¹ Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя, що в Ісусі Христі, –

² до Тимофія, улюбленого сина: ласка, милосердя, мир від Бога Батька і нашого Господа Христа Ісуса.

³ Дякую Богові, якому служу від предків чистим сумлінням, що постійно пам’ятаю про тебе в моїх молитвах день і ніч,

⁴ бажаючи бачити тебе, згадуючи твої сльози, щоб наповнитися радістю.

⁵ Згадую твою щиру віру, яка спочатку оселилася була в твоїй бабусі Лоїді та в твоїй матері Євникії; я певний, що вона є і в тобі.

⁶ Я тому пригадую тобі це, щоб ти розігрівав Божий дар, що є в тобі через покладання моїх рук.

⁷ Адже Бог не дав нам духа страху, але сили, любови й поміркованости.

⁸ Тож не соромся свідчити про нашого Господа, ні мене – його в’язня; але потерпи за добру вістку за силою Бога,

⁹ який нас спас і покликав святим покликанням, – не за наші діла, але за своїм бажанням та ласкою, що дана нам в Ісусі Христі ще перед вічними часами;

¹⁰ тепер же з’явилася появою нашого спасителя Ісуса Христа, який знищив смерть, освітив життя і нетлінність доброю вісткою.

¹¹ В ній я поставлений був проповідником, і апостолом, і вчителем [поган].

¹² Через це я і терплю; але я не соромлюся, бо знаю, кому повірив, і впевнений, що він має силу зберегти до того дня те, що мені було передане.

¹³ За приклад май здорову науку, яку ти від мене почув у вірі й любові, що в Ісусі Христі.

¹⁴ Збережи добро, заповідане Святим Духом, що живе в нас.

¹⁵ Ти знаєш, що від мене відвернулися всі, що в Азії, між ними й Фігел та Гермоген.

¹⁶ Хай Господь пошле милосердя на дім Онисифора, бо багато разів він давав мені відраду і не соромився моїх кайданів.

¹⁷ Але коли він прибув до Рима, то пильно шукав мене – і знайшов.

¹⁸ Хай же дасть йому Бог знайти милосердя від Господа того дня! А скільки він послужив мені в Ефесі, – ти краще знаєш.