За твоїм велінням (At Your Command, 1939) — Невілл Годдард | Повний український переклад

Переклад українською з оригінального видання: Neville Goddard, «At Your Command», Snellgrove Publications, New York, 1939. Джерело оригіналу — Cool Wisdom Books.

Завантажити книгу: PDF · EPUB · FB2 — повний український переклад «За твоїм велінням» з обкладинкою, змістом і зручною навігацією. Читайте офлайн на телефоні, планшеті чи в читалці.

Від автора

Ця книга містить саму суть Принципу Вираження. Якби я захотів, то міг би розгорнути її на кілька сотень сторінок — але таке розширення знищило б саму мету цієї книги.

Веління, щоб бути дієвим, мусить бути коротким і влучним. Найвеличніше веління, будь-коли записане, вміщається у кілька простих слів: «І сказав Бог: хай стане світло».

Дотримуючись цього принципу, я віддаю вам, читачу, на цих кількох сторінках істину такою, якою вона була відкрита мені.

Невілл

Чи може людина повеліти — і чи станеться?

Чи може людина наказати чомусь — і воно збудеться? Безумовно, може! Людина завжди веліла тому, що з’являлося в її світі, веліє сьогодні тому, що в цьому світі з’являється, і велітиме далі, доки усвідомлює себе людиною. У світі людини ніколи не з’являлося нічого, чого людина сама не повеліла б з’явитися.

Ви можете це заперечувати, але скільки б не намагалися — не спростуєте, бо це веління ґрунтується на незмінному принципі. Ви не змушуєте речі з’являтися словами чи гучними афірмаціями. Таке марне повторювання найчастіше є просто підтвердженням протилежного. Веління завжди відбувається у свідомості. Тобто кожна людина усвідомлює себе такою, якою сама себе повеліла бути. Німий, не вживаючи жодного слова, усвідомлює себе німим — і тим самим велить собі бути німим.

Коли читати Біблію в цьому світлі, ви побачите, що це найвеличніша наукова книга з усіх написаних. Не дивіться на неї як на історичний літопис давньої цивілізації чи біографію незвичайного життя Ісуса — побачте в ній велику психологічну драму, що розгортається у свідомості людини.

Прийміть це як своє власне — і ви раптом перетворите свій світ із безплідних пустель Єгипту на обітовану землю Ханаану.

Бог — це твоє усвідомлення буття

Кожен погодиться з твердженням, що все створене Богом і без Нього ніщо не стало тим, що стало. Але щодо того, хто такий Бог, згоди немає. Усі церкви й усі священства світу сперечаються про особу та справжню природу Бога. А Біблія доводить поза всяким сумнівом: Мойсей і пророки були на сто відсотків одностайні щодо того, хто такий Бог і яка Його природа. І життя та вчення Ісуса цілком узгоджуються з тим, що відкрилося пророкам давнини.

Мойсей відкрив, що Бог — це усвідомлення людиною свого буття, коли промовив ці мало зрозумілі слова: «Я Є послав мене до вас».

Давид співав у псалмах: «Зупиніться і знайте, що Я — Бог».

Ісая проголосив: «Я — Господь, і немає іншого; немає Бога, крім Мене. Я підперезав тебе, хоч ти не знав Мене. Я творю світло і створюю темряву; Я роблю мир і творю лихо. Я, Господь, роблю все це».

Усвідомлення буття як Бога назване сотні разів у Новому Заповіті. Ось лише кілька: «Я Є пастир», «Я Є двері», «Я Є воскресіння і життя», «Я Є путь», «Я Є Альфа і Омега», «Я Є початок і кінець». І знову: «Кого ви кажете, що Я Є?»

Там не сказано: «Я, Ісус, — двері. Я, Ісус, — путь». І не сказано: «Кого ви кажете, що Я, Ісус, Є?» Сказано ясно: «Я Є путь». Усвідомлення буття — це двері, через які прояви життя входять у світ форми.

Свідомість — сила воскресіння

Свідомість — це воскресаюча сила, що воскрешає те, чим людина себе усвідомлює. Людина завжди відображає те, чим себе усвідомлює. Ось істина, яка робить людину вільною, — бо людина завжди сама себе ув’язнює або сама себе звільняє.

Якщо ви, читачу, відмовитеся від усіх своїх колишніх вірувань у Бога, відокремленого від вас, і визнаєте Богом власне усвідомлення буття — як це зробили Ісус і пророки, — ви перетворите свій світ із усвідомленням: «Я і Отець — одне».

Твердження «Я і Отець — одне, але Отець Мій більший за Мене» здається дуже заплутаним. Але якщо тлумачити його у світлі того, що ми щойно сказали про природу Бога, воно стає надзвичайно промовистим. Свідомість, будучи Богом, — це «отець». Те, чим ви себе усвідомлюєте, — це «син», який свідчить про свого «отця». Це як зачальник і його зачаття. Зачальник завжди більший за свої зачаття, але завжди залишається одним із ними. Наприклад: перш ніж усвідомити себе людиною, ви спершу усвідомлюєте саме буття. Потім ви стаєте усвідомлюючим себе людиною. Але ви залишаєтеся зачальником — більшим за своє зачаття, за людину.

Ісус відкрив цю славну істину й проголосив себе одним із Богом — не з тим Богом, якого вигадала людина, бо такого Бога він ніколи не визнавав. Він сказав: «Якщо хтось прийде й скаже: “Дивіться тут” або “дивіться там”, — не вірте їм, бо Царство Боже всередині вас». Небо всередині вас. Тому коли записано, що «Він пішов до Свого Отця», це означає: Він піднісся у свідомості до тієї точки, де усвідомлював лише саме буття, — і так вийшов за межі обмежень свого теперішнього уявлення про себе, званого «Ісус».

В усвідомленні буття все можливе

В усвідомленні буття все можливе. Він сказав: «Ти повеліш чомусь — і воно станеться». Ось що таке Його веління: піднестися у свідомості до природності буття тим, чого бажаєш. Як Він це висловив: «І Я, коли буду піднесений, усіх притягну до Себе». Якщо я буду піднесений у свідомості до природності бажаного, я притягну до себе прояв цього бажання.

Бо Він каже: «Ніхто не приходить до Мене, якщо Отець, що в мені, не притягне його; а Я і Отець — одне». Отже, свідомість — це Отець, який притягує до вас прояви життя.

Ви в цю саму мить притягуєте у свій світ те, чим зараз себе усвідомлюєте. Тепер ви бачите, що означає «Ви маєте народитися знову». Якщо вас не влаштовує ваш теперішній прояв у житті, єдиний спосіб його змінити — відвести увагу від того, що здається вам таким реальним, і піднестися у свідомості до того, чим ви бажаєте бути. Ви не можете служити двом панам: відвести увагу від одного стану свідомості й звернути її на інший — означає померти для одного й ожити для іншого.

Питання «Кого ви кажете, що Я Є?» звернене не до людини на ім’я Петро від людини на ім’я Ісус. Це вічне питання, яке ставить собі ваша справжня сутність. Іншими словами: «Ким ти себе вважаєш?» Бо ваша переконаність у собі — ваша думка про себе — визначить ваш прояв у житті.

Він каже: «Ви вірите в Бога — вірте й у Мене». Іншими словами: те «Я» всередині вас і є цей Бог. Отже, молитва — це визнання себе тим, чого ви зараз бажаєте, а не прийнятна форма випрошування в Бога, якого не існує, того, чого ви бажаєте.

Чому мільйони молитов без відповіді

Тепер ви бачите, чому мільйони молитов залишаються без відповіді? Люди моляться до Бога, якого не існує. Наприклад: усвідомлювати себе бідним і молити Бога про багатство — означає отримати нагороду за те, чим ви себе усвідомлюєте, тобто за бідність. Молитви, щоб бути успішними, мають бути ствердженням, а не жебракуванням. Тож якби ви молилися про багатство — відверніться від своєї картини бідності, заперечивши самі свідчення своїх чуттів, і прийміть природу багатої людини.

Нам сказано: «Коли молишся, увійди всередину в таємниці й зачини двері. І те, що Отець твій бачить у таємниці, — тим нагородить тебе явно». Ми визначили, що «отець» — це усвідомлення буття. Ми також визначили, що «двері» — це усвідомлення буття. Отже, «зачинити двері» означає відгородитися від того, чим «я» зараз усвідомлюю себе, і визнати себе тим, чим «я» бажаю бути. У ту саму мить, коли моє ствердження утвердилося до рівня переконаності, я починаю притягувати до себе свідчення свого ствердження.

Не питайте, як усе це з’явиться, бо ніхто не знає цього шляху. Тобто жоден прояв не знає, як з’являться бажані речі.

Свідомість — це шлях, або двері, через які речі з’являються. Він сказав: «Я Є путь», — не «я, Джон Сміт, є путь», а «Я Є», усвідомлення буття, — це шлях, яким прийде річ. Знаки завжди йдуть слідом. Вони ніколи не передують. Речі не мають жодної реальності поза свідомістю. Тож спершу здобудьте свідомість — і річ буде змушена з’явитися.

Вам сказано: «Шукайте ж найперше Царства Небесного, і все інше додасться вам». Здобудьте спершу свідомість того, що ви шукаєте, і залиште речі у спокої. Ось що означає «Ти повеліш чомусь — і воно станеться».

Застосуйте цей принцип — і ви пізнаєте, що значить «випробуй Мене і побач».

Історія Марії — історія кожної людини

Історія Марії — це історія кожної людини. Марія не була жінкою, яка якимось чудодійним чином народила того, кого звали «Ісус». Марія — це усвідомлення буття, яке назавжди залишається дівою, скількох би бажань воно не народило. Погляньте на себе зараз як на цю діву Марію — запліднену собою через посередництво бажання, що стає одним із своїм бажанням аж до втілення, або народження, свого бажання.

Наприклад: про Марію (яка, як ви тепер знаєте, є ви самі) сказано, що вона не знала чоловіка. І все ж зачала. Тобто ви, Джон Сміт, не маєте жодних підстав вірити, що бажане вами можливе, — але, відкривши, що ваше усвідомлення буття є Бог, ви берете це усвідомлення собі за чоловіка і зачинаєте дитину чоловічої статі (прояв) від Господа. «Бо Творець твій — чоловік твій; Господь Саваот ім’я Йому; і Відкупитель твій — Святий Ізраїлів; Богом усієї землі назветься Він».

Ваш ідеал або прагнення — це те зачаття. Перша заповідь, дана їй, а тепер і вам самим: «Іди, нікому не розповідай». Тобто не обговорюйте своїх прагнень чи бажань з іншими, бо інший лише відлунюватиме ваші теперішні страхи. Таємниця — це перший закон, якого треба дотримуватися, втілюючи своє бажання.

Другий закон: звеличувати Господа

Другий, як сказано в історії Марії, — це «Звеличуй Господа». Ми визначили, що Господь — це ваше усвідомлення буття. Отже, «звеличувати Господа» означає переоцінити або розширити теперішнє уявлення про себе до тієї точки, де ця переоцінка стане природною. Коли ця природність досягнута, ви народжуєте — ставши тим, із чим ви одне у свідомості.

Слово і Його природа

Історія творіння дана нам у стислому вигляді в першому розділі Євангелія від Івана. «Спочатку було Слово». І ця сама мить є тим «початком», про який ідеться. Це початок спонуки — бажання. «Слово» — це бажання, що плаває у вашій свідомості, шукаючи втілення. Сама спонука не має реальності, бо «Я Є», або усвідомлення буття, — єдина реальність. Речі живуть лише доти, доки Я усвідомлюю себе ними. Тож щоб усвідомити своє бажання, треба застосувати другий рядок цього першого вірша Євангелія від Івана: «І Слово було в Бога». Слово, або бажання, має бути закріплене, або з’єднане, зі свідомістю, щоб отримати реальність. Усвідомлення стає усвідомленням себе бажаним, прибиваючи себе до форми або зачаття — і даруючи життя своєму зачаттю, воскрешаючи те, що досі було мертвим або нездійсненим бажанням. «Двоє погодяться щодо чогось — і воно утвердиться на землі».

Ця згода ніколи не укладається між двома особами. Вона укладається між усвідомленням і бажаною річчю. Ви зараз усвідомлюєте буття — тобто насправді, без слів, кажете собі: «Я Є». Тепер, якщо ви прагнете досягти стану здоров’я, — ще до того, як у вашому світі з’являться будь-які свідчення здоров’я, ви починаєте ВІДЧУВАТИ себе здоровим. І тієї самої миті, коли досягнуто відчуття «Я Є здоровий», двоє погодилися. Тобто «Я Є» і здоров’я домовилися бути одним, і ця згода завжди призводить до народження дитини — того, про що домовилися, у цьому випадку здоров’я. І оскільки угоду уклав я, я виражаю те, про що домовився.

Так ви бачите, чому Мойсей сказав: «Я Є послав мене». Бо яка сутність, крім «Я Є», могла б послати вас у вираження? Жодна — бо «Я Є путь — крім Мене немає іншого». Якщо ви візьмете крила світанку й полинете на край світу, або постелите собі постіль у пеклі — ви все одно усвідомлюватимете буття. Вас завжди посилає у вираження ваше усвідомлення, і вашим вираженням завжди буде те, чим ви себе усвідомлюєте.

Нове вино не вливають у старі міхи

Мойсей сказав: «Я Є Той, Хто Є». Ось що треба завжди пам’ятати: не можна вливати молоде вино в старі міхи й латати старий одяг новими латками. Тобто ви не можете взяти з собою в нову свідомість жодної частини старої людини. Усі ваші теперішні переконання, страхи й обмеження — це тягарі, що прив’язують вас до нинішнього рівня свідомості. Якщо ви прагнете вийти за межі цього рівня, ви мусите залишити позаду все, що зараз становить ваше теперішнє «я», або уявлення про себе.

Щоб це зробити, відведіть увагу від усього, що зараз є вашою проблемою чи обмеженням, і перебувайте просто в бутті. Тобто скажіть собі мовчки, але з відчуттям: «Я Є». Поки не обумовлюйте це «усвідомлення». Просто проголосіть себе сущим і продовжуйте це робити, доки не розчинитеся у відчутті простого буття — без обличчя й без форми.

Коли це розширення свідомості досягнуто, тоді, всередині цієї безформної глибини себе, дайте форму новому зачаттю — ВІДЧУВАЮЧИ себе ТИМ, чим ви бажаєте бути.

У цій глибині себе ви знайдете все божественно можливим. Усе у світі, що ви можете уявити собі як суще, є для вас у цьому теперішньому безформному усвідомленні найприроднішим досягненням.

«Бути відсутнім тілом»

Запрошення, дане нам у Писанні, — «бути відсутнім тілом і присутнім із Господом». «Тіло» — це ваше колишнє уявлення про себе, «Господь» — ваше усвідомлення буття. Ось що мав на увазі Ісус, коли сказав Никодимові: «Ви маєте народитися знову, бо якщо не народитеся знову, не зможете увійти в Царство Небесне». Тобто, якщо ви не залишите позаду своє теперішнє уявлення про себе й не приймете природу нового народження, ви продовжуватимете відображати свої теперішні обмеження.

Єдиний спосіб змінити прояви вашого життя — змінити свою свідомість. Бо свідомість — це реальність, яка вічно затверджується в речах довкола вас. Світ людини в найменшій своїй деталі є відображенням її свідомості. Ви не можете змінити своє середовище чи світ, знищуючи речі, так само як не можете змінити своє відображення, розбивши дзеркало. Ваше середовище й усе в ньому віддзеркалює те, чим ви є у свідомості. Доки ви залишаєтеся тим у свідомості, доти ви продовжуватимете це відображати у своєму світі.

Переоцінка себе: від коника до велетня

Знаючи це, почніть переоцінювати себе. Людина надто мало цінувала себе. У Книзі Чисел ви прочитаєте: «У той день були велетні на землі; і ми були в наших власних очах як коники. І ми були в їхніх очах як коники».

Це не означає якогось далекого минулого, коли люди мали зріст велетнів. Сьогодні — це той день, вічне «зараз», коли умови довкола вас набули вигляду велетнів (безробіття, армії вашого ворога, ваші проблеми й усе, що ніби загрожує вам), — саме вони є велетнями, які змушують вас почуватися коником.

Але вам сказано: спершу ви самі в своїх очах були коником, і через це для велетнів ви були коником. Іншими словами, ви можете бути для інших лише тим, чим ви є для себе насамперед.

Тож переоцініть себе й почніть відчувати себе велетнем, центром сили, — і ви зменшите цих колишніх велетнів, зробивши з них коників.

«Усі жителі землі — ніщо; Він чинить за Своєю волею в арміях небесних і серед усіх жителів землі; і ніхто не може зупинити Його руки, ані сказати Йому: “Що Ти робиш?”»

Той, про кого тут ідеться, — не ортодоксальний Бог, що сидить десь у просторі, а єдиний і справжній Бог — вічний Отець, ваше усвідомлення буття. Тож пробудіться до тієї сили, якою ви є, — не як людина, а як ваша істинна сутність, безформне усвідомлення, — і звільніть себе з в’язниці, яку самі собі збудували.

«Я — добрий пастир»

«Я — добрий пастир, і знаю Моїх овець, і Мої знають Мене. Мої вівці чують Мій голос, і Я знаю їх, і вони підуть за Мною».

Усвідомлення — це добрий пастир. Те, чим я усвідомлюю себе, — це «вівці», що йдуть за мною. Настільки добрий цей «пастир», ваше усвідомлення, що він ніколи не втратив жодної «вівці», якою ви себе усвідомлюєте.

Я — голос, що кличе в пустелі людської сум’яття до того, чим я усвідомлюю себе, — і ніколи не настане час, коли те, у чому я переконаний, що я є, не знайде мене. «Я Є» — це відчинені двері для всього, чим я є.

Ваше усвідомлення буття — господар і пастир вашого життя. Тож «Господь — мій пастир; я не буду мати нестачі» — це, у справжньому світлі, ваша свідомість. Ви ніколи не могли б відчувати брак доказів або нестачу свідчень того, чим себе усвідомлюєте.

Просте рішення

Якщо це правда, чому б не стати усвідомлюючим себе великим; тим, хто любить Бога; багатим; здоровим — і всім тим, чому ви захоплюєтеся?

Оволодіти свідомістю цих якостей так само легко, як їхніми протилежностями. Бо ви не маєте своєї теперішньої свідомості через свій світ. Навпаки — ваш світ такий, який він є, через вашу теперішню свідомість. Просто, чи не так? Навіть занадто просто для мудрості людини, яка намагається все ускладнити.

«Я і Отець — одне»

Павло сказав про цей принцип: «Для греків» (тобто для мудрості цього світу) «це безумство». «А для юдеїв» (тобто для тих, хто шукає знамень) «це спокуса». Унаслідок цього людина продовжує ходити в темряві, замість того щоб прокинутися до тієї сутності, якою вона є.

Людина так довго поклонялася образам власного виготовлення, що спершу ці відкриття здаються їй богохульством — адже вони означають смерть усім її попереднім віруванням у Бога, відокремленого від неї самої.

Це одкровення принесе знання: «Я і Отець — одне, але Отець Мій більший за Мене». Ви одне зі своїм теперішнім уявленням про себе. Але ви більші за те, чим себе наразі усвідомлюєте.

Фундамент: «Я — Господь»

Перш ніж людина наважиться перетворювати свій світ, вона має закласти фундамент: «Я — Господь». Тобто усвідомлення людини, її свідомість буття, є Бог.

Доки це не встановлено так міцно, що жодна підказка чи аргумент інших не зможуть цього похитнути, людина буде повертатися до рабства своїх колишніх вірувань.

«Якщо не повірите, що Я Є Той, — помрете в гріхах ваших». Тобто ви залишатиметеся збентеженими й зірваними, доки не знайдете причину свого збентеження.

Коли ви піднесете Сина Людського, тоді пізнаєте, що Я Є Той; тобто що я, Джон Сміт, не роблю нічого від себе, а Отець мій — або той стан свідомості, з яким я зараз єдиний, — чинить діла.

Коли це усвідомлено, кожна спонука й кожне бажання, що зароджується всередині вас, знайде вираження у вашому світі.

Стукаючи у двері

«Ось, Я стою при дверях і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, Я ввійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною».

Те «Я», що стукає у двері, — це спонука. Двері — це ваша свідомість. Відчинити двері означає стати одним із тим, що стукає, — ВІДЧУВАЮЧИ себе бажаною річчю. Відчувати своє бажання неможливим — означає зачинити двері або відмовити цій спонусі у вираженні. Піднестися у свідомості до природності відчуваного — означає розчинити двері навстіж і запросити цього в втілення.

Приклад Ісуса

Ось чому постійно записано, що Ісус залишив світ прояву й піднісся до Свого Отця. Ісус, як ви і я, вважав усе неможливим для Ісуса як людини. Але, відкривши, що його Отець — це стан свідомості бажаної речі, він просто залишив позаду «свідомість Ісуса», піднісся у свідомості до бажаного стану й став на ньому, доки не став із ним одним. Коли він став із ним одним, він став ним у вираженні.

Ось просте послання Ісуса до людини: люди — це лише одежі, у яких мешкає безособова сутність, «Я Є», присутність, яку люди називають Богом. Кожна одежа має свої обмеження. Щоб вийти за ці обмеження й дати вираження тому, чого ви як людина — Джон Сміт — не здатні зробити, ви відводите увагу від своїх теперішніх обмежень, або від уявлення про себе як Джона Сміта, і зливаєтеся з відчуттям буття тим, чого бажаєте.

Як саме це бажання, або новопридбана свідомість, утілиться — не знає ніхто. Бо я, або новопридбана свідомість, маю шляхи, яких ви не знаєте; її шляхи недослідні. Не міркуйте про ЯК ця свідомість утілиться, бо жодна людина не настільки мудра, щоб знати «як». Міркування — це доказ, що ви не досягли природності буття бажаною річчю і тому сповнені сумнівів.

Подяка як доказ

Вам сказано: «Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро й без докорів, — і дано буде йому. Але нехай просить без сумніву, бо той, хто сумнівається, — як морська хвиля, що її кидає й розбиває вітер. І нехай така людина не думає, що отримає щось від Господа».

Ви бачите, чому це сказано: лише на скелі віри можна щось утвердити. Якщо ви не маєте свідомості речі, ви не маєте ні причини, ні фундаменту, на якому ця річ зводиться.

«Дякую, Отче»

Доказ цієї утвердженої свідомості дано вам у словах: «Дякую, Отче». Коли ви входите в радість подяки так, що справді відчуваєте вдячність за те, що вже отримали те, що ще не проявилося для чуттів, — ви остаточно стали одним у свідомості з тим, за що дякували.

Бог (ваше усвідомлення) не буде осміяний. Ви завжди отримуєте те, чим себе усвідомлюєте, і ніхто не дякує за те, чого не отримав.

«Дякую, Отче» — це не якась магічна формула, як її використовують сьогодні багато людей. Вам ніколи не потрібно промовляти вголос слова «дякую, Отче». Застосовуючи цей принцип, ви підноситеся у свідомості до тієї точки, де справді вдячні й щасливі за те, що отримали бажане, — і автоматично радієте та дякуєте внутрішньо. Ви вже прийняли дар, який до вашого піднесення у свідомості був лише бажанням, і ваша віра тепер є субстанцією, що одягне ваше бажання.

Це піднесення у свідомості — духовний шлюб, де двоє погоджуються бути одним, і їхня подоба, або образ, утверджується на землі.

Молитва — це визнання, а не прохання

«Бо чого б ви не попросили в Моє ім’я, те дам Я вам». «Чого б» — це досить широкий захід. Це безумовно. Там не сказано, що суспільство вважає правильним чи неправильним те, про що ви просите, — це залежить від вас.

Ви справді цього хочете? Ви бажаєте цього? Це все, що потрібно. Життя дасть вам це, якщо ви просите «в Його ім’я».

Його ім’я — це не ім’я, яке ви промовляєте губами. Ви можете просити вічно в імені Бога, або Єгови, або Христа Ісуса — і проситимете марно. «Ім’я» означає природу. Тож коли ви просите в природі речі — результат завжди слідує. Просити в імені означає піднестися у свідомості й стати одним за природою з бажаною річчю; піднестися у свідомості до природи речі — і ви станете цією річчю у вираженні.

Тому: «Усе, чого ви бажаєте, коли молитеся, вірте, що отримуєте це, — і буде вам».

Молитва, як ми вже показали, — це визнання. Заповідь «вірте, що отримуєте» стоїть у першій особі, теперішньому часі. Це означає, що ви маєте бути в природі того, про що просите, перш ніж зможете це отримати.

Загальна амністія

Щоб легко увійти в цю природу, потрібна загальна амністія. Нам сказано: «Простіть, якщо маєте що проти будь-кого, щоб і Отець ваш, що на небесах, простив вам. А якщо не прощаєте, то й Отець ваш не простить вам».

Це може видаватися якимось особистим Богом, який задоволений чи незадоволений вашими вчинками, — але це не так.

Свідомість, будучи Богом, — якщо ви тримаєте у свідомості щось проти людини, ви прив’язуєте цей стан у своєму світі. Але звільнити людину від усякого осуду — означає звільнити себе, щоб ви могли піднестися до будь-якого потрібного рівня. Тому «немає жодного осуду тим, хто в Христі Ісусі».

Тому дуже добра практика перед тим, як увійти в медитацію, — спершу звільнити кожну людину у світі від провини. Бо ЗАКОН ніколи не порушується, і ви можете спокійно перебувати у знанні, що уявлення кожної людини про себе буде її нагородою. Отже, вам не треба турбуватися про те, чи отримає людина те, що, на вашу думку, вона має отримати. Бо життя не робить помилок і завжди дає людині те, що людина першою дала собі.

Справжній сенс десятини

Це приводить нас до тієї дуже зловживаної біблійної теми — десятини. Учителі всіх видів поневолили людину цією справою, бо самі не розуміли природи десятини й боялися нестачі, — і привели своїх послідовників до віри, що десяту частину доходу треба віддавати Господу.

Мається на увазі, як вони дуже ясно пояснюють, що коли людина віддає десяту частину свого доходу їхній конкретній організації, вона віддає свою «десяту частину» Господу (тобто сплачує десятину). Але згадайте: «Я Є» — Господь. Ваше усвідомлення буття — це Бог, якому ви даєте, і ви завжди даєте саме в такий спосіб.

Тому коли ви стверджуєте себе кимось, ви віддали це ствердження, або цю якість, Богові. І ваше усвідомлення буття, яке не дивиться на особи, повернеться до вас — утрясене, збите докупи й переповнене — тією якістю або властивістю, яку ви собі ствердили.

Усвідомлення буття — це те, що ви ніколи не змогли б назвати. Стверджувати, що Бог багатий; що Він великий; що Він любов; що Він усе мудрий — означає визначати те, що не піддається визначенню. Бо Бог — це ніщо з того, що можна назвати.

Десятина потрібна, і ви справді платите десятину Богові. Але відтепер давайте єдиному Богові — і подбайте про те, щоб дати йому ту якість, яку ви як людина бажаєте виражати, стверджуючи себе великим, багатим, люблячим, усе мудрим.

Не міркуйте про те, як ви виразите ці якості чи ствердження, бо життя має шлях, якого ви як людина не знаєте. Його шляхи недослідні. Але запевняю вас: того дня, коли ви ствердите ці якості до рівня переконаності, ваші ствердження будуть вшановані.

Немає нічого прихованого, що не відкриється. Те, що сказане в таємниці, буде проголошене з дахів. Тобто ваші таємні переконання про себе — ці таємні ствердження, про які ніхто не знає, — коли в них справді повірять, будуть вигукнуті з дахів у вашому світі.

Бо ваші переконання про себе — це слова Бога всередині вас, а ці слова є дух і не можуть повернутися до вас порожніми, але мають здійснити те, для чого послані.

Ви цієї миті викликаєте з безкінечного те, чим зараз себе усвідомлюєте. І жодне слово, жодне переконання не омине вас.

Виноградна лоза і гілки

«Я Є лоза, а ви — гілки». Свідомість — це «лоза», а ті якості, якими ви зараз себе усвідомлюєте, — це «гілки», які ви годуєте й підтримуєте живими.

Як гілка не має життя, якщо вона не вкорінена в лозі, так і речі не мають життя, якщо ви їх не усвідомлюєте. Як гілка в’яне й вмирає, якщо сік лози перестає текти до неї, так і речі у вашому світі минають, якщо ви відводите від них увагу, — бо ваша увага є тим соком життя, що підтримує й живить речі вашого світу.

Як розчинити проблему

Щоб розчинити проблему, яка зараз здається вам такою реальною, все, що треба зробити, — відвести від неї увагу. Незважаючи на її позірну реальність, відверніться від неї у свідомості. Станьте байдужими й почніть відчувати себе тим, що було б розв’язанням проблеми.

Наприклад: якби вас ув’язнили, ніхто не мусив би казати вам, що ви маєте бажати свободи. Свобода — чи радше бажання свободи — була б автоматичною. Тож навіщо визирати крізь ґрати й за стіни в’язниці? Відведіть увагу від ув’язнення й почніть відчувати себе вільним. ВІДЧУЙТЕ це до тієї точки, де воно стане природним, — і тієї самої миті ці ґрати розчиняться. Застосуйте цей самий принцип до будь-якої проблеми.

Я бачив людей, які були в боргах по самі вуха, застосовували цей принцип — і за одну мить гори боргів зникали. Я бачив тих, кого лікарі визнали невиліковними, вони відводили увагу від своєї проблеми хвороби й починали відчувати себе здоровими, всупереч свідченням чуттів. Дуже скоро ця так звана «невиліковна хвороба» зникала, не залишивши рубця.

Ваша відповідь на питання «Кого ви кажете, що Я Є?» завжди визначає ваше вираження. Доки ви усвідомлюєте себе ув’язненим, хворим або бідним, доти ви продовжуватимете відображати або виражати ці умови.

«Кого ви кажете, що Я Є?»

Коли людина усвідомлює, що вона вже є те, чого шукає, і починає стверджувати, що вона є, — вона отримає доказ свого ствердження. Цю підказку дано вам у словах: «Кого шукаєте?» І вони відповіли: «Ісуса». І голос сказав: «Я Є Той».

«Ісус» тут означає спасіння або Спасителя. Ви шукаєте порятунку від того, що не є вашою проблемою.

«Я Є» — це Той, Хто врятує вас. Якщо ви голодні, ваш спаситель — їжа. Якщо ви бідні, ваш спаситель — багатство. Якщо ви ув’язнені, ваш спаситель — свобода. Якщо ви хворі, не людина на ім’я Ісус вас урятує, а здоров’я стане вашим спасителем.

Тож ствердіть: «Я Є Той» — іншими словами, ствердіть себе бажаною річчю. Ствердіть це у свідомості — не в словах — і свідомість нагородить вас вашим ствердженням.

Вам сказано: «Ви знайдете Мене, коли будете ВІДЧУВАТИ за Мною». Тож відчувайте за цією якістю у свідомості, доки не відчуєте себе нею. Коли ви загубите себе у відчутті буття нею, ця якість утілиться у вашому світі.

Вас зцілено від проблеми тієї миті, коли ви торкаєтеся її розв’язання. «Хто доторкнувся до Мене? Бо я відчув, що сила вийшла з Мене». Так, того дня, коли ви доторкнетеся цієї сутності всередині себе, — ВІДЧУВАЮЧИ себе вилікуваним, — із вас самих вийдуть сили й затвердіють у вашому світі як зцілення.

Сказано: «Ви вірите в Бога — вірте й у Мене, бо Я Є Той». Майте віру Бога. «Він зробив Себе одним із Богом і не вважав це грабунком — чинити діла Божі». Ідіть і ви чиніть так само. Так, почніть вірити, що ваше усвідомлення, ваша свідомість буття є Бог. Ствердіть собі всі властивості, які досі віддавали якомусь зовнішньому Богові, — і ви почнете виражати ці ствердження.

«Бо Я не Бог далекий. Я ближче за ваші руки й ноги — ближче за саме ваше дихання». Я — ваше усвідомлення буття. Я — те, у чому починається й закінчується все, чим я коли-небудь усвідомлю себе. «Бо перш ніж світ був, Я Є; і коли світ перестане бути, Я Є; перш ніж Авраам був, Я Є». Це «Я Є» — ваше усвідомлення.

Хто будує дім

«Якщо Господь не збудує дому, марно працюють ті, що будують його». «Господь» — це ваша свідомість: якщо те, чого ви шукаєте, не утверджене спершу у вашій свідомості, ви марно трудитиметеся, щоб його знайти. Усе має починатися й закінчуватися у свідомості.

Тож істинно блаженна людина, яка довіряє собі, — бо віра людини в Бога завжди мірятиметься її впевненістю в собі. «Ви вірите в Бога — вірте й у МЕНЕ».

Не покладайте довіри на людей, бо люди лише віддзеркалюють ту сутність, якою ви є, і можуть принести вам або зробити для вас лише те, що ви вже спершу зробили собі самі.

«Ніхто не забирає Мого життя — Я віддаю його Сам. Я маю владу віддати його і маю владу знову взяти його».

Що б не трапилося з людиною в цьому світі — це ніколи не випадковість. Це відбувається під керівництвом точного й незмінного Закону.

«Ніхто» (жоден прояв) «не приходить до Мене, якщо Отець, що в мені, не притягне його», і «Я і Отець — одне». Повірте в цю істину — і ви будете вільні.

Ніхто, крім себе

Людина завжди звинувачувала інших за те, чим вона є, і продовжуватиме це робити, доки не знайде себе причиною всього.

«Я Є» приходить не руйнувати, а здійснювати. «Я Є», усвідомлення всередині вас, не руйнує нічого, але завжди наповнює вщерть форми та уявлення, які людина має про себе.

Неможливо бідній людині знайти багатство в цьому світі, скільки б його не було навколо неї, доки вона спершу не ствердить себе багатою. Бо знаки йдуть слідом — вони не передують. Постійно брикатися й нарікати на обмеження бідності, залишаючись бідним у свідомості, — це гра дурня. Зміни не можуть відбуватися з цього рівня свідомості, бо життя постійно відображає всі рівні.

Притча про блудного сина

Наслідуйте приклад блудного сина. Усвідомте, що ви самі спричинили цей стан марнотратства й нестачі, — і прийміть у собі рішення піднятися на вищий рівень, де на вас чекають відгодоване теля, перстень і вбрання.

Блудного сина не осуджували, коли він мав сміливість ствердити цю спадщину своєю власною.

Інші осуджуватимуть нас лише доти, доки ми залишаємося в тому, за що самі себе осуджуємо. Тож: «Блаженний той, хто не осуджує себе в тому, що дозволяє». Бо для життя ніщо не осуджене. Усе виражається.

Немає добра й зла для життя

Життю байдуже, називаєте ви себе багатим чи бідним, сильним чи слабким. Воно вічно нагороджуватиме вас тим, що ви стверджуєте як правду про себе.

Мірки правильного й неправильного належать лише людині. Для життя немає нічого правильного чи неправильного. Як сказав Павло в листі до Римлян: «Я знаю і переконаний Господом Ісусом, що немає нічого нечистого самого по собі; але тому, хто вважає щось нечистим, — для того воно нечисте».

Перестаньте питати себе, чи ви гідні чи негідні отримати те, чого бажаєте. Ви як людина не створювали цього бажання. Ваші бажання завжди формуються всередині вас відповідно до того, чим ви зараз себе стверджуєте.

Коли людина голодна (не думаючи), вона автоматично бажає їжі. Коли ув’язнена — автоматично бажає свободи, і так далі. Ваші бажання містять у собі план власного вираження.

Відкиньте осуд

Тож залиште всі осудження осторонь, піднесіться у свідомості до рівня свого бажання й станете з ним одним, ствердивши, що це вже так. Бо: «Досить для тебе благодаті Моєї; сила Моя в немочі звершується».

Майте віру в це невидиме ствердження, доки всередині вас не народиться переконаність, що це так. Ваша впевненість у цьому ствердженні принесе великі нагороди. Ще трохи — і воно, бажане, прийде. Але без віри неможливо усвідомити нічого. Вірою були створені світи, бо «віра є субстанція того, на що надіємося, — доказ того, чого не видно».

Не турбуйтеся й не переймайтеся результатами. Вони прийдуть так само неодмінно, як день іде за ніччю.

Дивіться на свої бажання — усі до одного — як на промовлені слова Бога, і на кожне слово, або бажання, — як на обіцянку.

Не обумовлюйте своє бажання

Причина, чому більшість із нас не здійснює своїх бажань, — у тому, що ми постійно їх обумовлюємо. Не обумовлюйте своє бажання. Просто прийміть його таким, яким воно приходить до вас. Подякуйте за нього — аж до вдячності за те, що ви вже його отримали, — і потім ідіть собі з миром.

Таке прийняття вашого бажання схоже на кидання насіння — родючого насіння — в підготовлений ґрунт. Бо коли ви можете відпустити бажану річ у свідомість, упевнені, що вона з’явиться, — ви зробили все, що від вас очікується. Але турбуватися чи перейматися тим, ЯК ваше бажання визріє, — означає тримати це родюче насіння в ментальному захваті й тому ніколи не кинути його в ґрунт упевненості.

Причина, чому люди обумовлюють свої бажання, — у тому, що вони постійно судять за видимістю буття й бачать речі як реальні, забуваючи, що єдина реальність — це свідомість за ними.

Бачити речі як реальні — означає заперечувати, що все можливе для Бога. Людина, ув’язнена й бачить свої чотири стіни як реальність, автоматично заперечує спонуку чи обіцянку Бога всередині себе про свободу.

«А якщо бажання — зле?»

Часто, коли роблять це твердження, питають: якщо чиєсь бажання є даром Бога, то як ви можете казати, що коли людина бажає вбити іншу, таке бажання добре й тому послане Богом?

Відповідаю: ніхто не бажає вбити іншого. Він бажає звільнитися від такого-от. Але через те, що він не вірить, що бажання звільнитися від такої людини містить у собі сили свободи, він обумовлює це бажання й бачить єдиний спосіб виразити таку свободу — знищити людину. Він забуває, що життя, загорнуте в бажанні, має шляхи, яких він як людина не знає. Його шляхи недослідні. Так людина спотворює дари Бога через брак віри.

Гора й гірчичне зерно

Проблеми — це ті гори, про які сказано, що їх можна зсунути, якщо мати віру з гірчичне зерно. Люди підходять до своєї проблеми так, як стара жінка, що, відвідуючи службу й почувши слова священика: «Якби ви мали віру з гірчичне зерно, ви сказали б тій горі: “пересунься”, — і вона пересунеться, і ніщо не буде неможливим для вас».

Тієї ночі, читаючи молитви, вона процитувала цю частину Писання й лягла спати у тому, що вважала вірою. Прокинувшись уранці, вона кинулася до вікна й вигукнула: «Я ж знала, що ця стара гора все ще там!»

Ось як людина підходить до своєї проблеми. Вона знає, що проблеми все ще будуть їй протистояти. А оскільки життя не дивиться на особи й нічого не руйнує, воно продовжує підтримувати живим те, чим людина себе усвідомлює.

Речі зникають лише тоді, коли людина змінюється у свідомості. Заперечуйте це, якщо хочете, — але факт залишається фактом: свідомість — єдина реальність, а речі лише віддзеркалюють те, чим ви є у свідомості.

Тож небесний стан, якого ви шукаєте, знайдеться лише у свідомості, бо Царство Небесне всередині вас. Оскільки воля неба завжди чиниться на землі, ви сьогодні живете в тому небі, яке встановили всередині себе. Бо тут, на цій самій землі, ваше небо відкриває себе. Царство Небесне справді близько. ЗАРАЗ — прийнятний час. Тож створіть нове небо, увійдіть у новий стан свідомості — і з’явиться нова земля.

«Колишнє мине. Воно не згадається й не прийде на думку. Бо ось, Я» (ваша свідомість) «приходжу скоро, і нагорода Моя зі Мною».

Я безіменний, але прийму на себе кожне ім’я (природу), яким ви Мене назвете. Пам’ятайте: це про вас самих Я кажу як про «Мене». Тож кожне уявлення, яке ви маєте про себе, — кожне глибоке переконання, яке ви маєте про себе, — це те, чим ви з’явитеся як суще. Бо «Я Є» не обманюється; Бог не буде осміяний.

Мистецтво риболовлі

Тепер дозвольте навчити вас мистецтва риболовлі. Записано, що учні ловили рибу всю ніч і нічого не зловили. Тоді на сцені з’явився Ісус і сказав їм закинути сіті ще раз — у ті самі води, які мить тому були безплідні. І цього разу їхні сіті розривалися від улову.

Ця історія відбувається у світі сьогодні — просто всередині вас, читачу. Бо ви маєте в собі всі елементи, потрібні для риболовлі. Але доки ви не відкриєте, що Ісус Христос (ваше усвідомлення) є Господом, — ви ловитимете, як ті учні, у ночі людської темряви.

Тобто ви ловитимете РЕЧІ, вважаючи речі реальними, і ловитимете на людську приманку — яка є боротьбою й зусиллям: намагаючись налагодити контакт із тим чи іншим, намагаючись примусити ту чи іншу істоту; і всі такі зусилля будуть марними.

Але коли ви відкриєте, що ваше усвідомлення буття є Христос Ісус, — ви дозволите Йому керувати вашою риболовлею. І ви ловитимете у свідомості те, чого бажаєте. Бо ваше бажання буде рибою, яку ви зловите, а ваша свідомість — єдиною живою реальністю. Ви ловитимете в глибоких водах свідомості.

Вийдіть на глибину

Якщо ви хочете зловити те, що перевищує ваші теперішні можливості, ви маєте вийти на глибші води, бо у вашій теперішній свідомості такі риби, або бажання, не можуть плавати.

Щоб вийти на глибші води, ви залишаєте позаду все, що зараз є вашою проблемою чи обмеженням, ВІДВОДЯЧИ ВІД НЬОГО УВАГУ. Відверніться цілком від кожної проблеми й обмеження, які ви зараз маєте.

Перебувайте просто в бутті, кажучи собі: «Я Є», «Я Є», «Я Є». Продовжуйте проголошувати собі, що ви просто є. Не обумовлюйте це проголошення, просто продовжуйте ВІДЧУВАТИ себе сущим — і без попередження ви відчуєте, як знімаєтеся з якоря, що прив’язував вас до мілини ваших проблем, і рухаєтеся в глибину.

Зазвичай це супроводжується відчуттям розширення. Ви ВІДЧУТИМЕТЕ, як розширюєтеся, ніби справді ростете. Не бійтеся, бо потрібна сміливість. Ви не помрете для чогось через свої колишні обмеження — але вони помруть, коли ви рухатиметеся від них, бо вони живуть лише у вашій свідомості. У цій глибокій, або розширеній, свідомості ви відчуєте себе силою, про яку раніше й не мріяли.

Бажання, які були у вас до того, як ви відчалили від берегів обмеження, — це ті риби, яких ви зловите в цій глибині. Оскільки ви втратили всяке усвідомлення своїх проблем і бар’єрів, тепер немає нічого легшого у світі, ніж ВІДЧУВАТИ себе одним із бажаними речами.

Розп’яття на відчутті

Оскільки Я Є (ваша свідомість) — це воскресіння й життя, ви маєте приєднати цю воскресаючу силу, якою ви є, до бажаної речі, якщо хочете змусити її з’явитися й жити у вашому світі.

Тепер почніть приймати природу бажаної речі через відчуття: «Я Є багатий», «Я Є вільний», «Я Є сильний». Коли ці ВІДЧУТТЯ закріплені всередині вас, ваша безформна сутність прийме форми відчуваного. Ви стаєте «розп’ятими» на відчуттях багатства, свободи й сили. — Залишайтеся похованими в тиші цих переконань. І тоді, як злодій уночі й коли ви найменше того чекаєте, ці якості воскреснуть у вашому світі як живі реальності.

Світ доторкнеться до вас і побачить, що ви — плоть і кров, бо ви почнете приносити плоди природи цих новопридбаних якостей. Ось мистецтво успішної риболовлі на прояви життя.

Даниїл у рові левів

Успішне здійснення бажаного розказане нам також в історії Даниїла в рові левів. Там записано, що Даниїл, перебуваючи в рові, повернувся спиною до левів і поглянув на світло, що йшло згори; леви залишилися безсилими, і віра Даниїла в його Бога врятувала його.

Це також ваша історія, і ви маєте зробити так, як зробив Даниїл. Якби ви опинилися в рові левів, у вас не було б іншої турботи, крім левів. Ви не думали б ні про що у світі, крім своєї проблеми, — а цією проблемою були б леви.

І все ж вам сказано, що Даниїл повернувся до них спиною й поглянув на світло, яке було його Богом. Якщо ми наслідуватимемо приклад Даниїла, то, перебуваючи в рові бідності чи хвороби, ми відведемо увагу від своїх проблем із боргами чи недугою й перебуватимемо в тому, що шукаємо.

Якщо ми не озиратимемося у свідомості на свої проблеми, а продовжуватимемо у вірі — вірячи, що ми є те, що шукаємо, — ми також побачимо, як стіни нашої в’язниці відчиняються, а шукане — так, «усе, чого б ви не бажали» — здійсниться.

Вдова і три краплі оливи

Розказана нам і ще одна історія — про вдову й три краплі оливи. Пророк запитав вдову: «Що маєш у домі своєму?» І вона відповіла: «Три краплі оливи». Тоді він сказав їй: «Іди, позич посуд. Зачини двері за собою, коли повернешся до свого дому, і починай наливати». І вона наливала з трьох крапель оливи в усі позичені посудини, наповнюючи їх ущерть, — і олива ще залишалася.

Ви, читачу, — ця вдова. Ви не маєте чоловіка, який запліднив би вас або зробив плідною, бо «вдова» — це безплідний стан. Ваше усвідомлення тепер — Господь, або пророк, що став вашим чоловіком.

Наслідуйте приклад вдови, яка замість того, щоб визнати порожнечу або ніщо, визнала щось — три краплі оливи.

Тоді їй дано повеління: «Увійди всередину й зачини двері» — тобто зачини двері чуттів, які кажуть вам про порожні міри, борги, проблеми.

Коли ви відвели увагу цілком, зачинивши свідчення чуттів, почніть ВІДЧУВАТИ радість (символізовану оливою) — радість від того, що отримали бажане. Коли згода встановиться всередині вас так, що всі сумніви й страхи минули, — тоді й ви наповните всі порожні міри свого життя, і матимете достаток із надлишком.

Визнання — це сила, що викликає до життя у світі. Кожен стан, який ви колись визнали, ви втілили. Те, що ви визнаєте правдивим про себе сьогодні, — це те, що ви переживаєте. Тож будьте, як та вдова, і визнавайте радість, хоч би як малою була початок визнання, — і вас щедро нагородять, бо світ — це збільшувальне дзеркало, що збільшує все, чим ви себе усвідомлюєте.

Останнє слово

«Я — Господь Бог, що вивів тебе з єгипетської землі, з дому рабства; нехай не буде в тебе інших богів переді Мною».

Яке славне одкровення — ваше усвідомлення, відкрите тепер як Господь Бог твій! Прийдіть, прокиньтеся від свого сну про ув’язнення. Усвідомте, що земля ваша — «і все, що наповнює її; світ і всі, хто живе в ньому».

Ви так заплуталися у вірі, що ви — людина, що забули ту славну сутність, якою ви є. Тепер, коли ваша пам’ять відновлена, ПОВЕЛІТЬ невидимому з’явитися — і воно З’ЯВИТЬСЯ, бо всі речі змушені відповідати Голосу Бога, вашому усвідомленню буття.

Світ — ЗА ТВОЇМ ВЕЛІННЯМ!