¹ І ввійшов знову до синаґоґи. І був там чоловік, що мав суху руку.

² І стежили за ним, чи оздоровить його в суботу, щоб Його звинуватити.

³ І каже чоловікові, що мав суху руку: Стань посередині.

⁴ А їм каже: В суботу годиться робити добро чи робити зло, душу врятувати чи згубити? Вони ж мовчали.

⁵ І глянувши на них із гнівом, засмучений закам’янілістю їхнього серця, каже чоловікові: Простягни руку! Той простягнув і його рука одужала.

⁶ І вийшли фарисеї і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як Його знищити.

⁷ А Ісус відійшов зі своїми учнями до моря, і велика юрба пішла за Ним із Галилеї та з Юдеї,

⁸ з Єрусалима та з Ідумеї, з Зайордання та з Тира й Сидона. Великий натовп, почувши, що робив він, прийшов до нього.

⁹ І сказав своїм учням, щоб приготували човен, аби нарід не тиснув на нього;

¹⁰ бо він воздоровив багатьох, тож ті, що мали недуги, кидалися на нього, щоб до нього доторкнутися.

¹¹ І нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед ним і кричали, кажучи: Ти Син Божий!

¹² Він суворо наказав їм, щоб не виявляли Його.

¹³ І виходить на гору і кличе тих, кого сам хотів, і вони прийшли до нього.

¹⁴ Він призначив дванадцятьох, яких назвав апостолами, щоб були при ньому, і щоб посилати їх проповідувати;

¹⁵ щоб мали владу виганяти бісів. І призначив дванадцятьох;

¹⁶ дав Симонові ймення Петро;

¹⁷ і Якову Зеведеєвому та Іванові, братові Якова, дав імення Воанергес, тобто сини грому;

¹⁸ і Андрія, і Пилипа, і Вартоломія, і Матвія, і Тому, і Якова Алфеєвого, і Тадея, і Симона Кананіта,

¹⁹ і Юду Іскаріотського, що й видав Його.

²⁰ І приходить додому; і знову збирається юрба, тож не могли вони навіть хліба з’їсти.

²¹ Коли його рідні почули, то вийшли, щоб узяти його, бо казали, що він не при собі.

²² А книжники, що поприходили з Єрусалима, казали, що він має Вельзевула і що бісівським князем бісів виганяє.

²³ І, покликавши їх, Він промовляв їм у притчах: Як може сатана сатану виганяти?

²⁴ І коли царство проти себе поділиться, не може встояти те царство;

²⁵ і коли дім проти себе поділиться, не може встояти той дім.

²⁶ І коли сатана повстав проти себе самого й поділився, не може встояти, але то його кінець.

²⁷ Ніхто не може пограбувати добро дужого, вдершись до його дому, якщо спершу не зв’яже дужого, і лише тоді пограбує його дім.

²⁸ Щиру правду кажу вам, що всі гріхи й огуди відпустяться людським синам, хоч скільки б вони не богозневажали;

²⁹ а хто зневажатиме Святого Духа, той не матиме відпущення довіку, а підпаде під вічний осуд.

³⁰ Бо ж казали: Він має нечистого духа.

³¹ І приходять Його мати та Його брати і, стоячи надворі, послали до нього, кличучи Його.

³² І сидів натовп довкола нього. І кажуть Йому: Ось твоя мати, і твої брати, і твої сестри надворі шукають тебе.

³³ А він у відповідь їм каже: Хто моя мати та мої брати?

³⁴ І, поглянувши довкола себе на тих, що сиділи, каже: Ось моя мати та мої брати.

³⁵ Бо хто виконає Божу волю, той мені брат, і сестра, і мати.