¹ Ісус же пішов на Оливну гору.

² А вдосвіта знову прийшов до храму; весь народ ішов до нього; сівши, навчав їх.

³ Приводять [до нього] книжники й фарисеї жінку, зловлену під час перелюбу; поставивши її посередині,

⁴ кажуть до нього: Учителю, ця жінка явно була спіймана в перелюбі.

⁵ В законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. Що ти на це скажеш?

⁶ Це розповідали, випробовуючи його, щоб мати на чому оскаржити його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем на землі,

⁷ [не звертаючи на них уваги]. Як наполягали у своїх запитаннях, підвівся і сказав до них: Хто з вас без гріха, хай перший кине на неї камінь.

⁸ І знову, схилившись, писав на землі.

⁹ Вони ж, почувши, [і будучи засоромлені совістю], відходили один по одному, почавши від старших [до останніх]; і лишився сам [Ісус] та жінка, що стояла посередині.

¹⁰ Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лиш саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, що звинуватили тебе]? Ніхто тебе не засудив?

¹¹ Вона відповіла: Ніхто, Господи. Сказав їй Ісус: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.

¹² Знову промовляв до них Ісус, кажучи: Я – світло для світу; хто піде за мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя.

¹³ Тоді сказали йому фарисеї: Ти свідчиш про себе сам і твоє свідчення не є правдивим.

¹⁴ Відповів їм Ісус і сказав їм: Хоч я свідчу сам про себе, моє свідчення є правдивим, бо я знаю, звідки прийшов і куди йду;

¹⁵ а ви не знаєте, звідки я і куди йду. Ви тілом судите, – я ж не суджу нікого.

¹⁶ А якщо я і суджу, то мій суд є правдивим, бо я не один, але з тим, що мене послав, – з Батьком.

¹⁷ У вашому ж таки законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.

¹⁸ Я сам свідчу про себе і свідчить про мене й той, що мене послав, – Батько.

¹⁹ Тоді запитали його: Де твій Батько? Відповів Ісус: Ані мене не знаєте, ані мого Батька; коли б ви мене знали, то знали б і мого Батька.

²⁰ Ці слова сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі; і ніхто не схопив його, бо ще не надійшла його година.

²¹ Знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу і шукатимете мене, і в гріхові своєму помрете. Куди я йду, туди ви не можете піти.

²² Міркували поміж собою юдеї, чи бува сам себе він не вб’є, коли каже: Куди я іду, туди ви не можете піти?

²³ І говорив їм: Ви з долу, я з високости; ви – від цього світу, я – не від цього світу.

²⁴ Тому я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо якщо не повірите, що то я, помрете у ваших гріхах.

²⁵ А вони запитали його: Хто ти? Сказав їм Ісус: Я – початок, що й кажу вам.

²⁶ Багато чого маю про вас говорити і судити; але той, хто послав мене, є правдивий; і я світові те говорю, що від нього почув.

²⁷ Не збагнули вони, що то він говорив їм про Батька.

²⁸ Отож, сказав їм Ісус: Коли підіймете Сина Людського, тоді збагнете, що це я і що від себе нічого не роблю, а тільки як навчив мене [мій] Батько, – те й говорю.

²⁹ Той, хто послав мене, – зі мною; [Батько] не лишив мене самого, бо я завжди роблю те, що йому до вподоби.

³⁰ Як він це говорив, багато хто повірив у нього.

³¹ Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в нього: Якщо ви перебуватимете в моїм слові, тоді справді будете моїми учнями,

³² і пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними.

³³ Відповіли йому: Ми є Авраамовим насінням і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же ти кажеш, що станемо вільними?

³⁴ Відповів їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха.

³⁵ Але невільник не лишається в оселі вічно; Син же лишається вічно.

³⁶ Отож, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.

³⁷ Знаю, що ви є насінням Авраамовим, але прагнете мене вбити, бо моє слово не вміщується в вас.

³⁸ Я кажу те, що побачив у [мого] Батька; а ви чините те, що чули від [вашого] батька.

³⁹ Сказали йому у відповідь: Авраам є наш батько. Каже їм Ісус: Якби ви були Авраамовими дітьми, ви чинили б діла Авраама;

⁴⁰ нині ж прагнете вбити мене – людину, що сказала вам правду, яку почула від Бога: Авраам такого не робив.

⁴¹ Ви робите діла вашого батька. Вони сказали йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Батька – Бога.

⁴² Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Батьком, ви полюбили б мене, бо я від Бога вийшов і прийшов – не від себе ж самого прийшов, але він мене послав.

⁴³ Чому не розумієте моєї мови? – Бо ви не можете чути мого слова.

⁴⁴ Ваш батько – диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в правді не встояв, бо нема в ньому правди. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він брехун і батько його.

⁴⁵ А коли я правду кажу, – не вірите мені.

⁴⁶ Хто з вас оскаржить мене за гріх? Якщо правду кажу, то чому ви мені не вірите?

⁴⁷ Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога.

⁴⁸ Відповіли на це юдеї і сказали: Хіба не так ми говоримо, що ти самарянин і біса маєш?

⁴⁹ Відповів Ісус: Я біса не маю; але шаную мого Батька, а ви мене зневажаєте.

⁵⁰ Я не шукаю власної слави: є той, хто шукає і судить.

⁵¹ Щиру правду, щиру кажу вам, що коли хто збереже моє слово, не побачить смерти до віку.

⁵² Сказали йому юдеї: Отепер ми дізналися, що маєш біса. І Авраам помер, і пророки; а ти кажеш, що коли хто збереже моє слово, не скуштує смерти ніколи.

⁵³ Чи ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким себе самого робиш?

⁵⁴ Відповів Ісус: Якщо я прославлятиму себе самого, то слава моя – ніщо. Це мій Батько мене прославляє, – той, про якого ви кажете, що він є нашим Богом;

⁵⁵ ви його не пізнали; я ж його знаю. І якщо скажу, що не знаю його, то буду подібним до вас – брехуном; але я його знаю та зберігаю його слово.

⁵⁶ Авраам, ваш батько, радий був би побачити мій день – і побачив, і втішився.

⁵⁷ Сказали йому на це юдеї: Не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама?

⁵⁸ Сказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: Перш ніж Авраам був, – я є.

⁵⁹ Тоді схопили каміння, щоб кидати на нього. Ісус же сховався, і вийшов з храму, [пройшовши між ними, й попрямував далі].