¹ І було до мене господнє слово, що казало:

² Людський сину, пророкуй проти пророків Ізраїля і пророкуватимеш і скажеш до них: Послухайте господнє слово.

³ Так говорить Господь: Горе тим, що пророкують від їхнього серця і зовсім не бачать.

⁴ Твої пророки, Ізраїлю, як лисиці в пустинях.

⁵ Не стали в скріпленні і зібрали стада проти дому Ізраїля, не встоялися ті, що кажуть: В господньому дні.

⁶ Ті, що бачать брехню, чародіють безумне, що кажуть: Говорить Господь, і Господь їх не післав, і почали ставити слово.

⁷ Чи не брехливе видіння ви побачили і марні чарування ви висказали?

⁸ Через це Я сказав: Так говорить Господь: Томущо ваші слова брехливі і ваші чародійства марні, через це ось Я проти вас, говорить Господь,

⁹ і простягну мою руку проти пророків, які бачуть брехню і виголошують марне. Вони не будуть в напоумленні мого народу, ані не будуть записані в писанні дому Ізраїля і не ввійдуть до землі Ізраїля. І пізнають, що Я Господь.

¹⁰ Томущо вони звели мій нарід, кажучи: Мир, мир, і не було миру, і цей збудує стіну, і вони її помажуть, (і) впаде.

¹¹ Скажи до тих, що тинкують: Впаде, і буде дощ, що топить, і дам каміння, яким стріляються на їхні стики, і впадуть, і вітер, що розносить, і розірве.

¹² І ось мур впав, і чи не скажуть до вас: Де є ваш тинк, яким ви тинкували?

¹³ Через це так говорить Господь: І нашлю нищівний вітер з люттю, і буде дощ, що топить у моїм гніві, і наведу каміння, яким стріляється в гніві на викінчення,

¹⁴ і розібю мур, який ви обтинкували, він впаде. І скину його на землю, і відкриється його основа, і він впаде, і будете викінчені з картаннями. І пізнаєте, що Я Господь.

¹⁵ І завершу мій гнів на мур і на тих, що його тинкують, він впаде. І Я сказав до вас: Немає муру, ані тих, що його тинкують,

¹⁶ пророків Ізраїля, які пророкують проти Єрусалиму, і які бачать його мир і миру немає, говорить Господь.

¹⁷ І ти, людський сину, скріпи твоє лице проти дочок твого народу, що пророкують від їхнього серця, і пророкуй проти них

¹⁸ і скажеш: Так говорить Господь: Горе тим, що шиють подушки на всякий лікоть руки і роблять накриття на всяку голову всякого росту, щоб звести душі. Розпустилися душі мого народу, і спасли душі.

¹⁹ І обезчестили мене перед моїм народом задля пригорщі ячменю і задля скибок хліба, щоб забити душі, які не мали вмерти, і щоб спасти душі, які не мали жити, коли ви говорили народові, що слухав марні вискази.

²⁰ Через це так говорить Господь: Ось Я проти ваших подушок, на яких ви зводите там душі, і зірву їх з ваших рамен і відішлю на розсіяння душі, які ви зводите, їхні душі.

²¹ І розірву ваші накидки і визволю мій нарід з ваших рук, і більше не будуть у ваших руках на зведення. І пізнаєте, що Я Господь.

²² Томущо ви неправедно зводите серце праведного і Я його не зводив і (чините) щоб скріпити руки беззаконного, щоб зовсім не відвернути від його поганої дороги і живим оставити його.

²³ Через це не побачите і більше не будете чародійства чародіяти, і Я спасу мій нарід з вашої руки. І пізнаєте, що Я Господь.