¹ І сталося, що після того він проходив містами й селами, проповідуючи і благовістуючи Царство Боже. І з ним було дванадцять,

² та деякі жінки, які були зцілені від злих духів та недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,

³ і Іванна, дружина Хузи, прибічника Іродового, Сузанна, і багато інших, які служили йому зі своїх маєтків.

⁴ Коли зібрався великий натовп, а з усіх міст поприходили до нього, він розповів притчу:

⁵ Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі і було витоптане і птахи небесні видзьобали його.

⁶ А друге впало на каміння, та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.

⁷ Інше впало серед терену – як виріс терен, заглушив його.

⁸ Ще інше впало в добру землю; зійшло, вродило пашні в сто разів. Кажучи це, наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, – хай слухає.

⁹ Питали його учні [кажучи]: Що означає ця притча?

¹⁰ А він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим – у притчах, щоб дивилися – і не бачили, щоб слухали – і не розуміли.

¹¹ Ось що означає ця притча. Зерно – то слово Боже.

¹² А що при дорозі, – це ті, що почули, потім приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися.

¹³ А що на камені, – це ті, хто тільки почує, з радістю приймає слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час спокуси відступають.

¹⁴ А що в терен упало, – це ті, що почули і йдуть, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду.

¹⁵ А те, що на добрій землі, – це ті, що, почувши слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні.

¹⁶ Запаливши світло, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, аби ті, що входять, бачили світло.

¹⁷ Бо немає прихованого, що не виявиться, нема таємного, що не пізнається і не буде очевидним.

¹⁸ Тож пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, і те, що начебто має, забереться від нього.

¹⁹ Прийшли ж до нього його мати й брати, та не могли доступитися до нього через юрбу.

²⁰ І сповістили його: Твоя мати і твої брати стоять осторонь і бажають побачити тебе.

²¹ А він у відповідь сказав до них: Моя мати й мої брати – це ті, що слухають Боже слово і виконують.

²² Сталося, що одного дня він та його учні ввійшли до човна. Він сказав до них: Перепливімо на другий бік озера. І відпливли.

²³ Коли вони пливли, Він заснув. Знялася буря на озері; вода заливала їх і були вони в небезпеці.

²⁴ Наблизившись, вони розбудили його, кажучи: Вчителю, вчителю, гинемо. А він, уставши, наказав бурі й хвилям – і вони вгамувалися; настала тиша.

²⁵ Сказав же їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і казали один до одного: Хто ж він є, що і вітрам наказує, і воді, а вони слухають його?

²⁶ І припливли вони до землі Гадаринської, що навпроти Галилеї.

²⁷ Як він зійшов на землю, зустрів їх один чоловік із міста, який мав бісів упродовж багатьох років, і в одіж не вдягався, мешкав не в домі, а в печерах.

²⁸ Побачивши Ісуса, скрикнув, припав до нього і гучним голосом сказав: Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!

²⁹ Наказав Він нечистому духові вийти з чоловіка. Багато літ хапав його, – в’язали залізними ланцюгами й путами, стерегли його, – але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустинях.

³⁰ Запитав його Ісус, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон, – бо багато бісів увійшло в нього.

³¹ І просили його, щоб не наказував їм іти до безодні.

³² А там було велике стадо свиней, що паслися на горі; біси благали його, щоб наказав їм у них увійти; дозволив їм це.

³³ Біси ж, вийшовши з чоловіка, перейшли у свиней; і кинувся гурт з кручі до озера й утопилося.

³⁴ А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали і сповістили в місті й по селах.

³⁵ Вийшли побачити те, що сталося; прийшли до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого біси вийшли: сидів зодягнений, при розумі біля ніг Ісусових, – і злякалися.

³⁶ Ті. що бачили, розповіли їм, як урятувався біснуватий.

³⁷ І попросила його вся людність Гадаринської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він ввійшов до човна й повернувся.

³⁸ Той чоловік, з якого вийшли біси, благав його, щоб бути з ним. Та він відпустив його, кажучи:

³⁹ Вернися до своєї оселі і розкажи, що тобі зробив Бог. І той пішов, розголошуючи по цілому місту, що зробив для нього Ісус.

⁴⁰ Коли Ісус повернувся, юрба зустріла його, бо всі чекали на нього.

⁴¹ І ось прийшов чоловік на ім’я Яір, що був головою в синаґозі. Припав до Ісусових ніг, благав його зайти до його оселі,

⁴² бо мав одиначку доньку, років із дванадцять, – і вона вмирала. Коли він ішов, натовп тиснув на нього.

⁴³ А жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, віддала лікарям усе майно, та ніхто не міг її вилікувати;

⁴⁴ підійшовши ззаду, доторкнулася до краю його одягу, і вмить спинилася кровотеча.

⁴⁵ А Ісус запитав: Хто доторкнувся до мене? Коли ж усі відмовлялися, сказав Петро [і ті, що з ним]: Учителю, люди товпляться коло тебе й натискають, [а ти питаєш, хто є той, що доторкнувся до мене]?

⁴⁶ Ісус же сказав: Доторкнувся до мене хтось, бо я відчув, як сила вийшла з мене.

⁴⁷ А жінка, побачивши, що не втаїться, тремтливо підійшла і впала перед ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до нього і як умить видужала.

⁴⁸ Він же сказав їй: Дочко, віра твоя врятувала тебе; іди з миром.

⁴⁹ Як він іще говорив, приходить хтось від старшого синаґоґи, кажучи [йому]: Твоя дочка померла, не турбуй Учителя.

⁵⁰ Ісус же, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і буде врятована.

⁵¹ Прийшовши до оселі, не дозволив нікому з ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Яковові та батькові і матері дівчинки.

⁵² Усі плакали й голосили над нею. Він сказав: Не плачте, вона не померла, але спить.

⁵³ Глузували з нього, бо знали, що вона померла.

⁵⁴ Він, [вигнавши усіх геть і] взявши її за руку, сказав: Дівчинко, встань.

⁵⁵ І повернувся до неї дух, вмить воскресла. Звелів дати їй їсти.

⁵⁶ І здивувалися батьки її, а він наказав нікому не розповідати про те, що сталося.