¹ Сам же я, Павло, благаю вас лагідністю і покірністю Христовою; я, що присутній між вами, покірний, а відсутній – сміливий супроти вас.

² Благаю, щоб коли прийду, я не став сміливим у надії, що нею думаю сміливим бути проти деяких, що вважають, начебто ми за тілом ходимо.

³ Бо, ходячи в тілі, не за тілом воюємо,

⁴ бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на знищення твердинь; ми руйнуємо задуми

⁵ і всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання і полонить усяке знання на послух Христові,

⁶ і ми ладні помстити будь-який непослух, коли ваш послух здійсниться.

⁷ Чи ви дивитеся на обличчя? Як хто певний, що він є Христовим, хай думає про себе, що так, як він, так само й ми Христові.

⁸ Бо коли б я ще більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь на збудування, а не на знищення ваше, то не осоромився б.

⁹ Аби не здавалося, ніби лякаю вас посланнями.

¹⁰ Бо послання мої, кажуть, важкі й міцні, а коли я особисто присутній, – то немічний і мова моя жалюгідна.

¹¹ Хай же знає такий, що які ми на слові в посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні.

¹² Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, що хвалять самі себе, але ті, що самі себе міряють собою і порівнюють себе з собою, є нерозумні.

¹³ Ми ж не хвалитимемося без міри, але за мірилом, що його дав нам Бог як міру, що досягає і до вас.

¹⁴ Бо не розтягаємося надміру, ніби не досягли ми до вас, бо аж до вас ми дійшли благою вісткою Христовою.

¹⁵ Не хвалимось безмірно в чужих трудах, а маємо надію, що, як виросте ваша віра в вас, ми звеличимося за нашим правилом надміру,

¹⁶ щоб благовістити далеко поза вами, не хвалитися готовим на чужому полі.

¹⁷ Хто ж хвалиться, хай хвалиться в Господі.

¹⁸ Бо досвідчений не той, хто себе хвалить, а той, кого хвалить Господь.