¹ Я сказав в моїм серці: Ходи ж випробую тебе в веселості, і поглянь на добро. І ось і це марнота.

² Я сказав сміхові: Крутанина; і веселості: Що це чиниш?

³ Я провірив в моїм серці, щоб потягнути до вина моє тіло – і моє серце провадило в мудрості – і щоб схопити безумність, доки не побачу, яке добро для людських синів, яке чинитимуть під сонцем (все) число днів їхнього життя.

⁴ Я звеличив мої творива, я збудував собі доми, я насадив собі виноградники,

⁵ я зробив собі огорожі і сади і посадив в них дерево всякого овочу.

⁶ Я зробив собі купелі вод, щоб наводнювати з них ліс, що видавав дерева.

⁷ Я придбав рабів і рабинь, і були в мене ті, що народилися в домі, і в мене було велике посідання стад і черед понад всіх, що були переді мною в Єрусалимі.

⁸ Я зібрав собі і золото і срібло і особисті маєтки царів і країн. Я настановив собі співаків і співачок і приємності людських синів, виночерпачів і виночерпачинь.

⁹ І я звеличився і додав понад всіх, що були переді мною в Єрусалимі. І моя мудрість встановлена була в мені.

¹⁰ І все, що мої очі попросили, я від них не відняв, я не заборонив моєму серцю всякої веселости, бо моє серце розвеселилося в усякому моєму труді, і це стало моєю частю від всякого мого труду.

¹¹ І я поглянув на всі мої творива, які зробили мої руки, і на труд, яким я потрудився чинити, і ось все марнота і бажання духа, і немає користи під сонцем.

¹² І я поглянув щоб побачити мудрість і плутанину і безумність. Бо хто людина, яка піде за порадою, що в усому виконав її?

¹³ І я побачив, що є більше мудрости від безумности, як більше світла від темряви.

¹⁴ Очі мудрого в його голові, і безумний ходить в темряві. І я пізнав що один припадок трапиться їм всім.

¹⁵ І я сказав в моїм серці: Що припадок безумного і мені притрапиться, і чому я став мудрим? Я тоді надмірно заговорив в моїм серці, бо безумний говорить від надвишку, бо й це марнота.

¹⁶ Бо немає памяті мудрого з безумним на віки, оскільки вже в днях, що приходять, все буде забуте. І як умирає мудрий з безумним?

¹⁷ І я зненавидів життя, бо лукаве переді мною твориво зроблене під сонцем, бо все марнота і бажання духа.

¹⁸ І я зненавидів ввесь мій труд, яким я труджуся під сонцем, бо оставляю його людині, що буде після мене.

¹⁹ І хто знає чи мудрий буде чи дурний? І він володітиме всім моїм трудом, яким я трудився і яким я мудрував під сонцем. І це ж марнота.

²⁰ І я відвернувся, щоб відставити від мого серця ввесь труд, яким я трудився під сонцем.

²¹ Бо є чоловік, якого труд в мудрості і в пізнанні і в мужності, і чоловік, який не трудився в ньому, дасть йому його часть. І це марнота і велике зло.

²² Бо що буває з чоловіком в усьому його труді і в бажанню його серця, яким він трудиться під сонцем?

²³ Бо всі його дні (є дні) болів і гніву його плутанина, і в ночі його серце не спить. І це ж є марнота.

²⁴ Не є добро для людини те, що їсть, і що пє, і що покаже своїй душі, добро в його труді. І я побачив, що це від божої руки.

²⁵ Бо хтось їсть і хтось щадить без нього.

²⁶ Бо доброму чоловікові перед його лицем дав мудрість і пізнання і веселість. І тому, що грішить дав плутанину, щоб додати і зібрати, щоб дати доброму перед божим лицем. Бо і це марнота і бажання духа.