Троїцько-Іллінський монастир (Чернігів): печери Антонія Печерського і собор доби Мазепи — історія та путівник • Монастирі, Монастирі: Чернігівська область

Троїце-Іллінський монастир на Болдиних горах у Чернігові — одна з найдавніших обителей України, за літописом заснована близько 1069 року самим преподобним Антонієм Печерським. Це єдиний у Чернігові печерний монастир: під пагорбами збереглися знамениті Антонієві печери — чотириярусний підземний комплекс XI століття, а над ними височіє Троїцький собор, один із найкращих зразків українського бароко, збудований за участю гетьмана Івана Мазепи. [1][2][4]

Коротко про монастир

Повна назва: Троїцько-Іллінський монастир (колишній чоловічий).
Розташування: м. Чернігів, Болдині гори, південно-західна околиця історичного центру.
Заснування: близько 1069 року, за літописним переказом — преподобним Антонієм Печерським.
Головні пам’ятки: Антонієві печери (XI ст.), Іллінська церква (XII ст.), Троїцький собор (1679–1695).
Особливість: єдиний печерний монастир Чернігова; поруч — курганний некрополь Болдиних гір.
Статус: пам’ятки входять до НАІЗ «Чернігів стародавній»; Троїцький собор — діючий храм, резиденція єпархіального архієрея.

Історія Троїцько-Іллінського монастиря

Печера Антонія Печерського (1069)

За Іпатіївським літописом, початок обителі поклав чернець Антоній з Печер — засновник чернецтва на Русі. Вигнаний князем Святославом Ярославичем із Києва, Антоній бл. 1069 року прийшов на Болдині гори (старослов’янською «болд» — дуб; колись тут шумів дубовий гай), викопав у яру печеру й оселився на молитву. Літопис оповідає, що князь «прислав ниччю» повернув Антонія до Києва, проте печера лишилася. [2][7][9]

Того ж 1069 року, за переказом, чернігівський князь Святослав Ярославич поставив над печерою дерев’яний храм святого пророка Іллі — так виник монастир. Викопані Антонієм та його послідовниками печери з часом перетворилися на багатоярусний підземний комплекс із келій, некрополів і печерних храмів, відомий нині як Антонієві печери: комплекс має чотири підземні яруси, з яких два досі не досліджені. У давнину на цих горах стояли язичницькі капища; у середньовіччі печери служили місцевим жителям сховищем від татарських нападів. [1][2][3]

Іллінська церква XII століття і монголо-татарська руїна

У середині XII століття чернігівські зодчі на місці дерев’яної церкви збудували муровану тридільну однобанну Іллінську церкву — вона стоїть і сьогодні. У 1237–1239 роках, під час монголо-татарського погрому Чернігова військами Батия, монастирські будівлі були зруйновані. У XIV столітті обитель занепала: частково зруйнувалися наземні споруди, засипали частину ходів і підземний храм. Археологія доводить, що чернече життя тут тривало й у XIV–XVI століттях, проте на початок XVII століття монастир уже не функціонував. [2][3][4]

Відродження: полковник Подобайло і козацька доба

У 1649 році коштом чернігівського полковника Степана Подобайла — наказного гетьмана Лівобережної України — монастир відроджено за стараннями ієромонаха Зосими Тишевича: реставровано Іллінську церкву, яка тоді набула трибанного завершення, характерного для української сакральної архітектури козацької доби. Сам Подобайло загинув 1654 року в битві під Старим Биховом і був похований у відновленій ним Іллінській церкві. Тоді ж обитель прославилася як центр церковного малярства. [2][3][6]

Баранович і Мазепа: народження Троїцького собору

У 1672 році до Чернігова з Новгорода-Сіверського переїхав архієпископ Лазар Баранович — видатний церковний, політичний і культурний діяч кінця XVII століття. За його ініціативою на найвищому плато Болдиних гір започаткували будівництво нової, «верхньої» частини монастиря: у 1672-му — келії, у 1677-му — Введенську трапезну церкву, а в 1679-му закладено величний Троїцький собор. Над східною брамою собору збереглося латинсько-церковнослов’янське віршоване літописання дати закладення — кінець квітня 1679 року. [1][4]

Будівництво тривало сімнадцять років: кошти давали чернігівський полковник Василь Дунін-Борковський та гетьман Іван Мазепа; за переважною думкою дослідників, собор зводив віленський архітектор Йоганн Баптист Зауер. Храм освячено 1695 року — і від того часу Іллінський монастир став зватися Троїцько-Іллінським. [3][4]

Із 1679 по 1820 рік в обителі працювала Чернігівська друкарня, перенесена з Новгорода-Сіверського, а бібліотека монастиря нараховувала понад 11 тисяч книг. У середині XVIII століття Троїцько-Іллінський монастир був великим феодальним господарством: йому належало майже 10 тисяч кріпаків, 24 села, десятки вітряків і заводів. Планувалося навіть розмістити тут Чернігівський університет, проте після смерті опікуна проєкту князя Григорія Потьомкіна цю ідею полишили. [4][6]

Секуляризація 1786 року: резиденція архієреїв

1786 року за наказом Катерини II вотчини монастиря були секуляризовані, а 1790 року обитель перетворено на резиденцію чернігівських архієпископів — «Архієрейський дім»: владика переселився сюди з Борисоглібського монастиря, а Іллінська церква стала парафіяльною. Троїцький храм функціонував як приходський до 1929 року. На території існував некрополь; біля собору збереглися муровані каплиці, в одній з яких покоїться прах російського дипломата, чернігівця Григорія Щербини, вбитого 1903 року в Сербії. [1][4][5]

XX століття: від зоотехнікуму до жіночої обителі

До Другої світової війни будівлі монастиря використовував зоотехнікум. У листопаді 1941 року, під час німецької окупації, тут відновлено діючий жіночий монастир під проводом ігумені Антонії (Сорокіної). Будівлі сильно постраждали від бомбардувань 1941 і 1943 років. Жіноча обитель діяла до 1961–1962 років. [1][4]

З 1967 року комплекс увійшов до складу Чернігівського державного архітектурно-історичного заповідника. У 1974–1988 роках проведено масштабну реставрацію під керівництвом архітекторки Маріоніли Говденко та реставратора живопису Володимира Бабюка, після чого собор набув первісних форм XVII століття з характерними сімома верхами. 1988 року будівлі передано церковній громаді. [4][6]

Антонієві печери і Іллінська церква

Під Болдиними горами розкинувся чотириярусний підземний лабіринт — унікальна пам’ятка підземного будівництва, ровесниця Києво-Печерської лаври. Тут збереглися келії ченців, печерні храми й некрополь; ім’я Антонія Печерського печери носять донині. Сьогодні це експозиція Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»; Іллінська церква над входом у печери перебуває на реставрації. [1][7]

Архітектура комплексу

Троїцький собор (1679–1695) — тринавий хрестовокупольний храм, нині з сімома верхами після реставрації; домінанта панорами Чернігова.
Іллінська церква (XII ст., перебудована 1649) — тридільна однобанна пам’ятка чернігівського зодчества домонгольської доби; після реставрації XVII століття набула трибанного завершення.
Введенська трапезна церква (1677), дзвіниця, будинок архієрея, мур із баштами, келійні корпуси.
Антонієві печери (XI–XIX ст.) — чотири яруси підземних ходів; два яруси не досліджені.

З 1990-х у будинку настоятеля діє духовне училище з підготовки священників і регентів-псаломщиків; колишній монастир лишається резиденцією чернігівського архієпископа. [6]

Практична інформація для паломників

Як дістатися: Чернігів, вул. Іллінська; від дитинця — піший підйом на Болдині гори (10–15 хвилин).
Комплекс: Троїцький собор відчинений для богослужінь; Антонієві печери й Іллінська церква — в межах заповідника, реставрація.
Краєвид: із Болдиних гір відкривається найкраща панорама Чернігова — вал, Десна, Спасо-Преображенський собор.
Кургани: давні могили Болдиних гір — унікальний городищенський некрополь біля підніжжя.
Одяг: як для діючого храму; жінкам — хустка.
Воєнний стан: Чернігівщина може бути в зоні ризику — перевіряйте повітряні тривоги.

Часті запитання

Хто заснував Троїцько-Іллінський монастир?

Близько 1069 року — преподобний Антоній Печерський, який викопав тут печеру; над нею князь Святослав Ярославич поставив дерев’яну церкву пророка Іллі, від якої обитель дістала першу частину назви. [2][3]

Чому монастир називається Троїцько-Іллінським?

Раніше це був Іллінський монастир. У 1695 році, після освячення нового великого собору Святої Трійці, обитель перейменували на Троїцько-Іллінську. [2][4]

Хто збудував сучасний Троїцький собор?

Ініціатор — архієпископ Лазар Баранович; кошти — полковник Василь Дунін-Борковський та гетьман Іван Мазепа; будували 1679–1695 роки, ймовірно, за проєктом Йоганна Баптиста Зауера. [4]

Чим знамениті Антонієві печери?

Це чотириярусний печерний комплекс XI століття з келіями, храмами й некрополями, викопаний, за переказом, самим Антонієм Печерським; два яруси досі не досліджені. [1][2]

Чи діє монастир сьогодні?

Як монастир — ні: діючим є Троїцький собор та резиденція архієрея; комплексом опікуються церква й заповідник «Чернігів стародавній». [6][7]

Висновок

Болдині гори — це Чернігів у трьох поверхах: язичницькі капища дубового гаю, печери учням самого Антонія Печерського і бароковий собор, який зводили сімнадцять років гетьманської доби. Мало де в Україні можна за одну прогулянку пройтися від XI до XVII століття — і це ще один привід поїхати на північний схила країни. [2][7][9]

Троїцько-Іллінський монастир (Чернігів): печери Антонія Печерського і собор доби Мазепи — історія та путівник