¹ А щодо ідальських жертв знаємо, що маємо всі знання. Проте знання зумовлюють пиху, а любов – будує!

² Якщо хто вважає, ніби щось знає, той нічого не знає так, як належить знати.

³ Але хто любить Бога, той був пізнаний ним.

⁴ Про їжу з жертов ідолам знаємо, що ідол у світі – це ніщо, і немає іншого Бога, крім єдиного.

⁵ Якщо і є так звані боги чи то на небі, чи то на землі, – оскільки є багато богів і багато панів,

⁶ – то для нас один Бог – Батько, від якого походить усе і для якого є ми, і один Господь – Ісус Христос, через якого все, і ми через нього. [І один Святий Дух, у якому – все; і ми є в ньому].

⁷ Та не всі таке мають знання. Деякі, призвичаївшись до ідолів, ще й досі їдять ідольські жертви – і їх совість, будучи немічною, опоганюється.

⁸ Їжа нас не наближає до Бога: бо коли не їмо, нічого не втрачаємо,

⁹ і коли їмо, нічого не набуваємо. Вважайте, щоб ця ваша влада якось не стала причиною спотикання для немічних.

¹⁰ Бо коли хто бачить, що ти, який маєш знання, перебуваєш в ідольській божниці, чи його совість, будучи немічною, не заохочена буде їсти ідольські жертви?

¹¹ І через твоє знання загине немічний брат, за якого Христос помер.

¹² Грішачи проти братів і вражаючи їхню немічну совість, ви грішите проти Христа.

¹³ Отож, якщо їжа спокушує мого брата, не їстиму м’яса повіки, щоб не спокусити мого брата.