Етимологія та оригінальний корінь:
ἄφεσις (aphesis) — G859 / סְלִיחָה (selichah) — H5547
Прощення — це звільнення серця від кайданів образи, помсти та гіркоти. У Новому Заповіті прощення іншим є неодмінною умовою прийняття Божого прощення.
Ключові біблійні основи у Святому Письмі
Нижче наведено фундаментальні біблійні тексти з прямими переходами до відповідних розділів Біблії:
«Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли не простите…»
«А будьте один до одного добрими, милосердними, прощаючи один одному, як і Бог у Христі простив вам.»
«Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю простити йому? Чи до семи раз? Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!»
«Терпіть один одного й прощайте собі, коли б мав хто на кого нарікання: як і Христос вам простив, так і ви!»
Святі Отці про радість всепрощення
Св. Єфрем Сирін повчає: «Якщо ти, людино, не прощаєш усякому, хто згрішив проти тебе, не утруднюй себе постом і молитвою — Бог не прийме їх». У Добротолюбії старці порівнюють пам’ятозлобство з отруйним жалом, яке вбиває перш за все того, хто його плекає.