¹ Для всього час, і пора для кожного діла під небом.

² Час родити і час вмирати, час садити і час виполювати насаджене,

³ час убити і час лікувати, час нищити і час будувати,

⁴ час плакати і час сміятися, час ридати і час танцювати,

⁵ час кидати каміння і час збирати каміння, час обіймати і час віддалитися від обіймання,

⁶ час шукати і час вигублювати, час зберігати і час викидати,

⁷ час роздерти і час зішити, час мовчати і час говорити,

⁸ час любити і час ненавидіти, час війни і час миру.

⁹ Яка користь тому, що чинить те, в чому він трудиться?

¹⁰ Я побачив плутанину, яку Бог дав людським синам, щоб плуталися в ній.

¹¹ Усе Він зробив добре в своїм часі і вік дав в їх серце, щоб чоловік не знайшов творива, яке Бог зробив від початку і аж до кінця.

¹² Я впізнав, що немає в них доброго, хіба лиш щоб веселитися і чинити добро в його житті.

¹³ І кожна людина, яка їсть і пє і побачить добро в усім його труді – це божий дар.

¹⁴ Я впізнав, що все, що зробив Бог, воно буде на віки. До нього немає як додати, і від нього немає як відняти, і Бог зробив, щоб побоялися його лиця.

¹⁵ Те, що сталося вже є, і що має статися, вже сталося, і Бог шукатиме переслідуваного.

¹⁶ І ще побачив я під сонцем місце суду, там безбожний, і місце праведного, там безбожний.

¹⁷ Я сказав в моїм серці: Праведного і безбожного судить Бог, бо час на всяке діло і на всяке твориво.

¹⁸ Там я сказав в моїм серці про мову людських синів, що їх розсуджує Бог, і щоб показати їм, що і вони є скотина.

¹⁹ Бо припадок людських синів і припадок скотини, в них (один) припадок. Як смерть цього, так смерть цього, і дух в усіх. І що більшого має людина від скотини? Нічого, бо все марнота.

²⁰ Все іде на одне місце. Все повстало з землі, і все до землі повертається.

²¹ І хто знає чи дух людських синів підноситься вгору, і чи дух скотини сходить вділ до землі?

²² І я побачив, що немає добра, хіба лиш, що людина розвеселиться у своїх творивах, бо це його часть. Бо хто його поведе побачити те, що буде після нього?