Розділ 13. Євангеліє від Матвія
1 Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря;
2 і зібралися коло Нього численні юрби; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі.
3 Він багато говорив їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти.
4 І як він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та видзьобали його.
5 Інше впало на кам’яний ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі;
6 а як зійшло сонце, вигоріло і, не маючи кореня, всохло.
7 Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його.
8 Інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто разів, одне в шістдесят, одне в тридцять разів.
9 Хто має вуха, [щоб слухати,] нехай слухає.
10 Підійшовши, учні сказали Йому: Чому ти говориш до них притчами?
11 А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.
12 Бо хто має, тому дасться, і матиме понад міру; а хто не має, то й те, що має, відбереться від нього.
13 Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, – не чують і не розуміють;
14 і збувається в них пророцтво Ісаї, який каже: Слухом почуєте, та не будете розуміти, і, дивлячись, завважите, та не будете бачити.
15 Бо огрубіло серце в цього народу, і вухами недочувають, і свої очі зажмурили, щоб не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, аби Я зцілив їх.
16 Ваші ж очі щасливі, бо бачать, і ваші вуха, бо чують;
17 щиру правду кажу вам, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули.
18 Отже, послухайте притчу про сіяча.
19 До кожного, що слухає слово Царства і не розуміє, приходить лукавий і забирає посіяне в його серці; це те, що сіяне при дорозі.
20 А посіяне на на кам’янистому – це той, що слухає слово і негайно з радістю його приймає,
21 але не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настає скрута або переслідування через слово, він швидко спокушується.
22 Посіяне в тернях – це той, що слухає слово, але клопоти світу та омана багатства глушать те слово і воно лишається без плоду.
23 А посіяне в добру землю – це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід – один родить у сто разів більше, один у шістдесят, один у тридцять.
24 Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до того, хто сіє добре насіння на своїм полі.
25 Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці та й пішов.
26 А як зійшло збіжжя і дало плід, тоді з’явився і кукіль.
27 Прийшли слуги господаря і сказали Йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?
28 А Він сказав ім: Ворожа людина це зробила. І кажуть Йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?
29 Він же сказав: Ні, бо, вириваючи кукіль, щоб ви часом не повиривали з ним пшениці.
30 Залиште, щоб росло і те, й те разом до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та зв’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю складіть до моєї клуні.
31 Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла та й посіяла на своїм полі;
32 воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні і гніздяться на його гілках.
33 Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок борошна, доки все не вкисне.
34 Це все казав Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не казав,
35 щоб збулося сказане пророком, що промовляє: Відкрию уста мої в притчах, виявлю сховане від початку світу.
36 Залишивши натовп, прийшов до хати. І приступили до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль.
37 Він же, відповідаючи, сказав: Той, що посіяв добре насіння, – це Син Людський,
38 а поле – це світ; добре ж насіння – це сини Царства; кукіль посіяв, – це диявол; жнива – це кінець світу; а женці – це ангели.
39
40 Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу;
41 Син Людський пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,
42 і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.
43 Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Батька свого. Хто має вуха, нехай слухає.
44 Царство Небесне подібне до скарбу, схованого на полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радости йде та продає все, що має, й купує те поле.
45 Ще Царство Небесне подібне до людини – купця, що шукає гарних перлин:
46 знайшовши ж одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.
47 Царство Небесне подібне також до невода, вкиненого в море, що назбирав усякої всячини,
48 якого, коли він наповниться і витягнуть його на берег, сівши, виберуть усе добре до посудин, а погане викинуть геть.
49 Так буде при кінці світу: вийдуть ангели і відлучать злих з-поміж праведних,
50 який людина у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.
51 [Каже їм Ісус: ] Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так.
52 Він же сказав їм: Задля цього кожний книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, що видобуває зі своєї скарбниці нове й старе.
53 Коли скінчив Ісус ці притчі, пішов звідти.
54 Прийшовши до своєї батьківщини, навчав їх у їхній синаґозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сили?
55 Хіба Він не Син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон, і Юда?
56 Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все?
57 Обурювались ним. Ісус же сказав їм: Пророк не має шани тільки в своїй батьківщині та в своїй хаті
58 І не зробив там багатьох див через їхнє невірство.