Проповідь на горі

5І, побачивши на́товп, Він вийшов на го́ру. А як сів, підійшли Його у́чні до Нього.

 2 І, відкривши уста́ Свої, Він навчати їх став, промовляючи:

Хто блаженний

 3 „Блаже́нні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

 4 Блаженні засму́чені, бо вони будуть утішені.

 5 Блаженні ла́гідні, бо землю вспадку́ють вони.

 6 Блаженні голодні та спра́гнені праведности, бо вони нагодо́вані будуть.

 7 Блаженні милости́ві, бо помилувані вони будуть.

 8 Блаженні чисті́ серцем, бо вони будуть бачити Бога.

 9 Блаженні миротво́рці, бо вони синами Божими стануть.

 10 Блаженні ви́гнані за праведність, бо їхнє Ца́рство Небесне.

 11 Блаженні ви, як ганьби́ти та гнати вас бу́дуть, і будуть облу́дно на вас нагово́рювати всяке слово лихе ради Мене.

 12 Радійте та веселі́ться, — нагорода бо ваша велика на небеса́х! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

Завда́ння апо́столів

 13 Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітрі́є, то чим насолити її? Не придасться вона вже ніна́що, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.

 14 Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верхови́ні гори.

 15 І не запалюють світла, щоб поставити його під посу́дину, але на світи́льник, — і світить воно всім у домі.

 16 Отак ваше світло нехай світить перед людьми́, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.

Ісус і Старий Заповіт

 17 Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати прийшов, але ви́конати.

 18 Попра́вді ж кажу́ вам: доки небо й земля не мине́ться, — ані йота єдина, ані жоден значок із Зако́ну не мине́ться, аж поки не збудеться все.

 19 Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчи́ть, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчи́ть, той стане великим у Царстві Небеснім.

 20 Кажу́ бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не вві́йдете в Царство Небесне!

Не гнівайтеся на свого ближнього

 21 Ви чули, що було́ стародавнім наказане: „Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він су́дові“.

 22 А Я вам кажу́, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: „рака́“,підпадає верховному су́дові, а хто скаже „дурний“, підпадає геєнні огне́нній.

 23 Тому́, коли принесеш ти до же́ртівника свого да́ра, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, —

 24 залиши́ отут да́ра свого перед же́ртівником, і піди, примирись перше з братом своїм, — і тоді поверта́йся, і принось свого да́ра.

 25 Зо своїм супроти́вником швидко мирися, доки з ним на дороз ще ти, щоб тебе супроти́вник судді́ не віддав, а суддя́ щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в’язни́ці не вкинули.

 26 Поправді кажу́ тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси́ ти й останнього ше́ляга!

Про пожадливість, перелюб та розвід

 27 Ви чули, що сказано: „Не чини пере́любу“.

 28 А Я вам кажу́, що кожен, хто на жінку поди́виться із пожадли́вістю, той уже вчинив із нею пере́люб у серці своїм.

 29 Коли праве око твоє спокуша́є тебе, — його ви́бери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вки́нене.

 30 І як прави́ця твоя спокуша́є тебе, — відітни́ її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вки́нене.

 31 Також сказано: „Хто дружи́ну свою відпускає, нехай дасть їй листа розводо́вого“.

 32 А Я вам кажу́, що кожен, хто пускає дружи́ну свою, крім провини розпу́сти, той доводить її до пере́любу. І хто з відпущеною побере́ться, той чинить пере́люб.

Не кляніться

 33 Ще ви чули, що було́ стародавнім наказане: „Не клянись неправдиво“, але „вико́нуй клятви свої перед Господом“.

 34 А Я вам кажу́ не клясти́ся зовсі́м: ані небом, бо воно престол Божий;

 35 ні землею, бо підні́жок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;

 36 не клянись головою своєю́, — бо навіть однієї волоси́нки ти не можеш учинити білою чи чорною.

 37 Ваше ж слово хай бу́де: „так-так“, „ні-ні“. А що більше над це, то те від лукавого.

Не противтеся злому

 38 Ви чули, що сказано: „Око за око, і зуб за зуба“.

 39 А Я вам кажу́ не проти́витись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку́ твою, — підстав йому й другу.

 40 А хто хоче тебе позива́ти й забрати сорочку твою, — віддай і плаща йому.

 41 А хто силувати тебе бу́де відбу́ти подорожнєтна милютодну, — іди з ним навіть дві.

 42 Хто просить у тебе — то дай, а хто хоче пози́чити в тебе — не відве́ртайсь від нього.

Любіть і ворогів своїх

 43 Ви чули, що сказано: „Люби свого ближнього, і нена́видь свого ворога“.

 44 А Я вам кажу́: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто нена́видить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,

 45 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує схо́дитн сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.

 46 Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й ми́тники роблять?

 47 І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що́ ж особливого робите? Чи й пога́ни не чинять отак?

 48 Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!

Про ми́лостиню

6Стережіться виставляти свою ми́лостиню перед людьми́, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.

 2 Отож, коли чиниш ти ми́лостиню, не сурми́ перед себе, як то роблять оті лицеміри^[24] по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу́ вам: вони мають уже нагороду свою!

 3 А як ти чиниш ми́лостиню, — хай не знатиме ліва рука твоя, що́ робить прави́ця твоя,

 4 щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

Про молитву

 5 А як мо́литеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехре́стях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу́ вам: вони мають уже нагороду свою!

 6 А ти, коли мо́лишся, „увійди до своєї комі́рчини, зачини свої двері, і помолися“ Отцеві своєму, що в таїні́; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

 7 А як молитеся, не прока́зуйте за́йвого, як ті погани, — бо ду́мають, ніби вони бу́дуть ви́слухані за своє велемо́вство.

 8 Отож, не вподобля́йтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребу́єте, ще раніше за ваше проха́ння!

 9 Ви ж моліться отак: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім’я́ Твоє,

 10 нехай при́йде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

 11 Хліба нашого щоденного дай нам сьогодні.

 12 І прости нам довги́ наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.

 13 I не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амі́нь“.

 14 Бо як лю́дям ви про́стите про́гріхи їхні, то про́стить і вам ваш Небесний Отець.

 15 А коли ви не бу́дете лю́дям прощати, то й Отець ваш не простить вам про́гріхів ваших.

Про піст

 16 А як по́стите, то не будьте сумні́, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що по́стять вони. Поправді кажу́ вам: вони мають уже нагороду свою!

 17 А ти, коли по́стиш, намасти́ свою голову, і лице своє вмий,

 18 щоб ти по́сту свого не виявив лю́дям, а Отцеві своєму, що в таїні́; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

Складайте собі скарби на небі

 19 Не складайте ска́рбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злоді́ї підко́пуються й викрадають.

 20 Складайте ж собі ска́рби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підко́пуються та не кра́дуть.

 21 Бо де скарб твій, — там бу́де й серце твоє!

 22 Око — то світи́льник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.

 23 А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є те́мрява, — то яка ж то велика та те́мрява!

Покладіть на Бога наді́ю свою!

 24 Ніхто двом панам служити не може, — бо або одно́го знена́видить, а дру́гого буде любити, або буде трима́тись одно́го, а другого зне́хтує. Не можете Богові служити й мамо́ні.

 25 Через те вам кажу́: Не журіться про життя́ своє́ — що́ будете їсти та що́ будете пити, ні про тіло своє, — у що́ зодягне́теся. Чи ж не більше від їжі життя́, а від одягу тіло?

 26 Погляньте на птахі́в небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?

 27 Хто ж із вас, коли жу́риться, зможе дода́ти до зро́сту свого бодай ліктя одно́го?

 28 І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові́ ліле́ї, як зроста́ють вони, — не працюють, ані не пряду́ть.

 29 А Я вам кажу́, що й сам Соломо́н у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.

 30 І коли польову́ ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до пе́чі вкидається, Бог отак зодягає, — скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

 31 Отож, не журіться, кажучи: Що́ ми будемо їсти, чи: Що́ будемо пити, або: У що́ ми зодя́гнемось?

 32 Бож усьо́го того́ погани шука́ють; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.

 33 Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його́, — а все це́ вам додасться.

 34 Отож, не журіться про за́втрашній день, — бо завтра за себе само́ поклопо́четься. Кожний день має до́сить своєї турбо́ти!

Не судіть своїх ближніх

7Не судіть, щоб і вас не судили;

 2 бо яким судо́м судити бу́дете, таким же осу́дять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам.

 3 І чого́ в оці брата свого́ ти за́скалку бачиш, коло́ди ж у вла́сному оці не чуєш?

 4 Або як ти скажеш до брата свого́: „Давай вийму я за́скалку з ока твого́“, коли он колода у вла́сному оці?

 5 Лицеміре, — вийми перше коло́ду із вла́сного ока, а по́тім побачиш, я́к вийняти за́скалку з ока брата твого.

 6 Не давайте святого псам, і не розсипайте пе́рел^[32] своїх перед свиньми́, щоб вони не потопта́ли їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматува́ли й вас…

Усе потрібне просіть у Отця вашого Небесного

 7 Просіть — і бу́де вам да́но, шукайте — і зна́йдете, стукайте — і відчинять вам;

 8 бо кожен, хто просить — оде́ржує, хто шукає — знахо́дить, а хто стукає — відчинять йому́.

 9 Чи ж то серед вас є люди́на, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?

 10 Або коли риби проситиме, то подасть йому га́дину?

 11 Тож як ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра́ тим, хто проситиме в Нього!

 12 Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Зако́н і Пророки.

Ходіть дорогою вузько́ю

 13 Увіходьте тісни́ми ворітьми, бо просто́рі воро́та й широка дорога, що веде до погибелі, — і нею багато-хто ходять.

 14 Бо тісні́ ті ворота, і вузька́ та дорога, що веде до життя́, — і мало таких, що знахо́дять її!

Стережіться фальшивих пророків

 15 Стережі́ться фальшиви́х пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всере́дині — хижі вовки́.

 16 По їхніх плода́х ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на терни́ні збирають, або фіґи — із будякі́в?

 17 Так ото родить добрі плоди́ кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі.

 18 Не може роди́ть добре дерево пло́ду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити.

 19 Усяке ж дерево, що доброго пло́ду не родить, — зру́бується та в огонь укидається.

 20 Ото ж бо, — по їхніх плода́х ви пізна́єте їх!

Чиніть волю Отця вашого Небесного

 21 Не кожен, хто каже до Ме́не: „Господи, Господи!“ увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.

 22 Багато-хто скажуть Мені того дня: „Господи, Господи, хіба ми не Ім’я́м Твоїм пророкува́ли, хіба не Ім’я́м Твоїм де́монів ми виганяли, або не Ім’я́м Твоїм чуда великі творили?“

 23 І їм оголошу́ Я тоді: „Я ніко́ли не знав вас. Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!“

Не будуйте на піску

 24 Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені.

 25 І ли́нула злива, і розлили́ся річки́, і буря зняла́ся, і на дім отой кинулась, — та не впав, бо на камені був він засно́ваний.

 26 А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, — подібний до чоловіка того необа́чного, що свій дім збудував на піску́.

 27 І ли́нула злива, і розлили́ся річки́, і буря зняла́ся й на дім отой кинулась, — і він упав. І велика була та руїна його!“

Закінчення проповіді на горі

 28 І ото, як Ісус закінчи́в ці слова, то наро́д дивувався з науки Його.

 29 Бо навчав Він їх, як можновла́дний, а не як ті книжники їхні.