¹ Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любови не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним цимбалом.

² І коли маю пророцтво, відаю всі таємниці й усе знання, коли маю всю віру, так що гори переставляю, але любови не маю, – то я ніщо.

³ І коли я роздам усе моє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любови не маю, – то жодної користи не матиму.

⁴ Любов довготерпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться,

⁵ ані вередує, не шукає свого власного, не злоститься, не приписує зла,

⁶ не радіє з несправедливости, а радіє з правди;

⁷ все зносить, в усе вірить, усього сподівається, все терпить.

⁸ Любов ніколи не минає. Хоч є пророцтва, – та припиняться, хоч є мови, – та замовкнуть, хоч є знання, – та зникне.

⁹ Бо ми знаємо частково й пророкуємо частково.

¹⁰ Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове.

¹¹ Коли я був дитиною, то й говорив як дитина, думав як дитина, розумів як дитина. Коли [ж] став дорослим чоловіком, то відкинув дитиняче.

¹² Тепер бачимо, як у дзеркалі, неясно, тоді ж – віч-на-віч. Тепер знаю частково, тоді ж пізнаю так, як і сам я був пізнаний.

¹³ Тепер залишаються віра, надія, любов, – оці три; найбільша з них – це любов.