¹ І знову почав навчати біля моря. І зібралася до нього велика юрба, так, що він сам, увійшовши до човна, сидів на морі, а ввесь натовп був край моря, на землі.

² І навчав їх багато притчами і казав їм у Своєму навчанні:

³ Слухайте. Ось вийшов сіяч сіяти.

⁴ І коли сіяв, одне зерно впало на дорогу, і налетіли птахи та з’їли його.

⁵ І друге впало на кам’янистий ґрунт, де земля була не глибокою, і зараз зійшло, бо не мало глибокої землі,

⁶ а як сонце зійшло, прив’яло і, не маючи коріння, засохло.

⁷ А інше впало між терен, і вигнався терен і заглушив його, і воно не дало плоду.

⁸ Ще інше впало на добру землю і дало паросток, що зійшов та ріс; і приносило плід одне в тридцять, одне в шістдесят, і одне в сто разів.

⁹ І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!

¹⁰ І як лишився на самоті, ті, що були з ним із дванадцятьма, запитали Його про ці притчі,

¹¹ і він відповів їм: Вам дано таємницю Божого Царства; а тим, що осторонь, усе роз’яснюється в притчах,

¹² щоб оком бачили – і не розуміли; вухом слухали – і не зрозуміли; щоб коли вони не навернулися, не простилися б гріхи їхні!

¹³ І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?

¹⁴ Сіяч сіє слово.

¹⁵ Ось ті, що на дорозі, де сіється слово; і коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в них.

¹⁶ А це ті, що на каміннім грунті посіяні; коли почують слово, то зараз же з радістю приймають його;

¹⁷ а не мають в собі кореня і нестійкі; щойно настане утиск або переслідування за слово, тут же спокушаються.

¹⁸ А це ось ті, що сіяні в тернях: вони чують слово;

¹⁹ а клопоти світу й омана багатства та інших бажань, входячи, глушать слово – і стає воно безплідним.

²⁰ А ось ті, що сіяні на добрій землі; чують слово, і приймають, і приносять плід: один у тридцять, і один у шістдесят, і один у сто разів.

²¹ І казав їм: Чи приносять світильник, щоб поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоб поставити у свічник?

²² Бо нема нічого захованого, що б не виявилося, і нема таємного, яке не розкрилося б.

²³ Якщо хто має вуха, щоб слухати, хай слухає.

²⁴ І казав їм: Вважайте на те, що чуєте. Якою мірою міряєте, буде й вам відміряно, і додасться вам.

²⁵ Бо хто має, – дасться йому; а хто не має, то й те, що має, забереться в нього.

²⁶ І казав: Таким є Боже Царство: як той чоловік, що сіє насіння в землю;

²⁷ і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як, – не знає він.

²⁸ З себе самої земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді – повно пшениці в колосі.

²⁹ Коли ж доспіє плід, тут же посилає серпа, бо настали жнива.

³⁰ І казав: До чого уподібнимо Боже Царство? Або до якої притчі прирівняємо його?

³¹ Воно – як зерно гірчиці; коли сіється в землю, є найменшим з усіх земних насінь, що на землі;

³² а коли посіяне виростає, то стає більшим від усякого зілля і дає гілля таке велике, що в його затінку може загніздитися птаство небесне.

³³ І баготьма притчами говорив їм слово, як вони могли сприйняти;

³⁴ без притчі ж не говорив їм; а окремо пояснював усе своїм учням.

³⁵ І каже їм того дня, як настав вечір: Переправимося на той бік.

³⁶ Відпустивши натовп, взяли Його, коли був у човні. Там були й інші човни.

³⁷ І знялася велика буря, хвилі заливали човен, так що вже наповнювався човен.

³⁸ А він був сам на кермі, на подушці спав. І будять Його й кажуть Йому: Учителю, чи тобі байдуже, що гинемо?

³⁹ Вставши, приказав вітрові й сказав морю: Замовкни, вщухни. І улігся вітер, і настала велика тиша.

⁴⁰ Сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?

⁴¹ І злякалися великим страхом та й говорили один одному: Хто ж він такий, що і вітер і море Йому підкоряються?