¹ Звіщаю вам, брати, благу вістку, яку я вам сповістив, і яку ви прийняли, в якій стоїте,

² якою спасаєтеся, коли держите слово таким, яким я вам його сповістив, якщо лише ви не повірили надаремно.

³ Найперше я вам передав те, що і одержав: Христос помер за наші гріхи, згідно з Писанням,

⁴ і що був похований, і що воскрес третього дня, – за Писанням;

⁵ що з’явився Кифі і дванадцятьом;

⁶ потім з’явився понад п’ятистам братів разом, з яких багато хто живе ще й тепер, а деякі спочили.

⁷ Потім з’явився Яковові, пізніше всім апостолам;

⁸ нарешті, з’явився й мені, – наче якомусь виродкові.

⁹ Бо я найменший з апостолів, негідний назватися апостолом, – адже я переслідував Божу Церкву.

¹⁰ Ласкою Божою я є тим, ким є. Його ласка, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за всіх їх; утім не я, але Божа ласка, що зі мною.

¹¹ Тож чи я, чи вони, – але ми так проповідуємо і так ви й увірували.

¹² Коли про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, – то як деякі з вас кажуть, що нема воскресіння мертвих?

¹³ Якщо нема воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.

¹⁴ Якщо Христос не воскрес, тоді марна і проповідь наша, марна й віра ваша.

¹⁵ Ми виявляємося неправдивими свідками Бога, бо засвідчили проти Бога, що він воскресив Христа, якого не воскресив, оскільки мертві не встають.

¹⁶ І якщо мертві не встають, то й Христос не воскрес.

¹⁷ Якщо ж Христос не воскрес, (тоді) віра ваша марна, – ви ще у гріхах ваших.

¹⁸ Тоді ті, що упокоїлися в Христі, – загинули!

¹⁹ Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, – ми найнещасніші з усіх людей!

²⁰ Але тепер Христос воскрес із мертвих, – первісток серед покійних.

²¹ Оскільки смерть через людину, – то через людину й воскресіння мертвих.

²² Як в Адамові вмирають усі, так у Христі всі оживуть.

²³ Кожний – за своїм порядком: первісток Христос, потім ті, що Христові під час його приходу,

²⁴ а потім – кінець: коли передасть царство Богові й Батькові, коли знищить усяку владу і всяке панування та силу.

²⁵ Бо йому належить царювати, доки не покладе всіх своїх ворогів йому під ноги.

²⁶ Останній ворог, який буде знищений, – це смерть,

²⁷ бо все підкорив йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком того, хто підкорив йому все.

²⁸ Коли ж підкорить йому все, тоді й сам Син підкориться тому, хто підкорив йому все, щоб був він Богом – усім і в усьому.

²⁹ Бо що роблять ті, що христятся за мертвих? Якщо мертві не встають зовсім, то нащо христитися за мертвих?

³⁰ Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?

³¹ Щодня вмираю. Брати, такою є ваша похвала, яку маю в нашому Господі Христі Ісусі.

³² Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, яка мені користь? Якщо мертві не встають, їжмо і пиймо, бо завтра помремо.

³³ Не давайте себе ошукати: погані спілкування нищать добрі звичаї.

³⁴ Прийдіть правдиво до тверезого стану і не грішіть, бо деякі Бога не знають, – на сором вам (це) кажу.

³⁵ Але дехто скаже: Як же мертві встануть? У якому тілі прийдуть?

³⁶ Нерозумний! Те, що ти сієш, – не оживе, якщо не умре.

³⁷ І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, але чисте зерно, яке трапиться, – пшениці чи чогось іншого.

³⁸ І Бог дає йому тіло, яке забажає: кожній насіннині своє тіло.

³⁹ Не всяке тіло є тим самим тілом; інше тіло в людей, інше у тварин, інше в риб, інше у птахів.

⁴⁰ Є тіла небесні й тіла земні. Але своя слава в небесних і своя – у земних.

⁴¹ Інша слава у сонця, інша слава у місяця, інша слава у зірок, бо зірка від зірки різниться в славі.

⁴² Так само і воскресіння мертвих. Сіється в тлінні, встає в нетлінні;

⁴³ сіється в неславі, встає у славі; сіється в немочі, встає в силі;

⁴⁴ сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.

⁴⁵ Так і написано: Перша людина – Адам став живою душею, останній же Адам – це дух, що оживляє.

⁴⁶ Але не спочатку духовний, а душевний; потім – духовний.

⁴⁷ Перша людина – з землі, земна. Друга людина, [Господь,] з неба.

⁴⁸ Який земний – такі й земні; і який небесний – такі й небесні.

⁴⁹ І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.

⁵⁰ Кажу, брати, що тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тлінне нетлінного не успадкує.

⁵¹ Таку ще повім вам таємницю: не всі ми заснемо, але всі перемінимося, –

⁵² раптово, як оком мигнути, при останній сурмі: як засурмить вона – мертві встануть нетлінними, і ми перемінимося!

⁵³ Бо треба, щоб це тлінне зодягнулося в нетлінне, і це смертне зодягнулося в безсмертне.

⁵⁴ Коли ж це тлінне зодягнеться в нетлінність, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: Смерть поглинена перемогою!

⁵⁵ Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?

⁵⁶ Жало смерти – це гріх, а сила гріха – закон.

⁵⁷ Богові подяка, що дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа.

⁵⁸ Тому, мої улюблені брати, будьте стійкими, непохитними, завжди відзначайтеся в Господнім ділі, знаючи, що ваша праця у Господі не є даремною.