Преображенський Тригірський чоловічий монастир — одна з найдавніших обителей Житомирщини, розташована на скелястому березі річки Тетерів у селі Тригір’я. Його історія налічує понад чотири століття: від закладу за княжих часів, через унію XVII–XIX століть, до відродження 1993 року. Головною святинею обителі є чудотворна ікона Божої Матері «Тригірська». [1][2]
Коротко про монастир
- Повна назва: Тригірський Спасо-Преображенський чоловічий монастир УПЦ. [1][2]
- Адреса: село Тригір’я, Житомирський район, Житомирська область. [1][3]
- Заснування: кінець XVI — початок XVII століття (різні джерела: 1583 або 1613 рік). [1][2]
- Головна святиня: чудотворна ікона Божої Матері «Тригірська» (XVII–XVIII століття). [3]
- Намісник: архімандрит Галактіон (Корінчук). [1]
- Братія: 9 ченців, із послушниками — до 20 осіб. [2]
Час заснування: кілька версій
Точна дата заснування Тригірського монастиря різними джерелами вказується по-різному. Синодик обителі стверджує, що він був заснований 1583 року князем Володимиром Житомирським. «Словник географічний Королівства Польського» вказує, що 1598 року Олександр Воронич надав село Тригір’я на утримання монастиря. [1][3]
У «Відомостях про Тригірський Преображенський чоловічий монастир» за 1854 рік сказано: «Засновниками цього монастиря в 1613 р. були поміщики Трояновського маєтку Микола та Феодор Олександровичі Вороничі, православного сповідання». [1]
Історіограф монастиря А. Малевич на підставі «Інвентаря» обителі за 1775 рік припускає, що монастир був заснований князем Володимиром Ольгердовичем, який у 1362–1394 роках керував Київським князівством, до якого належав і Житомир. За переказом, перші поселення іноків-пустельників виникли тут близько 1575 року. [1][2]
Православний період і Хмельниччина
Виникнувши на засадах строгого Православ’я, Тригірська обитель зберігала їх понад сто років у незвичайно тяжких умовах після унії 1596 року. В історичних пам’ятках згадується про кілька нападів і грабіжників-наїздів козаків на монастир. В один із таких наїздів, 13 жовтня 1651 року, козаки жорстоко пограбували обитель: вона зазнала розорення під час Хмельниччини. [1][2]
У 1685 році було збудовано новий дерев’яний храм Преображення Господнього. [1][3]
Уніатський період (1723–1839)
З 1723 року починається уніатський період в історії Тригір’я. Саме під цим роком згадується перший «суперіор» обителі — Гедеон II Кузьминський. Унія була принесена в Тригір’я католиками та уніатами ближніх Житомира, Чуднова і Троянова, а також окатоличеними Вороничами. [1]
Загальний занепад монастиря в уніатський період позначився навіть на малій кількості його ченців: до середини XVIII століття їх налічувалося не більше 10. За 116 років унії тут змінилося 30 суперіорів. [1]
Повернення в Православ’я (з 1839)
Після другого поділу Польщі 1793 року вся східна Волинь відійшла до Російської імперії, і монастир перейшов під владу російського уряду. Навесні 1839 року уніати Житомирського та Овруцького повітів були приєднані до Литовської єпархії, яку очолював митрополит Йосиф Семашко. [1]
Велику роль у поверненні обителі в лоно Православ’я відіграв настоятель Леонтій Скибовський, під керівництвом якого в 1839 році монастир повернувся до Православної Церкви. Завдяки йому уніатів-опозиціонерів поступово перевели до віддаленої Курської обителі, і до 1841 року Тригір’я стало чисто православною обителлю. [1]
Плодом праць Скибовського стала нова кам’яна тепла церква в ім’я Богоявлення Господнього, збудована у 1848–1852 роках коштом монастиря й освячена 27 липня 1852 року архієпископом Варшавським Арсенієм. [1]
Відповідно до затверджених 1 січня 1842 року штатів Тригірський монастир перебував у II класі, з 16 особами братії. У 1883 році (23 жовтня) при обителі відкрилася церковно-парафіяльна школа, що спершу розміщувалася в кімнаті странноприймного дому. [1]
Мурований Преображенський храм
З 1854 року по 1873 рік у монастирі зводили новий мурований Преображенський храм. У 1854 році на місці старої Преображенської церкви архімандрит Леонтій розпочав будівництво нової кам’яної церкви, але не дожив до її завершення: він помер у Тригір’ї в 1868 році, за 5 років до закінчення будівництва. Сьогодні ця церква служить головним соборним храмом монастиря. [2]
Головна святиня — ікона «Тригірська»
Головною святинею монастиря є чудотворна ікона Божої Матері «Тригірська», що датується XVIII століттям. Вона є копією Чернігівсько-Іллінської ікони, написаною наприкінці XVII — на початку XVIII століть невідомим художником. [3]
За переказами, ікона з’явилася в камені біля джерела неподалік монастиря. Місцеві жителі розповідають багато дивовижних історій та переказів про неймовірні чудеса й зцілення, що відбуваються завдяки заступництву святині. [3]
Роки гонінь і відродження
Після революції 1917 року монастир зазнав гонінь і в 1939 році був закритий; при цьому храми Богоявленський і святих Жон-Мироносиць було зруйновано. У 1941 році монастир відкрили окупаційні власті як приходський храм, і він діяв як прихід до 1990 року. У монастирському корпусі в цей період розміщувалася середня школа. [1]
У 1990 році покладено початок відновленню монашого життя: корпус повернули церкві. У 1993 році парафію було перетворено на монастир. [1][2]
Сучасне життя
Сьогодні священноархімандритом Тригірського Свято-Преображенського монастиря є архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський. Братія налічує 9 ченців, із послушниками — до 20 осіб. У монастирі ведуться ремонтно-реставраційні роботи. [2]
Практична інформація
- Адреса: село Тригір’я, Житомирський район, Житомирська область, на скелястому березі Тетерева. [1][3]
- Головна святиня: чудотворна ікона Божої Матері «Тригірська» (XVIII століття). [3]
- Храми: мурований Преображенський собор (1854–1873), церква Богоявлення Господнього (1848–1852). [1][2]
- Як дістатися: село Тригір’я розташоване на березі Тетерева, неподалік від Житомира. [1][3]
Поширені запитання
Коли засновано Тригірський монастир?
Різні джерела вказують 1583 рік (за Синодиком), 1598 рік або 1613 рік (за «Відомостями» 1854 року); історіограф А. Малевич відносить заснування до часів князя Володимира Ольгердовича (XIV ст.). [1][3]
Яка головна святиня?
Чудотворна ікона Божої Матері «Тригірська» — копія Чернігівсько-Іллінської ікони XVIII століття. [3]
Коли монастир перебував в унії?
З 1723 року до 1839 року, коли був повернений у Православ’я. [1]
Коли монастир повернувся до Православ’я?
У 1839 році за сприяння настоятеля Леонтія Скибовського; до 1841 року став виключно православним. [1]
Коли відроджено обитель?
У 1990 році корпус повернули церкві, а в 1993 році парафію перетворено на монастир. [1][2]
Висновок
Преображенський Тригірський чоловічий монастир — живий свідок понад чотирьох століть історії Житомирщини та Волині. Від суперечливих дат заснування (1583, 1613 чи XIV століття), через уніатське «століття», повернення в Православ’я та відродження 1990-х, — обитель на скелястому березі Тетерева зберегла головне: чудотворну ікону Божої Матері та неперервну традицію чернечої молитви. [1][2][3]