Гошів на Прикарпатті — одне з найвідоміших місць паломництва в Україні. На Ясній Горі, у василіянському монастирі Преображення Господнього, зберігається чудотворна ікона Божої Матері, до якої люди йдуть на прощу вже майже три століття.
Отці василіяни ведуть у монастирі «Книгу свідчень про заступництво Богородиці на Ясній Горі в Гошеві»: прочани записують у неї, яку допомогу отримали після молитви. Частину цих записів за 2009–2011 роки надрукував монастирський щорічник «Сяйво Ясної Гори», а згодом сайт монастиря. Свідчення опрацював бр. Мар’ян Леон Гробельний, ЧСВВ.
У коментарях нижче — усі шість свідчень із цієї публікації, без скорочень: про полегшення при астмі, про дитину з хворими нирками, про чоловіка, який покинув наркотики, про хлопця, що встав з інвалідного візка, про дитину з неоперабельною пухлиною мозку і про сина, який повернувся додому через десять років.
Як це читати. Це особисті свідчення віри, а не медичні висновки; офіційно чудами Церква ці випадки не визнавала. Молитва не замінює лікування — автори самі згадують лікарів і лікарні.
А ви були в Гошеві? Маєте що розповісти? Напишіть у коментарях.
—
Джерело: «Свідчення про отримані Божі ласки через посередництво Божої Матері в Гошеві», сайт Василіянського монастиря на Ясній Горі у Гошеві (osbm-hoshiv.in.ua), 28.07.2020. Оригінальна сторінка вже недоступна, тому посилання веде на збережену копію у веб-архіві. Тексти належать їхнім авторам і монастирю.
Коментарі (6)
Увійдіть, щоб залишити коментар
Авторизуйтесь через Google або свій обліковий запис. Ви зможете коментувати повністю анонімно 🕵️, увімкнувши галочку анонімності.
Увійти / ЗареєструватисьСВІДЧЕННЯ ВАГАСА ІГОРЯ ЯРОСЛАВОВИЧА, мешканця с. Козьови Сколівського району Львівської області Близько 10 років тому я захворів на бронхіальну астму.
Найперше почав шукати допомоги в Господа. Часто приїжджав до Гошівської святині, щоб приступити до Святої Таїни Сповіді та прийняти Ісуса у Святому Причасті, просив священика, аби прочитав наді мною молитву про оздоровлення.
Одного разу, коли їхав на Ясну Гору, в мене виникло тверде переконання, що цього разу я зцілюся.
Коли приїхав, то відбув генеральну сповідь з усього життя, під час Божественної Літургії прийняв Святе Причастя, а насамкінець священик прочитав молитву наді мною про оздоровлення.
Коли сходив з Ясної Гори, то відчув дуже велике полегшення у своїй хворобі. Я почав плакати і дякувати Божій Матері за ласку оздоровлення. Від того моменту не те що з кожним днем, але з кожною годиною став відчувати покращення стану здоров’я.
6 лютого 2009 р. Б.
Опрацьовано на основі запису в Книзі свідчень про заступництво Богородиці на Ясній Горі в Гошеві, с. 3-4.
оригінал
СВІДЧЕННЯ п. НАДІЇ ШИМПІВ, мешканки с. Гірного Стрийського району Львівської області
2005 р. Б. моя донечка Іринка важко захворіла. Лікарі констатували імунне запалення нирок (гломерулонефрит).
Спочатку, протягом трьох місяців, лікування проходило у Львові, але у зв’язку з погіршенням стану здоров’я Ірини нас скерували до столиці.
У Києві Іринка пробула на лікарняному ліжку ще півроку.
Я весь цей час молилася і просила заступництва в Божої Матері, що в Гошеві, – і моя дитина поступово почала одужувати, згодом її виписали з лікарні. Тепер ми їздимо до Києва тільки для контрольних обстежень.
На сьогодні Ірина може відвідувати навчання в 9-му класі.
Ще пригадую один такий випадок: коли в Іринки погіршилися аналізи, ще того самого дня я змогла поїхати на Ясну Гору просити помочі в Небесної Заступниці. Наступного дня всі лікарі були здивовані, тому що в Іринки значно покращилися аналізи.
Я знаю, що мені допомогла Богородиця, і тепер знаю, до Кого мені йти у важкі хвилини.
Я вірю в силу молитви.
Я вірю в чудотворність Божої Матері в Гошеві.
12 березня 2009 р. Б.
Опрацьовано на основі запису у Книзі свідчень про заступництво Богородиці на Ясній Горі в Гошеві, с. 5.
оригінал
СВІДЧЕННЯ ОНИЧ ПЕЛАГІЇ ІВАНІВНИ, мешканки смт. Славського Львівської області
Це було влітку 2006 р. Б. Ми відбували Хресну дорогу на Ясній Горі. Коли вже вийшли на подвір’я монастиря, на одній зі стацій біля хреста молився чоловік. Побачивши нас, він попросив дозволу у священика звернутися до вірних і розповісти про себе. “Я був наркоманом,– почав він,– та таким, що вже не міг не вколотися, покинув дружину і дітей. В якийсь час я ніби почув голос Божий, який кликав мене йти на Ясну Гору і просити Матінку Божу про своє зцілення. Я так і вчинив – пішов на Ясну Гору й молився там три дні і три ночі. Тим часом вдома молилася за мене вся родина. Моя молитва була вислухана – я залишив наркотики, повернувся в сім’ю до дружини і дітей. Тепер звертаюся до всіх вас з великим проханням помолитися за мене, щоб подякувати Богові і Матінці Божій за ласку зцілення та щоб я і надалі витривав у ласці Божій”.
Ми всі вклякнули біля хреста й зі сльозами на очах почали молитися за цього чоловіка.
Опрацьовано на основі аудіозапису, здійсненого 12 травня 2009 р. Б.
оригінал
СВІДЧЕННЯ ОНИЧ ПЕЛАГІЇ ІВАНІВНИ, мешканки смт. Славського Львівської області
Близько 3-4 років тому (2005 – 2006 р. Б.) я стала очевидцем події, що відбулася в монастирській церкві на Ясній Горі.
Одна мати привезла на інвалідному візочку хворого сина. Вона лягла хрестом і так молилася всю Божественну Літургію. Коли закічилися Літургія, син сам встав з візочка, підійшов до мами і сказав: “Мамо, ходімо додому”.
Радості матері не було меж – вона обнімала й цілувала сина.
І так обоє, вдячні і щасливі пішли додому.
Опрацьовано на основі аудіозапису, здійсненого 12 травня 2009 р. Б.
оригінал
СВІДЧЕННЯ п. НАТАЛІЇ ІВАНЕЙКО, мешканки с. Крехович Рожнятівського району Івано-Франківської області
У липні 2004 р. Б моєму трирічному синочкові Владиславу в Івано-Франківській обласній дитячій лікарні встановили страшний діагноз – пухлина мозолистого тіла головного мозку.
Ми пройшли обстеження в найкращих клініках України і Росії: Інституті мозку та Інституті онкології в Києві, Інститутах мозку в Санкт-Петербурзі та Москві. Дитина неодноразово була на консультаціях у головного нейрохірурга України професора Орлова. Але лікарі розводили руками, казали, що пухлина неоперабельна, глибоко розміщена під сплетінням нервових закінчень і скальпелю недоступна, тому її видалити неможливо. Мені говорили, що жоден лікар не візьметься оперувати дитину, бо шансів хоча б на якийсь мінімальний позитивний результат немає.
І тоді ми звернулися до Бога.
Правду кажуть, що, коли все добре, ми забуваємо молитись і дякувати Богові за Його добродійства.
Прости нас, Ісусе! Прости нас, Матінко Божа!
Я вірила, я мала надію, що моя єдина дитина буде жити.
Я прохала цього в Господа нашого і Матінки Божої.
Я пообіцяла вишити дві ікони і віддати їх до храму.
Я молилася і вишивала. Вишиті ікони віддала до храму в с. Креховичах.
Але, найголовніше, я почала часто їздити на Ясну Гору, щоб молитися за здоров’я дитини і просити заступництва в Божої Матері, також весь цей час замовляла Божественні Літургії за одужання Владислава.
Сталося неймовірне. Лікарі передбачали, що дитина зможе прожити ще тільки три місяці, а, дякуючи Богові та Богородиці, моя дитина жива до сьогодні, а це вже п’ять років.
Лікарі ще й тепер, коли бачать дитину, дивуються і прямо кажуть: “Ви ще живі?”
Спочатку було страшно: ідеш вулицею, бачиш дітей, які старші від мого сина, й усвідомлюєш, що він не доживе до їхнього віку, – я від цього дуже плакала.
Я вдячна Богові, Богородиці на Ясній Горі в Гошеві за всі отримані ласки для моєї дитини. Так, пухлина нікуди не зникла, вона є, але вона не росте.
Владислав закінчив перший клас. Вже три роки в нього немає нападів судом, які лікарі визнавали за епілептичні припадки.
На Різдво Пресвятої Богородиці ми дізналися, що в нас буде друга дитина. Зараз Денису 9 місяців. Денисові народився з кістами в головному мозку. Але, з Божою поміччю, ми і з його хворобами впоралися. Тепер це цілком здорова дитина.
Я щиро вдячна Богородиці за поміч, заступництво, бо вірю і знаю, що Матінка Божа в Гошеві завжди зі мною, з моєю сім’єю, з моїми дітьми.
22 травня 2009 р. Б.
Опрацьовано на основі запису в Книзі свідчень про заступництво Богородиці на Ясній Горі в Гошеві, с. 7-8.
оригінал
СВІДЧЕННЯ ОДНІЄЇ МАМИ
Хочу поділитися тією радістю, яку ми пережили разом з моїм чоловіком і яка стала можливою через багато років випробувань та наших спільних молитов.
Наш син – прекрасна, добра, щира, чуйна дитина. Він добре навчався і здобув два дипломи, одружився, став батьком двох дітей. Через якийсь час виїхав за кордон на заробітки і від того часу поступово перервав спілкування як із сім’єю, так і з рідними. Всі наші зусилля налагодити з ним будь-який зв’язок не давали ніяких результатів. Я не знаходжу слів, щоб виразити те, який це був для нас страшний удар.
Тоді я постановила, що кожного дня буду ходити на Ясну Гору молитися, приступати до Святої Таїни Покаяння та приймати Святе Причастя в часі Божественної Літургії – і все це буду жертвувати за повернення мого любого сина.
Вдома ми разом з чоловіком молилися вервички, відбували дев’ятниці до святих і молебні протягом травня та червня тощо.
Так минуло 10 років.
І що ви думаєте? Рік тому, коли поверталася від рідних, вже недалеко від дому привіталася з якимось чоловіком і не впізнала, що це мій син. А він до мене каже: “Мамо, хіба ви мене не впізнаєте? Та це ж я, ваш син, повернувся.”
А я з радості аж закричала, він почав мене заспокоювати.
Як дізналася його сім’я – всі вмить зібралися: і жінка, і донька, вже заміжня, із його внучатком. Всі щасливі з такої зустрічі.
Правда, ще якийсь час син пожив у нас, а потім остаточно повернувся в сім’ю. У грудні минулого року влаштувався на роботу.
Ми всі тепер молимося і дякуємо Богові, Матері Божій, всім святим за ті ласки, які отримала наша родина.
Ми віримо, що Господь нас ніколи не залишить.
І всім людям радимо молитися, твердо вірити, чинити добрі діла – тоді Господь дасть всі необхідні ласки, щоб вистояти перед будь-якими випробуваннями.
18 травня 2009 р. Б.
Опрацьовано на основі поданого письмового свідчення.
оригінал