¹ Слова Екклезіяста сина Давида царя Ізраїля в Єрусалимі.

² Марнота марнот, сказав Екклезіяст, марнота марнот, все марнота.

³ Яка користь людині в усім його труді, яким трудиться під сонцем?

⁴ Рід іде і рід приходить, і земля стоїть на віки.

⁵ І сонце сходить і сонце заходить і тягнеться до свого місця.

⁶ Воно, сходячи, іде туди на південь і обходить до півночі. Обходячи, обходить, іде дух і в своїх поворотах дух повертається.

⁷ Всі потоки йдуть до моря і море не наповниться. На місце куди ідуть потоки, там вони повертаються щоб іти.

⁸ Всі слова трудні. Не зможе чоловік сказати, і око не насититься баченням, і ухо не насититься слуханням.

⁹ Що те, що було, воно те, що буде. І що те, що зроблене, воно те, що буде зроблене. І немає нічого нового під сонцем.

¹⁰ Хто промовить і скаже: Глянь це нове, воно вже сталося в віках, що були перед нами.

¹¹ Немає памяті перших, і останніх, що сталися, не буде їм памяті в тих, що стануться в кінці.

¹² Я Екклезіяст був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

¹³ І я віддав моє серце, щоб шукати і дослідити в мудрості все, що буває під небом. Бо Бог дав людським синам погані обставини, щоб перебувати в них.

¹⁴ Я побачив усі творива зроблені під сонцем, і ось все марнота і вибір духа.

¹⁵ Викривлене не зможе прикраситися, і брак не зможе почисленим бути.

¹⁶ Я сказав в моїм серці, мовлячи: Ось я звеличився і поставив мудрість над усіма, що були переді мною в Єрусалимі, і моє серце багато побачило, мудрість і знання.

¹⁷ І я віддав моє серце, щоб пізнати мудрість і знання, я пізнав притчі і загадки, бо і це бажання духа.

¹⁸ Бо в множестві мудрості множество пізнання, і хто додає пізнаня додасть терпіння.