¹ Коли Він зійшов з гори, за Ним пішло багато народу.

² І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити.

³ [Ісус], простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим; і тут же очистилася йому проказа.

⁴ Каже йому Ісус: Дивись, нікому не розповідай, але піди покажися священикові та принеси дар, який наказав Мойсей [у законі] як свідчення їм.

⁵ Як же Він увійшов до Капернаума, приступив до Нього сотник, благаючи Його

⁶ і промовляючи: Господи, слуга мій лежить у хаті спаралізований, тяжко мучиться.

⁷ Каже йому Ісус: Я піду й оздоровлю Його.

⁸ У відповідь сотник сказав: Господи, я не гідний, щоб ти увійшов під мій дах, але тільки скажи словом, і мій слуга видужає.

⁹ Бо я людина службова, маю в себе вояків; кажу цьому: Іди – і йде; іншому: Прийди – і приходить; моєму рабові: Зроби це – і робить.

¹⁰ Почувши ж, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Щиру правду кажу вам: ні в кого в Ізраїлі не знайшов я стільки віри.

¹¹ Кажу ж вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а Сини Царства будуть викинені в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів.

¹²

¹³ І сказав Ісус сотникові: іди, хай буде тобі так, як ти повірив. І видужав його слуга тієї ж миті.

¹⁴ Прийшов Ісус до Петрової хати і побачив його тещу, що лежала в гарячці;

¹⁵ доторкнувся до її руки – і покинула її гарячка; вона встала й слугувала Йому.

¹⁶ Коли звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом та зцілив усіх хворих,

¹⁷ щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який мовить: Він узяв наші недуги і поніс хвороби.

¹⁸ А Ісус, побачивши багато народу довкола себе, наказав [учням] відпливти на другий бік.

¹⁹ Підійшов один книжник і сказав Йому: Учителю, я ітиму за тобою, куди б ти не йшов.

²⁰ Каже йому Ісус: Лисиці нори мають і небесні птахи гнізда, а Син Людський не має де голови прихилити.

²¹ А інший з Його учнів сказав Йому: Господи, дозволь мені перше відійти й поховати свого батька.

²² Ісус же каже йому: Йди за Мною і лиши мертвим, щоб ховали своїх мерців.

²³ Як ступив Він до човна, за Ним пішли Його учні.

²⁴ І ось знялася велика буря на морі, аж хвилі покривали човна; а Він спав.

²⁵ Підступивши, [Його учні] збудили Його, кажучи: Господи, рятуй, гинемо.

²⁶ А Він каже їм: Чого боїтеся, маловіри? Тоді, вставши, наказав вітрам та морю, і настала велика тиша.

²⁷ А люди дивувалися, кажучи: Хто Він такий є, що й вітри, і море Його слухаються?

²⁸ Коли Він пристав на той бік, у землю Гадаринську, зустріли Його двоє біснуватих, що вийшли з гробниць; дуже люті були – ніхто не міг перейти тією дорогою.

²⁹ І ось закричали, кажучи: Що тобі треба від нас, [Ісусе,] Сину Божий? Чи ти завчасно не прийшов сюди, щоб мучити нас?

³⁰ Подалі від них паслося велике стадо свиней.

³¹ Біси попросили Його: Якщо виганяєш нас, пошли нас у стадо свиней.

³² І сказав їм: Ідіть. Вони ж, вийшовши, увійшли в свиней: і ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилося у воді.

³³ Ті ж, що пасли свиней, втекли і, прибігши до міста, сповістили все і про біснуватих.

³⁴ І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові і, побачивши Його, благали, щоб відійшов з їхніх околиць.