¹ Тієї години підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небеснім?

² Покликав Ісус дитину, поставив її серед них

³ і сказав: Щиру правду кажу вам, якщо не навернетеся й не станете як діти, не ввійдете в Царство Небесне.

⁴ Отже, хто упокориться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небеснім.

⁵ Хто приймає таку дитину в моє ім’я, той Мене приймає.

⁶ А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у Мене, тому краще повісити ослячі жорна на шию і бути втопленим у морській глибині.

⁷ Горе світові від спокус; бо потрібно, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять.

⁸ Коли твоя рука або нога тебе спокушає, відрубай її і кинь від себе; краще тобі ввійти в життя кульгавим або кволим, ніж, маючи дві руки та дві ноги, бути вкиненим у вогонь вічний.

⁹ Коли твоє око тебе спокушає, вирви його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у вогняну геєну.

¹⁰ Стережіться, щоб ви не гордували жодним з цих малих; бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Батька.

¹¹ Син Людський прийшов знайти і врятувати те, що згинуло.]

¹² Як ви гадаєте? Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він дев’яносто дев’ять у горах і не піде шукати тої, що заблукала?

¹³ І коли станеться, що знайде її, щиру правду кажу вам, що радіє нею більше, ніж дев’яносто дев’ятьма, що не заблукали.

¹⁴ Так само нема і в Батька вашого Небесного бажання, щоб загинув один із тих малих.

¹⁵ Коли згрішить твій брат проти тебе, піди й дорікни йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата;

¹⁶ а коли не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб не покине двох або трьох свідків підтвердилось кожне слово;

¹⁷ коли не послухає їх, скажи церкві; а коли й церкви не послухає, хай буде тобі як поганин і митар.

¹⁸ Щиру правду кажу вам: усе те, що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі; і все те, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.

¹⁹ Знову щиру правду кажу вам: коли двоє з вас дійдуть згоди просити про будь-яку річ, яку лиш просять, буде їм дано від мого Батька Небесного.

²⁰ Бо де зійшлося двоє або троє, зібрані заради Мене, там і Я серед них.

²¹ Тоді, приступивши до Нього, Петро сказав: Господи, як згрішить мій брат проти мене, скільки разів маю йому прощати? До сімох разів?

²² Відповідає йому Ісус: Не кажу тобі до сімох разів, але до сімдесятьох разів по сім.

²³ Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, що хотів розрахуватися зі своїми рабами.

²⁴ Як заходився він розраховуватися, привели йому одного боржника на десять тисяч талантів.

²⁵ А що той не мав чим віддати, пан наказав його продати, і жінку, і дітей, і все, що має, і віддати.

²⁶ Тоді раб, упавши, кланявся йому й казав: Потерпи ще мені і все тобі віддам.

²⁷ Змилосердившись, пан того раба простив йому і відпустив борг.

²⁸ Вийшовши, той раб зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв, схопив його, почав душити, кажучи: Віддай те, що винен.

²⁹ Той, другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все віддам тобі.

³⁰ Він же не схотів, а вкинув його до в’язниці, доки не віддасть борг.

³¹ Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все сподіяне.

³² Тоді його пан покликав його й каже йому: Лукавий рабе, увесь той борг відпустив я тобі, бо ти ублагав мене.

³³ Чи не годилося і тобі змилосердитися над твоїм співрабом, як я змилосердився над тобою?

³⁴ Розгнівавши, його пан передав його катам, доки не віддасть усього боргу.

³⁵ Так і мій Батько Небесний чинитиме з вами, якщо не пробачите в серцях ваших кожний братові своєму [його провини].