Почаївська лавра: повна історія, Стопа Богородиці, Успенський собор і путівник для паломника

Свято-Успенська Почаївська лавра — найбільша православна святиня Західної України і друга за значенням лавра країни. Її історія унікальна тим, що головний храм і весь теперішній вигляд обителі створено в греко-католицький, василіянський період, про який часто замовчують. Нижче — повна історія Почаєва, його святині (Стопа Богородиці та Почаївська ікона), архітектура та практична інформація для паломників. [1][2][3]

Коротко про лавру

Повна назва: Свято-Успенська Почаївська лавра.
Розташування: м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область.
Перша письмова згадка: 1527 рік; документально засвідчене фундування — 1597 рік.
Юрисдикція: УПЦ (Московського патріархату).
Статус лаври: з 1833 року.
Головні святині: Цілющоносна Стопа Пресвятої Богородиці, Почаївська ікона Божої Матері, мощі преподобних Іова та Амфілохія Почаївських.
Головний храм: Успенський собор (1771–1783), бароко з елементами рококо.

Історія Почаївської лаври

Легенда 1240 року та явлення Богородиці

За переказом, який записали у XVI–XIX століттях, обитель заснували ченці Києво-Печерського монастиря, що втекли на Волинь після зруйнування Києва ордою Батия 1240 року. Вони оселилися на високій Почаївській горі. Тоді, за переданням, кільком ченцям і пастухові на ім’я Іван Босий явилася Пресвята Богородиця у вогняному стовпі. На камені, де вона стояла, лишився відбиток стопи, з якого забило джерело. [1][2][4]

Існує й друга легенда — про заснування близько 1220 року та афонського ченця Мефодія, якого шанують як первоначальника Почаївського. Історики наголошують: обидва перекази походять із пізніших століть і документальних підтверджень не мають. [4][5]

Документована історія: Ганна Гойська і чудотворна ікона

Перша достовірна згадка про обитель — 1527 рік, коли тут уже існувала невелика мурована Успенська церква. Документально монастир засновано 1597 року, коли місцева землевласниця княгиня Ганна Гойська (Гостська) записала обителі маєтності, підданих і кошти, а також подарувала ікону Божої Матері, яка згодом під назвою Почаївської стала головною святинею. [5]

Преподобний Іов Почаївський

Розквіт монастиря пов’язаний з ігуменом Іовом (Залізом) Почаївським (1550–1651), який очолював обитель у першій половині XVII століття. Він запровадив спільножитіє, оточив монастир мурами з п’ятьма баштами, заснував друкарню для захисту православ’я в полеміці з унією та школу; за нього звели кілька храмів і келії. [1][2][5]

1649 року на місці, де відбилася Стопа Богородиці, коштом Федора та Єви Домашевських збудовано мурований Троїцький храм. [5]

Трагічна сторінка: у липні 1651 року ченці прихистили в монастирі козацьку старшину. Під час переслідування їх виявили князь Єремія Вишневецький і польний коронний гетьман Марцін Калиновський, після чого козаків стратили. [2]

Василіянський період (1712/1713 — 1831): як постала теперішня лавра

1712 року братія висловила бажання приєднатися до унії, і з 1713 до 1831–1832 років Почаївський монастир належав до Української греко-католицької церкви, до Чину святого Василія Великого. Саме цей період — час найбільшої розбудови: практично все, що бачить сьогодні паломник, споруджено василіянами. [2][4][6]

1730 — запрацювала Почаївська друкарня, з якої вийшло 187 книжок; вона стала одним із найважливіших видавничих осередків України. [3][5]
1720–1740-і — архітектор П. Гіжицький звів двоповерхові корпуси братських келій із трапезною; йому ж належить ідея нової домінанти ансамблю — собору за взірцем абатства Мельк в Австрії. [5]
3 липня 1771 — урочисто закладено наріжний камінь Успенського собору.
1773 — після визнання ікони чудотворною Папою Климентом XIV єпископ Сильвестр Рудницький здійснив урочисте коронування Почаївської ікони. [2][5]
1771–1783 — споруджено Успенський собор за проєктом Готфріда Гофмана; роботи вели львівські зодчі брати Петро і Матвій Полейовські та Франциск Ксаверій Кульчицький, під керівництвом якого сформовано терасу з парапетом і трапезну. [1][2][6]

Головним меценатом став граф Микола Василь Потоцький (1712–1772), який виділив на потреби обителі понад 2 200 000 злотих, особисто контролював будівництво і, за тодішнім звичаєм, був похований у крипті під собором, ліворуч від головного входу. [2][4]

Передача Російській церкві та статус лаври

Під час Листопадового повстання 1830–1831 років ченці підтримали антимосковських повстанців: допомогли провіантом, кіньми, фуражем і грішми; дев’ятеро ченців-василіян і 45 монастирських підданих приєдналися до повстанського війська. Розплата була швидкою: у процесі ліквідації УГКЦ на Правобережжі монастир 1831 року передали Російській православній церкві, а 1833 року він отримав статус лаври. У 1833–1841 роках тут містилася кафедра волинських архієреїв. [2][5]

У синодальний період при лаврі діяли іконописна майстерня, ремісниче училище, три готелі й лікарня для прочан. Після пожежі 1869 року гурт художників — Г. Боссе, С. Комаров, І. Горбунов, М. Нестеров, С. Верховцев та інші — виконав стінопис 1876 року, що зберігся донині. [2][5]

ХХ–ХХІ століття

У міжвоєнній Польщі існуванню лаври як православної обителі загрожувала «ревіндикація» — передача храмів Римо-католицькій церкві; проти виступила вся православна спільнота, і святині вдалося відстояти. З 1925 року діяла монаша школа. [2]

1992 року намісник лаври Яків (Панчук) підтримав створення Української православної церкви Київського патріархату — його силою видалили з обителі, а лавру передали УПЦ (МП), у чиїй юрисдикції вона перебуває донині. Питання оренди державного майна лаврою неодноразово порушувалося після 2022 року. [5][6]

Святині Почаївської лаври

Цілющоносна Стопа Пресвятої Богородиці

Відбиток стопи на камені, за переказом залишений під час явлення Богородиці. Над ним постійно наповнюється джерело; воду роздають паломникам. Стопа міститься в Успенському соборі. [2]

Почаївська ікона Божої Матері

Подарована Ганною Гойською 1597 року; уславлена численними зціленнями. 1773 року урочисто коронована — рідкісний випадок, коли святиню коронували за греко-католицького періоду, а шанують нині православні. Ікона розміщена в кіоті над царськими вратами Успенського собору й опускається для поклоніння. [2][5]

Мощі преподобних

Преподобний Іов Почаївський (1550–1651) — ігумен, друкар, оборонець православ’я.
Преподобний Амфілохій Почаївський (1894–1971) — сповідник радянської доби, відомий даром зцілення.
Преподобний Мефодій Почаївський — за переданням, первоначальник обителі. [2]

Архітектура

Успенський собор — головна домінанта, зведена 1771–1783 років. Задум спирався на австрійське абатство Мельк, а виконання поєднало бароко й рококо: іонічні колони та пілястри, розкріповані антаблементи, лучкові сандрики, картуші, декоративні вази й пишна ліпнина. У стелях бічних коридорів прорізано круглі отвори, крізь які видно три яруси хорів. Під собором влаштовано печерну церкву. [1][5][7]

Ансамбль доповнюють братські корпуси з трапезною (1720–1740-і), архієрейський корпус (1825), Свята брама (1836), Троїцький собор, дзвіниця та тераси з парапетами, що спускаються схилом гори. Лавра стоїть на висоті, тож її видно за десятки кілометрів — це один із найвиразніших сакральних краєвидів України. [5]

Практична інформація для паломників

Як дістатися: Почаїв за ~70 км від Тернополя і ~24 км від Кременця. Регулярні автобуси з Тернополя, Львова, Рівного.
Одяг: вимоги суворіші, ніж у більшості обителей. Жінкам — довга спідниця (не штани) і хустка; чоловікам — довгі штани. Запинала видають при вході.
Проживання: при лаврі діє странноприймальня для прочан; місця бронюють заздалегідь.
Святині: до Стопи та ікони бувають довгі черги, особливо у великі свята.
Головні свята: Успіння Пресвятої Богородиці — престольне свято лаври; дні пам’яті преподобних Іова та Амфілохія.
Фото: у храмах під час богослужінь зазвичай заборонене.

Часті запитання

Коли заснована Почаївська лавра?

Точної дати немає. Легенда відносить заснування до 1240 року (ченці-втікачі з Києва) або 1220 року. Перша письмова згадка — 1527 рік, документальне фундування Ганною Гойською — 1597 рік. [2][5]

Чи була Почаївська лавра греко-католицькою?

Так. З 1713 до 1831–1832 років монастир належав до УГКЦ і Василіянського чину. Саме тоді збудовано Успенський собор і сформовано теперішній ансамбль. Цей період часто оминають у монастирських оповідях. [4][6]

Хто побудував Успенський собор?

Проєкт приписують Готфріду Гофману; роботи виконували брати Петро і Матвій Полейовські та Франциск Ксаверій Кульчицький. Фінансував граф Микола Потоцький, витративши понад 2,2 млн злотих. [2][6]

Що таке Стопа Богородиці?

Відбиток стопи на камені, за переказом залишений під час явлення Пресвятої Богородиці; з нього постійно наповнюється джерело з водою, яку шанують як цілющу. [2]

Кому належить Почаївська лавра сьогодні?

Комплекс є державною власністю, переданою в користування громаді УПЦ (Московського патріархату). [5]

Коли лавра отримала статус лаври?

1833 року, вже після передачі монастиря Російській православній церкві. [5]

Висновок

Почаївська лавра — це місце, де українська релігійна історія показує себе без спрощень: православна обитель, найбільший храм якої збудували греко-католики-василіяни коштом польського магната, а ікону коронували з благословення Папи Римського. Сьогодні це водночас діючий монастир, шедевр барокової архітектури й один із найбільших паломницьких центрів країни. [2][5][6]