Твір блаженного старця схимонаха та архімандрита Паїсія Величковського настоятеля Немецького та інших монастирів у Молдавії та засновника Російського Іллінського скиту на Афоні
Зміст

Передмова старця Паїсія

Дійшла чутка до мене останнього, що деякі з чернечого звання 1 дерзають хулити Божественну, приснопам’ятну і Боготворну Ісусову, умом у серці священнодійну молитву, творячи таку свою мовохворість на песці забобони без жодного свідчення. Озброює їх сміливо сказати, на це ворог, щоб їхніми мовами, як своїм знаряддям, зганьбити цю безбожну і Божественну справу і сліпотою їхнього розуму затьмарити це уявне сонце. Тому, оплакавши таку зломудрість цих оманливих від утроби і промовців брехню (Псал. 57, 4) і побоюючись, щоб хтось із незатверджених у розумі чуючи такі їхні казки не впав у подібний їм рів злохулення, і смертно не згрішив перед Богом, похиливши вчення премногих Богоносних батьків наших, що свідчать і учнів про Божу Божу, терплячи більше чути погані промови на це беззастережне діяння, і на додаток переконуваний проханням ревнителів цього душевного діяння, – зважився я хоча це і перевищує немічний мій розум і слабкі сили, покликавши на допомогу солодкого мого Ісуса без Якого ніхто не може що-небудь робити, Богообраного стада про ім’я Христове братів, що зібралися в нашій обителі, написати мало щось про Божественну розумну молитву виписками з вчення святих отців, для твердого, непохитного і безперечного про неї посвідчення.

Будучи прах і попіл, схиляю мисленні коліна серця мого перед неприступною величністю Твоєї Божественної слави, і благаю Тебе, мій всесолодший Ісусе Єдинородний Сині і Слові Божому сяйво слави і образ іпостасі Отців! Просвіти похмурий мій розум і помисл і даруй Твою благодать окаянної душі моєї, щоб ця праця моя послужила до слави пресвятого Твого імені і на користь тим, котрі хочуть через розумне і священне чинення молитви, розумно приліплятися Тобі, Богу нашому, і нехай Тебе в душі безцінно виправлення тих, які з крайнього свого незнання зухвало похулили це Божественне діяння!

* * *

Примітки

За часів старця Паїсія особливим хулітелем розумної молитви з’явився певний марнотратний філософ-монах, який перебував у Мошенських горах у Молдавії. Проти нього особливо й написано цей «Свиток», так назвав старець Паїсій свою статтю.