Слово Никифора-монаха про тверезість і береження серця

Слово Никифора-монаха про тверезість і береження серця, повне немалої користи сі ви, що бажаєте здобути прекрасне божественне світлоявлення Спаса нашого Ісуса Христа; усі, що хочете серцем у чутті прийнятипренебесний вогонь; усі, що намагаєтеся досвідом і відчуттям здо бути примирення з Богом; ви, що задля знайдення і набуття скарбу, прихованого в оселі ваших сердець, покинули все мирське; ви, що хочете, аби ваші душевні свічки засвітилися вже віднині, і тому відреклися від усього теперішнього; ви, що хочете розумом і досвідом пізнати й прийняти Царство Небесне, що всередині вас, – прийдіть і розповім вам про науку чи мистецтво вічного або небесного життя, що без труду й поту вводить того, хто виконує її, у пристань безпристрасности, яке не боїться ніякої зваби чи падіння від бісів,і тоді тільки падає, коли через непослух опиняється десь далеко від того жит тя, якого вас навчаю. Як колись Адам, зневаживши Божу заповідь, здруживсязі змієм, і, вважаючи його за праведного, переситився плодом зваби, і нужден но впав сам, і скинув усіх своїх потомків у глибину смерти, пітьми і тління. Тож зведіться, або, сказавши точніше, повернімося до себе, браття, цілковито відвернувшись від змієвих порад і схильности до плазування. Бо не інакшеотримаємо примирення з Богом і не змінимося, якщо спочатку не поверне мося, наскільки можливо, в себе або навіть ввійдемо в себе. Преславно-бо відриватися від мирських справ і суєтних клопотів і неослабно підтримувати Царство Небесне, що всередині нас. Тому-то монаше життя назване наукою з наук та мистецтвом з мистецтв, адже це преподобне життя вчить нас не протлінні речі, щоб ми поховали в них наш ум, віддаливши його від кращих ре чей, а обіцяє нам якісь дивні й невимовні блага, яких “око не бачило й вухоне чуло, що на думку людині не спало” (1 Кр. 2, 9). А тому “нам треба боро тися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви” (Еф. 6, 12). Коли теперішній вік – пітьма, утікаймо від нього, утікаймо, помишляючи, що нема в нас нічого спільного з ворогом Бога. Хто хоче бути другом йому, той стає Божим ворогом, а хто ж поможе Божому ворогові? Тому наслідуймо наших отців і шукаймо скарб, що в наших серцях, як і вони шукали. Знайшовши його, тримаймо кріпко, працюючи над нимі зберігаючи його. Коли ж з’явиться якийсь другий Никодим, що сперечати меться і скаже: “Як може людина ввійти у своє серце і там щось робити чиперебувати?” – як перший Никодим суперечив Спасителеві: “Як може чоло вік уродитися, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитися?” – почує і цей у відповідь, що Дух “віє, куди забажає” (Йо. 3, 4.8). Коли сумніваємося щодо речей діяльних, не віруючи в них, то як осягнемо речі мислені? Бо восходженням до умозріння є діяння.Та оскільки без письмових свідчень неможливо переконатися тому, хто не ві рить, то житія святих і письмовий їх виклад вмістимо в цьому слові на користь багатьом, щоб переконувалися, читаючи, і відкидали всякі сумніви. Почавши від найбільшого отця нашого, перейдемо, наскільки можливо, до наступних, і, зібравши тут частково їхні слова й діла, додамо їх для запевнення. Із житія преподобного отця нашого Антонія Колись ішло до авви Антонія двоє братів. Коли в них у дорозі не стало води,один помер, а другий був при смерті. Він не міг іти далі і ліг на землю, чекаючи смерти. Антоній сидів тоді на горі. Він покликав двох іноків, що випад ком були там, і наказав їм: “Візьміть кварту води і йдіть по дорозі до Єгипту. Там ішло двоє, і один уже вмер, а другий умре, якщо не поспішите. Таке видіння було мені, коли молився”. Коли іноки прийшли, знайшли одного, щолежав мертвий, і поховали його, а другого напоїли водою і привели до старця. Це сталося на віддалі одного дня ходи. І коли хтось запитає, чому Анто ній нічого не сказав перед кончиною того інока, то неслушне його питання. Не Антоній-бо вирішує про смерть, а Бог, що так вирішив і Антонієві відкрив. Через Антонія сталося тільки те чудо, що він сидів на горі і трезвився серцем,тому Господь показав йому віддалені події. Чи розумієш, що Антоній став Бо говидцем і провидцем, бо трезвився серцем? У серці Бог являється умові, як каже Йоан Ліствичник, спочатку як вогонь, що очищає того, хто любить Бога, потім як світло, що просвічує ум і чинить його боговидним. Та вже пора нам перейти до наступного слова. Із житія святого Теодосія, начальника спільнотного життяБожественного Теодосія настільки вразила стріла солодкої любови і настіль ки зв’язали її пута, що високу божественну заповідь: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією думкою твоєю” (Лк. 10, 27), – сповняв на ділі. А це було можливо тільки тоді, коли природні силидуші спрямовувалися не до речей теперішнього віку, а прагнули тільки Сотворителя. А це-бо і є умове діяння. Тому він, навіть коли благав, був страш ним для багатьох, і коли сварив, був бажаним і солодким для всіх. Хто ж міг приносити іншим таку користь, розмовляючи з багатьма, і хто так доступно міг навчати, як збирати відчуття воєдино і влаштовувати їх усередині? Хто, проживаючи цілими роками серед сум’яття, мав у собі якнайбільшу тишу, якмають її ті, що живуть у тиші? І хто залишався однаковим, чи то перебуваю чи серед людей, чи то усамітнюючись? Таким був цей великий Теодосій, що збирав чуття воєдино і вводив їх усередину, бо його вразила любов до Творця. Із житія святого АрсеніяЦей предивний Арсеній уникав того, щоб записувати диспути та писати комусь листи. Він робив так не тому, що не міг. Йому було так само легко гово рити красномовно, як іншим легко говорити просто. А причини цього були такі: звичка мовчати і нехіть показуватися на люди. Тому він і в церкві, і на зібраннях вельми старався сам не бачити нікого і щоб інші його не бачили, а ставав за стовпом чи якоюсь іншою перегородою і так ховався, і ніколине стояв серед інших, а ховався, бо хотів збирати ум усередині і легко возно ситися до Бога. Так чинив цей божественний муж, земний ангел: всередині збирав ум, щоб звідти легко возноситися до Бога. Із житія святого Павла ЛатрськогоБожественний Павло завжди проживав у горах і в пустелях, а за сусідів і спів трапезників були йому дикі звірі. Часом він спускався до Лаври і відвідував братію. Настановляв і навчав не бути малодушними і дбати про нелегкий трудздобування чеснот, з усякою уважністю й розсудливістю триматися євангель ського життя і благодушно протистояти духам злоби. Окрім цього, розповідавпро майстерність, яка дає силу боротися проти підступів пристрасти і від вертатися від посівів пристрасти. Бачиш, як цей божественний отець навчає майстерности учнів, котрі не знають її, щоб могли вони цією майстерністювідвертати прилоги пристрастей. А це була не яка інша майстерність, як тіль ки збереження ума. Це діло саме цієї майстерности, а не якоїсь іншої. Але нехай наше слово триває далі. Із житія святого Сави Коли божественний Сава бачив якогось монаха, що добре вивчив правиломонашого життя, і вміє воювати із супротивними помислами, і вже може бе регти свій ум, і зовсім вигнав із думки пам’ять про мирські речі, тоді давав такому келію в Лаврі, якщо той був немічний і недужий; а коли той монах був здоровий і сильний, тоді наказував йому будувати собі келію. Бачиш, як божественний Сава вимагав від учнів берегти свій ум і тоді дозволяв мати свою келію, коли вони вже навчилися цього? Що ж робити нам, що бездільно сидимо в келіях і навіть не знаємо, що таке береження ума? Із житія авви Агафона Брат запитав авву Агафона: “Скажи мені, авво, що більше: тілесний труд чи береження ума?” Авва відповів: “Людина схожа на дерево: тілесний труд – це листя, береження ума – плід. А позаяк, за Писанням, «кожне дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте у вогонь» (Лк. 3, 9), – товсе наше старання слід звернути на плоди, себто на береження ума. Потріб не ж і листя, і прикраси, себто тілесний труд”. О чудо! Як добре сказав цейсвятий проти всіх, що не бережуть ума, а хваляться тільки діянням: “Усяке де рево, що не приносить плоду, себто береження ума, а має тільки листя, себто діяння, буде зрубано і кинуто в вогонь”. Страшні твої слова, отче! Авви Марка до МиколаяКоли хочеш, дитино, мати всередині свій світильник умового світла духов ного розуму, щоб, не спотикаючися, ходити в глухій ночі віку цього і щобГосподь скерував стопи твої, бо ти вельми захотів євангельської путі, за сказа ним словом, себто з палкою вірою і молитвою бути причасником досконалихєвангельських заповідей Господніх, – покажу тобі дивне мистецтво й опи шу духовний спосіб, що вимагає не тілесного труду і подвигу, а духовного ума й уважної думки, супроводжуваний страхом Божим і любов’ю Божою. Цим способом зможеш легко перемогти ворожий полк. А коли хочеш здобути перемогу над пристрастями, то зосередься з молитвою і Божою допомогою і, входячи в глибину серця, досліджуй цих трьох велетнів: забуття, зневіру й незнання, що підтримують мислених іноплемінників. А через них входятьу серце інші гріховні пристрасті, вони діють, і живуть, і зростають у сласто любних душах. Великою уважністю та ретельністю ума з допомогою з висотиздобудеш те, що невідоме багатьом, зможеш молитвою та уважністю позбу тися лютих велетнів. Від намагання здобути істинне знання та пам’ятати прослово Боже із серця зникає слід забуття, незнання й зневіри в того, хто нама гається утвердитися в серці дійовою благодаттю і берегти себе. Чи бачиш, якузгоджуються між собою духовні слова? Чи бачиш, наскільки зрозуміло по яснюють вони, що таке уважність? Зрештою, подивися і в попередніх отців, що вони кажуть про це. Святого Йоана ЛіствичникаБезмовник – це той, хто намагається в тілесному домі затримувати безтілес ну душу, а це преславне діло. Безмовник – це той, хто каже: “Я сплю, та моє серце не засинає” (П.п. 5, 2). Це той, хто зачиняє двері келії перед тілом, двері язика – перед розмовами, а внутрішні двері перед лукавими духами. Сидячи на висоті, пильнуй, якщо ти досвідчений, як, коли, звідки, скільки і які злодії прийдуть красти виноград. Коли втомишся пильнувати, вставши, помолисяі, знову сівши, берися мужньо до того самого діла. Одна річ – береження помислів, а інша – пильнування ума. Наскільки віддалений схід від заходу, на стільки друга відрізняється від першої і складніша за неї. Як розбійники, коли бачать, що десь лежить царська зброя, нападають із підступом, так і того, хто із серцем з’єднав молитву, з підступом обкрадають мислені розбійники. Чи знаєш ти слова, які пояснюють дивне діяння цього великого отця? Але ми, що ходимо, як у пітьмі, оминаємо душекорисні духовні слова і як ті, що ходятьу нічній битві, добровільно глухнемо, проходячи повз них [слова]. Але поди вись ще й на слова інших отців, на те, що вони пишуть для нас, що йдемо до тверезости. Авви Ісаї Коли хтось відійде від тих, що по лівиці, і пізнає всі прогрішення, які вчинивпроти Бога, – бо ж не бачить гріхів, поки не відлучиться від них гірким відлученням, – той, досягнувши цієї міри, віднайде плач і молитву і буде соромити ся перед Богом, згадуючи лукаву дружбу з пристрастями. Тож подвизаймося, браття, скільки наших сил, і Бог допоможе нам за многотою своєї милости.І якщо не вдасться нам зберегти свого серця, як берегли наші отці, то потру дімося хоча б тіло своє зберегти безгрішним, як Бог велить. Віруймо, що під час голоду, що найде на нас, Бог сотворить із нами милість, як і зі святими своїми. Тут цей великий отець утішає нас, кажучи так до найслабших: “Коли й не збережемо свого серця, як наші отці, то хоч тіла збережімо безгрішними, як велить Бог. І сотворить із нами милість”. Велике милосердя в цього отця і поблажливість. Макарія Великого Найважливіше діло для подвижника – увійти у своє серце і вчинити битву із сатаною, і зненавидіти його, і, борючись проти його помислів, наступати на нього. Коли хтось назовні береже своє тіло від тління і блуду, а всередині чинить перелюб перед Богом і блудодіє помислами, не матиме ніякої користиіз дівственного тіла. Написано-бо: “Кожний, хто дивиться на жінку з пожа данням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці” (Мт. 5, 28). Є блуд, звершуваний тілом, і є блуд, коли душа єднається із сатаною. Здається, що цей великий отець заперечує слова авви Ісаї, але насправді це не так. Бо й він навчає нас берегти наші тіла, як велить Бог. А Бог велить берегти не тільки тілесну чистоту, а й духовну, про що й кажуть нам євангельські заповіді. Діадоха Хто завжди перебуває у своєму серці, той цілковито відходить від житейських красот. Хто ходить у Дусі, той не може бачити плотської похоті, бо такийходить під вартою чеснот, чесноти в нього, як воротарі, а тому бісівські під ступи не беруть його. Добре каже цей святитель, що не діє вороже лукавство,коли ми перебуваємо в глибині свого серця, і настільки більше ми від них за хищені, наскільки певніше там утверджуємося. Та бачиш, не вистачить мені часу переказувати до цього питання слова всіх отців. Тому, згадавши одного чи двох, закінчуватиму слово. Ісаака Сирійського Поспіши ввійти у свою внутрішню скарбницю і побачиш скарбницю небесну.І перша, і друга – єдині. Ввійшовши в першу, побачиш і першу, і другу. Дра бина того Царства схована всередині тебе, себто у твоїй душі. Тож омийся з гріхів і знайдеш щаблі, по яких зможеш іти вгору. КарпатіяВеликий подвиг і труд потрібен у молитвах, щоб віднайти думку не стри воженою, – як друге сердечне небо, де живе Христос, за словами апостола: “Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває” (2 Кр. 13, 5). Симеона Нового БогословаВідколи людина через непослух була вигнана з раю і віддалилася від Бога, ди явол та біси здобули свободу розхитувати мислено і вночі, і вдень словесність кожної людини, однієї – трохи, іншої – більше, а ще іншої – зовсім багато. Не чим іншим ум захиститься від них, як тільки постійною пам’яттю проБога. Коли силою хреста в серці закарбується пам’ять про Бога, тоді словес ність утвердиться непохитно. До цього веде мислений подвиг, що ним кожен християнин має подвизатися. Коли ж не чинить подвигу мислено – даремний його подвиг. Кожен, хто переносить страждання заради Господа, бере на себе різні духовні вправи, щоб прихилити до себе милосердя Боже. Тоді Господь поверне йому первісну гідність і закарбується в його умі Христос, як кажеапостол: “О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас!” (Гл. 4, 19). Чи зрозуміли ви, браття, що таке духовна май стерність чи спосіб навчання, який швидко виводить до безпристрасности й Боговидіння того, хто його застосовує? Чи збагнули ви, що на всяке діяння Бог дивиться як на неплідне листя дерев і що кожній душі, котра не зберігає свого ума, все йде намарно? Тож поспішімо, щоб не розкаювалися запізно, коли наше життя закінчиться безплідно.Питання: Із цього уривка довідуємося, яким має бути діяння, щоб до годити Богові, і яке діяння швидко звільняє душу від пристрастей і поєднує з Божою любов’ю, що потрібно кожному, хто воює за Христа. У цьому ми не маємо сумніву і твердо переконалися. Що ж тоді таке уважність і як хто сподобляється осягнути її? Благаємо, навчи нас! Ми про це зовсім нічого не знаємо. Відповідь: Іменем Господа нашого Ісуса Христа, що сказав: “Без мене ж ви нічого чинити не можете” (Йо. 15, 5). Прикликавши Його на помічника й сподвижника, намагатимусь доступно пояснити, що таке уважність, і як її з Божою допомогою здобути. Того самого Никифора Деякі зі святих отців назвали уважність береженням ума, інші – береженнямсерця, ще інші – тверезістю, інші – мисленою безмовністю, а інші – ще інакше. Усі ці слова означають одне й те саме, так само, як слова “хліб”, “окраєць”, “скибка” – усі мають те саме значення. Послухай добре, що таке уваж ність і які її ознаки. Уважність – це пізнання чистого покаяння, уважність – цепоклик душі, ненависть до світу і восходження до Бога. Уважність – це від вернення від гріха і прийняття чесноти. Уважність – це несумнівне звіщення про прощення гріхів. Уважність – це початок умозріння, а навіть і причинайого, через неї Бог прихиляється до ума і являється йому. Уважність – це не клопітливість ума, чи, інакше кажучи, його твердість, яку милість Божа дарує душі. Уважність – це подолання помислів, храм пам’яти про Бога і скарбницяперенесення скорбот, що находять. Уважність – це причина віри, надії та лю бови. Коли б людина не вірила, не приймала б печалей, що приходять іззовні, а якби не приймала з любов’ю печалей, не сказала б Богові: “Заступник мійєси і пристановище моє” (Пс. 90, 2). І якби не взяла Вишнього за пристановище собі, не опинилася б на грудях Божої любови. Це, найбільше з усіх ді янь, численні, а то й усі, здобувають через навчання. Мало хто з ненавчених одержує його від Бога через посилене діяння та теплу віру – і це виняток ізправила. Тому треба шукати незвабного наставника, щоб за його настановами навчитися розрізняти праві та ліві недоладності і надмірності у бере женні уважности, що трапляються нам через підступи лукавого. Наставник навчатиме нас за тим, чого сам зазнав на досвіді, і, безсумнівно, покаже нам цю мислену путь, щоб нам легко було нею ходити. Коли ж нема наставника,треба його пильно шукати. Коли ж не знаходиться, приклич Бога із сокрушен ням, і сльозами, і ненабуванням, помолися до Нього і роби те, що тобі кажу. Ти знаєш, що ми дихаємо повітрям, до того ж видихаємо його не чим іншим, як серцем. Воно є причиною життя і теплоти тіла. Серце притягує повітря, щоб із видихом віддати свою теплоту і залишитися в доброму стані. Легеня підтримує серце в цьому чи навіть служить йому. Творець зробив її нещільною, як цівницю, щоб вона легко вводила і виводила повітря. Отож серце, притягуючи холодне повітря і видихаючи тепле, зберігає устрій живої істоти. Тому ти сядь і, зібравши свій ум, введи його в дихальні шляхи, куди повітря входить у серце, і спонукай його зійти з повітрям у серце. Коли він увійде туди, йому буде там не так сумно й безрадісно, як тут. Як чоловік, що пішов з дому, а потім повернувся, аж не тямиться з радости, що знову бачитьдружину та дітей, так і ум, коли з’єднається з душею, наповнюється неви мовної радости і веселощів. Тому привчи, брате, свій ум нешвидко виходити звідти. Він спочатку нудьгуватиме від закриття всередині й тісноти. А колизвикне, то вже не схоче виходити назовні, бо всередині нас є Царство Не бесне, і, споглядаючи Його та віднаходячи чистою молитвою, вважатиме все зовнішнє за мерзенне й ненависне.Коли ж ти вперше ввійдеш умом в серце, як я розповів тобі, воздай бла годарення Богові, і прослав, і возрадуйся, і завжди тримайся цього діяння, а воно навчить тебе всього, чого не знаєш. Треба тобі й цього навчитися, щоуму твоєму, коли він у серці, не годиться бездільному стояти й мовчати, а, ви мовляючи слова “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене”, мати діло й безнастанне повчання і ніколи цього не припиняти. Отак тримаючи свій ум, щоб він не загордів, робиш його неприступним і недоторканим для ворожих прилогів і возводиш його повсякдень до любови й божественного бажання. Коли ж ти, брате, багато потрудившись, не зможеш увійти в околиці серця, як тобі наказував, чини так, як кажу тобі, і знайдеш із Божою допомогою те, чого шукаєш. Знаєш ти, що словесність кожної людини перебуває в її грудях. Усередині-бо в грудях, коли мовчать наші уста, говоримо, радимо, творимо молитву і псалмоспіви та й інше. Відігнавши всякий інший помисел від цієї словесности, можеш, якщо хочеш, дати їй промовляти так: “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене” – і змусити себе покликати так замість усякої іншої думки. Коли ж так витримаєш якийсь час, відкриється тобі вхіду серце, як ми вже тобі написали, безсумнівно пізнавши це на досвіді. При йде ж до тебе разом із многобажаною і солодкою уважністю і весь лик чеснот: любов, радість, мир та інші, а через них сповняться всі твої прохання в Христі Ісусі Господі нашому, що з Ним Отцеві і Святому Духові слава, влада, честь і поклоніння нині й повсякчас і навіки віків. Амінь. еоліпт, велике воістину філадельфійське світило, зріс за часівАндроніка Другого Палеолога близько 1325 року. Спочатку по двизався на Святій горі в самітному житті, а потім, прийнявшинастоятельство у Філадельфії, був наставником святого Григо рія Солунського та навчав його найкращих наук. Навчив він Григорія священної тверезости та умової молитви, коли той ще був у миру, про що розповідається в житії того самого Григорія, яке написав патріярх Філотей. А це Слово, яке він написав трудолюбно, – це найкращий зразокі відоме правило сокровенного в Христі поучення, з наступними главами, в яких доречно поєднується божественне розуміння і ясність ви словлювання. Це корисніше, ніж будь-що інше, і варте похвали діло коротко зібрати богопремудре навчання для тих, що шукають духовної любомудрости.