Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир у Микільському: дві обителі на святому джерелі

Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир — унікальний монастирський комплекс у селі Микільське Волноваського (нині — поблизу Вугледара) Донецької області. Він складається з двох обителей: чоловічого Свято-Василівського та жіночого Свято-Миколаївського монастирів, збудованих у 1998–2000 роках. Своєю появою комплекс завдячує легендарному схиархімандриту Зосимі (Сокуру), а його головною святинею є чудотворна ікона Божої Матері «Скоропослушниця». [1][4]

Коротко про монастир

Повна назва: Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир (чоловічий і жіночий). [1][3]
Адреса: село Микільське, Волноваський район, Донецька область. [1]
Рік заснування: 1998–2000 роки. [1]
Складові: Свято-Василівський чоловічий та Свято-Миколаївський жіночий монастирі. [1][4]
Засновник: схиархімандрит Зосима (в миру Іван Олексійович Сокур). [1]
Головна святиня: чудотворна ікона Божої Матері «Скоропослушниця». [2][5]

Передісторія: два храми старого села

До 1959 року село Микільське, де розташований монастир, складалося з двох сіл — Микільського і Василівки, у кожному з яких були свої храми. [1]

У Микільському — двоголовий храм на честь Миколая Чудотворця, споруджений 1911 року. [1]
У Василівці — храм із дев’ятьма куполами на честь Василія Великого, побудований 1912 року. [1]

Микільська церква до наших днів не збереглася: після Жовтневого перевороту 1917 року її майже повністю зруйнували, і довгий час вона використовувалася як зерносховище. Василівський же храм пережив важкі часи революції та громадянської війни, і богослужіння в ньому поновилися в 1940-х роках. [1]

Прихід схиархімандрита Зосими

Схиархімандрит Зосима (в миру Іван Олексійович Сокур) з’явився в Микільському 1986 року. Сюди його відправили в заслання; влада сподівалася, що до нього їздитиме менше людей. Однак усе вийшло навпаки. [1]

Перед ним постала страшна картина занепаду: прямо біля входу — туалет і сміттєзвалище, церковний двір заріс бур’яном, храм напівзруйнований. Біля храму стояв горілий дерев’яний сарай — будинок священика, вікна якого вросли в землю, а всередині були миші та пацюки. [1]

Однак уже до осені 1987 року церковний двір був приведений до ладу: скрізь чистота й порядок, за літо збудували хрестилку та трапезну, а в храмі з’явився новий іконостас. [1]

Святе джерело і Будинок Милосердя

Біля Свято-Василівського храму вирили колодязь, який освятили на честь преподобних Зосими і Саватія Соловецьких. На ньому схиархімандрит Зосима здійснював водосвятні молебні, після яких гірка та солона вода, що її неможливо було пити, ставала солодкою й приємною на смак. Паломники беруть цю воду як святиню. [1]

У ті часи Зосима зібрав навколо себе хворобливих стариків і побудував для них Будинок Милосердя. До заснування монастиря богодільня містилася в старому корпусі ліворуч за вівтарем; а при будівництві обителі для неї звели новий двоповерховий корпус — із храмом преподобного Сампсона Странноприїмця на першому поверсі, трапезними для богодільні та паломників, кабінетами для сестер милосердя. [1]

Будівництво двох монастирів

Будівництво розгорнулося 1998 року, коли вже хворий на той момент отець Зосима вирішив побудувати в селі два монастирі — чоловічий і жіночий. За короткий час звели кілька житлових корпусів, трапезний храм на честь Всіх святих землі Руської та богодільню на сто чоловік. [1]

Місце для будівництва було обрано не випадково: тут знаходилося святе джерело, навколо якого проводили молебні ченці, що жили тут після вигнання з кримських монастирів. [4]

У 2001 році сестринській громаді надали статус Свято-Миколаївського жіночого монастиря, а 2002 року зареєстровано Свято-Василівський чоловічий монастир. [1]

У 2003 році були побудовані надворотна церква з дзвіницею на честь Іверської ікони Божої Матері, а також каплиці святителя Миколая Чудотворця і святителя Василія Великого. Обителі стали місцем паломництва тисяч прихильників православної віри. [1]

Святині й мощі

Головною духовною перлиною комплексу є чудотворна ікона Божої Матері «Скоропослушниця». До Микільського монастиря віряни приїздили вклонитися цій іконі та помолитися над усипальнею отця Зосими. [2][5]

У Свято-Василівському храмі зібрано понад 200 частинок святих мощей Божих угідників із усього православного світу. Також було багато ікон із частками мощей: преподобного Серафима Саровського, великомученика і цілителя Пантелеймона, великомучениці Варвари, святителя Йоасафа Білгородського, Оптинських Старців тощо. [1]

Сам Зосима найбільше вшановував ікони: Божої Матері «Скоропослушниця», святого великомученика і цілителя Пантелеймона та святого праведника Іоана Кронштадського. [1]

За даними деяких джерел, у 2001 році монастирський комплекс освятив патріарх Кирил. [4]

Війна та руйнування

З початком повномасштабного вторгнення 2022 року Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир опинився на передовій. Село Микільське розташоване поблизу Вугледара, який став епіцентром запеклих боїв. [2][3]

У 2023 році українські джерела повідомляли, що монастир руйнує російська окупація: війська РФ перетворюють храмові споруди на руїни, а самі обителі потерпають від безперервних обстрілів. На території святині розташовані 4 церкви та зібрані понад 200 частинок святих мощей. [3]

Це одна з найтяжчих сторінок історії комплексу: святиня, створена для миру й молитви, стала жертвою війни, а її насельники та мешканці села опинилися під загрозою. [2][3]

Практична інформація

Адреса: село Микільське, Волноваський район, Донецька область. [1]
Складові: Свято-Василівський чоловічий та Свято-Миколаївський жіночий монастирі; близько 4 церков на території. [1][3]
Головна святиня: чудотворна ікона Божої Матері «Скоропослушниця» та усипальниця отця Зосими. [2]
Доступність: через бойові дії та окупацію село фактично недоступне для українських паломників. [2][3]

Поширені запитання

Чому монастир називають Миколо-Василівським?

Бо комплекс об’єднує два монастирі — жіночий на честь святителя Миколая (Свято-Миколаївський) та чоловічий на честь Василія Великого (Свято-Василівський). [1][4]

Хто засновник обителей?

Схиархімандрит Зосима (в миру Іван Олексійович Сокур), що прибув у село 1986 року. [1]

Яка головна святиня?

Чудотворна ікона Божої Матері «Скоропослушниця», а також понад 200 частинок святих мощей. [1][2]

Коли засновано монастирі?

У 1998–2000 роках; у 2001 році жіночій громаді надано статус монастиря, у 2002-му зареєстровано чоловічий. [1]

Що сталося з монастирем під час війни?

У 2022–2023 роках комплекс зазнав руйнувань від обстрілів і опинився в зоні окупації. [2][3]

Висновок

Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир — свідчення того, як із занедбаного храму, куди 1986 року заслали старця, за півтора десятиліття виріс найбільший монаший комплекс сходу України. Понад 200 часток мощей, чудотворна «Скоропослушниця» та Будинок Милосердя перетворили Микільське на духовний магніт для паломників. Але війна 2022 року обірвала це мирне життя: монастир став одним із символів ціни, яку Україна платить за свободу. [1][2][3]