Commemorations, liturgical readings, and lives of the saints for December 27, 2026 according to the Revised Julian Calendar.
Commemorations and Hymns of the Day
Неділя по Різдві Христовому. Пам’ять святих і праведних Йосифа Oбручника, Давида, царя, і Якова, брата Божого. Глас 6. Єв. 9.
🕃 Св. апостола, первомученика й архидиякона Стефана
Преподобного отця нашого й ісповідника Теодора Начертанного, брата Теофана, творця канонів.
Вечірня: «Блажен муж». На “Господи, взиваю” 10 стихир: 3 воскрес., 4 свята і 3 свв., Сл.: свв., І нині: догмат 6-го гласу. Вхід. Прокімен дня. Читань немає. Стиховня воскресна, Сл.: свв., І нині: свята. По “Отче наш”: тропар воскрес., Сл.: свв., І нині: свята. Відпуст великий з помин. неділі, свята і свв.
Утреня: по «Бог Господь» тропар воскрес. (2), Сл.: свв., І нині: свята. Катизми чергові, сідальні воскрес; «Ангельський собор», іпакой, степенна і прокімен 6-го гласу. Єв. – Ів. 65 зач.; 20, 19-31. Канони воскрес., Богородиці, свята і свв. Катавасія – «Христос народжується». По 3-ій – конд.-ікос свята і сідал. свв; по 6-ій – конд.-ікос свв. На 9-ій пісні – «Чеснішу». По 9-ій пісні – «Свят Господь Бог наш» (3) і світильний воскрес., Сл.: свв., І нині: свята. На Хвалитних 8 стихир: 4 воскрес. і 4 свята зі своїми приспівами, Сл.: свв., І нині: «Преблагословенна». Після Великого славослов’я – тропар «Воскресши з гробу». Відпуст великий з помин. неділі, свята і свв. Після відпусту Сл., І нині: стихира євангельська.
Часи: на всіх – тропар воскресний, також Сл.: на 1-му і 6-му ще й свята, на 3-му і 9-му – свв. Кондаки – поперемінно: на 1-му і 6-му – свята; на 3-му і 9-му – свв.
Літургія: антифони: перші два – свята, третій – загальний з приспівом свята. Тропар воскрес., свята і свв.; Сл.: кондак свв., І нині: кондак свята; прокімен воскресний і свв. Алилуя лише свята. Ап. і Єв. Неділі по Різдві: Ап. – Гал. 200 зач.; 1, 11-19. Єв. – Мт. 4 зач.; 2, 13-23. Первомч.: Ап. – Ді. 17 зач.; 6, 8 – 7, 5. 47-60. Єв. – Мт. 87 зач.; 21, 33 – 42. Замість «Достойно» – ірмос 9-ї пісні канону свята з його приспівом. Причасний «Хваліте» і свв.
Lives of the Saints
Святого апостола, первомученика й архидиякона Стефана
Тропар (г. 4): Подвигом добрим змагався ти, первомученику Христовий і апостоле,* і нечестя мучителів виявив ти,* бо камінням побитий з рук беззаконних,* вінець прийняв ти з високої десниці* і до Бога взивав ти, кличучи:* Господи, не постав їм цього гріха.
Кондак (г. 3): Владика вчора до нас у тілі приходив* – а раб днесь із тіла виходив;* учора той, що царює, в тілі родився* – днесь раба камінням побивають.* Задля нього і звершується первомученик і божественний Стефан.
Коли після Зішестя Святого Духа кількість вірних у Єрусалимі стало рости, тоді апостоли, цілковито зайняті навчанням, не могли опікуватися вдовами і сиротами та роздачею милостині. Тож апостоли, як читаємо у Діяннях апостолів: “…прикликали громаду учнів і сказали: «Не личить нам лишити слово Боже і при столах служити. Нагледіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, а ми їх поставимо для цієї служби; самі ж ми будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова». Вподобалось це слово всій громаді й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки. І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вель-ми, і велика сила священиків були слухняні вірі. Стефан же, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі. І встали деякі з синагоги, так званої лібертинів, киренеїв, олександрійців, а й з Килікії та з Азії і сперечалися із Стефаном, але не могли встоятися супроти мудрости й духа, що ним говорив. Тоді вони підмовили людей, щоб сказали: «Ми чули, як він говорив образливі слова проти Мойсея та проти Бога». І підбурили народ, старших та книжників і, наскочивши, схопили і привели його в синедріон. Там вони поставили свідків, які говорили: «Цей чоловік не перестає говорити проти цього святого місця та Закону. Ми чули, як він говорив, що Ісус, отой Назарянин, зруйнує це місце й переінакшить звичаї, які Мойсей був передав нам». І коли всі, що засідали в синедріоні, пильно дивилися на нього, бачили його обличчя, немов обличчя ангела.
А первосвященик спитав: «Чи воно справді так?» Він же відповів: «Мужі брати й отці, слухайте: Бог слави з’явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселивсь у Харані, і сказав до нього: Вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку покажу тобі. Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідси, як умер його батько, (Бог) переселив його у цю землю, в якій живете нині. І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість, і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини. А Бог сказав йому, що його потомство буде захожим у чужій країні, і його поневолять, і будуть гнобити чотириста років. Але народ, що вони йому будуть служити, – сказав Бог, – я буду судити, а після цього вони вийдуть і служитимуть мені на оцім місці. І дав йому союз обрізання, тож Авраам породив Ісаака й на восьмий день його обрізав, а Ісаак – Якова, а Яків – дванадцять патріярхів. А патріярхи із заздрости продали Йосифа у Єгипет, та Бог був з ним і визволив його з усіх його скорбот, і дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським, а цей настановив його правителем над Єгиптом та над усім домом. Аж тут настала голоднеча по всьому Єгипті й Ханаані та велике лихо, і наші батьки не знаходили поживи. Зачувши ж Яків, що в Єгипті є збіжжя, послав туди перше батьків наших; а другим разом Йосиф дав себе пізнати своїм братам, і фараонові стало відомим походження Йосифа. А Йосиф послав і прикликав до себе свого батька Якова й усю родину — сімдесят п’ять душ. От і зійшов Яків у Єгипет і помер, сам він і батьки наші. І перенесли їх у Сихем, і поклали в гробі, що його Авраам був собі купив за ціну срібла в синів Хамора у Сихемі. Якже наближався час обітниці, що нею Бог поклявся був Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті, аж поки настав інший цар в Єгипті, що не знав Йосифа. Він, обходячись підступно з нашим людом, гнобив батьків наших і змушував їх викидати власних дітей, щоб вони не жили. І саме під ту пору народився Мойсей і був угодний Богу; його годовано три місяці у домі батька його. Коли ж він був викинутий, взяла його дочка фараонова і вигодувала його собі за сина. І Мойсея вивчено всієї мудрости єгиптян, і він був сильний у своїх словах і ділах. А як йому сповнилося сорок років, спало йому на думку відвідати братів своїх, синів Ізраїля; і як він побачив, що одному з них чинили кривду, заступився за нього і відомстив покривдженого, вбивши єгиптянина. Брати його, гадав собі, зрозуміють, що Бог його рукою давав спасіння їм; але вони не зрозуміли. На другий день з’явився їм, як вони бились, і єднав їх у мирі, кажучи: Мужі, ви ж брати, чому один одному завдаєте кривду? А той, що кривдив ближнього, відіпхнув його і мовив: Хто це тебе поставив над нами князем і суддею? Чи не хочеш ти й мене вбити, як учора вбив єгиптянина? При цім же слові втік Мойсей і жив приходнем у землі Мідіянській, де породив двох синів. Коли минуло сорок років, з’явився йому в пустині гори Синаю ангел у полум’ї куща вогняного. Мойсей, побачивши, здивувався тим видінням; та коли підійшов ближче, щоб придивитись, пролунав голос Господній: Я – Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова. – Увесь тремтячи, Мойсей не зважувався глянути. Тоді Господь сказав до нього: Скинь з ніг твоїх взуття, бо місце, де стоїш – земля свята. Бачив я, бачив муку мого народу в Єгипті і стогін його почув я, і от зійшов їх визволити. Ходи ж тепер, пошлю тебе в Єгипет. – Оцього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: Хто тебе поставив князем і суддею? – оцього Бог послав як князя та збавителя, за посередництвом ангела, що йому в кущі з’явився. Оцей вивів їх, робивши чудеса та знаки в Єгипетській землі й у Червонім морі, й у пустині сорок років. Це той Мойсей, що сказав синам Ізраїля: Бог воздвигне з-поміж братів ваших пророка, як мене. Це той, що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками; то він одержав живі слова, щоб вам їх передати. Це той, якому батьки наші коритись не хотіли, а відіпхнули його й серцями своїми повернулись у Єгипет, кажучи Аронові: Зроби нам богів, які б ходили перед нами; бо той Мойсей, що вивів нас з Єгипетського краю – не відаємо, що з ним сталося. І теля зробили собі тими днями, і жертви приносили бовванові, і були раді ділом рук своїх. І відвернувся Бог і видав їх, щоб служили небесному війську, як то написано у книзі пророків: Чи ви приносили мені заколене і жертви за сорок років у пустині, доме Ізраїля? Ви носили намет Молоха і зорю бога Рефана, образи, що ви собі зробили, щоб їм поклонятись! Тому виселю вас поза Вавилон. У наших батьків був намет свідоцтва у пустині, як повелів був той, хто говорив до Мойсея зробити його за зразком, що його він бачив. Його наші батьки взяли і винесли з Ісусом у землю, що нею погани володіли, яких Бог вигнав був з-перед обличчя батьків наших, аж до днів Давида, що знайшов ласку перед Богом і просив знайти житло для Бога Якова. А Соломон збудував Йому дім. Та не в рукотворених проживає Всевишній, як пророк говорить: Небо – престол мій, земля ж – підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку? Хіба то не моя рука створила те все? Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви. Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його». Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього. (Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога». Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом та вивели за місто, і почали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло. І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув (Ді. 6, 2 – 7, 60).
Ми навмисно навели цілу промову святого Стефана, щоб показати ту ясність, з якою він кількома словами розповів про діяння народу, аж до часів Мойсея, а також, щоб виявити ту сміливість, з якою мученик картав фарисеїв.
Стефан за походженням був жид, “гарний тілом, у розквіті життя і знаменитий бесідник, він показав вірним, як треба вмирати: коли жиди каменували Божого чоловіка, то він звів очі до неба і молився за своїх мучителів; хто інший забуває про тих, що йому найдорожчі, а той молився за своїх ворогів!” (св. Августин). “Він молився за своїх убивців, і тою молитвою приніс Богу більшу жертву, ніж самою смертю” (св. Григорій Назіянзин). Святий Стефан був першим, який після Зішестя Святого Духа прийняв мученицьку смерть за Христа Спасителя; “якщо мученики можуть чим відрізнятися між собою, то найзнаменитіший буде той, хто перший віддав своє життя за Христа” (св. Августин).
__________
У той самий день
Святого преподобномученика та ісповідника Теодора і брата його, преподобного Теофана, начертаних
Тропар (г. 8): Православ’я наставнику,* благочестя учителю і чистоти вселенної світильнику,* монахів богонатхненна прикрасо, Теодоре премудрий,* ученням твоїм ти все просвітив, сопілко духовна.* Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак (г. 3): Устами дерзновенними був ти,* гординю мучителя велемудро посоромив терпінням страждань твоїх.* Вражений бо бувши в лице, Теодоре,* за ікону Христову прецінну,* звістив ти почитати і славити їх,* просячи нам великої милості.
Святі Теодор і Теофан були синами святого Йони пресвітера (житіє його див. 22 вересня). Вони обидва прийняли монаше життя в монастирі святого Сави в Єрусалимі, а згодом, осягнувши досконалість, були висвячені на священиків. Коли безбожний Лев Вірменин став переслідувати вірних, які почитали ікони, тоді святі брати пішли до Царгорода і там перед імператором боронили Христову віру. За це їх жорстоко побили у кинули до в’язниці в Понті, і лиш після смерти лукавого імператора повернулися до Царгорода. Однак за ревність у наверненні іконоборців їх знову кинули до в’язниці. Імператор Теофіл, безбожний єретик, наказав їх жорстоко мучити, а потім замкнути у в’язниці на острові Афусія. Через два роки їх поставили перед імператором, роздягли і били по лиці, по плечах і грудях, а вони голосно молилися до Господа Бога і Богородиці. Під кінець на лицях їх вирізали на шкірі такі рядки:
Всім, хто приходить до того града, де ж ноги Божі стояли, / Подаючи світові відраду. / Там і ції себе показали, блуду посудини погані. / І коли були великим гріхам віддані, невірними були розбещені уди. / Як злодії, звідти вигнані. / Вони ж до царського тут граду приставши, не перестали зло чинити всюди. / Тим знаменням їм лиця начертавши, прогнали знову злих зле і звідусюди.”
До такого звірства опустився імператор, який називав себе християнином. Святого Теодора замкнули у в’язниці в Апамеї Витинській, де він помер від ран на сам празник святого первомученика Стефана, у 833 р. Святий Теофан уклав пісню, в якій прославив подвиги свого брата. За правління Михаїла III (840-867) святого Теофана відпустили на волю і поставили єпископом Нікеї. Він уклав багато канонів, серед інших канон на честь відновлення почитання ікон, пам’ять якого Христова Церква вшановує в першу неділю Великого посту, у Неділю православ’я.
Мощі священномученика Теодора перенесли до Халкедону і вони спочивають у монастирі, який було побудовано з цією метою.
__________
І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Patristic Wisdom for the Day
He also did not immediately make His sacrifice for all, offering His body to death and raising it up again, because by doing so He would have made Himself invisible. But He made Himself sufficiently visible by the things He did: by being in the flesh, by performing such deeds and showing such signs that they testified not only to His being a man, but also to His being the Word of God. For, having become a man, the Savior had to perform two acts of love: first, to remove death from us and to restore us; secondly, by His deeds, to reveal Himself and to prove that He is the Word of the Father and the Lord and King of the universe. (Athanasios, On the Incarnation)
Daily Scripture Readings
Перший антифон
Стих 1: Іспові́мся Тобі́, Го́споди, всім се́рцем мої́м,* розпові́м про всі чуда́ Твої́. (Пс. 9,2)
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці,* Спа́се, спаси́ нас.
Стих 2: На ра́ді пра́ведних і со́ньмі —* вели́кі діла́ Госпо́дні, я́влені в усі́х во́лях Його́. (Пс. 110,1-2)
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці,* Спа́се, спаси́ нас.
Стих 3: Іспові́дування і ве́лич — ді́ло Його́* і пра́вда Його́ перебува́є пові́к ві́ку. (Пс. 110,3)
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці,* Спа́се, спаси́ нас.
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці,* Спа́се, спаси́ нас.
Другий антифон
Стих 1: Блаже́н муж, що бої́ться Го́спода,* за́повіді Його́ ду́же лю́бі йому́. (Пс. 111,1)
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий,* що роди́вся від Ді́ви, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Стих 2: Си́льне на землі́ бу́де сі́м’я його́,* рід пра́вих благослови́ться. (Пс. 111,2)
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий,* що роди́вся від Ді́ви, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Стих 3: Сла́ва і бага́тство в до́мі його́* і пра́вда його́ перебува́є пові́к ві́ку. (Пс. 111,3)
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий,* що роди́вся від Ді́ви, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Єдиноро́дний Си́ну і Сло́во Бо́же, безсме́ртний Ти, і зво́лив Ти спасі́ння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї Богоро́диці і присноді́ви Марі́ї, незмі́нно ста́вши люди́ною. І розп’я́тий був Ти, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в. Ти оди́н із Свято́ї Тро́йці, рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.
Третій антифон
Прийді́те, возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Богу, Спаси́телеві на́шому.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий,* що роди́вся від Ді́ви, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Іді́м пере́д лице́м Його́ з іспові́данням, і псалма́ми воскли́кнім Йому́.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий,* що роди́вся від Ді́ви, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Бо Бог – вели́кий Госпо́дь і цар вели́кий по всій землі́.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий,* що роди́вся від Ді́ви, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Вірні: Прийді́те поклоні́мся і припаді́м до Христа́. Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що роди́вся від Ді́ви, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Тропар (г. 4): Різдво́ Твоє́, Хри́сте Бо́же наш,* засвіти́ло сві́тові сві́тло розумі́ння:* в ньо́му бо ті, що зві́здам служи́ли, від звізди́ навчи́лися* поклоня́тися Тобі́ – Со́нцю пра́вди,* і пізнава́ти Тебе́ – Схід з висоти́.* Го́споди, сла́ва Тобі́.
Тропар святому (г. 4): По́двигом до́брим змага́вся ти, первому́ченику Христо́вий і апо́столе,* і нече́стя мучи́телів ви́явив ти,* бо, камі́нням поби́тий з рук беззако́нних,* віне́ць прийня́в ти з висо́кої десни́ці* і до Бо́га взива́в ти, кли́чучи:* Го́споди, не поста́в їм цього́ гріха́.
Сла́ва: Кондак святому (г. 4): Влади́ка вчо́ра до нас у ті́лі прихо́див* – а слуга́ днесь із ті́ла вихо́дить;* учо́ра Той, що царю́є, в ті́лі роди́вся* – днесь раба́ камі́нням побива́ють.* За́для Ньо́го і кінча́ється первому́ченик і божестве́нний Стефа́н.
І ни́ні: Кондак (г. 3): Ді́ва днесь преісто́тного ро́дить* і земля́ верте́п непристу́пному прино́сить.* А́нгели з па́стирями славосло́влять,* а волхви́ зо звіздо́ю подорожу́ють,* бо ра́ди нас роди́лося дитя́ мале́ – предві́чний Бог.
Прокімен (г. 8): Вся земля́ неха́й покло́ниться Тобі́ і співа́є Тобі́, неха́й же співа́є і́мені Твоє́му, Всеви́шній! (Пс. 65,4)
Стих: Воскли́кніте Господе́ві, вся зе́мле, співа́йте ж і́мені Його́, відда́йте сла́ву в хва́лі Йому! (Пс. 65,2)
Прокімен святому (г. 8): На всю зе́млю ви́йшло віща́ння їх і до кінці́в вселе́нної – глаго́ли їх. (Пс. 18,5)
Стих: Небеса́ повіда́ють сла́ву Бо́жу, творі́ння ж рук Його́ сповіща́є твердь. (Пс. 18,2)
Алилуя (г. 1): Небеса́ оповіда́ють сла́ву Бо́жу, творíння ж рук Його́ сповіща́є твердь. (Пс. 18,2)
Стих: Де́нь дне́ві передає́ сло́во, і ні́ч но́чі об’явля́є розумі́ння (Пс. 18,3).
І святому (г. 1): Іспові́дять небеса́ чуда́ Твої́, Го́споди, і і́стину Твою́ – в собо́рі святи́х. (Пс. 88,6)
Стих: Бог просла́влюваний на ра́ді святи́х. (Пс. 88,8)
Замість Досто́йно, приспів: Велича́й, душе́ моя́, у верте́пі наро́дженого Царя́ – Христа́.
І ірмос (г. 1): Та́їнство чу́дне ба́чу і пресла́вне:* не́бо — верте́п, престо́л херуви́мський — Ді́ву,* я́сла — вмісти́лище,* в яки́х возлі́г невмісти́мий Христо́с Бог.* Його́, оспі́вуючи, велича́ємо.
Причасний: Ізбавлі́ння посла́в Госпо́дь* лю́дям свої́м. (Пс. 110,9)
Другий: На всю зе́млю ви́йшло віща́ння їх* і до кінці́в вселе́нної – глаго́ли їх. (Пс. 18,5) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Священник: Христос, істинний Бог наш, що народився у вертепі у Вифлеємі Юдейському і в яслах положився спасіння нашого ради – молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і святого апостола, первомученика й архидиякона Стефана, преподобного отця нашого й ісповідника Теодора Начертанного, брата Теофана, творця канонів, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
📄 Download Daily Commemoration (PDF)
Download the daily commemoration leaflet with lives of the saints, Troparia, and Scripture readings in PDF format:
📱 Orthodox Calendar & Prayer Book in «Pray» App
Follow the liturgical year and read daily Scripture lessons in the Pray mobile app:
- Daily Orthodox Liturgical Calendar: Feast days, fasts, and saint commemorations.
- Daily Epistle and Gospel Readings: Structured Scripture texts for every day.
- Digital Prayer Rope (Chotki): Haptic feedback prayer knot counter.
- Offline Orthodox Prayer Book: Complete prayers and services wherever you go.
