¹ Подивіться, яку любов дав нам Батько, щоб ми звалися Божими дітьми,- і ми такими є. Світ нас не знає, тому що його не пізнав.

² Улюблені, тепер ми Божі діти, але ще не виявилося, що будемо. Знаємо [ж], що коли виявиться, будемо подібними до нього, бо побачимо його так, як є.

³ І кожний, хто має цю надію на нього, очищує себе так, як він чистий.

⁴ Кожний, хто чинить гріх, чинить і беззаконня, бо гріх є беззаконня.

⁵ І ви знаєте, що він з’явився, аби взяти [наші] гріхи, а в ньому гріха немає.

⁶ Кожний, хто в ньому перебуває, не грішить. Кожний, хто грішить, не побачив його, і його не пізнав.

⁷ Дітоньки, хай ніхто вас не зводить. Хто чинить правду, той праведний, як праведний він.

⁸ Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому з’явився Божий Син, щоб знищити діла диявола.

⁹ Кожний, хто народився від Бога, не чинить гріха, бо його насіння в ньому перебуває, і не може грішити, бо він від Бога народився.

¹⁰ У цьому виявляються Божі діти і діти диявола: кожний, хто не чинить справедливости, той не від Бога, як і той, хто не любить свого брата.

¹¹ Бо це звістка, яку ви чули від початку, щоб ми любили одне одного,

¹² не так, як Каїн, що був від лукавого й убив свого брата. З якої причини він забив його? Бо його діла були лукаві, а братові – справедливі.

¹³ Не дивуйтеся, брати [мої], коли світ вас ненавидить.

¹⁴ Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. А хто не любить [брата], той перебуває в смерті.

¹⁵ Кожний, хто ненавидить свого брата, той душегуб. А ви знаєте, що жоден душегуб не має в собі вічного життя, що в ньому перебуває.

¹⁶ З цього ми пізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми маємо класти душі за братів.

¹⁷ А хто має багатство світу й бачить, що його брат у нестатках, та зачиняє серце своє від нього, то як може Божа любов перебувати в такому?

¹⁸ Дітоньки [мої], любімо не словом та язиком, але ділом та правдою.

¹⁹ І з цього довідаємося, що ми від правди, і перед ним заспокоюємо наше серце,

²⁰ бо коли звинувачує нас серце, то Бог більший від нашого серця і знає все.

²¹ Улюблені, коли серце наше не звинувачує [нас], маємо сміливість до Бога

²² і чого тільки попросимо, одержимо від нього, бо зберігаємо його заповіді і чинимо те, що йому любе.

²³ І це його заповідь, щоб ми повірили в ім’я його Сина Ісуса Христа і полюбили одне одного, як він нам заповів.

²⁴ А хто зберігає його заповіді, той у ньому перебуває, а він – у ньому; а що він у нас перебуває, пізнаємо від Духа, якого він нам дав.