Навчання внутрішній молитві та тверезінню розуму — це складне «мистецтво з мистецтв», яке вимагає від людини повного звернення ума до «внутрішньої людини» та усвідомленого перебування в глибині серця. Згідно з повчаннями святих отців, цей шлях складається з конкретних практичних кроків, духовних настанов та постійної боротьби з помислами.

Практичні кроки для початківців

1. Усамітнення та тиша: Для вправи у тверезінні потрібно знайти окреме, тихе та темне місце, зачинивши двері для всього зовнішнього. Темрява допомагає розуму не розпорошуватися на видимі предмети, а зосередитися на внутрішньому стані.
2. Положення тіла: Слід сісти на низький стілець (висотою приблизно в п’ядь), схилити голову, впертися бородою в груди та спрямувати погляд (і тілесними очима, і умом) у місце, де розташоване серце.
3. Стримування дихання: Важливо дещо стримувати дихання, вдихаючи повітря через ніздрі ніби до самого серця. Це допомагає втихомирити ум і не дає йому швидко виходити із серця назовні.
4. Проказування молитви: Перебуваючи в такому стані, потрібно безнастанно призивати в умі або душі ім’я Господа: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене!». Слова молитви слід вимовляти повільно, ніби споживаючи їх як їжу, щоб вони закарбувалися в розумі.

Суть тверезіння розуму (Nepsis)

Тверезіння — це духовне мистецтво, яке полягає у пильному стоянні на «дверях серця». Розум повинен, як сторож, бачити наближення «помислів-злочинців» (демонічних прилогів) і чути, що вони намагаються накинути душі.

• Опір помислам: Як тільки з’являється прилог (перша думка або образ гріха), потрібно відразу з гнівом чинити йому опір і не вступати з ним у «бесіду».
• Використання Імені Ісусового: Коли приходять лукаві помисли, початківець не може перемогти їх сам. Замість зброї слід використовувати Ісусів Іменем: «Ісусовим іменем побивай ратників, нема-бо сильнішої зброї ні на небі, ні на землі».

Важливі умови успіху

• Смирення та послух: Без цілковитого послуху духовному отцю і глибокого смирення шлях внутрішньої молитви може призвести до омани (прелесті). Людина повинна вважати себе гіршою за всіх і ніколи не довіряти власному розуму під час молитви.
• Чиста совість: Потрібно зберігати совість чистою щодо Бога (не чинити невгодного Йому), щодо духовного отця (виконувати його волю) та щодо інших людей і речей (уникати надуживання та образ).
• Відмова від образів: Під час молитви категорично забороняється приймати будь-які образи, види, світло чи вогонь, що з’являються ззовні або всередині. Бог є безвидним і неописанним, тому і ум на молитві має залишатися безвидним, простим і безóбразним.
• Витривалість: Плоди молитви приходять не за день чи два, а через багато років ревного подвигу. Потрібно «прив’язати» молитву до свого дихання, щоб вона стала природною навичкою, яка не припиняється навіть під час сну.

Тверезіння розуму зрештою призводить до того, що серце очищується від пристрастей, а ум стає «світловидним», сподобляючись бачити Божественне світло та пізнавати сокровенні тайни. Такий стан дарує душі глибокий мир і невимовну радість у Господі.