Єлецький монастир у Чернігові: легенда 1060 року, собор XII століття і найстаріша дзвіниця міста

Єлецький Успенський монастир — один із найдавніших монастирів України: за легендою, записаною у XVII столітті чернігівським ігуменом Іоанникієм Ґалятовським, обитель заснував у 1060 році чернігівський князь Святослав Ярославич на місці дивовижного явлення ікони Божої Матері на ялині. Монастир на Єлецькій горі над Десною входить до ансамблю «Чернігова стародавнього»: тут стоїть Успенський собор XII століття, 36-метрова надбрамна дзвіниця 1670–1675 років — найдавніша висотна споруда міста — і келії, які є найдавнішими цегляними житловими будівлями Лівобережної України. [2][5][4]

Коротко про монастир

Повна назва: Свято-Успенський Єлецький монастир (історично — чоловічий; нині — жіноча обитель).
Розташування: Чернігів, вул. Князя Чорного, 1 — між Чернігівським дитинцем («Вал») і Троїцько-Іллінським монастирем, над Десною.
Заснування: за легендою — 3 лютого (або 6 листопада) 1060 року, князем Святославом Ярославичем; печерний час давньоруського періоду підтверджується археологами.
Головні пам’ятки: Успенський собор (сер. XII ст.), Петропавлівська церква з трапезною, надбрамна дзвіниця (1670–1675, 36 м), Петропавлівська церква з трапезною, три корпуси келій, усипальниця Лизогубів, дерев’яний будинок ігумена.
Особливість: чудотворна Єлецька ікона Божої Матері — «з ялинки»; списки в Чернігівському історичному музеї й Харкові.
Статус: пам’ятки — у складі державного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»; обитель діє.

Історія Єлецького монастиря

Легенда 1060 року: ікона на ялині

Основна версія заснування походить із записів чернігівського ігумена Іоанникія Ґалятовського (XVII ст.) і Синодика монастиря, написаного єпископом Зосимою (Прокоповичем): 1060 року на одній із ялин у місцевому ялиновому лісі явилася ікона Божої Матері. На честь цього знамення чернігівський князь Святослав Ярославич, син Ярослава Мудрого, заснував тут обитель Успіння Богородиці, яку в народі прозвали Єлецькою — за місцем явлення. За припущенням археологів, на Єлецькій горі могла стояти раніше князівська резиденція X — початку XI століття. [3][8][5]

Успенський собор XII століття

У середині XII століття на місці явлення ікони зводять мурований Успенський храм — грандіозну для свого часу споруду близько 25 метрів заввишки, тринефну, триапсидну, первинно однобаневу, з низьким нартексом і хорами над ним. Храм було видно з будь-якого кінця міста і навколишніх сіл. За свідченнями чернігівських старожилів, записаними Ґалятовським, до 1616 року церква мала «багато верхів мурованих», покритих дубовими дошками, а монастир оточувала дерев’яна оборонна стіна — «острожна», з паля́ми. [3][2][1]

Монгольське руйнування і відродження

У 1239 році монголо-татари штурмом узяли Чернігів, спалили й пограбували місто; Єлецький монастир зруйнували і до кінця XV століття він запустів. На початку XVI століття, з відродженням Чернігова, відновилася й обитель: зміцнили фортечні мури, оселилися ченці. У добу Речі Посполитої монастир переходив під унію, а з 1649 року, коли Чернігів визволено під час визвольної війни Хмельницького, нарешті повернувся до православ’я. [5][3]

XVII століття: козацьке бароко над Десною

У 1670–1675 роках споруджена двоярусна надбрамна дзвіниця заввишки 36 метрів — найдавніша висотна споруда Чернігова; її відкритий арковий восьмерик дзвона має вишукано бароковий верх, але в стінах — фортечні бійниці (дзвіницю звели на місці старішої дерев’яної). На честь відновлення собору 1676 року московські царі Іоанн і Петро надіслали в подарунок потир, кадило і дискос із зіркою. Тоді ж вимурували три братські корпуси келій (палатний, східний, південно-західний) — найдавніші цегляні житлові будівлі Лівобережної України, Петропавлівську церкву з трапезною, усипальницю Лизогубів і дерев’яний будинок ігумена — нині найдавнішу дерев’яну будівлю Лівобережжя (до 1806 року в ній жили настоятелі, потім намісники; з 1892 року тут діяла іконописна школа). [2][4][7]

Багата обитель на початку 1786

До секуляризації обитель мала значні господарки: на 1786 рік монастирю належало 2425 душ кріпаків, 9 млинів, 7 пекарень, 8 шинків, 4 перевози, 14 риболовних озер, цегельний завод і винокурня. Після секуляризаційного указу Катерини II Єлецький втратив володіння й був віднесений до першого класу зі штатом у 33 монахи. [10]

XX століття — нині

1935 року частину монастирської стіни розібрано. За радянської доби комплекс увійшов до заповідника; давній список Єлецької ікони зберігся в Чернігівському історичному музеї (він XVII століття), а давніший, 1860 року, переданий до Харківського Успенського собору. Сьогодні пам’ятки є частиною національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», а обитель функціонує як жіночий монастир. [5][3][1]

Що подивитися

Успенський собор (XII ст., перебудови XVII–XIX) — князівсько-монастирський храм, три престоли.
Надбрамна дзвіниця (1670–1675), 36 м — легко впізнаний символ Чернігова.
Петропавлівська церква з трапезною (XVII ст.)
Три корпуси келій — найдавніші цегляні житлові будівлі Лівобережної України.
Будинок ігумена — найдавніша дерев’яна будівля Лівобережжя; каплиці й усипальниця Лизогубів.
Печери давньоруського періоду та оглядова Єлецька гора над Десною.

Практична інформація

Адреса: Чернігів, вул. Князя Чорного, 1 (район між «Валом» і Троїцько-Іллінським монастирем).
Як дістатися: із залізничного вокзалу Чернігова — тролейбуси/автобуси до Болдиних гір; піший підйом з історичного центру 15–20 хвилин.
Богослужіння: діюча обитель; у заповідницьку частину комплексу вхід — за правилами заповідника.
Похід: зручно поєднати в один маршрут з Антонієвими печерами Болдиних гір та Спасським собором на Валу.
Фото: потрібен дозвіл на внутрішнє фотографування у частині заповідника.
Висота дзвіниці: найкраща панорама Чернігова від пагорба.

Часті запитання

Чому монастир зветься Єлецький?

За легендою, 1060 року на ялині («єлі») цієї місцевості явилася ікона Божої Матері — звідси «Єлецька гора» і Єлецька ікона. [3][5]

Хто заснував монастир?

За переказом — чернігівський князь Святослав Ярославич у 1060 році; печерний корінь обителі підтверджують археологичні знахідки давньоруської доби. [8][6]

Що тут найдавніше?

Успенський собор середини XII століття; окрім того — надбрамна дзвіниця 1670–1675 років, найдавніша висотна споруда Чернігова. [1][4]

Де нині Єлецька чудотворна ікона?

Список XVII століття зберігається в Чернігівському історичному музеї; давніший список у 1860 році передали до харківського Успенського собору. [3]

Чи діє монастир сьогодні?

Так — це діюча жіноча обитель; більша частина комплексу належить до заповідника «Чернігів стародавній». [5][3]

Висновок

Єлецький монастир — тиха наддзвоня Чернігова: явлена на ялині ікона, князівський собор дванадцятого століття і найдавніша дзвіниця міста. У «золотому трикутнику» Чернігова Вал—Єлецький—Болдини гори єдиний маршрут дає відповідь на питання, чим була Сіверщина до всіх війн: духовним центром цілого регіону. [3][4]