мене порожнім, але зробить те, що Мені до вподоби, і осягне те, для чого Я послав його».

— Ісая 55:11

Людина може повеліти чомусь — і воно станеться.

Людина завжди веліла тому, що з’являлося в її світі. Вона веліє сьогодні тому, що в цьому світі з’являється, і велітиме далі, доки усвідомлює себе людиною.

У світі людини ніколи не з’являлося нічого, чого людина сама не повеліла б з’явитися. Ви можете це заперечувати, але скільки б не намагалися — не спростуєте, бо це веління ґрунтується на незмінному принципі. Людина не змушує речі з’являтися словами, які найчастіше є лише сповіддю її сумнівів і страхів. Веління завжди відбувається у свідомості.

Кожна людина автоматично виражає те, чим себе усвідомлює. Без зусиль і без слів, у кожну мить часу людина велить собі бути й володіти тим, чим себе усвідомлює сущою й володіючою.

Біблія як психологічна драма

Цей незмінний принцип вираження драматизований у всіх Бібліях світу. Письменники наших священних книг були просвітленими містиками, видатними майстрами мистецтва психології. Розповідаючи історію душі, вони уособили цей безособовий принцип у формі історичного документа — щоб і зберегти його, і сховати від очей непосвячених.

Сьогодні ті, кому цей великий скарб було довірено, — а саме священства світу, — забули, що Біблії є психологічними драмами, які зображують свідомість людини. У сліпій забудькуватості вони тепер навчають своїх послідовників поклонятися її героям як чоловікам і жінкам, які справді жили в часі й просторі.

Коли людина побачить Біблію як велику психологічну драму, де всі її герої та дійові особи є уособленими якостями й властивостями її власної свідомості, — тоді, і тільки тоді, — Біблія відкриє їй світло своєї символіки.

Цей безособовий принцип життя, що створив усе, уособлений як Бог. І цей Господь Бог, творець неба й землі, виявляється усвідомленням людиною свого буття. Якби людина була менш скута ортодоксією й більш інтуїтивно спостережлива, вона не могла б не помітити, читаючи Біблії, що усвідомлення буття розкривається в цій літературі сотні разів. Назвемо лише кілька: «Я Є послав мене до вас». «Зупиніться і знайте, що Я — Бог». «Я — Господь, і немає Бога». «Я Є пастир». «Я Є двері». «Я Є воскресіння і життя». «Я Є путь». «Я Є початок і кінець».

Я Є — необумовлене усвідомлення людиною буття — розкривається як Господь і творець кожного обумовленого стану буття. Якби людина відмовилася від віри в Бога, відокремленого від неї самої, і визнала своє усвідомлення буття Богом (а це усвідомлення формує себе за подобою й образом свого уявлення про себе), — вона перетворила б свій світ із безплідної пустки на родюче поле на власний смак.

Того дня, коли людина це зробить, вона пізнає, що вона і її Отець — одне, але Отець її більший за неї. Вона пізнає, що її свідомість буття єдина з тим, чим вона себе усвідомлює, але що її необумовлена свідомість буття більша за її обумовлений стан, або уявлення про себе.

Закон свідомості

Коли людина відкриє, що її свідомість є безособовою силою вираження — силою, яка вічно уособлює себе в її уявленнях про себе, — вона прийме й привласнить той стан свідомості, який бажає виражати. І, зробивши так, стане цим станом у вираженні.

«Ти повеліш чомусь — і воно станеться» тепер можна переказати так: ти усвідомиш себе сущим або володіючим чимось — і виразиш або матимеш те, чим себе усвідомлюєш.

Закон свідомості — єдиний закон вираження. «Я Є путь». «Я Є воскресіння». Свідомість — це і шлях, і сила, що воскрешає та виражає все, чим людина коли-небудь усвідомить себе.

Відверніться від сліпоти непосвяченої людини, яка намагається виразити й мати ті якості та речі, якими себе не усвідомлює, — і будьте, як просвітлений містик, що велить на основі цього незмінного закону. Усвідомлено ствердіть себе тим, чого шукаєте; привласніть свідомість того, що бачите, — і ви теж пізнаєте стан справжнього містика, а саме:

Я став усвідомлювати себе цим. Я досі усвідомлюю себе цим. І я продовжуватиму усвідомлювати себе цим, доки те, чим я себе усвідомлюю, не виразиться досконало.

Так, я повелю чомусь — і воно станеться.

Принцип істини

«Пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними».

— Іван 8:32

Істина, що звільняє людину, — це знання, що її свідомість є воскресінням і життям; що її свідомість і воскрешає, і оживляє все, чим вона себе усвідомлює. Поза свідомістю немає ні воскресіння, ні життя.

Коли людина відмовляється від віри в Бога, відокремленого від неї самої, і починає визнавати своє усвідомлення буття Богом — як це робили Ісус і пророки, — вона перетворить свій світ усвідомленням: «Я і Отець — одне, але Отець Мій більший за Мене». Вона пізнає, що її свідомість є Бог, а те, чим вона себе усвідомлює, — син, що свідчить про Бога, Отця.

Зачальник і зачаття — одне, але зачальник більший за своє зачаття. Перш ніж Авраам був, Я Є. Так, я усвідомлював буття перш, ніж усвідомив себе людиною; і того дня, коли я перестану усвідомлювати себе людиною, я все ще усвідомлюватиму буття.

Свідомість буття не залежить від того, щоб бути чимось. Вона передувала всім уявленням про себе і буде тоді, коли всі уявлення про себе перестануть бути. «Я Є початок і кінець». Тобто всі речі, або уявлення про мене самого, починаються й закінчуються в мені, але я, безформне усвідомлення, залишаюся навіки.

Як творилися «чудеса»

Ісус відкрив цю славну істину й проголосив себе одним із Богом — не з тим Богом, якого вигадала людина, бо такого Бога він ніколи не визнавав. Ісус виявив, що Бог — це його усвідомлення буття, і тому сказав людині, що Царство Боже й Небесне всередині.

Коли записано, що Ісус залишив світ і пішов до Свого Отця, це просто означає, що він відвернув увагу від світу чуттів і піднісся у свідомості до того рівня, який бажав виражати. Там він залишався, доки не став одним із тією свідомістю, до якої піднісся. А коли повернувся у світ людей, то міг діяти з непохитною впевненістю того, чим себе усвідомлював, — стану свідомості, який, крім нього самого, ніхто не відчував і не знав, що він його має. Людина, не обізнана з цим вічним законом вираження, дивиться на такі події як на чудеса.

Піднестися у свідомості до рівня бажаної речі й залишатися там, доки цей рівень не стане твоєю природою, — ось шлях усіх позірних чудес. «І Я, коли буду піднесений, усіх притягну до Себе». Якщо я піднесуся у свідомості до природності бажаного, я притягну до себе прояв цього бажання.

«Ніхто не приходить до Мене, якщо Отець, що в мені, не притягне його; а Я і Отець — одне». Моя свідомість — це Отець, який притягує до мене прояв життя. Природа прояву визначається тим станом свідомості, у якому я перебуваю. Я завжди притягую у свій світ те, чим себе усвідомлюю.

Народитися знову

Якщо вас не влаштовує ваш теперішній прояв життя — ви маєте народитися знову. Переродження — це відкидання того рівня, з якого ви незадоволені, і піднесення до того рівня свідомості, який ви бажаєте виражати й мати.

Ви не можете служити двом панам або двом протилежним станам свідомості одночасно. Відводячи увагу від одного стану й звертаючи її на інший, ви вмираєте для того, від якого її відвели, і живете та виражаєте той, із яким з’єдналися.

Людина не бачить, як можна виразити бажане таким простим законом, як набуття свідомості бажаної речі. Причина цього браку віри — в тому, що людина дивиться на бажаний стан крізь свідомість своїх теперішніх обмежень. Тому вона природно бачить його як недосяжне.

Нове вино

Одна з перших речей, яку людина має усвідомити: у цьому духовному законі свідомості неможливо влити нове вино в старі міхи або поставити нові латки на старий одяг. Тобто ви не можете взяти жодної частини теперішньої свідомості в новий стан, бо стан, якого шукають, повний у самому собі й не потребує латання. Кожен рівень свідомості автоматично виражає себе.

Піднятися до рівня будь-якого стану — означає автоматично стати цим станом у вираженні. Але щоб піднятися до рівня, який ви зараз не виражаєте, ви маєте цілком відкинути свідомість, з якою зараз себе ототожнюєте. Доки ваша теперішня свідомість не відкинута, ви не зможете піднятися на інший рівень.

Не лякайтеся. Це звільнення від теперішньої особистості не таке важке, як може здатися. Запрошення Писання — «бути відсутнім тілом і присутнім із Господом» — дане не обраним кільком; це загальний поклик до всього людства. Тіло, від якого вам пропонують утекти, — це ваше теперішнє уявлення про себе з усіма його обмеженнями, а Господь, із яким ви маєте бути присутніми, — це ваше усвідомлення буття.

Ширяння

Щоб здійснити цей позірно неможливий подвиг, відведіть увагу від своєї проблеми й помістіть її просто на буття. Скажіть собі мовчки, але з відчуттям: «Я Є». Не обумовлюйте це усвідомлення, а продовжуйте тихо проголошувати: «Я Є — Я Є». Просто відчувайте, що ви без обличчя й без форми, і робіть це, доки не відчуєте себе ширяючим.

«Ширяння» — це психологічний стан, який цілком заперечує фізичне. Через практику розслаблення й свідому відмову реагувати на чуттєві враження можна розвинути стан свідомості чистого сприйняття. Це напрочуд легке досягнення. У цьому стані повної відстороненості певна односпрямована думка може бути незгладимо викарбувана на вашій незміненій свідомості. Цей стан свідомості потрібен для справжньої медитації.

Цей дивовижний досвід піднесення й ширяння — це сигнал, що ви відсутні тілом, або проблемою, і тепер присутні з Господом. У цьому розширеному стані ви не усвідомлюєте себе чимось, крім «Я Є — Я Є»; ви усвідомлюєте лише буття.

Коли це розширення свідомості досягнуте, — всередині цієї безформної глибини себе — дайте форму новому зачаттю, стверджуючи й відчуваючи себе тим, чим ви, перш ніж увійшли в цей стан, бажали бути. Ви виявите, що в цій безформній глибині себе все видається божественно можливим. Усе, чим ви щиро відчуєте себе в цьому розширеному стані, з часом стане вашим природним вираженням.

І сказав Бог: «Нехай буде твердь посеред вод». Так, нехай буде твердість, або переконаність, посеред цієї розширеної свідомості — через знання й відчуття: «Я Є те, бажана річ».

Стверджуючи й відчуваючи себе бажаною річчю, ви кристалізуєте це безформне рідке світло, яким ви є, в образ і подобу того, чим себе усвідомлюєте.

Переоцінка себе

Тепер, коли закон вашого буття вам відкрито, почніть цього ж дня змінювати свій світ, переоцінюючи себе. Надто довго людина трималася віри, що народжена для смутку й мусить здобувати спасіння в поті чола. Бог безособовий і не дивиться на особи. Доки людина продовжує ходити у цій вірі в смуток, доти вона ходитиме у світі смутку й сум’яття, бо світ у найменшій своїй деталі є закристалізованою свідомістю людини.

У Книзі Чисел записано: «Були велетні на землі, і ми були в наших власних очах як коники, і ми були в їхніх очах як коники».

Сьогодні — це той день, вічне «зараз», коли умови у світі набули вигляду велетнів. Безробіття, армії ворога, конкуренція в бізнесі тощо — це велетні, які змушують вас почуватися безпорадним коником.

Нам сказано: спершу ми самі в своїх очах були безпорадними кониками, і через це уявлення про себе ми були для ворога безпорадними кониками.

Ми можемо бути для інших лише тим, чим ми є для себе. Тож коли ми переоцінюємо себе й починаємо відчувати себе велетнем, центром сили, ми автоматично змінюємо свої стосунки з велетнями, зводячи цих колишніх чудовиськ до їхнього справжнього місця — і робимо так, що вони видаються безпорадними кониками.

Павло сказав про цей принцип: «Для греків (або так званих мудреців світу) це безумство; а для юдеїв (або тих, хто шукає знамень) — спокуса». Унаслідок цього людина продовжує ходити в темряві, замість того щоб прокинутися до усвідомлення: «Я Є світло світу».

Гефсиманія

Людина так довго поклонялася образам власного виготовлення, що спершу ці відкриття здаються їй богохульством. Але того дня, коли людина відкриває й приймає цей принцип як основу свого життя, вона вбиває свою віру в Бога, відокремленого від неї самої.

Історія зради Ісуса в Гефсиманському саду — досконала ілюстрація того, як людина відкриває цей принцип. Нам сказано: натовп, озброєний кілками й ліхтарями, шукав Ісуса в темряві ночі. Коли вони запитали, де Ісус (спасіння), голос відповів: «Я Є» — і весь натовп упав на землю. Оговтавшись, вони знову попросили показати, де ховається спаситель, і знову спаситель сказав: «Я вже сказав вам, що Я Є; тож якщо шукаєте мене, відпустіть усіх інших».

Людина в темряві людського невігластва вирушає на пошуки Бога, освітлюючи собі шлях миготливим світлом людської мудрості. Коли людині відкривається, що її Я Є, або усвідомлення буття, є її спасителем, потрясіння таке велике, що вона подумки падає на землю, — бо кожне вірування, яке вона плекала, руйнується, щойно вона усвідомлює, що її свідомість є єдиним і справжнім спасителем. Знання, що її Я Є є Бог, змушує людину відпустити всіх інших, бо вона виявляє, що неможливо служити двом Богам. Людина не може прийняти своє усвідомлення буття як Бога і водночас вірити в інше божество.

Із цим відкриттям людське вухо, або слух (розуміння) людини, відтинається мечем віри (Петром), — і досконалий, вишколений слух (розуміння) відновлюється (Ісусом), знанням, що Я Є — Господь і Спаситель.

Фундамент

Перш ніж людина зможе перетворити свій світ, вона має закласти цей фундамент, або розуміння: Я Є Господь. Людина має знати, що її усвідомлення буття є Бог. Доки це не встановлено так міцно, що жодна підказка чи аргумент інших не похитнуть її, вона повертатиметься до рабства своєї колишньої віри. «Якщо не повірите, що Я Є Той, — помрете в гріхах ваших». Якщо людина не відкриє, що її свідомість є причиною кожного прояву її життя, вона продовжить шукати причину свого збентеження у світі наслідків — і так помре в марних пошуках.

«Я Є лоза, а ви — гілки». Свідомість — це лоза, а те, чим ви себе усвідомлюєте, — як гілки, які ви годуєте й підтримуєте живими. Як гілка не має життя, якщо вона не вкорінена в лозі, так і речі не мають життя, якщо ви їх не усвідомлюєте. Як гілка в’яне й вмирає, якщо сік лози перестає текти до неї, так і речі та якості минають, якщо ви відводите від них увагу, — бо ваша увага є соком життя, що живить вираження вашого життя.

Кого шукаєте?

«Я вже сказав вам, що Я Є; тож якщо шукаєте Мене, відпустіть усіх інших».

— Іван 18:8

«Коли ж Він сказав їм: “Я Є”, — вони відступили назад і впали на землю».

— Іван 18:6

Сьогодні так багато говориться про Учителів, Старших Братів, Адептів та посвячених, що незчисленні шукачі істини постійно збиваються з путлі, ганяючись за цими фальшивими вогнями. За плату більшість таких псевдо-вчителів пропонують своїм учням посвяту в таїнства, обіцяючи провід і напрям. Людська слабкість до ватажків, як і поклоніння ідолам, робить її легкою здобиччю цих шкіл і вчителів.

Добро прийде до більшості з цих записаних учнів: через роки очікування й жертв вони відкриють, що гналися за міражем. Тоді вони розчаруються у своїх школах і вчителях — і це розчарування варте того зусилля й тієї ціни, яку вони заплатили за свої безплідні пошуки. Адже вони тоді відвернуться від поклоніння людині — і, зробивши так, відкриють, що те, чого вони шукають, не знаходиться в іншому, бо Царство Небесне всередині. Це усвідомлення стане їхньою першою справжньою посвятою.

Засвоєний урок буде такий: є лише один Учитель, і цей Учитель — Бог, Я Є всередині них самих.

Єдиний Пан і Вчитель

«Я — Господь Бог твій, що вивів тебе з землі темряви, з дому рабства». Я Є, ваше усвідомлення, — Господь і Вчитель, і крім вашого усвідомлення немає ні Господа, ні Вчителя. Ви — Вчитель усього, чим коли-небудь усвідомите себе.

Ви знаєте, що ви є, чи не так? Знання, що ви є, — це Господь і Вчитель того, чим ви знаєте себе. Людина могла б цілком ізолювати вас від того, чим ви себе усвідомлюєте, — і все ж ви, всупереч усім людським бар’єрам, без зусиль притягнули б до себе все, чим себе усвідомлювали.

Людині, яка усвідомлює себе бідною, не потрібна нічия допомога, щоб виразити свою бідність. Людина, яка усвідомлює себе хворою, — навіть ізольована в найгерметичнішій, стерильній зоні світу, — виразила б хворобу.

Для Бога немає бар’єрів, бо Бог — це ваше усвідомлення буття. Незалежно від того, чим ви себе усвідомлюєте, ви можете й без зусиль це виражаєте. Перестаньте чекати, що прийде Вчитель; він із вами завжди. «Я з вами завжди, аж до кінця віку».

Немає Вознесених Учителів

Час від часу ви знатимете себе багатьма речами, але вам не треба бути чимось, щоб знати, що ви є. Ви можете, якщо забажаєте, розплутати себе від тіла, яке носите, — і, роблячи так, усвідомите, що ви безформне усвідомлення без обличчя, яке не залежить від форми, у якій виражається. Ви знатимете, що ви є; ви також відкриєте, що це знання, що ви є, — це Бог, Отець, який передував усьому, чим ви коли-небудь знали себе. Перш ніж світ був, ви усвідомлювали буття — і так казали «Я Є». І Я Є буду, коли все, чим ви знаєте себе, перестане бути.

Вознесених Учителів немає. Виженіть цей забобон. Ви вічно підніматиметеся від одного рівня свідомості (учителя) до іншого — і, роблячи так, проявлятимете піднесений рівень, виражаючи цю новопридбану свідомість.

Свідомість, будучи Господом і Вчителем, робить вас Майстром-Магом, який вичакловує те, чим ви зараз себе усвідомлюєте. «Бо Бог (свідомість) називає те, чого немає, як існуюче»: те, чого зараз не видно, стане видимим тієї миті, коли ви усвідомите себе тим, чого зараз не видно.

Це піднесення від одного рівня свідомості до іншого — єдине вознесіння, яке ви коли-небудь переживете. Жодна людина не може підняти вас до рівня, якого ви бажаєте. Сила піднестися — у вас самих; це ваша свідомість. Ви привласнюєте свідомість того рівня, який бажаєте виражати, стверджуючи, що вже виражаєте такий рівень. Це і є вознесіння. Воно безмежне, бо ви ніколи не вичерпаєте свою здатність підніматися. Відверніться від людського забобону вознесіння з його вірою в учителів — і знайдіть єдиного й вічного вчителя всередині себе.

«Більший Той, Хто в вас, аніж той, хто у світі». Повірте в це. Не продовжуйте в сліпоті, йдучи за міражем учителів. Запевняю вас: ваш пошук може закінчитися лише розчаруванням.

«Якщо ви відречетеся від Мене (вашого усвідомлення буття), Я також відречуся від вас». «Нехай не буде в тебе іншого Бога переді Мною». «Зупиніться і знайте, що Я — Бог». «Прийдіть, випробуйте Мене й побачте, чи не відкрию Я вам небесних вікон і не виллю на вас благословення, що й місця не стане вмістити його».

Чи вірите ви, що Я Є здатен це зробити? Тоді ствердіть МЕНЕ тим, що ви хочете побачити вилитим на себе. Ствердіть себе тим, чим хочете бути, — і ви будете ним. Не через учителів Я дам вам це, а через те, що ви визнали МЕНЕ (себе самого) тим, — Я дам вам це, бо Я Є все для всіх.

Ісус не дозволяв називати себе Добрим Учителем. Він знав, що є лише один добрий і один учитель. Він знав, що цей один — його Отець на небесах, усвідомлення буття. «Царство Боже» (Добро) і Царство Небесне — всередині вас.

Віра в учителів — сповідь рабства

Ваша віра в учителів — це сповідь вашого рабства. Лише раби мають учителів. Змініть уявлення про себе — і ви, без допомоги вчителів чи будь-кого іншого, автоматично перетворите свій світ відповідно до зміненого уявлення про себе.

У Книзі Чисел вам сказано, що був час, коли люди були в своїх очах як коники, і через це уявлення про себе вони бачили велетнів на землі. Це так само правдиве про людину сьогодні, як і того дня, коли було записане. Уявлення людини про себе настільки коникове, що вона автоматично робить умови довкола себе гігантськими; у своїй сліпоті вона кричить, щоб прийшли вчителі й допомогли їй боротися з її велетенськими проблемами.

Ісус намагався показати людині, що спасіння всередині неї самої, і застерігав не шукати свого спасителя в місцях чи людях. Якщо хтось прийде й скаже «дивіться тут» або «дивіться там» — не вірте йому, бо Царство Небесне всередині вас.

Ісус не лише відмовився дозволити називати себе Добрим Учителем; він застеріг своїх послідовників: «Нікого не вітайте в дорозі». Він дав ясно зрозуміти, що вони не повинні визнавати жодного авторитету чи зверхника, крім Бога, Отця.

Ісус встановив тотожність Отця як усвідомлення людиною свого буття. «Я і Отець — одне, але Отець Мій більший за Мене». Я Є одне з усім, чим себе усвідомлюю. Я Є більший за те, чим себе усвідомлюю. Творець завжди більший за своє творіння.

Змій у пустелі

«Як Мойсей підніс змія в пустелі, так має бути піднесений і Син Людський». Змій символізує теперішнє уявлення людини про себе як про хробака з пороху, що живе в пустелі людської сум’яття.

Подібно до того як Мойсей підніс себе від свого уявлення про себе як про хробака з пороху, щоб відкрити, що Бог — це його усвідомлення буття («Я Є послав мене»), так і ви маєте бути піднесені. Того дня, коли ви ствердите, як Мойсей: «Я Є Той, Хто Є», — того дня ваше ствердження розквітне в пустелі.

Ваше усвідомлення — це майстер-маг, який вичакловує всі речі через те, що він є тим, що хоче вичаклувати. Цей Господь і Вчитель, яким ви є, може й справді робить усе, чим ви себе усвідомлюєте, з’явленим у вашому світі.

«Я Є Христос»

«Ніхто (жоден прояв) не приходить до Мене, якщо Отець Мій не притягне його; а Я і Отець — одне». Ви постійно притягуєте до себе те, чим себе усвідомлюєте. Змініть уявлення про себе — з уявлення раба на уявлення Христа. Не соромтеся цього ствердження: лише коли ви ствердите «Я Є Христос», ви чинитимете діла Христа.

«Діла, які Я чиню, і ви чинитимете, і більші за ці чинитимете, бо Я йду до Свого Отця». «Він зробив себе рівним Богові й не вважав це грабунком — чинити діла Божі».

Ісус знав, що кожен, хто наважиться ствердити себе Христом, автоматично прийме здатності виражати діла свого уявлення про Христа. Ісус також знав, що виключне користування цим принципом вираження дане не лише йому. Він постійно посилався на свого Отця на небесах. Він заявив, що його діла не лише зрівняються, а й будуть перевершені тією людиною, яка наважиться зачати себе більшою, ніж він (Ісус) зачав себе.

Ісус, кажучи, що він і його Отець — одне, але Отець його більший за нього, відкрив, що його усвідомлення (Отець) є одним із тим, чим він усвідомлював себе. Він виявив, що він як Отець, або усвідомлення, більший за те, чим він як Ісус усвідомлював себе. Ви і ваше уявлення про себе — одне. Ви є і завжди будете більшими за будь-яке уявлення, яке ви коли-небудь матимете про себе.

Чому людина не чинить діл Христа

Людина не спроможна чинити діла Ісуса Христа, бо намагається звершити їх зі свого теперішнього рівня свідомості. Ви ніколи не перевершите своїх теперішніх досягнень через жертву й боротьбу. Ваш теперішній рівень свідомості буде подоланий лише тоді, коли ви відкинете теперішній стан і підніметеся на вищий рівень.

Ви підноситеся на вищий рівень свідомості, відводячи увагу від своїх теперішніх обмежень і звертаючи її на те, чим бажаєте бути. Не намагайтеся зробити це у мріянні чи марних побажаннях, а в позитивний спосіб. Ствердіть себе бажаною річчю. Я Є те — жодних жертв, жодних дієт, жодних людських трюків. Усе, що від вас просять, — це прийняти своє бажання. Якщо ви наважитеся його ствердити, ви його виразите.

Міркуйте над цим: «Я не тішуся жертвами людськими. Не силою, не могутністю, а Моїм духом. Просіть — і отримаєте. Прийдіть, їжте й пийте без плати».

Діла завершені

Діла завершені. Усе, що від вас вимагається, щоб впустити ці якості у вираження, — це ствердження: Я Є те. Ствердіть себе тим, чим бажаєте бути, — і ви будете ним. Вираження йдуть за враженнями, вони не передують їм. Доказ, що ви є, піде за ствердженням, що ви є, — він не передуватиме йому.

«Залиш усе й іди за Мною» — це подвійне запрошення до вас. По-перше, воно запрошує вас цілком відвернутися від усіх проблем. А потім закликає вас продовжувати ходити у ствердженні, що ви є те, чим бажаєте бути. Не будьте жінкою Лота, яка озирається назад і стає сіллю, або консервою, в мертвому минулому. Будьте Лотом, який не озирається назад, а тримає свій зір зосередженим на обітованій землі — бажаній речі.

Зробіть це — і ви пізнаєте, що знайшли того вчителя, Майстра-Мага, який робить невидиме видимим через веління: «Я Є ТЕ».

Хто Я?

«А ви кого кажете, що Я Є?»

— Матвій 16:15

«Я — Господь, ім’я Моє; і слави Моєї не дам іншому». «Я — Господь, Бог усякого тіла».

Це Я Є всередині вас, читачу, — це усвідомлення, ця свідомість буття — є Господом, Богом усякого тіла. Я Є — це Той, Хто має прийти; перестаньте шукати іншого.

Доки ви вірите в Бога, відокремленого від вас самих, ви переноситимете силу свого вираження на свої уявлення, забуваючи, що ви є зачальником.

Зачальник і зачаття

Сила зачинати й зачата річ — одне, але сила зачати більша за зачаття.

Ісус відкрив цю славну істину, коли проголосив: «Я і Отець — одне, але Отець Мій більший за Мене». Сила, що зачинає себе людиною, більша за своє зачаття. Усі зачаття є обмеженнями зачальника.

«Перш ніж Авраам був, Я Є». «Перш ніж світ був, Я Є».

Свідомість передує всім проявам і є опорою, на якій тримається кожен прояв. Щоб прибрати прояви, вам, зачальнику, потрібно лише одне: відвести увагу від зачаття. Замість «геть із очей — геть із думок» насправді правильніше сказати: «геть із думок — геть із очей».

Прояв залишатиметься у полі зору лише стільки, скільки триватиме сила, якою зачальник — Я Є — його первісно наділив. Це стосується всього творіння — від найменшого електрона до безмежного всесвіту.

Бог — це ваше усвідомлення

Зупиніться і знайте, що Я — Бог.

Так, саме це Я Є, ваше усвідомлення буття, і є Бог — єдиний Бог. Я Є — це Господь, Бог усякого тіла, тобто всякого прояву.

Ця присутність, ваше необумовлене усвідомлення, не має ні початку, ні кінця; обмеження існують лише в прояві. Коли ви усвідомите, що це усвідомлення є вашим вічним «я», ви пізнаєте, що перш ніж Авраам був, — Я Є.

Почніть розуміти, чому вам було сказано: «Іди і чини так само». Почніть тепер ототожнювати себе з цією присутністю, своїм усвідомленням, як з єдиною реальністю. Усі прояви лише здаються сущими; ви як людина не маєте жодної реальності, крім тієї, якою ваше вічне «я», Я Є, вірить себе.

Вічне питання

«Кого ви кажете, що Я Є?» Це питання поставлене не дві тисячі років тому. Це вічне питання, звернене зачальником до прояву. Це ваше справжнє «я», ваше усвідомлення буття, запитує вас — своє теперішнє уявлення про себе: «Ким ти вважаєш своє усвідомлення?»

Ця відповідь може бути визначена тільки всередині вас самих, незалежно від впливу іншого.

Я Є (ваше справжнє «я») не цікавиться думкою людей. Увесь його інтерес — у вашій переконаності щодо себе. Що ви кажете про Я Є всередині вас? Чи можете відповісти: «Я Є Христос»? Ваша відповідь або ступінь вашого розуміння визначать місце, яке ви займете в житті.

Чи кажете ви або вірите себе людиною певної родини, раси, нації тощо? Чи щиро ви так про себе вірите? Тоді життя, ваше справжнє «я», змусить ці уявлення з’явитися у вашому світі — і ви житимете з ними так, ніби вони реальні.

«Я Є двері». «Я Є путь». «Я Є воскресіння і життя». «Ніхто — жодна людина, жоден прояв — не приходить до Мого Отця, як не через Мене».

Двері

Я Є (ваша свідомість) — єдині двері, через які будь-що може увійти у ваш світ. Перестаньте шукати знамень. Знаки йдуть слідом; вони не передують.

Почніть перевертати твердження «побачити — значить повірити» на «повірити — значить побачити». Почніть вірити — не хиткою впевненістю, заснованою на оманливих зовнішніх свідченнях, а незламною впевненістю, заснованою на незмінному законі: ви можете бути тим, чим бажаєте бути. І ви виявите, що ви не жертва долі, а жертва віри — власної віри.

Лише через одні двері те, чого ви шукаєте, може увійти у світ прояву. Я Є двері. Ваша свідомість — це двері, тож ви маєте усвідомити себе сущим і володіючим тим, чим бажаєте бути й володіти. Будь-яка спроба здійснити свої бажання іншим шляхом, не через двері свідомості, робить вас злодієм і розбійником для себе самого.

Будь-яке вираження, якого не відчували, — неприродне. Перш ніж щось з’явиться, Бог, Я Є, відчуває себе бажаною річчю — і тоді відчуте з’являється. Воно воскресає, піднімається з ніщоти.

«Я Є багатий», «бідний», «здоровий», «хворий», «вільний», «ув’язнений» — усе це спершу були враження або стани, відчутими, перш ніж стати видимими вираженнями.

Ваш світ — це ваша об’єктивована свідомість

Ваш світ — це ваша свідомість, об’єктивована. Не гайте часу, намагаючись змінити зовнішнє; змініть внутрішнє, або враження, — і зовнішнє, або вираження, подбає про себе саме.

Коли вам заясніє істина цього твердження, ви пізнаєте, що знайшли втрачене слово, або ключ до кожних дверей. Я Є (ваша свідомість) — це магічне втрачене слово, яке стало тілом за подобою того, чим ви себе усвідомлюєте.

Я Є Той

Я Є Той. Прямо зараз я осіняю вас, читачу, мій живий храм, своєю присутністю, спонукаючи вас до нового вираження.

Ваші бажання — це промовлені слова Мої. Мої слова — дух, і вони істинні, і не повернуться до Мене порожніми, але здійснять те, для чого послані. Вони не те, що треба «опрацьовувати». Вони — одежі, які Я, ваше безобличчєве, безформне «я», ношу.

Ось! Я, зодягнений у ваше бажання, стою при дверях (вашій свідомості) і стукаю. Якщо ви почуєте Мій голос і відчините Мені (визнаєте Мене своїм спасителем), Я ввійду до вас, і буду вечеряти з вами, і ви зі Мною.

Не турбуйтеся про «як»

Як саме Мої слова, ваші бажання, здійсняться — не ваша турбота. Мої слова мають шлях, якого ви не знаєте. Їхні шляхи недослідні.

Усе, що від вас вимагається, — це вірити. Вірте, що ваші бажання — це одежі, які носить ваш спаситель. Ваша віра, що ви вже є те, чим бажаєте бути, — доказ того, що ви прийняли дари життя. Ви відчинили двері своєму Господу, зодягненому у ваше бажання, тієї миті, коли встановили цю віру.

«Коли молитеся, вірте, що отримали, — і буде вам». «Усе можливе тому, хто вірить». Зробіть неможливе можливим через свою віру — і неможливе (для інших) утілиться у вашому світі.

Віра в себе

Усі люди мали докази сили віри. Віра, що рухає гори, — це віра в себе самого. Жодна людина не має віри в Бога, якщо їй бракує впевненості в собі. Ваша віра в Бога міряється вашою впевненістю в собі. Я і Отець — одне; людина і її Бог — одне; свідомість і прояв — одне.

І сказав Бог: «Нехай буде твердь посеред вод». Посеред усіх сумнівів і мінливих думок інших нехай буде переконання, твердість віри — і ви побачите суху землю; ваша віра з’явиться.

Нагорода тому, хто витерпить до кінця. Переконання не є переконанням, якщо його можна похитнути. Ваше бажання буде як хмари без дощу, якщо ви не вірите.

Діва Марія

Ваше необумовлене усвідомлення, або Я Є, — це Діва Марія, яка не знала чоловіка і все ж, без допомоги чоловіка, зачала й народила сина.

Марія, необумовлена свідомість, забажала — і потім усвідомила себе обумовленим станом, який бажала виразити, і в спосіб, невідомий іншим, стала ним.

Ідіть і чиніть так само: прийміть свідомість того, чим бажаєте бути, — і ви теж народите свого спасителя.

Коли відбувається благовіщення, коли на вас находить спонукання або бажання, — вірте, що це промовлене слово Бога, яке шукає втілення через вас. Ідіть, нікому не розповідайте про цю святу річ, яку ви зачали. Замкніть свою таємницю в собі й звеличуйте Господа — звеличуйте, або вірте, що ваше бажання є вашим спасителем, який приходить, щоб бути з вами.

Насіння й ґрунт

Коли ця віра встановиться так міцно, що ви відчуєте впевненість у результаті, — ваше бажання втілиться. Як це станеться, не знає ніхто. Я, ваше бажання, маю шляхи, яких ви не знаєте; мої шляхи недослідні.

Ваше бажання можна порівняти з насіниною, а насінини містять у собі і силу, і план самовираження. Ваша свідомість — це ґрунт. Це насіння успішно посіється лише тоді, коли ви, ствердивши себе сущим і володіючим тим, чого бажаєте, упевнено чекатимете на результат без жодної тривожної думки.

Якщо я піднесуся у свідомості до природності свого бажання, я автоматично притягну до себе його прояв. Свідомість — це двері, через які життя відкриває себе. Свідомість завжди об’єктивує себе.

Бути усвідомлюючим себе сущим або володіючим чимось — це і є бути або мати те, чим себе усвідомлюєш. Тож підніміть себе до свідомості свого бажання — і ви побачите, як воно автоматично відобразить себе.

Відречення

Щоб це зробити, ви маєте відректися своєї теперішньої особистості. «Нехай відречеться себе». Ви відрікаєтеся від речі, відводячи від неї увагу.

Щоб відкинути річ, проблему чи его зі свідомості, ви перебуваєте в Бозі — а Бог і є Я Є.

Зупиніться і знайте, що Я Є — Бог. Вірте, відчувайте: Я Є; знайте, що це знаюче всередині вас, ваше усвідомлення буття, є Бог.

Заплющте очі й відчуйте себе без обличчя, без форми, без постаті. Підходьте до цієї тиші так, ніби це найлегше у світі. Така настанова запевнить ваш успіх.

Коли всяка думка про проблему чи про себе відпаде зі свідомості — бо ви тепер поглинуті, загублені у відчутті просто буття Я Є, — тоді в цьому безформному стані почніть відчувати себе тим, чим бажаєте бути: «Я Є Той, Хто Є».

Інтенсивність

Тієї миті, коли ви досягнете певного ступеня інтенсивності, так що справді відчуєте себе новим зачаттям, — це нове відчуття, або свідомість, утверджується і свого часу уособить себе у світі форми.

Це нове сприйняття виразить себе так само природно, як ви зараз виражаєте свою теперішню особистість. Щоб природно виражати якості якоїсь свідомості, ви маєте перебувати або жити в цій свідомості. Привласніть її, ставши з нею одним.

Відчути річ інтенсивно, а потім упевнено спочити в тому, що вона є, — це й змушує відчуте з’явитися у вашому світі.

«Стану на свою варту й побачу спасіння Господнє».

Я стану твердо на своєму відчутті, переконаний, що це так, — і побачу, як з’явиться моє бажання.

Ніхто не може дати вам нічого

«Людина не може прийняти нічого (жодної речі), якщо не буде дано їй із неба». Пам’ятайте: небо — це ваша свідомість; Царство Небесне всередині вас.

Ось чому вас застерігають не називати нікого батьком: ваша свідомість — Отець усього, чим ви є. І знову вам сказано: «Нікого не вітайте в дорозі». Не бачте в жодній людині авторитету. Навіщо вам просити в людини дозволу виражати себе, коли ви усвідомлюєте, що ваш світ у найменшій деталі зародився всередині вас і підтримується вами як єдиним центром уявлення?

Увесь ваш світ можна порівняти із затверділим простором, що дзеркалить вірування й прийняття, спроєктовані безформною, безобличчєвою присутністю, а саме — Я Є. Зведіть усе до первісної субстанції — і не залишиться нічого, крім вас, присутності без вимірів, зачальника.

Зачальник — це закон окремо. Зачаття під таким законом не міряються минулими досягненнями й не обмежуються теперішніми спроможностями, бо, не докладаючи думки, зачаття в спосіб, невідомий людині, виражає себе.

Народитися знову

Увійдіть усередину таємно й привласніть нову свідомість. Відчуйте себе нею — і колишні обмеження відійдуть так само цілковито й легко, як сніг у спекотний літній день. Ви навіть не згадаєте колишніх обмежень: вони ніколи не були частиною цієї нової свідомості.

Це переродження, про яке Ісус сказав Никодимові — «Ви маєте народитися знову», — не було нічим іншим, як переходом від одного стану свідомості до іншого.

«В Моє ім’я»

«Чого б ви не попросили в Моє ім’я, те Я зроблю». Це аж ніяк не означає просити словами, промовляючи губами звуки «Бог» або «Христос Ісус», — мільйони просили в такий спосіб і не отримали нічого.

Відчути себе річчю — це й означає попросити цю річ у Його ім’я.

Я Є — безіменна присутність. Відчути себе багатим — означає попросити багатства в Його ім’я. Я Є необумовлене. Воно ні багате, ні бідне, ні сильне, ні слабке. Іншими словами, у НЬОМУ немає ні грека, ні юдея, ні раба, ні вільного, ні чоловічої статі, ні жіночої. Усе це — уявлення, або обмеження, безмежного, а отже, імена безіменного.

Відчути себе чимось — це попросити безіменне, Я Є, виразити це ім’я, або природу.

«Просіть чого завгодно в Моє ім’я — привласнивши природу бажаної речі — і Я дам вам це».

Я Є Той

«Бо якщо не повірите, що Я Є, — помрете в гріхах ваших».

— Іван 8:24

«Усе стало через Нього, і без Нього ніщо не стало тим, що стало».

Це твердження важко прийняти тим, хто вихований у різних системах ортодоксальної релігії, але воно стоїть саме так. Усе — добре, погане й байдуже — створене Богом.

«Бог створив людину (прояв) за Своїм образом; за подобою Божою створив її». І ніби додаючи до цієї плутанини, сказано: «І побачив Бог, що творіння Його добре».

Що ви з цим зробите — із цією позірною аномалією? Як людині узгодити все як добре, коли те, чого її навчають, заперечує цей факт? Або розуміння Бога помилкове, або в навчанні людини щось докорінно не так.

«Для чистих усе чисте»

«Для чистих усе чисте». Ще одне загадкове твердження. Усі добрі люди, усі чисті люди, усі святі люди — найбільші заборонники. Поєднайте попереднє твердження з оцим: «Немає осуду в Христі Ісусі» — і ви отримаєте непрохідний бар’єр для самопризначених суддів світу.

Такі твердження нічого не означають для самоправедних суддів, які наосліп змінюють і руйнують тіні. Вони продовжують у твердій вірі, що поліпшують світ.

Людина, не знаючи, що її світ — це її індивідуальна свідомість, відображена назовні, марно намагається відповідати думці інших, — замість того щоб відповідати єдиній сущій думці, а саме власному судженню про себе.

Свідомість — єдина реальність

Коли Ісус відкрив, що його свідомість є цим дивовижним законом самоврядування, він проголосив: «І тепер Я освячую Себе, щоб і вони освятилися через істину».

Він знав, що свідомість — єдина реальність; що об’єктивовані речі — не більше ніж різні стани свідомості.

Ісус застеріг своїх послідовників шукати спершу Царства Небесного (того стану свідомості, який породить бажану річ) — і все додасться їм. Він також сказав: «Я Є істина». Він знав, що свідомість людини була істиною, або причиною, всього, чим людина бачить свій світ.

Ісус усвідомлював, що світ створений за подобою людини. Він знав, що людина бачить свій світ таким, яким він є, тому що вона сама така, якою є. Коротше: уявлення людини про себе визначає те, чим вона бачить свій світ.

Усе створене Богом — і з Бога

Усе створене Богом (свідомістю), і без Нього ніщо не стало тим, що стало. Творіння оцінене як добре й вельми добре, бо воно є досконалою подобою тієї свідомості, яка його породила.

Бути усвідомлюючим себе одним, а потім бачити, що виражаєш щось інше, ніж те, чим себе усвідомлюєш, — це порушення закону буття; тому це не було б добрим. Але закон буття ніколи не порушується: людина завжди бачить себе виражаючою те, чим себе усвідомлює. Добре, погане чи байдуже — це все одно досконала подоба її уявлення про себе; це добре й вельми добре.

Не лише все створене Богом — усе створене з Бога. Усе є породженням Бога. Бог один. Речі, або поділи, — це проєкції єдиного. Бог, будучи одним, мусить веліти Собі бути позірним іншим, бо іншого немає. Абсолют не може містити в собі чогось, що не є ним самим. Якби містив, він не був би абсолютом, єдиним.

Дієве веління

Веління, щоб бути дієвим, має бути звернене до себе. «Я Є Той, Хто Є» — єдине дієве веління. «Я — Господь, і крім Мене немає нікого». Ви не можете повеліти тому, чого немає. Оскільки іншого немає, ви мусите повеліти собі бути тим, що бажаєте, щоб з’явилося.

Дозвольте пояснити, що я маю на увазі під дієвим велінням. Ви не повторюєте, як папуга, твердження «Я Є Той, Хто Є»; таке марне повторювання було б і дурним, і безплідним. Не слова роблять його дієвим — а свідомість буття цією річчю.

Коли ви кажете «Я Є», ви проголошуєте себе сущим. Слово «те» у твердженні «Я Є те, що Я Є» вказує на те, чим ви бажали б бути. Друге «Я Є» в цьому вислові — це крик перемоги.

Три ступені

Уся ця драма відбувається всередині — з використанням слів або без них. Зупиніться і знайте, що ви є. Ця зупинка досягається спостереженням за спостерігачем. Повторюйте тихо, але з відчуттям: «Я Є — Я Є», — доки не втратите всяке усвідомлення світу й не пізнаєте себе просто сущим.

Усвідомлення, знання, що ви є, — це Всемогутній Бог; Я Є. Після цього визначте себе тим, чим бажаєте бути, відчувши себе бажаною річчю: Я Є те. Це розуміння, що ви є бажаною річчю, змусить трепет пройти крізь усю вашу істоту.

Коли переконання встановиться і ви справді повірите, що ви є те, чим бажали бути, — тоді друге «Я Є» промовляється як крик перемоги.

Це містичне одкровення Мойсея можна побачити як три окремі кроки:

Я Є. Я Є вільний. Я СПРАВДІ Є!

Усе дає дорогу Господу

Не має значення, які довкола вас прояви. Усе дає дорогу приходу Господа. Я Є Господь, що приходить у вигляді того, чим я себе усвідомлюю. Усі жителі землі не можуть зупинити мого приходу чи поставити під сумнів моє право бути тим, чим я усвідомлюю себе.

«Я Є світло світу», що кристалізується у форму мого уявлення про себе. Свідомість — це вічне світло, яке кристалізується лише через посередництво вашого уявлення про себе.

Змініть уявлення про себе — і ви автоматично зміните світ, у якому живете. Не намагайтеся змінювати людей: вони лише посли, що кажуть вам, хто ви є. Переоцініть себе — і вони підтвердять зміну.

Про осуд

Тепер ви усвідомите, чому Ісус освячував Себе, а не інших; чому для чистих усе чисте; чому в Христі Ісусі (пробудженій свідомості) немає осуду.

Прокиньтеся від сну осуду й доведіть принцип життя. Зупиніть не лише своє судження про інших, а й свій осуд себе самого.

Почуйте одкровення просвітленого: «Я знаю і переконаний Господом Христом Ісусом, що немає нічого нечистого самого по собі; але тому, хто вважає щось нечистим, — для того воно нечисте». І знову: «Блаженний той, хто не осуджує себе в тому, що дозволяє».

Перестаньте питати себе, чи ви гідні або негідні ствердити себе тим, чим бажаєте бути. Світ осуджуватиме вас лише доти, доки ви осуджуєте себе.

Діла завершені

Вам не треба нічого «опрацьовувати». Діла завершені. Принцип, яким створене все і без якого ніщо не стало тим, що стало, — вічний.

Ви є цей принцип. Ваше усвідомлення буття — цей вічний закон. Ви ніколи не виражали нічого, чим не усвідомлювали себе, і ніколи не виразите. Прийміть свідомість того, чим бажаєте виражати себе. Ствердіть це, доки воно не стане природним проявом. Відчуйте це й живіть у цьому відчутті, доки не зробите його своєю природою.

Проста формула

Ось проста формула. Відведіть увагу від свого теперішнього уявлення про себе й помістіть її на той свій ідеал — ідеал, який ви досі вважали недосяжним.

Ствердіть себе своїм ідеалом — не як чимось, чим ви станете згодом, а як тим, чим ви є в безпосередньому теперішньому.

Зробіть це — і ваш теперішній світ обмежень розсиплеться, а ваше нове ствердження підніметься, як фенікс із попелу.

Не воюйте з проблемою

«Не бійтеся й не лякайтеся цієї великої сили; бо не ваша це війна, а Божа».

Ви не воюєте зі своєю проблемою; ваша проблема житиме лише доти, доки ви її усвідомлюєте. Відведіть увагу від проблеми й від безлічі причин, чому ви не можете досягти свого ідеалу. Зосередьте всю увагу цілком на бажаній речі.

«Залиш усе й іди за Мною». Перед обличчям позірно гористих перешкод ствердіть свою свободу. Свідомість свободи — це Отець свободи. Вона має спосіб виразити себе, якого не знає ніхто.

«Вам не потрібно буде воювати в цій битві. Станьте, стійте й побачте спасіння Господнє з вами».

Господь будь-якої ситуації

«Я Є Господь». Я Є (ваша свідомість) — Господь. Свідомість, що річ зроблена, що діло завершене, — це Господь будь-якої ситуації.

Вислухайте уважно цю обіцянку: «Вам не потрібно буде воювати в цій битві: станьте, стійте й побачте спасіння Господнє з вами».

З вами! Та конкретна свідомість, із якою ви себе ототожнили, — це Господь угоди. Він без сторонньої допомоги утвердить на землі те, про що домовлено.

Чи можете ви, перед лицем цілої армії причин, чому щось не може бути зроблене, спокійно увійти в угоду з Господом, що це вже зроблено? Чи можете ви, тепер коли ви відкрили Господа як своє усвідомлення буття, усвідомити, що битва виграна? Чи можете ви, хоч би як близько й загрозливо виглядав ворог, залишатися у своїй впевненості, стоячи непорушно й знаючи, що перемога ваша? Якщо можете — ви побачите спасіння Господнє.

Стояти непорушно

Пам’ятайте: нагорода тому, хто витерпить. Стійте непорушно. Стояння непорушно — це глибоке переконання, що все гаразд; що зроблено.

Щоб ви не почули й не побачили, ви залишаєтеся незворушними, усвідомлюючи себе переможним у кінці. Усе створене такими угодами, і без такої угоди ніщо не стало тим, що стало. «Я Є Той, Хто Є».

«Звершилося»

В Об’явленні записано, що з’являться нове небо й нова земля. Іванові, якому було показане це видіння, сказали написати: «Звершилося».

Небо — це ваша свідомість, а земля — її затверділий стан. Тож прийміть, як прийняв Іван: «Звершилося».

Усе, що вимагається від вас, хто шукає зміни, — це піднестися до рівня того, чого бажаєте; не міркуючи про спосіб вираження, зафіксувати, що це звершилося, — відчувши природність буття ним.

Приклад із кінозалом

Ось аналогія, яка може допомогти вам побачити цю таємницю.

Уявіть, що ви зайшли в кінотеатр саме тоді, коли фільм дійшов до кінця. Усе, що ви побачили, — щасливий фінал. Оскільки ви хотіли побачити всю історію, ви зачекали, поки її прокрутять знову.

У зворотній послідовності герой постає обвинуваченим, оточеним фальшивими доказами, і все те, що витискає з глядачів сльози. Але ви, убезпечені знанням фіналу, залишаєтеся спокійними, розуміючи, що незалежно від позірного напрямку картини — кінець уже визначений.

Подібним чином ідіть до кінця того, чого шукаєте; засвідчіть його щасливий кінець, усвідомлено відчуваючи, що виражаєте й володієте тим, що бажаєте виражати й чим володіти. І ви, через віру вже знаючи кінець, матимете впевненість, народжену цим знанням. Це знання підтримає вас протягом необхідного проміжку часу, потрібного картині розгорнутися.

Не просіть допомоги в людини; відчуйте: «Звершилося», — усвідомлено ствердивши себе тепер тим, чим ви як людина сподіваєтеся бути.

Нехай буде воля Твоя

«Не моя воля, а Твоя нехай буде».

— Лука 22:42

«Не моя воля, а Твоя нехай буде». Ця покора — не сліпе усвідомлення, що «я сам від себе нічого не можу, Отець, що в мені, чинить діло».

Коли людина хоче, вона намагається змусити щось, чого зараз не існує, з’явитися в часі й просторі. Надто часто ми не усвідомлюємо, що насправді робимо. Ми підсвідомо заявляємо, що не маємо здатності виражати. Ми обґрунтовуємо своє бажання надією набути потрібних здатностей у майбутньому часі: «Я не є, але я буду».

Теперішній час

Людина не усвідомлює, що свідомість — це Отець, який чинить діло, — і тому намагається виразити те, чим себе не усвідомлює. Такі зусилля приречені на поразку: виражає себе лише теперішнє.

Доки я не усвідомлюю себе тим, чого шукаю, я цього не знайду. Бог (ваше усвідомлення) — субстанція й повнота всього.

Воля Божа — це визнання того, що Є, а не того, що буде. Замість того щоб читати цей вислів як «Твоя воля буде», прочитайте його як «Твоя воля є». Діла завершені.

Скульптор

Принцип, яким усе стає видимим, вічний. «Око не бачило, вухо не чуло, і на серце людині не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить закон».

Коли скульптор дивиться на безформний шматок мармуру, він бачить похований у безформній масі свій завершений витвір. Скульптор не створює свій шедевр — він лише відкриває його, знімаючи ту частину мармуру, яка приховує його задум.

Те саме стосується й вас. У вашому безформному усвідомленні поховане все, чим ви коли-небудь зачаєте себе. Визнання цієї істини перетворить вас із некваліфікованого робітника, який намагається зробити це, на великого митця, який визнає це сущим.

«Це добре»

Ваше ствердження, що ви вже є те, чим хочете бути, зніме вуаль людської темряви й відкриє ваше ствердження досконало: Я Є те.

Воля Божа була виражена в словах удови: «Добре». Воля людська була б: «Буде добре».

Сказати «Я буду здоровим» — означає сказати «Я хворий». Бог, Вічне Тепер, не буде осміяний словами чи марним повторюванням. Бог постійно уособлює те, що є.

Тож покора Ісуса (який зробив Себе рівним Богові) була відверненням від визнання нестачі (яку майбутнє позначає словами «я буду») до визнання достатку — через ствердження: «Я Є те; звершилося; дякую, Отче».

Порада пророка

Тепер ви побачите мудрість у словах пророка: «Нехай слабкий каже: я сильний» (Йоіл 3:10).

Людина в своїй сліпоті не послухає поради пророка; вона продовжує стверджувати себе слабкою, бідною, нікчемною та всіма іншими небажаними проявами, від яких намагається звільнитися, — наївно стверджуючи, що звільниться від цих рис у майбутньому. Такі думки руйнують єдиний закон, який міг би її звільнити.

Єдині двері

Є лише одні двері, через які те, чого ви шукаєте, може увійти у ваш світ. «Я Є двері».

Коли ви кажете «Я Є», ви проголошуєте себе сущим — перша особа, теперішній час; тут немає майбутнього. Знати, що Я Є, — означає усвідомлювати буття.

Свідомість — єдині двері. Доки ви не усвідомлюєте себе тим, чого шукаєте, ви шукаєте марно.

Зачиніть двері

Якщо ви судите за видимістю, ви залишатиметеся поневоленими свідченнями своїх чуттів. Щоб розірвати ці гіпнотичні чари чуттів, вам сказано: «Увійди всередину й зачини двері».

Двері чуттів треба щільно зачинити, перш ніж ваше нове ствердження буде вшановане. Зачинити двері чуттів не так важко, як здається спершу. Це робиться без зусиль.

Неможливо служити двом панам одночасно. Пан, якому служить людина, — це те, чим вона себе усвідомлює. Я Господь і Пан того, чим себе усвідомлюю.

Мені не потрібно жодних зусиль, щоб вичаклувати бідність, якщо я усвідомлюю себе бідним. Мій слуга (бідність) змушений іти за мною (усвідомлюючим бідність), доки я Я Є (Господь), усвідомлюючи себе бідним.

Механізм зміни

Замість боротьби зі свідченнями чуттів — ствердіть себе тим, чим бажаєте бути. Коли ваша увага звернена на це ствердження, двері чуттів автоматично зачиняються проти вашого колишнього пана (того, чим ви себе усвідомлювали).

Коли ви загубитеся у відчутті буття (тим, що ви тепер стверджуєте про себе як правду), двері чуттів знову відчиняться, являючи ваш світ як досконалий вираз того, чим ви себе усвідомлюєте.

Наслідуймо приклад Ісуса, який усвідомив, що як людина він не може нічого зробити, щоб змінити свою теперішню картину нестачі. Він зачинив двері своїх чуттів проти своєї проблеми й пішов до свого Отця — до Того, кому все можливе. Відкинувши свідчення чуттів, він ствердив себе всім тим, чим мить тому його чуття казали йому, що він не є. Знаючи, що свідомість виражає свою подобу на землі, він залишався у ствердженій свідомості, доки двері (його чуття) не відчинилися й не підтвердили панування Господа.

Пам’ятайте: Я Є — Господь усього. Ніколи більше не вживайте волі людської, яка стверджує: «Я буду». Будьте покірні, як Ісус, і стверджуйте: «Я Є те».

Немає іншого Бога

«Я перший і Я останній, і крім Мене немає Бога».

— Ісая 44:6

«Я — Господь Бог твій, що вивів тебе з єгипетської землі, з дому рабства. Нехай не буде в тебе інших богів переді Мною».

— Повторення Закону 5:6–7

«Нехай не буде в тебе іншого Бога переді Мною».

Доки людина плекає віру в силу, відокремлену від себе самої, доти вона обкрадає себе — ту сутність, якою вона є. Кожна віра в силу поза собою, чи то на добро, чи то на зло, стає формою для вирізьбленого ідола, якому поклоняються.

Міняйли в храмі

Вірування в могутність ліків зціляти, дієт — зміцнювати, грошей — убезпечувати: це ті «міняйли», яких треба вигнати з храму. Бо коли ви усвідомите, що сила — у вас самих, ви зможете незмінно проявляти цю якість. Це розуміння виганяє міняйл із храму.

«Ви — храм Бога Живого», храм, збудований не руками. Написано: «Дім Мій назветься домом молитви для всіх народів, а ви зробили з нього вертеп розбійників».

Хто вас обкрадає

Злодії, які вас обкрадають, — це ваші власні хибні вірування. Вам допомагає не річ, а ваша віра в річ.

Є лише одна сила: Я Є Той. Через віру в зовнішні речі ви наділяєте їх силою, переносячи на зовнішню річ ту силу, якою є ви самі. Усвідомте, що ви самі є тією силою, яку помилково віддали зовнішнім обставинам.

Верблюд і голкове вушко

Біблія порівнює людину, сповнену думок, з верблюдом, що не міг пройти крізь голкове вушко. «Голкове вушко», про яке йдеться, — це мала брама в мурах Єрусалима, настільки вузька, що верблюд не міг пройти крізь неї, доки з нього не знімуть поклажу.

Багата людина, тобто обтяжена хибними людськими поняттями, не може увійти в Царство Небесне, доки не позбудеться свого тягаря, — так само як верблюд не міг пройти крізь цю малу браму.

Єдина справжня цінність

Людина почувається такою безпечно у своїх рукотворних законах, думках і віруваннях, що наділяє їх владою, якої вони не мають. Задоволена, що її знання — це все, вона залишається необізнаною з тим, що всі зовнішні прояви — лише екстерналізовані стани розуму.

Коли вона усвідомить, що свідомість якоїсь якості екстерналізує цю якість без допомоги інших чи багатьох цінностей — і встановить єдину справжню цінність: власну свідомість.

«Господь у Своєму святому храмі». Свідомість перебуває всередині того, чим себе усвідомлює. Людина Я Є — це Господь, а її храм — те, чим вона себе усвідомлює.

Прощення як звільнення

Знаючи, що свідомість об’єктивує себе, людина має простити всім людям за те, чим вони є. Вона має усвідомити, що всі виражають (без сторонньої допомоги) те, чим себе усвідомлюють.

Петро, просвітлена або вишколена людина, знав, що зміна свідомості спричинить зміну вираження. Замість співчувати жебракам життя біля брами храму, він проголосив: «Срібла й золота я не маю (для тебе), але те, що маю (свідомість свободи), даю тобі».

«Розворуши дар, що в тобі». Перестаньте жебракувати й ствердіть себе тим, чим вирішили бути. Зробіть це — і ви теж стрибнете зі свого скаліченого світу у світ свободи, співаючи хвалу Господу, Я Є.

«Більший Той, Хто в вас, аніж той, хто у світі». Це крик кожного, хто відкрив, що його усвідомлення буття є Бог.

Ваше визнання цього факту автоматично очистить храм — вашу свідомість — від злодіїв і розбійників, повертаючи вам те панування над речами, яке ви втратили тієї миті, коли забули заповідь: «Нехай не буде в тебе іншого Бога переді МНОЮ».

Наріжний камінь

«Нехай кожен уважає, як він будує на ньому. Бо іншого фундаменту ніхто не може покласти, крім покладеного, який є Ісус Христос. А якщо хтось будує на цьому фундаменті із золота, срібла, дорогоцінного каміння, дерева, сіна, соломи, — кожна справа виявиться; бо день покаже».

— 1 Коринтян 3:10–13

Фундамент усякого вираження — свідомість. Скільки б людина не намагалася, вона не знайде іншої причини прояву, крім власної свідомості буття.

Людина гадає, що знайшла причину хвороби в мікробах, причину війни — в конфліктних політичних ідеологіях і жадобі. Усі такі відкриття людини, занесені до каталогу як суть мудрості, — безумство в очах Божих.

Є лише одна сила, і ця сила — Бог (свідомість). Вона вбиває; вона оживляє; вона ранить; вона зціляє; вона чинить усе — добре, погане чи байдуже.

Дзеркало

Людина рухається у світі, який є не більше й не менше ніж її об’єктивована свідомість. Не знаючи цього, вона воює зі своїми відображеннями, — водночас підтримуючи живими світло й образи, що проєктують ці відображення.

«Я Є світло світу». Я Є (свідомість) — це світло. Те, чим я себе усвідомлюю (моє уявлення про себе) — наприклад «я багатий», «я здоровий», «я вільний», — це образи. Світ — це дзеркало, що збільшує все, чим Я Є усвідомлюю себе.

Перестаньте намагатися змінити світ — він лише дзеркало. Спроба людини змінити світ силою так само безплідна, як розбити дзеркало в надії змінити своє обличчя. Залиште дзеркало й змініть обличчя. Залиште світ у спокої й змініть уявлення про себе. Тоді відображення буде задовільним.

Питання до себе

Свободу чи ув’язнення, задоволення чи фрустрацію можна розрізнити лише свідомістю буття. Незалежно від вашої проблеми, її тривалості чи масштабу, уважне дотримання цих настанов за дивовижно короткий час усуне навіть згадку про проблему.

Запитайте себе: «Як би я почувався, якби був вільним?» Тієї самої миті, коли ви щиро поставите це питання, приходить відповідь.

Ніхто не може розповісти іншому, яке воно — задоволення від здійсненого бажання. Кожному належить самому пережити відчуття й радість цієї автоматичної зміни свідомості.

Відчуття або трепет, що приходить у відповідь на власне запитання, — це стан свідомості «Отець», або Наріжний камінь, на якому будується свідома зміна. Як саме це відчуття втілиться — ніхто не знає, але воно втілиться; Отець (свідомість) має шляхи, яких ніхто не знає; це незмінний закон.

Новий капелюх

Усі речі виражають свою природу. Коли ви носите відчуття, воно стає вашою природою.

Це може зайняти мить або рік — усе залежить від ступеня переконаності. Коли сумніви зникають і ви можете відчути «Я Є це», ви починаєте розвивати плід, або природу, тієї речі, якою себе відчуваєте.

Коли людина купує нового капелюха чи пару взуття, їй здається, що всі знають, що вони нові. Вона почувається неприродно у своєму новому вбранні, доки воно не стане частиною її.

Те саме стосується носіння нових станів свідомості. Коли ви запитуєте себе: «Як би я почувався, якби моє бажання цієї миті здійснилося?» — автоматична відповідь, доки вона належно не обумовлена часом і вправою, справді бентежить. Період пристосування до цього потенціалу свідомості можна порівняти з новизною вбрання.

Не знаючи, що свідомість завжди відображає себе в обставинах довкола вас, ви, як жінка Лота, безперервно озираєтеся на свою проблему — і знову підпадаєте під гіпноз її позірної природності.

Носіть одежу спасіння

Прислухайтеся до слів Ісуса (спасіння): «Залиш усе й іди за Мною». «Нехай мертві ховають своїх мертвих».

Ваша проблема може так загіпнотизувати вас своєю позірною реальністю й природністю, що вам буде важко носити нове відчуття, або свідомість, вашого спасителя. Ви маєте вдягнути цю одежу, якщо хочете результатів.

Камінь (свідомість), який відкинули будівничі (не хотіли носити), є наріжним каменем, і іншого фундаменту ніхто не може покласти.

Кому має, тому дасться

«Тож уважайте, як ви слухаєте; бо хто має, тому дасться, а хто не має, — у того відніметься й те, що він думає мати».

— Лука 8:18

Біблія — найвеличніша психологічна книга з усіх написаних — застерігає людину усвідомлювати, що вона чує. І одразу додає: «Кому має, тому дасться, а в кого немає, — у того відніметься».

Хоч багато хто вважає це твердження одним із найжорстокіших і найнесправедливіших із висловів, приписуваних Ісусу, — воно залишається справедливим і милосердним законом, заснованим на незмінному принципі вираження життя.

Закон не дивиться на особи

Незнання людиною дії закону не виправдовує її й не рятує від наслідків. Закон безособовий, а отже, не дивиться на особи.

Людину застерігають бути вибірковою в тому, що вона чує й приймає як правду. Усе, що людина приймає як правду, залишає відбиток на її свідомості й з часом мусить проявитися як доказ або спростування.

Сприйнятливий слух — це досконале середовище, через яке людина фіксує враження. Людина має привчити себе чути лише те, що хоче чути, незалежно від чуток чи свідчень її чуттів про протилежне. Коли вона зумовить свій сприйнятливий слух, вона реагуватиме лише на ті враження, які вирішила приймати. Цей закон ніколи не дає осічки.

Цілком зумовлена людина стає нездатною чути нічого, крім того, що сприяє її бажанню.

Багатий стає багатшим

Бог, як ви відкрили, — це те необумовлене усвідомлення, яке дає вам усе, чим ви себе усвідомлюєте. Усвідомлювати себе сущим або володіючим чимось — означає бути або мати те, чим себе усвідомлюєш.

На цьому незмінному принципі тримається все. Неможливо, щоб щось було іншим, ніж те, чим воно себе усвідомлює. «Кому має (те, чим він себе усвідомлює), тому дасться». Добре, погане чи байдуже — це не має значення — людина отримує, помножене в сто крат, те, чим себе усвідомлює.

У згоді з цим незмінним законом: «У того, хто не має, відніметься й додасться тому, хто має» — багаті багатшають, а бідні біднішають. Ви можете збільшувати лише те, чим себе усвідомлюєте.

Гравітація свідомості

Усі речі тяжіють до тієї свідомості, з якою вони в резонансі. Так само всі речі відв’язуються від тієї свідомості, з якою вони не в резонансі.

Розділіть багатство світу порівну між усіма людьми — і незабаром цей рівний поділ буде таким самим непропорційним, як був. Багатство знайде дорогу назад до кишень тих, у кого його забрали.

Замість того щоб приєднуватися до хору «тих, хто не має», які наполягають на знищенні тих, хто має, — визнайте цей незмінний закон вираження. Усвідомлено визначте себе тим, чим бажаєте бути.

Висновок

Після визначення, коли ваше свідоме ствердження встановлене, — перебувайте в цій впевненості, доки не отримаєте нагороду. Так само неодмінно, як день іде за ніччю, будь-яка свідомо стверджена якість проявить себе.

Так те, що для сплячого ортодоксального світу є жорстоким і несправедливим законом, стає для просвітленого одним із наймилосердніших і найсправедливіших тверджень істини.

«Я прийшов не руйнувати, а здійснювати». Ніщо насправді не руйнується. Усяка позірна руйнація — це результат зміни у свідомості. Свідомість завжди наповнює вщерть той стан, у якому перебуває.

Стан, від якого свідомість від’єднується, здається тим, хто не знайомий із цим законом, руйнівним. Однак це лише підготовка до нового стану свідомості.

Ствердіть себе тим, що хочете наповнити вщерть. «Ніщо не руйнується. Усе здійснюється». «Кому має, тому дасться».

Різдво

«Ось, діва зачне й народить сина, і назвуть ім’я Йому — Еммануїл, що в перекладі означає “з нами Бог”».

— Матвій 1:23

Одне з найспірніших тверджень Нового Заповіту стосується дівочого зачаття й наступного народження Ісуса — зачаття, в якому людина не брала участі. Записано, що діва зачала сина без допомоги чоловіка, а потім таємно й без зусиль народила своє зачаття. Це фундамент, на якому тримається все християнство.

Християнський світ просять повірити в цю історію, бо людина має повірити в неймовірне, щоб повністю виразити ту велич, якою вона є.

З наукового погляду людина могла б схилитися відкинути всю Біблію як неправду, бо її розум не дозволяє вірити, що дівоче народження фізіологічно можливе. Але Біблія — це послання душі, і її треба тлумачити психологічно, якщо людина хоче відкрити її справжню символіку. Людина має побачити цю історію як психологічну драму, а не як твердження про фізичний факт.

Зробивши так, вона відкриє, що Біблія заснована на законі, який, будучи застосований до себе, дасть проявлене вираження, що перевершує найсміливіші мрії. Щоб застосувати цей закон самовираження, людина має бути вишколена у вірі й привчена стояти на платформі: «Усе можливе Богові».

Чому 25 грудня

Найвизначніші драматичні дати Нового Заповіту — народження, смерть і воскресіння Ісуса — були приурочені до певних астрономічних явищ. Містики, які записували цю історію, помітили, що в певні пори року благотворні зміни на землі збігаються з астрономічними змінами на небі. Пишучи цю психологічну драму, вони уособили історію душі як біографію людини. Використовуючи ці космічні зміни, вони позначили народження й воскресіння Ісуса, щоб передати: такі самі благотворні зміни відбуваються психологічно у свідомості людини, коли вона йде цим законом.

Навіть для тих, хто не розуміє її, історія Різдва — одна з найпрекрасніших історій, будь-коли розказаних. А розгорнута у світлі своєї містичної символіки, вона відкривається як справжнє народження кожного прояву у світі.

Це дівоче народження записане як таке, що відбулося 25 грудня — або, як святкують деякі таємні товариства, у Святвечір, опівночі 24 грудня. Містики встановили цю дату для народження Ісуса, бо вона відповідала тим великим земним благам, які означає ця астрономічна зміна.

Після того як у червні сонце досягає найвищої точки на небі, воно поступово падає на південь, забираючи з собою життя рослинного світу, — так що до грудня майже вся природа завмирає. Якби сонце продовжувало падати на південь, уся природа завмерла б до смерті.

Однак 25 грудня сонце починає свій великий рух на північ, несучи з собою обіцянку спасіння й нового життя для світу. З кожним днем, коли сонце піднімається вище на небі, людина набуває впевненості, що її врятовано від смерті від холоду й голоду, — бо знає: коли воно рухатиметься на північ і перетне екватор, уся природа знову підніметься, воскресне з довгого зимового сну.

Діва на східному обрії

Наш день міряється від опівночі до опівночі, а оскільки видимий день починається на сході й закінчується на заході, давні казали, що день народжується від того сузір’я, яке опівночі займає східний обрій.

У Святвечір, або опівночі 24 грудня, на східному обрії сходить сузір’я Діви. Тому записано, що цей син і спаситель світу народився від діви.

Також записано, що ця діва-мати подорожувала вночі, зупинилася в заїзді й отримала єдину доступну кімнату серед тварин — і там, у яслах, де годувалися тварини, пастухи знайшли Святе Дитя.

Тварини, серед яких оселилася Свята Діва, — це святі тварини зодіаку. Там, у цьому вічно рухомому колі астрономічних тварин, стоїть Свята Мати, Діва, — і там ви побачите її кожної опівночі 24 грудня, що стоїть на східному обрії, коли сонце й спаситель світу вирушає в дорогу на північ.

Психологічне Різдво

Психологічно це народження відбувається в людині того дня, коли людина відкриває, що її свідомість — це сонце й спаситель її світу.

Коли людина пізнає значення цього містичного твердження — «Я світло світу», — вона усвідомить, що її Я Є, або свідомість, є сонцем її життя, і це сонце випромінює образи на екран простору. Ці образи — за подобою того, чим вона як людина себе усвідомлює. Тож якості й властивості, які ніби рухаються на екрані її світу, насправді є проєкціями цього світла зсередини неї самої.

Незчисленні нездійснені надії та прагнення людини — це насінини, поховані у свідомості, або дівочій утробі, людини. Там вони лежать, як насіння землі, утримуване в замерзлій пустці зими, — чекаючи, поки сонце рушить на північ або поки людина повернеться до знання про те, хто вона є.

Повертаючись, людина рухається на північ через визнання свого справжнього «я» — стверджуючи: «Я Є світло світу».

Сонце на північному шляху

Коли людина відкриє, що її свідомість, або Я Є, є Богом, спасителем її світу, вона буде як сонце на його північному шляху. Усі приховані спонуки й прагнення тоді зігріються й будуть спонукані до народження цим знанням про її справжнє «я».

Вона ствердить, що є тим, чим досі сподівалася бути. Без допомоги жодної людини вона визначить себе тим, що бажає виражати. Вона відкриє, що її Я Є — це діва, що зачинає без допомоги чоловіка; що всі уявлення про себе, відчутими й закріпленими у свідомості, легко втіляться як живі реальності у її світі.

Людина одного дня усвідомить, що вся ця драма відбувається в її свідомості; що її необумовлена свідомість, або Я Є, — це Діва Марія, що бажає виразити; що через цей закон самовираження вона визначає себе тим, що бажає виражати, і без допомоги чи співпраці будь-кого виразить те, чим свідомо ствердила й визначила себе.

Тоді вона зрозуміє: чому Різдво зафіксоване на 25 грудня, тоді як Великдень — рухома дата; чому на дівочому зачатті тримається все християнство; що її свідомість — це дівоча утроба, або наречена Господа, яка приймає враження як самозапліднення і потім без сторонньої допомоги втілює ці враження як прояви свого життя.

Розп’яття й воскресіння

«Я Є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, хоч і помре, — житиме».

— Іван 11:25

Таємниця розп’яття й воскресіння настільки переплетені, що для повного розуміння їх треба пояснювати разом, бо одне визначає інше.

Ця таємниця символізована на землі в обрядах Страсної п’ятниці й Великодня. Ви могли помітити, що річниця цієї космічної події, яку щороку проголошує церква, не є фіксованою датою, як інші річниці, що позначають народження й смерті, — а змінюється рік від року, припадаючи будь-коли від 22 березня до 25 квітня.

Як визначається дата

День воскресіння визначається так: перша неділя після повного місяця в сузір’ї Овна святкується як Великдень. Овен починається 21 березня й закінчується приблизно 19 квітня. Вхід сонця в Овна знаменує початок весни.

Місяць у своєму місячному оберті навколо Землі утворить десь між 21 березня і 25 квітня опозицію до сонця, і ця опозиція зветься повним місяцем. Перша неділя після цього небесного явища святкується як Великдень; п’ятниця, що передує цьому дню, відзначається як Страсна п’ятниця.

Ця рухома дата мала б підказати спостережливому шукати якесь інше тлумачення, ніж загальноприйняте. Ці дні не позначають річниць смерті й воскресіння якоїсь людини, що жила на землі.

Сонце перетинає екватор

Якщо дивитися із землі, сонце на своєму північному шляху весною ніби перетинає уявну лінію, яку людина називає екватором. Тож містик каже, що воно було «розп’яте» (букв. crossified — перехрещене), щоб людина могла жити.

Показово, що невдовзі після цієї події вся природа починає підніматися, або воскресати, зі свого довгого зимового сну. Тому можна зробити висновок, що це пробудження природи в цю пору року зумовлене безпосередньо цим перетином. Так виникає віра, що сонце мусить пролити свою кров на Пасху.

Якби ці дні позначали смерть і воскресіння людини, вони були б фіксовані так, щоб припадати на ту саму дату щороку, як усі інші історичні події. Але очевидно, що це не так. Ці дати не мали на меті позначати річниці смерті й воскресіння Ісуса-людини.

Писання — це психологічні драми, і вони відкриють свій сенс лише тоді, коли їх тлумачити психологічно. Ці дати узгоджені з космічною зміною, що відбувається в цю пору року й знаменує смерть старого року та початок, або воскресіння, нового року, весни.

Ці дати справді символізують смерть і воскресіння Господа; але цей Господь — не людина; це ваше усвідомлення буття.

Записано, що Він віддав Своє життя, щоб ви жили: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і мали його з надлишком». Свідомість убиває себе, від’єднуючись від того, чим себе усвідомлює, — щоб жити тим, чим бажає бути.

Символи

Весна — це пора року, коли мільйони насінин, що всю зиму лежали похованими в землі, раптом проростають у видимість, щоб людина могла жити. І оскільки містична драма розп’яття й воскресіння за своєю природою відповідає цій щорічній зміні, її святкують у цю весняну пору. Але насправді вона відбувається щомиті часу.

• Істота, яку розпинають, — це ваше усвідомлення буття.
• Хрест — це ваше уявлення про себе.
• Воскресіння — це підняття цього уявлення про себе у видимість.

Страсна п’ятниця аж ніяк не день жалоби — вона мала б бути днем радості, бо не може бути воскресіння або вираження, доки немає спершу розп’яття, або враження.

Двоє погоджуються

Те, що має воскреснути у вашому випадку, — це те, чим ви бажаєте бути. Щоб це зробити, ви маєте відчути себе бажаною річчю. Ви маєте відчути: «Я Є воскресіння і життя бажання». Я Є (ваше усвідомлення буття) — це сила, що воскрешає й оживляє те, чим у вашому усвідомленні ви бажаєте бути.

«Двоє погодяться щодо чогось — і Я утверджу це на землі». Двоє, що погоджуються, — це ви (ваше усвідомлення, свідомість, що бажає) і бажана річ.

Коли цієї згоди досягнуто, розп’яття завершене; двоє перехрестили, або «розп’яли», одне одного. Я Є і ТЕ — свідомість і те, чим ви себе усвідомлюєте — з’єдналися й стали одним.

Я Є тепер прибите, або закріплене, у вірі, що Я Є цей сплав. Ісус, або Я Є, прибитий до хреста того. Цвях, що прибиває вас до хреста, — це цвях відчуття.

Містичний союз тепер завершений, і результат буде народженням дитини, або воскресінням сина, що свідчить про свого Отця. Свідомість з’єднана з тим, чим себе усвідомлює. Світ вираження — це дитина, що підтверджує цей союз.

Того дня, коли ви перестанете усвідомлювати себе тим, чим себе усвідомлюєте зараз, — того дня ваша дитина, або вираження, помре й повернеться до лона свого отця, безобличчєвого, безформного усвідомлення.

Шлюби, укладені на небі

Усі вираження — це результат таких містичних союзів. Тож священники мають рацію, кажучи, що справжні шлюби укладаються на небі й можуть бути розірвані лише на небі.

Але дозвольте уточнити це твердження: небо — не місцевість; це стан свідомості. Царство Небесне всередині вас.

На небі (у свідомості) Бог торкається того, чим себе усвідомлює. «Хто доторкнувся до Мене? Бо я відчув, що сила вийшла з Мене». Тієї миті, коли відбувається це торкання (відчуття), виникає потомство, або вихід із мене у видимість.

Відчуття як розп’яття

Того дня, коли людина відчуває «Я Є вільний», «Я Є багатий», «Я Є сильний», — Бог (Я Є) торкнутий, або розп’ятий, цими якостями, цими чеснотами.

Результати такого торкання або розп’яття будуть видні в народженні, або воскресінні, відчутих якостей, — бо людина мусить мати видиме підтвердження всього, чим себе усвідомлює.

Тепер ви зрозумієте, чому людина, або прояв, завжди створюється за образом Бога. Ваше усвідомлення відображає й зображує все, чим ви себе усвідомлюєте.

«Звершилося»

«Я — Господь, і крім Мене немає Бога». Я Є воскресіння і життя.

Ви закріпитеся у вірі, що ви є те, чим бажаєте бути. Ще до того, як матимете будь-який видимий доказ, що ви є, — ви з глибокого переконання, яке відчули закріпленим у собі, знатимете, що ви є; і так, не чекаючи підтвердження своїх чуттів, ви вигукнете: «Звершилося».

Тоді, з вірою, народженою знанням цього незмінного закону, ви будете як той, хто помер і похований: ви будете тихими й незворушними у своєму переконанні та впевненими, що воскресите якості, які закріпили й відчуваєте всередині себе.

«Я-враження»

«І як ми носили образ земного, так носитимемо й образ небесного».

— 1 Коринтян 15:49

Ваша свідомість, або ваше Я Є, — це безмежний потенціал, на який наносяться враження. «Я-враження» (I’m-pressions) — це визначені стани, втиснені у ваше Я Є.

Вашу свідомість, або ваше Я Є, можна порівняти з чутливою плівкою. У дівочому стані вона потенційно безмежна. Ви можете зафіксувати на ній послання любові або гімн ненависті, чудову симфонію або дисгармонійний джаз. Не має значення, якою буде природа враження: ваше Я Є без жодного нарікання охоче прийме й утримає будь-які враження.

Страждаючий слуга

Ваша свідомість — це та, про яку йдеться в Ісаї 53:3–7:

«Він зневажений і відкинутий людьми; муж скорбот, який зазнав горя; і ми відвертали від Нього обличчя свої, Він був зневажений, і ми не цінували Його».

>

«Але Він поніс наші хвороби й потерпів наші болі; а ми думали, що Він уражений, побитий Богом і принижений».

>

«Але Він був поранений за наші гріхи, побитий за наші беззаконня; кара за наш мир була на Ньому, і Його ранами ми зцілені».

>

«Усі ми, як вівці, заблукали; кожен звернув на свою дорогу; і Господь поклав на Нього беззаконня всіх нас».

>

«Він був утиснений і уражений, але не відкрив Своїх уст; як ягня, Його ведуть на заколення, і як вівця перед стригущими її безгласна, так і Він не відкрив Своїх уст».

Ваша необумовлена свідомість безособова; вона не дивиться на особи. Без думки й без зусиль вона автоматично виражає кожне враження, зафіксоване на ній. Вона не заперечує проти жодного враження, бо, хоч і здатна приймати й виражати будь-які визначені стани, вона назавжди залишається незайманим і безмежним потенціалом.

Ваше Я Є — це фундамент, на якому тримається визначений стан, або уявлення про себе; але воно не визначається такими станами й не залежить від них у своєму бутті. Ваше Я Є не розширюється й не звужується; ніщо не змінює й не додає до нього. Перш ніж якийсь визначений стан був, — ВОНО є. Коли всі стани перестануть бути, — ВОНО є. Усі визначені стани, або уявлення про себе, — лише минущі вирази вашого вічного буття.

Теперішній час

Бути враженим — це бути «Я-враженим» (Я Є втиснуте — перша особа, теперішній час). Усі вираження — результат «Я-вражень».

Лише тоді, коли ви ствердите себе тим, чим бажаєте бути, ви виразите ці бажання. Нехай усі бажання стануть враженнями якостей, які є, а не якостей, які будуть.

Я Є (ваше усвідомлення) — це Бог, а Бог — повнота всього, Вічне ТЕПЕР, Я Є.

Не турбуйтеся про завтра; завтрашні враження визначаються сьогоднішніми. «Тепер — прийнятний час. Царство Небесне близько».

Не заперечуйте свого спасителя

Ісус (спасіння) сказав: «Я з вами завжди». Ваше усвідомлення — це спаситель, який завжди з вами; але якщо ви відречетеся від Нього, Він також відречеться від вас.

Ви відрікаєтеся від Нього, стверджуючи, що Він з’явиться — як мільйони сьогодні стверджують, що спасіння ще прийде; це рівнозначно словам: «Ми не спасенні».

Ви маєте перестати чекати появи свого спасителя й почати стверджувати, що ви вже спасенні, — і знаки ваших стверджень підуть слідом.

Вдовина олива

Коли у вдови запитали, що вона має в домі, — відбулося визнання субстанції; її ствердженням було кілька крапель оливи. Кілька крапель стануть фонтаном, якщо правильно їх ствердити.

Ваше усвідомлення збільшує будь-яку свідомість. Стверджувати «я матиму оливу (радість)» — це визнавати, що я маю порожні посудини. Такі враження нестачі породжують нестачу.

Бог, ваше усвідомлення, не дивиться на особи. Чисто безособовий, Бог — це усвідомлення всього існуючого — приймає враження, якості та властивості, що визначають свідомість, а саме ваші враження.

Бажання визначається потребою

Кожне ваше бажання має визначатися потребою. Потреби — позірні чи справжні — автоматично здійсняться, коли їх приймуть із достатньою інтенсивністю наміру як визначені бажання.

Знаючи, що ваше усвідомлення є Бог, ви маєте дивитися на кожне бажання як на промовлене слово Бога, що каже вам, що є.

«Перестаньте покладатися на людину, в якої подих у носі її: бо що вона значить?» Ми завжди є тим, що визначене нашим усвідомленням.

Ніколи не стверджуйте: «Я буду тим». Нехай відтепер усі ствердження будуть: «Я Є Той, Хто Є». Перш ніж ми просимо, ми вже отримали відповідь. Розв’язання будь-якої проблеми, пов’язаної з бажанням, очевидне. Кожна проблема автоматично породжує бажання розв’язання.

Бажання — це ваш спаситель

Людину вишколено у вірі, що її бажання — це те, з чим вона має боротися. У своєму невігластві вона відрікається свого спасителя, який постійно стукає в двері свідомості, щоб його впустили (Я Є двері).

Хіба ваше бажання, якби здійснилося, не врятувало б вас від вашої проблеми? Впустити свого спасителя — найлегше у світі.

Речі мусять бути, щоб їх впустили. Ви усвідомлюєте бажання; бажання — це щось, що ви усвідомлюєте зараз. Ваше бажання, хоч і невидиме, має бути стверджене вами як щось реальне. «Бог називає те, чого немає (чого не видно), як існуюче».

Стверджуючи Я Є бажана річ, я впускаю спасителя.

«Ось, Я стою при дверях і стукаю: якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, Я ввійду до нього й буду вечеряти з ним, а він зі Мною».

Кожне бажання — це стукіт спасителя в двері. Цей стукіт чує кожна людина. Людина відчиняє двері, коли стверджує: «Я Є Той».

Подбайте про те, щоб впустити свого спасителя. Нехай бажана річ втиснеться у вас, доки ви не станете «Я-враженим» теперішністю свого спасителя; тоді ви промовите крик перемоги: «Звершилося».

Обрізання

«У Ньому ви й обрізані обрізанням, зробленим без рук, — через скинення тіла гріхів плоті, обрізанням Христовим».

— Колосян 2:11

Обрізання — це операція, яка знімає вуаль, що приховує голову творіння. Фізичний акт не має нічого спільного з духовним. Увесь світ міг би бути фізично обрізаний — і все ж залишитися нечистим і сліпим поводатарем сліпих. Духовно обрізані мали знятою вуаль темряви й знають себе Христом, світлом світу.

Дозвольте мені тепер виконати духовну операцію над вами, читачу.

Цей акт виконується на восьмий день після народження — не тому, що цей день має якесь особливе значення чи чимось відрізняється від інших, а тому, що вісім — це фігура, яка не має ні початку, ні кінця.

Крім того, давні символізували восьму цифру, або літеру, як огорожу, або вуаль, усередині й позаду якої похована таємниця творіння. Тож таємниця операції на восьмий день відповідає природі самого акту, який має відкрити вічну голову творіння — те незмінне щось, у якому все починається й закінчується і яке все ж залишається своїм вічним собою, коли все перестає бути. Це таємниче щось — ваше усвідомлення буття.

Вуаль «людини»

Цієї миті ви усвідомлюєте буття, але ви також усвідомлюєте себе кимось. Цей хтось — це вуаль, що приховує ту сутність, якою ви насправді є.

Ви спершу усвідомлюєте буття, потім усвідомлюєте себе людиною. Після того як вуаль людини накладена на ваше безобличчєве «я», ви усвідомлюєте себе членом певної раси, нації, родини, віровизнання тощо.

Вуаль, яку треба зняти в духовному обрізанні, — це вуаль людини. Але перш ніж це можна зробити, ви мусите відсікти прив’язаності до раси, нації, родини тощо.

«У Христі немає ні грека, ні юдея, ні раба, ні вільного, ні чоловічої статі, ні жіночої». «Ти мусиш залишити батька, матір, брата й іти за Мною».

Щоб це здійснити, ви перестаєте ототожнювати себе з цими поділами, стаючи байдужими до таких приписів. Байдужість — це ніж, що відсікає. Відчуття — це зв’язка, що прив’язує.

Коли ви зможете дивитися на людину як на одне велике братерство без різниці раси чи віри, — тоді ви пізнаєте, що відсікли ці прив’язаності. З відсіченими зв’язками все, що тепер відділяє вас від вашого справжнього буття, — це ваша віра, що ви людина.

Зняти останню вуаль

Щоб зняти цю останню вуаль, ви відкидаєте своє уявлення про себе як людину, знаючи себе просто сущим.

Замість свідомості «Я Є людина» нехай буде просто «Я Є» — без обличчя, без форми, без постаті.

Ви духовно обрізані, коли свідомість людини відкинута, а ваше необумовлене усвідомлення буття відкрите вам як вічна голова творіння — безформна, безобличчєва, всезнаюча присутність.

Тоді, знявши вуаль і прокинувшись, ви проголосите й пізнаєте: Я Є Бог, і крім мене, цього усвідомлення, немає Бога.

Обмивання ніг

Ця таємниця символічно розказана в біблійній історії про те, як Ісус обмив ноги своїм учням.

Записано, що Ісус зняв із себе одежу, взяв рушник і підперезався. Потім, обмивши ноги учням, витер їх рушником, яким був підперезаний.

Петро запротестував проти обмивання ніг і почув, що якщо його ноги не будуть обмиті, він не матиме частини з Ісусом. Почувши це, Петро відповів: «Господи, не тільки ноги мої, а й руки й голову мою». Ісус відповів: «Хто обмитий, тому треба лише ноги обмити, бо він увесь чистий».

Здоровий глузд підказав би читачеві, що людина не стає чистою вся лише від того, що їй обмили ноги. Тож він має або відкинути цю історію як фантастичну, або шукати її прихований сенс.

Кожна історія Біблії — це психологічна драма, що відбувається у свідомості людини, і ця не є винятком. Це обмивання ніг учнів — містична історія духовного обрізання, або відкриття таємниць Господа.

Рушник, що приховує таємниці

Ісуса називають Господом. Вам сказано, що ім’я Господа — Я Є — Je Suis. «Я Є Господь, це ім’я Моє» (Ісая 42:8).

В історії сказано, що Ісус був голий, окрім рушника, який покривав його стегна, або таємниці. Ісус, або Господь, символізує ваше усвідомлення буття, таємниці якого приховані рушником (свідомістю людини).

Стопа символізує розуміння, яке Господь має обмити від усіх людських вірувань, або уявлень про себе.

Коли рушник знімають, щоб витерти ноги, — таємниці Господа відкриваються. Коротше: зняття віри, що ви людина, відкриває ваше усвідомлення як голову творіння. Людина — це крайня плоть, що приховує голову творіння. Я Є Господь, прихований вуаллю людини.

Проміжок часу

«Нехай не тривожиться ваше серце; ви вірите в Бога, вірте й у Мене. У домі Отця Мого багато осель; якби не так, Я сказав би вам. Я йду приготувати місце для вас. І якщо Я піду й приготую місце для вас, Я знову прийду й візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я».

— Іван 14:1–3

ТЕ МЕНЕ, в яке ви маєте вірити, — це ваша свідомість, Я Є; це Бог. Це також дім Отця, що містить у собі всі мислимі стани свідомості. Кожен обумовлений стан свідомості зветься оселею.

Ця розмова відбувається всередині вас самих. Ваше Я Є, необумовлена свідомість, — це Христос Ісус, що говорить до обумовленого себе, або до свідомості «Джон Сміт».

«Я Є Джон» із містичного погляду — це дві істоти, а саме Христос і Джон. Тож «Я йду приготувати місце для вас» означає: перейти від вашого теперішнього стану свідомості до бажаного стану. Це обіцянка вашого Христа, або усвідомлення буття, даній вашому теперішньому уявленню про себе: ви залишите свою теперішню свідомість і привласните іншу.

Рабство часу

Людина настільки раб часу, що якщо після привласнення стану свідомості — ще не баченого світом — цей привласнений стан не втілиться негайно, вона втрачає віру в своє невидиме ствердження; одразу відкидає його й повертається до свого колишнього застиглого стану буття.

Через цю обмеженість людини я знайшов вельми корисним застосовувати визначений проміжок часу для цієї подорожі в приготовану оселю.

«Зачекайте лише трохи».

Дні мають своє відчуття

Ми всі закарбували різні дні тижня, місяці року й пори року. Цим я хочу сказати, що ви і я неодноразово казали: «Овва, сьогодні відчувається як неділя» — або «як понеділок», або «як субота». Ми також казали посеред літа: «Овва, це відчувається й виглядає як осінь».

Це позитивний доказ, що у вас і в мене є певні відчуття, пов’язані з цими різними днями, місяцями й порами року. Через цю асоціацію ми можемо будь-коли свідомо перебувати в тому дні або порі, які обрали.

Не визначайте цей проміжок егоїстично в днях і годинах через нетерплячість отримати бажане, а просто залишайтеся в переконанні, що звершилося; час, будучи чистісінько відносним, має бути усунений цілком — і ваше бажання здійсниться.

Подорож у часі

Ця здатність перебувати в будь-якій точці часу дозволяє нам використовувати час у нашій мандрівці до бажаної оселі.

Тепер Я (свідомість) іду до точки в часі й там готую місце. Якщо Я піду до такої точки в часі й приготую місце, — Я повернуся до цієї точки в часі, де вас залишив; і Я заберу й візьму вас із собою до того місця, яке приготував, — щоб там, де Я Є, були й ви.

Приклад

Дозвольте навести приклад такої мандрівки.

Припустімо, у вас є палке бажання. Як більшість людей, поневолених часом, ви могли б відчути, що не зможете здійснити таке велике бажання за обмежений проміжок. Але, визнаючи, що все можливе Богові, вірячи, що Бог — це ТЕ МЕНЕ всередині вас, або ваша свідомість буття, ви можете сказати:

«Як Джон я не можу нічого; але оскільки все можливе Богові, а Бог, як я знаю, — це моя свідомість буття, я можу здійснити своє бажання за короткий час. Як моє бажання здійсниться, я (як Джон) не знаю, але за самим законом мого буття я знаю, що воно здійсниться».

З цією твердо встановленою вірою визначте, який був би відносний, розумний проміжок часу, за який таке бажання могло б здійснитися.

Знову нагадаю: не скорочуйте проміжок часу через нетерплячість отримати бажане; зробіть його природним проміжком. Ніхто не може дати вам цей проміжок. Лише ви можете сказати, яким був би природний проміжок для вас. Проміжок часу відносний — тобто жодні дві людини не дали б однакової міри часу для здійснення свого бажання.

Час завжди обумовлений уявленням людини про себе. Впевненість у собі, визначена обумовленою свідомістю, завжди скорочує проміжок часу. Якби ви звикли до великих звершень, ви дали б собі значно коротший проміжок для здійснення бажання, ніж людина, вишколена в поразках.

Відвідини неділі

Якщо сьогодні середа і ви вирішили, що цілком можливо, аби ваше бажання втілило нову реалізацію себе до неділі, — тоді неділя стає тією точкою в часі, яку ви відвідаєте.

Щоб здійснити цей візит, ви зачиняєте середу й впускаєте неділю. Це робиться просто відчуттям, що це неділя. Почніть чути церковні дзвони; почніть відчувати тишу дня й усе, що неділя для вас означає; справді відчуйте, що це неділя.

Коли це досягнуто, відчуйте радість від того, що ви отримали те, що в середу було лише бажанням. Відчуйте повний трепет від того, що отримали, — і потім поверніться в середу, ту точку в часі, яку ви залишили позаду.

Вакуум, який заповнює природа

Роблячи так, ви створили вакуум у свідомості, перемістившись із середи в неділю. Природа, яка не терпить порожнечі, кидається заповнити його — і так формує форму за подобою того, що ви потенційно створили, а саме радості від здійснення вашого визначеного бажання.

Повертаючись у середу, ви будете сповнені радісного очікування, бо встановили свідомість того, що мусить відбутися наступної неділі. Коли ви пройдете крізь проміжок четверга, п’ятниці й суботи, — ніщо вас не збентежить, незалежно від обставин, бо ви наперед визначили, яким будете в суботу, і це залишається незмінним переконанням.

Пішовши наперед і приготувавши місце, ви повернулися до Джона й тепер берете його з собою крізь триденний проміжок у приготоване місце, щоб він поділив із вами вашу радість, — бо там, де Я Є, будете й ви.

Триєдиний Бог

«І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою».

— Буття 1:26

Відкривши, що Бог — це наше усвідомлення буття і що ця необумовлена незмінна реальність (Я Є) є єдиним творцем, побачмо, чому Біблія записує трійцю як творця світу.

У 26-му вірші першого розділу Буття сказано: «І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим». Церкви називають цю множинність Богів — Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух. Що саме означає «Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух», вони ніколи не намагалися пояснити, бо самі перебувають у темряві щодо цієї таємниці.

Отець, Син і Святий Дух — це три аспекти, або стани, необумовленого усвідомлення буття, званого Богом.

Свідомість буття передує свідомості бути чимось. Те необумовлене усвідомлення, що передувало всім станам усвідомлення, і є Бог — Я Є. Три обумовлені аспекти, або поділи, його самого найкраще описати так:

Три аспекти

• Сприйнятлива настанова розуму — це той аспект, який приймає враження, і тому його можна порівняти з утробою, або Матір’ю.
• Те, що робить враження, — це чоловічий, або тиснучий, аспект, і тому він знаний як Отець.
• Враження з часом стає вираженням, а це вираження завжди є подобою й образом враження; тому цей об’єктивований аспект названий Сином, що свідчить про свого Отця-Матір.

Розуміння цієї таємниці трійці дає тому, хто її зрозумів, змогу цілком перетворити свій світ і сформувати його на власний смак.

Практичне застосування

Ось практичне застосування цієї таємниці.

Сядьте тихо й вирішіть, що ви найбільше хотіли б виражати або мати. Після того як вирішили, заплющте очі й відведіть увагу цілком від усього, що заперечувало б реалізацію бажаної речі; потім прийміть сприйнятливу настанову розуму й пограйте у гру припущення — уявіть, як би ви почувалися, якби вже здійснили своє бажання.

Почніть слухати так, ніби простір говорить до вас і каже, що ви вже є те, чим бажаєте бути.

Ця сприйнятлива настанова — це стан свідомості, який ви маєте прийняти, перш ніж може бути зроблене враження. Коли цей піддатливий і вразливий стан розуму досягнуто, — тоді почніть втискати в себе той факт, що ви є те, чим бажали бути, стверджуючи й відчуваючи, що ви вже виражаєте й маєте те, що вирішили бути й мати. Продовжуйте в цій настанові, доки враження не буде зроблене.

Трепет

Коли ви споглядаєте буття й володіння тим, що вирішили бути й мати, ви помітите: з кожним вдихом радісний трепет проходить крізь усю вашу істоту. Цей трепет наростає в інтенсивності, коли ви все більше відчуваєте радість буття тим, чим себе стверджуєте.

Тоді, на одному останньому глибокому вдиху, вся ваша істота вибухне радістю звершення — і ви пізнаєте своїм відчуттям, що запліднені Богом, Отцем.

Щойно враження зроблене, розплющте очі й поверніться у світ, який мить тому ви виключили.

Вагітна істота

У цій сприйнятливій настанові, поки ви споглядали буття тим, чим бажали бути, ви насправді виконували духовний акт зачаття. Тож тепер, повертаючись із цієї тихої медитації, ви — вагітна істота, що несе дитину, або враження; і ця дитина зачата непорочно, без допомоги людини.

Сумнів — єдина сила, здатна порушити насінину, або враження. Щоб уникнути викидня такої дивовижної дитини, пройдіть у таємниці крізь необхідний проміжок часу, потрібний враженню, щоб стати вираженням.

Нікому не розповідайте про свій духовний роман. Замкніть свою таємницю в собі — в радості, впевненості й щасті, що одного дня ви народите сина свого коханого, виразивши й маючи природу свого враження.

Тоді ви пізнаєте таємницю слів «І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим».

Ви пізнаєте, що ця множинність Богів — це три аспекти вашої власної свідомості, і що ви є трійця, яка збирається на духовний конклав, щоб сформувати світ за образом і подобою того, чим ви себе усвідомлюєте.

Молитва

«Коли молишся, увійди до своєї комірчини, і коли зачиниш двері свої, молись Отцеві твоєму, Який у таємниці; і Отець твій, Який бачить у таємниці, віддасть тобі явно».

— Матвій 6:6

«Усе, чого ви бажаєте, коли молитеся, вірте, що отримуєте, — і будете мати».

— Марк 11:24

Молитва — найдивовижніший досвід, який може мати людина. На відміну від щоденного бурмотіння переважної більшості людства в усіх краях, які своїм марним повторюванням сподіваються достукатися до Божого вуха, молитва — це екстаз духовного одруження, що відбувається в глибокій, тихій тишині свідомості.

У своєму справжньому сенсі молитва — це Божий шлюбний обряд. Як дівчина в день свого весілля відмовляється від імені своєї родини, щоб прийняти ім’я свого чоловіка, так само й той, хто молиться, мусить відмовитися від свого теперішнього імені, або природи, і прийняти природу того, про що молиться.

Увійти до комірчини

Євангелія ясно навчили людину, як виконувати цей обряд: «Коли молитеся, увійдіть усередину в таємниці, зачиніть двері — і Отець ваш, що бачить у таємниці, віддасть вам явно».

Увійти всередину — це увійти до шлюбної кімнати. Як нікому, крім нареченого й нареченої, не дозволено входити до такої священної кімнати, як шлюбні апартаменти в ніч шлюбного обряду, — так само нікому, крім того, хто молиться, і того, про що він молиться, не дозволено входити до священної години молитви.

Як наречений і наречена, входячи до шлюбної кімнати, міцно зачиняють двері від зовнішнього світу, так само й той, хто входить до священної години молитви, мусить зачинити двері чуттів і цілком відгородити світ довкола себе.

Це досягається тим, що увагу цілком відводять від усього, крім того, що ви тепер любите (бажаної речі).

Друга фаза

Друга фаза цього духовного обряду визначена словами: «Коли молитеся, вірте, що отримуєте, — і отримаєте».

Коли ви радісно споглядаєте буття й володіння тим, чим бажаєте бути й що мати, ви зробили цей другий крок і тим самим духовно виконуєте акти шлюбу й зачаття.

Вашу сприйнятливу настанову розуму під час молитви чи споглядання можна порівняти з нареченою, або утробою, бо це той аспект розуму, який приймає враження.

Те, чим ви споглядаєте себе сущим, — це наречений, бо це ім’я, або природа, яку ви приймаєте, і тому саме воно залишає своє запліднення. Так людина вмирає для дівочості, або теперішньої природи, приймаючи ім’я й природу запліднення.

Доказ

Загублені у спогляданні й прийнявши ім’я та природу споглянутого, ви всією істотою тремтите від радості буття ним.

Цей трепет, що проходить крізь усю вашу істоту, коли ви привласнюєте свідомість свого бажання, — доказ, що ви і одружені, і запліднені.

Повертаючись із цієї тихої медитації, двері знову відчиняються у світ, який ви залишили позаду. Але цього разу ви повертаєтеся як вагітна наречена. Ви входите у світ зміненою істотою, і хоч ніхто, крім вас, не знає про цей дивовижний роман, — світ дуже скоро побачить знаки вашої вагітності, бо ви почнете виражати те, чим відчували себе в годину тиші.

Марія, або вода

Мати світу, або наречена Господа, навмисно зветься Марія, або вода; бо вода втрачає свою тотожність, приймаючи природу того, з чим її змішують. Так само й Марія, сприйнятлива настанова розуму, мусить втратити свою тотожність, приймаючи природу бажаної речі.

Лише тоді, коли людина готова відмовитися від своїх теперішніх обмежень та ідентичності, вона може стати тим, чим бажає бути. Молитва — це формула, якою здійснюються такі розлучення й шлюби.

«Двоє погодяться щодо чогось — і воно утвердиться на землі». Двоє, що погоджуються, — це ви, наречена, і бажана річ, наречений. Коли цієї згоди досягнуто, народиться син, що свідчить про цей союз. Ви починаєте виражати й мати те, чим себе усвідомлюєте.

Молитва — це визнання себе тим, чим ви бажаєте бути, а не випрошування у Бога того, чого бажаєте.

Чому мільйони молитов без відповіді

Мільйони молитов щодня залишаються без відповіді, бо людина молиться до Бога, якого не існує.

Свідомість — це Бог; отже, в свідомості треба шукати бажану річ — приймаючи свідомість бажаної якості. Лише так її молитви будуть почуті.

Бути усвідомлюючим себе бідним і молитися про багатство — означає отримати нагороду за те, чим себе усвідомлюєш, а саме бідність.

Молитви, щоб бути успішними, мусять бути ствердженням і привласненням. Прийміть позитивну свідомість бажаної речі.

Вийти з години молитви

Визначивши своє бажання, тихо увійдіть усередину й зачиніть за собою двері. Загубіться у своєму бажанні; відчуйте себе одним із ним; залишайтеся в цій закріпленості, доки не вберете життя й ім’я, стверджуючи й відчуваючи себе сущим і володіючим тим, чого бажали.

Коли ви виходите з години молитви, ви мусите вийти, усвідомлюючи себе сущим і володіючим тим, чого досі бажали.

Рідке світло

«У Ньому ми живемо, рухаємося й існуємо».

— Дії 17:28

Психічно цей світ постає як океан світла, що містить у собі всі речі, зокрема людину, як пульсуючі тіла, огорнуті рідким світлом.

Біблійна історія про потоп — це стан, у якому живе людина. Людина насправді занурена в океан рідкого світла, у якому рухаються незчисленні світлові істоти.

Ковчег

Історія потопу насправді розігрується сьогодні. Людина — це ковчег, що містить у собі чоловічо-жіночі начала кожної живої істоти.

Голубка, або ідея, яку випускають, щоб знайти суху землю, — це спроба людини втілити свої ідеї. Ідеї людини нагадують птахів у леті: як та голубка з історії, вони повертаються до людини, не знайшовши місця спочити.

Якщо людина не дозволить таким безплідним пошукам її знеохотити, — одного дня птах повернеться з зеленою гілочкою. Прийнявши свідомість бажаної речі, вона переконається, що це так; і вона відчуватиме й знатиме, що вона є те, що свідомо привласнила, навіть якщо це ще не підтверджене її чуттями.

Одного дня людина настільки ототожниться зі своїм зачаттям, що пізнає його як себе саму, — і проголосить: «Я Є; Я Є те, чим бажаю бути (Я Є Той, Хто Є)».

Вона виявить, що, роблячи так, вона починає втілювати своє бажання (голубка, або бажання, цього разу знайде суху землю) — і так здійснить таємницю слова, що стало тілом.

Кристалізація

Усе у світі — це кристалізація цього рідкого світла.

Я Є світло світу. Ваше усвідомлення буття — це рідке світло світу, яке кристалізується в уявлення, які ви маєте про себе.

Ваше необумовлене усвідомлення буття спершу зачало себе в рідкому світлі (яке є первісною швидкістю всесвіту). Усі речі — від найвищих до найнижчих вібрацій, або виражень життя — не що інше, як різні вібрації швидкостей цієї первісної швидкості.

Золото, срібло, залізо, дерево, плоть тощо — це лише різні вираження, або швидкості, цієї однієї субстанції — рідкого світла.

Усі речі — це закристалізоване рідке світло. Розрізнення, або безмежність вираження, спричинене бажанням зачальника пізнати себе. Ваше уявлення про себе автоматично визначає швидкість, потрібну для вираження того, чим ви зачали себе бути.

Світ — це океан рідкого світла в незчисленних різних станах кристалізації.

Подих життя

Чи справді пророк Ілля повернув до життя мертву дитину вдови?

Ця історія, разом з усіма іншими історіями Біблії, — це психологічна драма, що відбувається у свідомості людини.

• Вдова символізує кожного чоловіка й кожну жінку у світі.
• Мертва дитина являє змарновані бажання й прагнення людини.
• Пророк Ілля символізує Божу силу всередині людини, або усвідомлення людиною свого буття.

Історія розповідає, що пророк узяв мертву дитину з лона вдови й відніс її до верхньої кімнати. Увійшовши до цієї верхньої кімнати, він зачинив за ними двері; поклавши дитину на ліжко, він вдихнув у неї життя; повернувшись до матері, він віддав їй дитину й сказав: «Жінко, син твій живий».

Мертва дитина

Бажання людини можна символізувати як мертву дитину. Сам факт, що людина бажає, — позитивний доказ, що бажана річ ще не є живою реальністю в її світі.

Вона намагається в усі можливі способи випестити це бажання до реальності, зробити його живим, — але врешті виявляє, що всі спроби безплідні.

Більшість людей не усвідомлюють існування безмежної сили всередині себе як пророка. Вони без кінця залишаються з мертвою дитиною на руках, не розуміючи, що бажання — це позитивна вказівка на безмежні здатності до його здійснення.

Визнання — це подих життя

Нехай людина хоч раз визнає, що її свідомість — це пророк, який вдихає життя в усе, чим вона себе усвідомлює, — і вона зачинить двері своїх чуттів проти своєї проблеми та зосередить увагу виключно на тому, чого бажає, знаючи, що так її бажання неодмінно здійсняться.

Вона відкриє, що визнання — це подих життя; бо вона побачить: коли вона свідомо стверджує себе тепер виражаючою або володіючою всім, чим бажає бути або що мати, — вона вдихає подих життя у своє бажання.

Якість, стверджена для бажання (у спосіб, невідомий їй), почне рухатися й стане живою реальністю в її світі.

Так, пророк Ілля живе вічно як безмежна свідомість буття людини, вдова — як її обмежена свідомість буття, а дитина — як те, чим людина бажає бути.

Даниїл у рові левів

«Твій Бог, Якому ти служиш постійно, — Він урятує тебе».

— Даниїл 6:16

Історія Даниїла — це історія кожної людини.

Записано, що Даниїл, замкнений у рові левів, повернувся спиною до голодних звірів; і, звернувши свій зір до світла, що йшло згори, помолився єдиному й справжньому Богові.

Леви, навмисно заморені голодом для страти, залишилися безсилими зашкодити пророкові. Віра Даниїла в Бога була настільки великою, що зрештою принесла йому свободу й призначення на високу посаду в уряді його країни.

Ця історія написана для вас — щоб навчити вас мистецтва звільняти себе від будь-якої проблеми чи в’язниці у світі.

Поверніться спиною

Більшість із нас, опинившись у рові левів, переймалися б лише левами; ми не думали б ні про яку іншу проблему у світі, крім левів. І все ж нам сказано, що Даниїл повернувся до них спиною й подивився на світло, яке було Бог.

Якби ми могли наслідувати приклад Даниїла, коли нам загрожує якесь страшне лихо — леви, бідність чи хвороба, — якби ми, як Даниїл, могли відвести свою увагу до світла, яке є Бог, — наші розв’язання були б так само простими.

Автоматичне бажання

Наприклад, якби вас ув’язнили, ніхто не мусив би казати вам, що ви маєте бажати свободи. Свобода — чи радше бажання свободи — було б автоматичним.

Те саме було б правдою, якби ви опинилися хворими, в боргах чи в будь-якій іншій скруті.

Леви являють позірно нерозв’язні ситуації загрозливого характеру.

Кожна проблема автоматично породжує своє розв’язання у формі бажання звільнитися від проблеми. Тож поверніться спиною до своєї проблеми й зосередьте увагу на бажаному розв’язанні, вже відчуваючи себе тим, чим бажаєте бути.

Продовжуйте в цій вірі — і ви виявите, що стіна вашої в’язниці зникне, коли ви почнете виражати те, чим себе усвідомили.

Свідчення

Я бачив людей, здавалося б, безнадійно в боргах, які застосовували цей принцип, — і за дуже короткий час гори боргів усувалися. Я також бачив тих, кого лікарі визнали невиліковними, вони застосовували цей принцип — і за неймовірно короткий час їхня так звана невиліковна хвороба зникала, не залишивши рубця.

Приймайте бажання

Дивіться на свої бажання як на промовлені слова Бога й на кожне слово — як на пророцтво про те, чим ви здатні бути.

Не питайте, чи ви гідні або негідні здійснити ці бажання. Приймайте їх такими, як вони приходять до вас. Дякуйте за них так, ніби це дари. Відчувайте радість і вдячність за те, що отримали такі дивовижні дари. Потім ідіть своєю дорогою з миром.

Таке просте прийняття ваших бажань схоже на кидання родючого насіння в завжди готовий ґрунт. Коли ви кидаєте своє бажання у свідомість як насінину, впевнені, що воно з’явиться в усій своїй розквітлій потенції, — ви зробили все, що від вас очікується.

Турбуватися чи перейматися тим, як вони розгорнуться, — означає тримати це родюче насіння в ментальному захваті й тим самим не давати йому справді дозріти до повного врожаю.

Результати

Не турбуйтеся й не переймайтеся результатами. Вони прийдуть так само неодмінно, як день іде за ніччю. Майте віру в це насіння, доки свідчення не стане для вас явним, що це так. Ваша впевненість у цій процедурі принесе великі нагороди.

Ви чекаєте лише трохи у свідомості бажаної речі; і тоді раптом, коли найменше того чекаєте, відчуте стає вашим вираженням.

Життя не дивиться на особи й нічого не руйнує; воно продовжує підтримувати живим те, чим людина себе усвідомлює. Речі зникають лише тоді, коли людина змінює свою свідомість.

Відітнути голову

Ваша свідомість — єдина жива реальність, вічна голова творіння. Те, чим ви себе усвідомлюєте, — це тимчасове тіло, яке ви носите.

Відвести увагу від того, чим ви себе усвідомлюєте, — означає відітнути голову цьому тілу. Але, як курка чи змія ще якийсь час б’ється й тремтить після того, як їй відтяли голову, — так само якості й умови ніби живуть ще якийсь час після того, як ви відвели від них увагу.

Людина, не знаючи цього закону свідомості, постійно приділяє думку своїм колишнім звичним умовам — і, будучи уважною до них, приставляє цим мертвим тілам вічну голову творіння; тим самим вона знову оживлює й воскрешає їх.

Ви мусите залишити ці мертві тіла в спокої й дозволити мертвим ховати своїх мертвих. Людина, що поклала руку на плуг (тобто прийняла свідомість бажаної якості), озирнувшись назад, може лише знищити свою придатність для Царства Небесного.

Тепер

Оскільки воля неба завжди чиниться на землі, — ви сьогодні в тому небі, яке встановили всередині себе, бо тут, на цій самій землі, ваше небо відкриває себе.

Царство Небесне справді близько. Тепер — прийнятний час. Тож створіть нове небо, увійдіть у новий стан свідомості — і з’явиться нова земля.

Риболовля

«Вони пішли й увійшли в човен, і тієї ночі не зловили нічого».

— Іван 21:3

«І Він сказав їм: закиньте сіть на правий бік човна — і знайдете. Вони закинули — і вже не могли витягти її від безлічі риби».

— Іван 21:6

Записано, що учні ловили рибу всю ніч і нічого не зловили. Тоді на сцені з’явився Ісус і сказав їм закинути сіті ще раз — але цього разу на правий бік.

Петро послухав голос Ісуса й закинув сіті ще раз у ті самі води. Там, де мить тому вода була цілком порожня від риби, — сіті майже порвалися від кількості улову.

Ніч людського невігластва

Людина, ловлячи всю ніч людського невігластва, намагається здійснити свої бажання через зусилля й боротьбу — і врешті виявляє, що її пошук безплідний.

Коли людина відкриє, що її усвідомлення буття — це Христос Ісус, — вона послухає його голос і дозволить йому керувати своєю риболовлею.

Вона закине свій гачок на правий бік; вона застосує закон у правильний спосіб і шукатиме у свідомості бажану річ. Знайшовши її там, вона знатиме, що та помножиться у світі форми.

Три етапи

Ті, хто мав задоволення рибалити, знають, який це трепет — відчути рибу на гачку. За клюванням риби йде виважування риби; за виважуванням, у свою чергу, йде витягання риби.

Щось подібне відбувається у свідомості людини, коли вона ловить прояви життя.

• Клювання — це переконаність, що народжується всередині вас.
• Виважування — це повернення у світ чуттів із цією переконаністю.
• Витягання — це поява відчутої речі у вашому світі.

Глибокі води

Рибалки знають: якщо хочуть зловити велику рибу, мусять рибалити на глибоких водах.

Якщо ви хочете зловити велику міру життя, ви мусите залишити позаду мілкі води з їхніми численними рифами й перешкодами та вийти у глибокі сині води, де грають великі.

Щоб зловити великі прояви життя, ви мусите увійти в глибші й вільніші стани свідомості; лише в цих глибинах живуть великі вираження життя.

Формула успішної риболовлі

Ось проста формула успішної риболовлі.

Перше: вирішіть, що саме ви хочете виражати або мати. Це суттєво. Ви мусите точно знати, чого хочете від життя, перш ніж зможете це ловити.

Друге: після того як рішення прийняте, відверніться від світу чуттів, відведіть увагу від проблеми й помістіть її просто на буття, повторюючи тихо, але з відчуттям: «Я Є».

Коли ваша увага відведена від світу довкола й поміщена на Я Є, так що ви загубилися у відчутті простого буття, — ви відчуєте, як знімаєтеся з якоря, що прив’язував вас до мілини вашої проблеми; і без зусиль відчуєте, як рухаєтеся в глибину.

Розширення

Відчуття, яке супроводжує цей акт, — це відчуття розширення. Ви відчуєте, як піднімаєтеся й розширюєтеся, ніби справді ростете.

Не бійтеся цього досвіду ширяння й росту, бо ви не помрете ні для чого, крім своїх обмежень. Однак ваші обмеження помруть, коли ви рухатиметеся від них, бо вони живуть лише у вашій свідомості.

У цій глибокій, або розширеній, свідомості ви відчуєте себе могутньою пульсуючою силою — такою ж глибокою й ритмічною, як океан.

Це розширене відчуття — сигнал, що ви тепер у глибоких синіх водах, де плавають великі риби.

Приклад

Припустімо, риби, яких ви вирішили зловити, — це здоров’я і свобода.

Ви починаєте ловити в цій безформній пульсуючій глибині себе цих якостей, або станів свідомості, відчуваючи: «Я Є здоровий» — «Я Є вільний».

Ви продовжуєте стверджувати й відчувати себе здоровим і вільним, доки переконаність, що ви такий, не оволодіє вами.

Коли переконаність народиться всередині вас, так що всі сумніви відпадуть і ви знатимете та відчуватимете, що вільні від обмежень минулого, — ви пізнаєте, що зачепили цих риб.

Радість, що проходить крізь усю вашу істоту від відчуття, що ви є те, чим бажали бути, дорівнює трепету рибалки, коли він підсікає рибу.

Виважування

Тепер настає виважування риби. Це здійснюється поверненням у світ чуттів.

Коли ви розплющуєте очі на світ довкола, переконаність і свідомість, що ви здорові й вільні, мають бути настільки встановленими всередині вас, що вся ваша істота тремтить у передчутті.

Тоді, проходячи необхідний проміжок часу, потрібний відчутим речам, щоб утілитися, — ви відчуватимете таємний трепет від знання, що незабаром те, чого не бачить ніхто, але що ви відчуваєте й знаєте про себе, буде витягнуте.

Витягання

У мить, коли ви не думаєте про це, поки ви вірно ходите в цій свідомості, — ви почнете виражати й мати те, чим себе усвідомлюєте й володіючим чим себе усвідомлюєте; і переживете разом із рибалкою радість витягання великої риби.

Тепер ідіть і ловіть прояви життя, закинувши свої сіті на правий бік.

Будьте вухами, що чують

«Вкладіть ці слова у ваші вуха; бо Син Людський буде відданий у руки людям».

— Лука 9:44

«Вкладіть ці слова у ваші вуха, бо Син Людський буде відданий у руки людям». Не будьте як ті, хто має очі, але не бачить, і вуха, але не чує.

Нехай ці одкровення глибоко вкладуться у ваші вуха; бо після того як Син (ідея) зачатий, людина з її фальшивими цінностями (розумом) спробує пояснити, чому й навіщо Син виражається, — і, роблячи так, розшматує його на шматки.

Розшматована одежа

Після того як люди погодилися, що певна річ людською мірою неможлива й тому не може бути зроблена, — нехай хтось здійснить неможливе. Мудреці, які казали, що це не можна зробити, почнуть розповідати вам, чому й як це сталося.

Коли вони закінчать розривати безшовну одежу (причину прояву) на частини, — вони будуть так само далеко від істини, як були тоді, коли проголошували її неможливою.

Доки людина шукає причину вираження в місцях, інших, ніж сам виражаючий, — вона шукає марно.

Одне-єдине Бога

Тисячі років людині казали: «Я Є воскресіння і життя». «Ніщо не приходить до Мене, якщо Я не притягну його» — але людина не хоче вірити. Вона віддає перевагу вірі в причини поза собою.

Тієї миті, коли те, чого не було видно, стає видимим, людина готова пояснити причину й мету його появи. Так Син Людський (ідея, що бажає прояву) постійно знищується руками людини (розумним поясненням, або мудрістю).

Тепер, коли ваше усвідомлення відкрите вам як причина всякого вираження, — не повертайтеся до темряви Єгипту з його багатьма богами.

Є лише один Бог. Єдиний і справжній Бог — це ваше усвідомлення.

«І всі жителі землі вважаються нічим». «І Він чинить за Своєю волею в небесному війську й серед жителів землі, і ніхто не може зупинити Його руки або сказати Йому: що Ти робиш?»

Якби весь світ погодився, що певну річ не можна виразити, а ви все ж усвідомили себе тим, що, за їхньою згодою, виразити неможливо, — ви б її виразили.

Ваше усвідомлення ніколи не просить дозволу виразити те, чим ви себе усвідомлюєте. Воно робить це природно й без зусиль, всупереч мудрості людини й усьому опору.

Не вітайте нікого в дорозі

«Нікого не вітайте в дорозі». Це не наказ бути зухвалим чи непривітним, а нагадування: не визнавайте зверхника, не бачте в нікому перешкоди своєму вираженню.

Ніхто не може зупинити вашу руку чи поставити під сумнів вашу здатність виразити те, чим ви себе усвідомлюєте.

Не судіть за видимістю речі, «бо всі — як ніщо в очах Бога».

Коли учні через своє судження за видимістю побачили божевільну дитину, вони вирішили, що це складніша проблема, ніж інші, які вони бачили; і тому не змогли досягти зцілення. Судячи за видимістю, вони забули, що все можливе Богові. Загіпнотизовані реальністю видимості, вони не могли відчути природності здорового розуму.

Байдужість до чуттів

Єдиний спосіб уникнути таких невдач — постійно пам’ятати, що ваше усвідомлення — це Всемогутня, всезнаюча присутність; і без сторонньої допомоги ця невідома присутність у вас без зусиль відображає те, чим ви себе усвідомлюєте.

Будьте цілком байдужими до свідчень чуттів, щоб ви могли відчути природність свого бажання, — і ваше бажання здійсниться.

Відверніться від видимості й відчуйте природність того досконалого сприйняття всередині себе — якості, якій ніколи не можна не довіряти чи сумніватися. Її розуміння ніколи вас не зведе на манівці.

Ваше бажання — це розв’язання вашої проблеми. Коли бажання здійснюється, проблема розчиняється.

Не силуйте

Ви не можете нічого змусити зовні наймогутнішим зусиллям волі. Є лише один спосіб повеліти речами, яких хочете, — прийняти свідомість бажаних речей.

Між відчуттям речі й лише інтелектуальним знанням про неї — величезна різниця.

Ви мусите прийняти без застережень той факт, що, маючи (відчуваючи) річ у свідомості, ви повеліли тій реальності, яка змушує її з’явитися в конкретній формі.

Ви мусите бути абсолютно переконані в неперервному зв’язку між невидимою реальністю та її видимим проявом. Ваше внутрішнє прийняття має стати інтенсивним, незмінним переконанням, що перевершує і розум, і інтелект, — цілком відмовляючись від будь-якої віри в реальність зовнішнього, крім як відображення внутрішнього стану свідомості.

Коли ви справді зрозумієте й повірите в це, ви збудуєте настільки глибоку впевненість, що ніщо не зможе вас похитнути.

Останнє слово

Ваші бажання — це невидимі реальності, які відповідають лише на веління Бога. Бог велить невидимому з’явитися, стверджуючи себе річчю, якій велить.

«Він зробив себе рівним Богові й не вважав це грабунком — чинити діла Божі».

Тож нехай це слово глибоко вкладеться у ваше вухо:

БУДЬТЕ УСВІДОМЛЮЮЧИМ СЕБЕ ТИМ, ЩО ВИ ХОЧЕТЕ, ЩОБ З’ЯВИЛОСЯ.

Ясновидіння

«Маючи очі, не бачите? Маючи вуха, не чуєте? І не пам’ятаєте?»

— Марк 8:18

Справжнє ясновидіння полягає не у вашій здатності бачити речі поза межами людського зору, а радше у вашій здатності розуміти те, що ви бачите.

Фінансовий звіт може побачити будь-хто, але прочитати фінансовий звіт можуть дуже небагато. Здатність тлумачити звіт — це ознака ясного бачення, або ясновидіння.

Що кожен об’єкт, одухотворений і неживий, огорнутий рідким світлом, яке рухається й пульсує енергією, далеко променистішою за самі об’єкти, — це ніхто не знає краще за автора. Але він також знає, що здатність бачити такі аури не дорівнює здатності розуміти те, що бачиш у світі довкола себе.

«Граф Монте-Крісто»

Щоб проілюструвати цю думку, ось історія, з якою знайомий увесь світ, — і все ж лише справжній містик, або ясновидець, колись її по-справжньому побачив.

Історія «Графа Монте-Крісто» Дюма для містика й справжнього ясновидця — це біографія кожної людини.

#### I

Едмон Дантес, молодий моряк, знаходить капітана свого корабля мертвим. Беручи командування кораблем посеред бурхливого моря, він намагається скерувати судно до безпечної стоянки.

#### II

У Дантеса є таємний документ, який треба передати людині, якої він не знає, але яка вчасно дасть знати про себе молодому морякові. Цей документ — план звільнення імператора Наполеона з в’язниці на острові Ельба.

#### III

Коли Дантес досягає порту, троє чоловіків (які своїм підлещуванням і похвалами зуміли втертися в ласку до чинного короля), боячись будь-якої зміни, що змінила б їхні посади в уряді, — заарештовують молодого моряка й кидають його до катакомб.

#### IV

Тут, у цій гробниці, Дантес забутий і залишений гнити. Минають багато років. І ось одного дня Дантес (який на той час уже живий скелет) чує стукіт у свою стіну. Відповідаючи на цей стукіт, він чує голос когось по той бік каменю. У відповідь на цей голос Дантес прибирає камінь і виявляє старого священика, який пробув у в’язниці так довго, що ніхто не знає ні причини його ув’язнення, ні того, скільки він там.

Коментар

#### I

Саме життя — це бурхливе море, з яким людина бореться, намагаючись скерувати себе до гавані спокою.

#### II

У кожній людині є таємний план, який звільнить могутнього імператора всередині неї самої.

#### III

Людина в спробі знайти безпеку в цьому світі збивається з дороги фальшивими вогнями жадоби, марнославства й влади.

Більшість людей вірять, що слава, велике багатство чи політична влада убезпечать їх від бур життя. Тож вони прагнуть набути це як якорі свого життя — і лише виявляють, що в цих пошуках поступово втрачають знання про своє справжнє буття.

Якщо людина покладає свою віру в речі, інші за себе саму, — те, у що вона вірить, зрештою її знищить; і тоді вона буде як ув’язнений у сум’ятті й відчаї.

#### IV

Тут, за цими мурами ментальної темряви, людина залишається в тому, що здається життєвою смертю. Після років розчарування людина відвертається від цих фальшивих друзів — і відкриває всередині себе стародавнього (своє усвідомлення буття), який був похований від того дня, коли вона вперше повірила себе людиною й забула, що вона Бог.

#### V

Старий священик провів багато років, пробиваючи собі шлях із цієї живої гробниці, — і лише виявив, що пробився в гробницю Дантеса. Тоді він приймає свою долю й вирішує знайти свою радість і свободу, навчаючи Дантеса всього, що знає про таємниці життя, — і допомагаючи йому також утекти.

Дантес спершу нетерпляче прагне засвоїти всю цю інформацію; але старий священик із безмежним терпінням, набутим за довге ув’язнення, показує Дантесові, який він непридатний приймати це знання у своєму теперішньому, непідготовленому, тривожному розумі. Тож із філософським спокоєм він поволі відкриває молодому чоловікові таємниці життя й часу.

#### VI

Коли Дантес дозріває під настановами старого, старий виявляє, що живе все більше й більше у свідомості Дантеса. Зрештою він передає Дантесові останню крихту мудрості, роблячи його здатним обіймати посади довіри. Тоді він розповідає йому про невичерпний скарб, закопаний на острові Монте-Крісто.

#### VII

Від цього одкровення стіни катакомби, що відділяли їх від океану згори, обвалюються, розчавлюючи старого на смерть. Вартові, виявивши нещастя, зашивають тіло старого священика в мішок і готуються кинути його в море. Поки вони відходять по ноші, Дантес виймає тіло старого священика й зашиває себе в мішок. Вартові, не знаючи про цю заміну тіл і вірячи, що це старий, кидають Дантеса у воду.

Коментар

#### V

Це одкровення настільки дивовижне, що коли людина вперше його чує, їй хочеться засвоїти все відразу; але вона виявляє, що після незчисленних років, проведених у вірі, що вона людина, вона настільки цілком забула свою справжню тотожність, що тепер нездатна ввібрати цю пам’ять відразу. Вона також відкриває, що може робити це лише в міру того, як відпускає всі людські цінності й думки.

#### VI

Коли людина відкидає ці плекані людські цінності, вона вбирає все більше й більше світла (старого священика), доки нарешті не стає світлом і не пізнає себе стародавнім.

Я Є світло світу.

#### VII

Витікання крові й води при смерті старого священика порівнянне з витіканням крові й води з боку Ісуса, коли римські воїни прокололи його, — явище, яке завжди відбувається при народженні (тут символізуючи народження вищої свідомості).

#### VIII

Дантес звільняється з мішка, вирушає на острів Монте-Крісто й відкриває закопаний скарб. Тоді, озброєний цим казковим багатством і цією надлюдською мудрістю, він відкидає свою людську тотожність Едмона Дантеса й приймає титул графа Монте-Крісто.

Коментар

#### VIII

Людина відкриває, що її усвідомлення буття — це невичерпний скарб всесвіту. Того дня, коли людина робить це відкриття, вона вмирає як людина й прокидається як Бог.

Так, Едмон Дантес стає графом Монте-Крісто. Людина стає Христом.

Дванадцять учнів

«І, покликавши Своїх дванадцятьох учнів, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку недугу й усяку хворобу».

— Матвій 10:1

Дванадцять учнів являють дванадцять якостей розуму, які людина може контролювати й дисциплінувати. Якщо вони вишколені, то завжди слухатимуть веління того, хто їх вишколив.

Ці дванадцять якостей у людині — потенціали кожного розуму. Невишколені, їхні дії більше нагадують дії натовпу, ніж вимуштруваної армії. Усі бурі й сум’яття, що поглинають людину, можна простежити безпосередньо до цих дванадцяти погано узгоджених рис людського розуму в його теперішньому сплячому стані. Доки їх не розбудять і не вишколять, вони дозволятимуть кожній чутці й чуттєвій емоції рухати ними.

Коли ці дванадцять вишколені й узяті під контроль, той, хто досяг цього контролю, скаже їм: «Відтепер я називаю вас не рабами, а друзями». Він знає: з тієї миті кожна набута вишколена властивість розуму буде йому другом і захисником.

Імена дванадцятьох якостей розкривають їхні природи. Ці імена не даються їм, доки їх не покликано до учнівства. Це: Симон, який згодом дістав прізвисько Петро, Андрій, Яків, Іван, Филип, Варфоломій, Хома, Матвій, Яків, син Алфеїв, Тадей, Симон Кананіт і Юда.

Симон — слух

Перша якість, покликана й вишколена, — це Симон, або властивість слуху.

Ця здатність, піднята до рівня учня, дозволяє досягати свідомості лише тим враженням, які її слух звелів їй впустити. Хоч би що підказувала мудрість людини чи передавали свідчення чуттів, — якщо такі підказки й ідеї не збігаються з тим, що він чує, він залишається незворушним.

Цьому навчив його Господь і дав зрозуміти: кожна підказка, яку він дозволить пройти крізь свою браму, досягнувши його Господа й Учителя (його свідомості), залишить там своє враження — а це враження з часом мусить стати вираженням.

Настанова Симонові — пропускати до дому (свідомості) його Господа лише гідних і шанованих відвідувачів, тобто враження. Жодна помилка не може бути прихована від його Учителя, бо кожен прояв життя каже Господеві, кого він свідомо чи підсвідомо приймав у себе.

Коли Симон своїми ділами доведе, що він справжній і вірний учень, — тоді він отримує прізвисько Петро, або скеля: незворушний учень, якого не можна підкупити чи примусити жодним відвідувачем. Його Господь називає його Симон Петро — той, хто вірно слухає велінь свого Господа й, крім цих велінь, не чує нічого.

Саме цей Симон Петро відкриває, що Я Є — це Христос, і за це відкриття йому дано ключі від неба, і він стає наріжним каменем, на якому тримається храм Божий.

Будівлі мусять мати міцні фундаменти, і лише вишколений слух може, дізнавшись, що Я Є — це Христос, залишатися твердим і незворушним у знанні, що Я Є Христос і крім МЕНЕ немає спасителя.

Андрій — сміливість

Друга якість, покликана до учнівства, — це Андрій, або сміливість.

Коли перша якість, віра в себе, розвивається — вона автоматично викликає до буття свого брата, сміливість.

Віра в себе, яка не просить нічиєї допомоги, а тихо й наодинці привласнює свідомість бажаної якості та — всупереч розуму чи свідченням чуттів — залишається вірною, терпляче чекаючи у знанні, що її невидиме ствердження, якщо його підтримувати, мусить здійснитися. Така віра розвиває сміливість і силу характеру, що перевершують найсміливіші мрії невишколеної людини, чия віра — у видимих речах.

Віру невишколеної людини не можна насправді назвати вірою. Бо якщо армії, ліки чи мудрість людини, у які вона вірить, забрати від неї, — її віра й сміливість підуть разом із ними.

Але у вишколеного можна забрати цілий світ — і він залишиться вірним у знанні, що стан свідомості, у якому він перебуває, свого часу мусить утілитися.

Ця сміливість — Андрій, брат Петра, учень, який знає, що означає сміти, чинити й мовчати.

Яків і Іван — справедливість і любов

Наступні два покликані також пов’язані родинно. Це брати Яків та Іван: Яків Справедливий, праведний суддя, і його брат Іван, Улюблений.

Справедливість, щоб бути мудрою, мусить вершитися з любов’ю, — завжди підставляючи другу щоку й завжди відплачуючи добром за зло, любов’ю за ненависть, не-насильством за насильство.

Учень Яків, символ вишколеного судження, коли його піднесено на високу посаду верховного судді, мусить бути із зав’язаними очима, щоб не бути під впливом плоті й не судити за видимістю буття. Вишколене судження вершиться тим, на кого не впливає видимість.

Той, хто покликав цих братів до учнівства, залишається вірним своєму велінню чути лише те, що йому звелено чути, — а саме Добро.

Людина, в якої ця якість розуму вишколена, нездатна чути й приймати як правду нічого — ні про себе, ні про іншого, — що при почуті не сповнює її серце любов’ю.

Ці два учні, або аспекти розуму, коли розбуджені, — одне й неподільне. Такий вишколений прощає всім людям за те, чим вони є.

Він знає, як мудрий суддя, що кожна людина досконало виражає те, чим вона як людина себе усвідомлює. Він знає, що на незмінному фундаменті свідомості тримається всякий прояв; що зміни вираження можуть бути спричинені лише змінами свідомості.

Без осуду й без критики ці вишколені якості розуму дозволяють кожному бути тим, чим він є. Але, хоч і даючи всім цю досконалу свободу вибору, вони все ж завжди пильні, щоб самим пророкувати й чинити — і для інших, і для себе — лише те, що при вираженні прославляє, облагороджує й дає радість тому, хто виражає.

Филип — «покажи нам Отця»

П’ята якість, покликана до учнівства, — це Филип. Він попросив показати йому Отця.

Пробуджена людина знає, що Отець — це той стан свідомості, у якому вона перебуває, і що цей стан, або Отець, можна побачити лише вираженим.

Вона знає себе досконалою подобою, або образом, тієї свідомості, з якою ототожнена. Тож вона проголошує:

«Ніхто ніколи не бачив мого Отця, але я, син, що перебуваю в Його лоні, відкрив Його; тож коли ви бачите мене, сина, ви бачите мого Отця, бо я приходжу, щоб свідчити про мого Отця».

Я і Отець мій — свідомість і її вираження, Бог і людина — одне.

Цей аспект розуму, коли вишколений, наполягає, доки ідеї, амбіції та бажання не стануть утіленими реальностями. Це та якість, яка говорить: «І все ж у моїй плоті я побачу Бога». Вона знає, як зробити слово тілом, як дати форму безформному.

Варфоломій — уява

Шостий учень зветься Варфоломій. Ця якість — сила уяви; ця властивість розуму, щойно пробуджена, вирізняє людину з-поміж мас.

Пробуджена уява ставить того, кого розбуджено, головою й плечима вище за пересічну людину, надаючи їй вигляду маяка у світі темряви. Жодна якість так не відділяє людину від людини, як вишколена уява. Це відділення пшениці від полови.

Ті, хто найбільше дав суспільству, — це наші митці, вчені, винахідники та інші з живою уявою.

Якби зробити дослідження, щоб визначити причину, чому так багато на позір освічених чоловіків і жінок зазнають невдачі після коледжу, або чому різні люди мають різну здатність заробляти, — не було б сумніву, що уява відіграла важливу роль. Таке дослідження показало б, що саме уява робить людину лідером, а її брак — послідовником.

Освіта, що витягує

Замість розвивати уяву людини, наша освітня система часто-густо її глушить, намагаючись вкласти в розум людини мудрість, якої вона шукає. Вона змушує її завчати низку підручників, які дуже скоро спростовуються пізнішими підручниками.

Освіта не здійснюється вкладанням чогось у людину; її мета — витягнути з людини мудрість, яка в ній прихована.

Нехай читач покличе Варфоломія до учнівства, бо лише в міру того, як ця якість піднесена до учнівства, ви матимете здатність зачинати ідеї, що піднесуть вас над обмеженнями людини.

Хома — сумнів, що захищає

Сьомий — Хома. Ця вишколена якість сумнівається або заперечує кожну чутку й підказку, не згідну з тим, що Симонові Петрові звелено впускати.

Людина, яка усвідомлює себе здоровою (не через успадковане здоров’я, дієти чи клімат, а тому, що вона пробуджена й знає стан свідомості, у якому живе), — попри умови світу продовжуватиме виражати здоров’я.

Вона могла б чути з преси, радіо й від мудреців світу, що землею шириться чума, — і все ж залишилася б незворушною й не враженою.

Хома, сумнівач, — коли вишколений — заперечував би, що хвороба або будь-що інше, не згідне зі свідомістю, до якої він належить, має якусь силу вплинути на нього.

Ця якість заперечення, коли вишколена, захищає людину від приймання вражень, не згідних з її природою. Вона приймає настанову цілковитої байдужості до всіх підказок, чужих тому, що вона бажає виражати.

Вишколене заперечення — це не бій і не боротьба, а цілковита байдужість.

Матвій — дар Божий

Матвій, восьмий, — це дар Божий. Ця якість розуму відкриває бажання людини як дари Бога.

Людина, яка покликала цього учня до буття, знає, що кожне бажання її серця — дар із неба і що воно містить і силу, і план свого самовираження.

Така людина ніколи не питає про спосіб вираження. Вона знає, що план вираження ніколи не відкривається людині, бо Божі шляхи недослідні. Вона цілком приймає свої бажання як уже отримані дари й іде своєю дорогою з миром, впевнена, що вони з’являться.

Яків, син Алфеїв — розрізнення

Дев’ятий учень зветься Яків, син Алфеїв. Це якість розрізнення.

Ясний і впорядкований розум — це голос, який кличе цього учня до буття. Ця здатність сприймає те, що не відкрите оку людини. Цей учень не судить за видимістю, бо має здатність діяти у сфері причин і тому ніколи не вводиться в оману видимістю.

Ясновидіння — це здатність, яка прокидається, коли цю якість розвинуто й вишколено; не ясновидіння медіумістичних сеансових залів, а справжнє ясновидіння, або ясне бачення містика. Тобто цей аспект розуму має здатність тлумачити те, що бачить.

Розрізнення, або здатність діагностувати, — це якість Якова, сина Алфеєвого.

Тадей — хвала

Тадей, десятий, — це учень хвали, якості, якої невишколеній людині гірко бракує.

Коли ця якість хвали й подяки розбуджена в людині, вона ходить зі словами «Дякую, Отче», завжди на устах. Вона знає, що її подяка за речі, яких не видно, відкриває вікна неба й дозволяє вилити на неї дари, більші за її здатність прийняти.

Людина, яка не вдячна за отримані речі, навряд чи стане одержувачем багатьох дарів із того самого джерела. Доки ця якість розуму не вишколена, людина не побачить, як пустеля розквітне, мов троянда.

Хвала й подяка для невидимих дарів Бога (бажань людини) — це те саме, що дощ і сонце для невидимих насінин у лоні землі.

Симон Кананіт — добра новина

Одинадцята якість, покликана, — Симон із Кани. Добра ключова фраза для цього учня — «Чути добру новину».

Симон Кананіт, або Симон із землі молока й меду, коли покликаний до учнівства, — доказ, що той, хто викликає цю здатність до буття, став усвідомлюючим себе життям удосталь.

Він може сказати разом із псалмоспівцем Давидом: «Ти готуєш передо мною трапезу на виду в моїх ворогів; Ти намастив мою голову оливою; моя чаша переповнена».

Цей вишколений аспект розуму нездатний чути нічого, крім доброї новини, і тому цілком здатний проповідувати Євангеліє, або Добро-слово.

Юда — відсторонення

Дванадцята й остання з вишколених якостей розуму зветься Юда.

Коли ця якість пробуджена, людина знає: вона мусить умерти для того, чим вона є, перш ніж зможе стати тим, чим бажає бути.

Тому про цього учня сказано, що він вчинив самогубство; це містичний спосіб сказати посвяченому, що Юда — це вишколений аспект відсторонення.

Цей знає, що його Я Є, або свідомість, — його спаситель; тому він відпускає всіх інших спасителів. Ця якість, коли вишколена, дає людині силу відпускати.

Людина, яка покликала Юду до буття, навчилася відводити увагу від проблем і обмежень та поміщати її на те, що є розв’язанням, або спасителем.

«Якщо не народитеся знову, то жодним чином не зможете увійти в Царство Небесне».

>

«Немає більшої любові, ніж та, коли людина віддає своє життя за друга».

Коли людина усвідомлює, що бажана якість, якби здійснилася, врятувала б її й стала б їй другом, — вона охоче віддає своє життя (теперішнє уявлення про себе) за свого друга, від’єднуючи свою свідомість від того, чим себе усвідомлює, і приймаючи свідомість того, чим бажає бути.

Юда, якого світ у своєму невігластві очорнив, коли людина прокинеться від свого невишколеного стану, буде піднесений високо, бо Бог є любов і немає більшої любові, ніж та, коли людина віддає життя за друга.

Доки людина не відпустить те, чим зараз себе усвідомлює, вона не стане тим, чим бажає бути; і Юда — той, хто здійснює це через самогубство, або відсторонення.

Завершення

Це дванадцять якостей, які були дані людині при закладанні світу. Обов’язок людини — піднести їх до рівня учнівства.

Коли це здійснене, людина скаже:

«Я завершив діло, яке Ти дав мені зробити. Я прославив Тебе на землі; і тепер, Отче, прослав мене Твоєю славою, яку я мав у Тебе перш, ніж світ був».

Двадцять третій Псалом

I. Господь — мій Пастир; я не буду мати нестачі.
II. Він кладе мене на зелені пасовища.
III. Він веде мене до тихих вод.

Коментар

#### I

Моє усвідомлення — мій Господь і Пастир. Те, чим я себе усвідомлюю, — це вівці, що йдуть за мною. Настільки добрий пастир — моє усвідомлення буття, що воно ніколи не втратило жодної вівці, жодної речі, якою я себе усвідомлюю.

Моя свідомість — це голос, що кличе в пустелі людської сум’яття; кличе все, чим я себе усвідомлюю, йти за мною. Настільки добре мої вівці знають мій голос, що вони ніколи не зрадили моєму покликові; і не настане час, коли те, у чому я переконаний, що я є, не знайде мене.

Я Є відчинені двері для всього, чим я є, щоб увійти. Моє усвідомлення буття — Господь і Пастир мого життя. Тепер я знаю, що ніколи не матиму нестачі в доказах і не бракуватиме мені свідчень того, чим я себе усвідомлюю.

Знаючи це, я стану усвідомлюючим себе великим, люблячим, багатим, здоровим і всім іншим, чому я захоплююся.

#### II

Моє усвідомлення буття збільшує все, чим я себе усвідомлюю, тому завжди є достаток того, чим я себе усвідомлюю. Не має значення, чим людина себе усвідомлює, — вона виявить це вічно джерельним у своєму світі.

Міра Господня (уявлення людини про себе) завжди натоптана, збита докупи й переповнена.

#### III

Немає потреби боротися за те, чим я себе усвідомлюю, бо все, чим я себе усвідомлюю, буде приведене до мене так само без зусиль, як пастир веде своє стадо до тихих вод спокійного джерела.

#### IV

IV. Він відновлює мою душу; Він веде мене стежками праведності заради Свого імені.

Тепер, коли моя пам’ять відновлена, — так що я знаю: Я Є Господь і крім Мене немає Бога, — моє царство відновлене.

Моє царство, яке розпалося того дня, коли я повірив у сили поза собою, тепер цілком відновлене.

Тепер, коли я знаю, що моє усвідомлення буття є Бог, я зроблю правильне вживання цього знання — стану усвідомлюючим себе тим, чим бажаю бути.

#### V

V. Так, хоч я йду долиною тіні смертної, я не боятимуся зла; бо Ти зі мною; Твій жезл і Твій посох втішають мене.

Так, хоч я йду крізь усю сум’ять і змінні думки людей, я не боятимуся зла, бо я знайшов, що свідомість — це те, що створює сум’ять.

Відновивши у власному випадку її належне місце й гідність, я, попри сум’ять, зображатиму те, чим тепер себе усвідомлюю. І сама сум’ять відлунюватиме й відображатиме мою власну гідність.

#### VI

VI. Ти готуєш передо мною трапезу на виду в моїх ворогів; Ти намастив мою голову оливою; моя чаша переповнена.

Перед лицем позірної опозиції й конфлікту я досягну успіху, бо продовжуватиму зображати достаток, яким тепер себе усвідомлюю.

Моя голова (свідомість) продовжуватиме переповнюватися радістю буття Богом.

#### VII

VII. Так, добро й милосердя підуть за мною по всі дні мого життя; і я перебуватиму в домі Господнім повіки.

Оскільки я тепер усвідомлюю себе добрим і милосердним, знаки добра й милосердя змушені йти за мною по всі дні мого життя, бо я перебуватиму в домі (або свідомості) буття Богом (добром) повіки.

Гефсиманія

«Тоді приходить Ісус із ними до місця, званого Гефсиманія, і каже учням: сядьте тут, поки Я піду й помолюся онде».

— Матвій 26:36

У історії про Ісуса в Гефсиманському саду розказано найдивовижніший містичний роман, але людина не зуміла побачити світло його символіки й помилково витлумачила цей містичний союз як болісний досвід, у якому Ісус марно благав свого Отця змінити його долю.

Сад

Гефсиманія для містика — це Сад Творіння, місце у свідомості, куди людина йде, щоб здійснити свої визначені цілі.

Гефсиманія — складне слово, що означає «витискати оливисту речовину»: Geth — витискати, і Shemen — оливиста речовина.

Історія Гефсиманії відкриває містикові в драматичній символіці акт творіння. Як людина містить у собі оливисту речовину, яка в акті творіння витискається у подобу її самої, — так само вона має в собі божественний принцип (свою свідомість), який обумовлює себе як стан свідомості й без сторонньої допомоги витискає, або об’єктивує, себе.

Сад — це оброблена ділянка землі, спеціально підготовлене поле, де садівник садить і вирощує насіння власного вибору. Гефсиманія — такий сад, місце у свідомості, куди містик іде зі своїми належно визначеними цілями.

У цей сад входять, коли людина відводить увагу від світу довкола й поміщає її на свої цілі.

Насіння в оливі

Уточнені бажання людини — це насінини, що містять силу й плани самовираження; і, як насіння в людині, вони також поховані в оливистій речовині (радісній, вдячній настанові розуму).

Коли людина споглядає буття й володіння тим, чим бажає бути й володіти, — вона почала процес витискання, або духовний акт творіння.

Це насіння витискається й садиться, коли людина губиться в дикому, шаленому стані радості, свідомо відчуваючи й стверджуючи себе тим, чим досі бажала бути.

Бажання, що зникає

Бажання, виражене, або витиснене, — призводить до зникнення цього конкретного бажання.

Людина не може мати річ і водночас далі бажати її мати. Тож коли людина свідомо привласнює відчуття буття бажаною річчю, це бажання бути нею минає — здійснюється.

Сприйнятлива настанова розуму, що відчуває й приймає враження буття бажаною річчю, — це родючий ґрунт, або утроба, яка приймає насінину (визначену ціль).

Насінина, витиснена з людини, виростає за подобою людини, з якої її витиснуто. Так само й містична насінина — ваше свідоме ствердження, що ви є те, чим досі бажали бути, — виросте за подобою вас, із кого й у кого її витиснуто.

Вибір матері своїх дітей

Ваша свідомість — пан і чоловік; свідомий стан, у якому ви перебуваєте, — дружина, або кохана. Цей стан, зроблений видимим, — ваш син, що свідчить про вас, його батька й матір.

Бо ваш видимий світ створений за образом і подобою того стану свідомості, у якому ви живете; ваш світ і все, що його наповнює, — не більше й не менше ніж ваша визначена свідомість, об’єктивована.

Знаючи, що це правда, подбайте про те, щоб добре обрати матір своїх дітей — той свідомий стан, у якому ви живете, ваше уявлення про себе.

Мудрий чоловік обирає дружину з великою обачністю. Він усвідомлює, що його діти мусять успадкувати якості батьків, і тому присвячує багато часу й турботи виборові їхньої матері.

Містик знає, що свідомий стан, у якому він живе, — це його вибір дружини, матері його дітей; що цей стан свого часу мусить утілитися в його світі. Тому він завжди вибагливий у виборі й завжди стверджує себе своїм найвищим ідеалом. Він свідомо визначає себе тим, чим бажає бути.

Пильнуйте свої настрої

Коли людина усвідомить, що свідомий стан, у якому вона живе, — це її вибір пари, — вона буде обачнішою зі своїми настроями й почуттями. Вона не дозволить собі реагувати на підказки страху, нестачі чи будь-яке небажане враження.

Такі підказки нестачі ніколи не змогли б пройти повз варту вишколеного розуму містика, бо він знає: кожне свідоме ствердження свого часу мусить виразитися як умова його світу, його середовища.

Тож він залишається вірним своїй коханій — своїй визначеній цілі — визначаючи, стверджуючи й відчуваючи себе тим, що бажає виражати.

Нехай людина запитає себе: чи була б її визначена ціль річчю радості й краси, якби здійснилася? Якщо відповідь ствердна, — тоді вона може знати, що її вибір нареченої — це принцеса Ізраїлю, дочка Юди; бо кожна визначена ціль, яка при здійсненні виражає радість, є дочкою Юди, царя хвали.

Година молитви

Ісус узяв із Собою у свою годину молитви своїх учнів, або вишколені властивості розуму, і звелів їм пильнувати, поки Він молиться, щоб жодна думка чи віра, що заперечувала б здійснення Його бажання, не ввійшла до Його свідомості.

Наслідуйте приклад Ісуса, який, чітко визначивши свої бажання, увійшов до Гефсиманського саду (стану радості) у супроводі своїх учнів (свого вишколеного розуму), щоб загубитися в дикій радості здійснення.

Закріплення Його уваги на цілі було Його наказом своєму вишколеному розуму пильнувати й залишатися вірним цьому закріпленню.

Споглядаючи радість, яка буде Його при здійсненні бажання, Він почав духовний акт зачаття — акт витискання містичної насінини, Свого визначеного бажання.

У цьому закріпленні Він залишався, стверджуючи й відчуваючи Себе тим, чим Він (перш ніж увійшов до Гефсиманії) бажав бути, — доки вся Його істота (свідомість) не омилася оливистим потом (радістю), подібним до крові (життя); коротше, доки вся Його свідомість не просякла живим, підтримуваним відчуттям радості буття Своєю визначеною ціллю.

Пасха, розп’яття, субота

Коли це закріплення досягнуте так, що містик за своїм відчуттям радості знає: він перейшов зі свого колишнього свідомого стану в теперішню свідомість, — Пасху, або розп’яття, досягнуто.

За цим розп’яттям, або закріпленням нового свідомого ствердження, йде Субота — час відпочинку. Між враженням і його вираженням, між свідомим ствердженням і його втіленням, завжди є проміжок часу. Цей проміжок зветься Суботою, періодом відпочинку, або не-зусилля (день поховання).

Ходити незворушно у свідомості буття або володіння певним станом — це дотримуватися Суботи.

Історія розп’яття прекрасно виражає цю містичну тишу, або відпочинок. Нам сказано, що після того як Ісус вигукнув: «Звершилося!» — Його поклали до гробниці. Там Він залишався всю Суботу.

Коли новий стан, або свідомість, привласнений так, що ви відчуваєте себе — через це привласнення — закріпленими й убезпеченими у знанні, що звершилося, — тоді й ви вигукнете: «Звершилося!» — і увійдете до гробниці, або Суботи, проміжку часу, у якому будете ходити незворушно в переконанні, що ваша нова свідомість мусить воскреснути (стати видимою).

Великдень

Великдень, день воскресіння, припадає на першу неділю після повного місяця в Овні. Містична причина цього проста.

Певна площа не проллється дощем, доки не досягне точки насичення; так само й стан, у якому ви перебуваєте, не виразиться, доки ціле не просякне свідомістю, що це так, — що звершилося.

Ваша визначена ціль — це уявний стан, як екватор є уявною лінією, яку сонце мусить перетнути, щоб знаменувати початок весни.

Цей стан, як і місяць, не має власного світла чи життя, але відображатиме світло свідомості, або сонця: «Я світло світу — Я воскресіння і життя».

Як Великдень визначається повним місяцем в Овні, так само й воскресіння вашого свідомого ствердження визначається повною свідомістю вашого ствердження — тим, що ви справді живете як це нове зачаття.

Більшість людей не воскрешають своїх цілей, бо не залишаються вірними своєму нововизначеному стану, доки ця повнота не досягнута.

Якби людина пам’ятала, що не може бути Великодня, або дня воскресіння, доки не настав повний місяць, — вона усвідомила б, що стан, до якого вона свідомо перейшла, буде виражений, або воскреслий, лише після того, як вона залишиться в стані буття своєю визначеною ціллю.

Доки вся її істота не затремтить від відчуття, що вона справді є своїм свідомим ствердженням, — живучи свідомо в цьому стані буття, і лише так, людина коли-небудь воскресить, або здійснить, своє бажання.

Формула перемоги

«Кожне місце, на яке ступить ступня вашої ноги, Я даю вам».

— Ісус Навин 1:3

Більшість людей знайомі з історією про те, як Ісус Навин захопив місто Єрихон. Чого вони не знають — це що ця історія є досконалою формулою перемоги за будь-яких обставин і проти будь-яких шансів.

Записано, що Ісус Навин був озброєний лише знанням: кожне місце, на яке ступить ступня його ноги, буде дане йому. Він бажав захопити, або «ступити на», місто Єрихон — і виявив, що мури, які відділяють його від міста, непрохідні.

Фізично здавалося неможливим перейти ці величезні мури й стати на місті Єрихон. Але ним рухало знання обіцянки: незалежно від бар’єрів і перешкод, що відділяють його від бажань, — якщо він лише зможе стати на місті, воно буде дане йому.

Символи

Книга Ісуса Навина далі розповідає, що замість воювати з цією велетенською проблемою муру Ісус Навин скористався послугами блудниці Рахави й послав її розвідницею до міста.

Коли Рахава ввійшла до свого дому, що стояв посеред міста, — Ісус Навин, надійно відгороджений непрохідними мурами Єрихону, затрубив у свою сурму сім разів. На сьомому звуці мури розсипалися, і Ісус Навин переможно ввійшов до міста.

Для непосвяченого ця історія безглузда. Для того, хто бачить у ній психологічну драму, а не історичний запис, вона найбільш промовиста.

• Ісус Навин символізує для вас, читачу, ваш теперішній стан.
• Місто Єрихон символізує ваше бажання, або визначену ціль.
• Мури Єрихону символізують перешкоди між вами й здійсненням ваших цілей.
• Стопа символізує розуміння; поставити ступню на певне місце означає закріпити певний психологічний стан.

Рахава

Рахава, розвідниця, — це ваша здатність подорожувати таємно, або психологічно, в будь-яке місце простору.

Свідомість не знає кордонів. Ніхто не може зупинити вас від того, щоб психологічно перебувати в будь-якій точці або в будь-якому стані в часі чи просторі.

Незалежно від фізичних бар’єрів, що відділяють вас від вашої цілі, ви можете без зусиль чи чиєїсь допомоги знищити час, простір і перешкоди. Так ви можете перебувати, психологічно, у бажаному стані.

Тож навіть якщо ви не можете фізично ступити на якийсь стан чи місто, ви завжди можете психологічно ступити на будь-який бажаний стан.

Під психологічним ступанням я маю на увазі: ви можете зараз, цієї миті, заплющити очі й, після того як уявите чи візуалізуєте місце або стан, інший за ваш теперішній, справді ВІДЧУТИ, що ви вже в такому місці чи стані. Ви можете відчути цю умову настільки реальною, що, розплющивши очі, здивуєтеся, що вас там фізично немає.

Блудниця, як ви знаєте, дає всім чоловікам те, що вони в неї просять. Рахава, блудниця, символізує вашу безмежну здатність психологічно прийняти будь-який бажаний стан, не питаючи, чи ви фізично або морально придатні для цього.

Формула

Ви сьогодні можете захопити сучасне місто Єрихон, або вашу визначену ціль, якщо психологічно відтворите цю історію Ісуса Навина. Але щоб захопити місто й здійснити свої бажання, ви мусите ретельно дотримуватися формули перемоги, викладеної в цій книзі Ісуса Навина.

Ось застосування цієї переможної формули, як її відкриває сучасний містик:

Перше: визначте свою ціль (не спосіб її отримання) — а саме ціль, чисту й просту; знайте точно, чого бажаєте, щоб мати ясну уявну картину цього.

Друге: відведіть увагу від перешкод, що відділяють вас від цілі, і помістіть свою думку на саму ціль.

Третє: заплющте очі й ВІДЧУЙТЕ, що ви вже в місті, або стані, який бажаєте захопити. Залишайтеся в цьому психологічному стані, доки не отримаєте свідомої реакції цілковитого задоволення цією перемогою. Тоді, просто розплющивши очі, поверніться до свого колишнього свідомого стану.

Сім звуків

Ця таємна подорож у бажаний стан із наступною психологічною реакцією цілковитого задоволення — це все, що потрібно для цілковитої перемоги. Цей переможний психічний стан утілиться попри весь опір. Він має план і силу самовираження.

Від цього моменту наслідуйте приклад Ісуса Навина, який, психологічно перебувши в бажаному стані, доки не отримав повної свідомої реакції перемоги, не робив більше нічого для цієї перемоги, крім того, що сім разів затрубив у сурму.

Сьомий звук символізує сьомий день, час тиші, або відпочинку, проміжок між суб’єктивним і об’єктивним станами, період вагітності, або радісного очікування.

Ця тиша — не тиша тіла, а радше тиша розуму — досконала пасивність, яка не є бездіяльністю, а живою тишею, народженою довірою до цього незмінного закону свідомості.

Ті, хто не знайомий із цим законом або формулою перемоги, намагаючись утишити свій розум, досягають лише того, що набувають тихої напруги, яка є не чим іншим, як стиснутою тривогою.

Але ви, хто знає цей закон, виявите, що після захоплення психологічного стану, який був би вашим, якби ви вже переможно й реально закріпилися в тому місті, — ви рухатиметеся вперед до фізичного здійснення своїх бажань. Ви робитимете це без сумніву й страху, у стані розуму, закріпленому в знанні наперед визначеної перемоги.

Ви не боятиметеся ворога, бо результат визначений тим психологічним станом, що передував фізичному наступові; і всі сили неба й землі не можуть зупинити переможного здійснення цього стану.

Стійте непорушно в психологічному стані, визначеному як ваша ціль, доки не відчуєте трепет Перемоги. Тоді, з упевненістю, народженою знанням цього закону, спостерігайте фізичне здійснення вашої цілі.

>

«Станьте, стійте й дивіться на спасіння Закону з вами».

Кінець книги. Перекладено повністю — усі 28 розділів.