¹ Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої світильники, вийшли назустріч молодому.

² П’ять із них були нерозумні, а п’ять – мудрі.

³ Нерозумні, взявши свої світильники, не взяли з собою оливи.

⁴ А мудрі взяли оливу в посудинах із своїми світильниками.

⁵ Оскільки молодий барився, всі задрімали й поснули.

⁶ Опівночі залунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч!

⁷ Тоді всі ті діви встали і приготували свої світильники.

⁸ Нерозумні сказали мудрим: Дайте-но нам вашої оливи, бо наші світильники гаснуть.

⁹ А мудрі відповіли, кажучи: Щоб часом не забракло і нам і вам; краще йдіть до продавців та й купіть собі.

¹⁰ Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, що були готові, пішли з ним на весілля і замкнули двері.

¹¹ Потім приходять і інші діви та й кажуть: Пане, пане, відчини нам.

¹² А він у відповідь сказав: Щиру правду кажу вам, – я вас не знаю.

¹³ Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде].

¹⁴ Один чоловік, відходячи, закликав своїх рабів та передав їм свій маєток;

¹⁵ одному дав п’ять талантів, другому два, а третьому один, – кожному згідно з його силою; відтак відійшов.

¹⁶ Той, що одержав п’ять талантів, негайно пішов, орудував ними і заробив ще п’ять;

¹⁷ так само той, що взяв два, заробив ще два.

¹⁸ А той, що одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана.

¹⁹ Через довгий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними.

²⁰ Приступив той, що одержав був п’ять талантів, – приніс ще п’ять талантів і каже: Пане, п’ять талантів мені ти передав; ось іще п’ять талантів я придбав.

²¹ Сказав йому його пан: Рабе добрий і вірний: у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; увійди в радість твого пана.

²² Приступив і той, що одержав був два таланти, сказав: Пане, два таланти ти мені передав: ось іще два таланти я заробив.

²³ Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний, у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; ввійди в радість твого пана.

²⁴ Приступив і той, що одержав був один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.

²⁵ Злякався я, пішов і сховав твій талант у землю: ось бери своє.

²⁶ У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе, ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?

²⁷ Отож треба тобі було віддати мої гроші міняйлам, і тепер я взяв би своє з прибутком.

²⁸ Тож візьміть у нього талант і дайте тому, що має десять талантів.

²⁹ Бо тому, що має багато, дано буде, і матиме ще більше; а в того, який не має, й те, що має, забране буде в нього.

³⁰ А нікчемного раба викиньте в непроглядну темряву; там буде плач і скрегіт зубів. [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає.]

³¹ Коли прийде Син Людський у своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі своєї слави;

³² і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх один від одного, як пастух відділяє овець від козлів.

³³ І поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч.

³⁴ Тоді Цар скаже тим, що праворуч: Прийдіть, благословенні мого Батька, успадкуйте приготоване вам Царство від створення світу.

³⁵ Бо голодував Я, і ви дали мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли;

³⁶ не мав одягу, і ви Мене зодягли; слабував, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене.

³⁷ Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли?

³⁸ Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або голим і зодягли?

³⁹ Коли ми бачили тебе хворого або у в’язниці, і прийшли до тебе?

⁴⁰ Цар у відповідь скаже їм: Щиру правду кажу вам: зробивши це одному з моїх найменших братів, ви зробили мені.

⁴¹ Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, вготований дияволові та його ангелам.

⁴² Бо голодував Я, а ви не дали мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене;

⁴³ чужинцем був, а ви не прийняли Мене; не мав одягу – а ви не зодягли Мене; хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене.

⁴⁴ Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або голим, або хворим, або у в’язниці і не прислужилися тобі?

⁴⁵ Тоді у відповідь скаже їм: Щиру правду кажу вам, бо не зробивши цього одному з найменших, ви не зробили й мені.

⁴⁶ І підуть ті на вічну муку, а праведники – на життя вічне.