Православний календар на 27 грудня 2026: Святих цього дня — Молитвослов і Молитовник • Грудень 2026, Молитвослов і Молитовник, Православний Календар 2026

Православне свято, молитвослов та пам’ять святих на 27 грудня 2026 року за новоюліанським церковним календарем.

Святий дня та Устав богослужінь (Тропарі і кондаки)

Неділя по Різдві Христовому. Пам’ять святих і праведних Йосифа Oбручника, Давида, царя, і Якова, брата Божого. Глас 6. Єв. 9.

🕃 Св. апостола, первомученика й архидиякона Стефана

Преподобного отця нашого й ісповідника Теодора Начертанного, брата Теофана, творця канонів.

Вечірня: «Блажен муж». На “Господи, взиваю” 10 стихир: 3 воскрес., 4 свята і 3 свв., Сл.: свв., І нині: догмат 6-го гласу. Вхід. Прокімен дня. Читань немає. Стиховня воскресна, Сл.: свв., І нині: свята. По “Отче наш”: тропар воскрес., Сл.: свв., І нині: свята. Відпуст великий з помин. неділі, свята і свв.

Утреня: по «Бог Господь» тропар воскрес. (2), Сл.: свв., І нині: свята. Катизми чергові, сідальні воскрес; «Ангельський собор», іпакой, степенна і прокімен 6-го гласу. Єв. – Ів. 65 зач.; 20, 19-31. Канони воскрес., Богородиці, свята і свв. Катавасія – «Христос народжується». По 3-ій – конд.-ікос свята і сідал. свв; по 6-ій – конд.-ікос свв. На 9-ій пісні – «Чеснішу». По 9-ій пісні – «Свят Господь Бог наш» (3) і світильний воскрес., Сл.: свв., І нині: свята. На Хвалитних 8 стихир: 4 воскрес. і 4 свята зі своїми приспівами, Сл.: свв., І нині: «Преблагословенна». Після Великого славослов’я – тропар «Воскресши з гробу». Відпуст великий з помин. неділі, свята і свв. Після відпусту Сл., І нині: стихира євангельська.

Часи: на всіх – тропар воскресний, також Сл.: на 1-му і 6-му ще й свята, на 3-му і 9-му – свв. Кондаки – поперемінно: на 1-му і 6-му – свята; на 3-му і 9-му – свв.

Літургія: антифони: перші два – свята, третій – загальний з приспівом свята. Тропар воскрес., свята і свв.; Сл.: кондак свв., І нині: кондак свята; прокімен воскресний і свв. Алилуя лише свята. Ап. і Єв. Неділі по Різдві: Ап. – Гал. 200 зач.; 1, 11-19. Єв. – Мт. 4 зач.; 2, 13-23. Первомч.: Ап. – Ді. 17 зач.; 6, 8 – 7, 5. 47-60. Єв. – Мт. 87 зач.; 21, 33 – 42. Замість «Достойно» – ірмос 9-ї пісні канону свята з його приспівом. Причасний «Хваліте» і свв.

Житіє святих (Синаксар на цей день)

“Архидиякон Стефан” Іванка Димид, Кафедра Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв ksm.lnam.ua

Святого апостола, первомученика й архидиякона Стефана

Тропар (г. 4): Подвигом добрим змагався ти, первомученику Христовий і апостоле,* і нечестя мучителів виявив ти,* бо камінням побитий з рук беззаконних,* вінець прийняв ти з високої десниці* і до Бога взивав ти, кличучи:* Господи, не постав їм цього гріха.

Кондак (г. 3): Владика вчора до нас у тілі приходив* – а раб днесь із тіла виходив;* учора той, що царює, в тілі родився* – днесь раба камінням побивають.* Задля нього і звершується первомученик і божественний Стефан.

Коли після Зішестя Святого Духа кількість вірних у Єрусалимі стало рости, тоді апостоли, цілковито зайняті навчанням, не могли опікуватися вдовами і сиротами та роздачею милостині. Тож апостоли, як читаємо у Діяннях апостолів: “…прикликали громаду учнів і сказали: «Не личить нам лишити слово Боже і при столах служити. Нагледіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, а ми їх поставимо для цієї служби; самі ж ми будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова». Вподобалось це слово всій громаді й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки. І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вель-ми, і велика сила священиків були слухняні вірі. Стефан же, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі. І встали деякі з синагоги, так званої лібертинів, киренеїв, олександрійців, а й з Килікії та з Азії і сперечалися із Стефаном, але не могли встоятися супроти мудрости й духа, що ним говорив. Тоді вони підмовили людей, щоб сказали: «Ми чули, як він говорив образливі слова проти Мойсея та проти Бога». І підбурили народ, старших та книжників і, наскочивши, схопили і привели його в синедріон. Там вони поставили свідків, які говорили: «Цей чоловік не перестає говорити проти цього святого місця та Закону. Ми чули, як він говорив, що Ісус, отой Назарянин, зруйнує це місце й переінакшить звичаї, які Мойсей був передав нам». І коли всі, що засідали в синедріоні, пильно дивилися на нього, бачили його обличчя, немов обличчя ангела.

А первосвященик спитав: «Чи воно справді так?» Він же відповів: «Мужі брати й отці, слухайте: Бог слави з’явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселивсь у Харані, і сказав до нього: Вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку покажу тобі. Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідси, як умер його батько, (Бог) переселив його у цю землю, в якій живете нині. І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість, і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини. А Бог сказав йому, що його потомство буде захожим у чужій країні, і його поневолять, і будуть гнобити чотириста років. Але народ, що вони йому будуть служити, – сказав Бог, – я буду судити, а після цього вони вийдуть і служитимуть мені на оцім місці. І дав йому союз обрізання, тож Авраам породив Ісаака й на восьмий день його обрізав, а Ісаак – Якова, а Яків – дванадцять патріярхів. А патріярхи із заздрости продали Йосифа у Єгипет, та Бог був з ним і визволив його з усіх його скорбот, і дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським, а цей настановив його правителем над Єгиптом та над усім домом. Аж тут настала голоднеча по всьому Єгипті й Ханаані та велике лихо, і наші батьки не знаходили поживи. Зачувши ж Яків, що в Єгипті є збіжжя, послав туди перше батьків наших; а другим разом Йосиф дав себе пізнати своїм братам, і фараонові стало відомим походження Йосифа. А Йосиф послав і прикликав до себе свого батька Якова й усю родину — сімдесят п’ять душ. От і зійшов Яків у Єгипет і помер, сам він і батьки наші. І перенесли їх у Сихем, і поклали в гробі, що його Авраам був собі купив за ціну срібла в синів Хамора у Сихемі. Якже наближався час обітниці, що нею Бог поклявся був Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті, аж поки настав інший цар в Єгипті, що не знав Йосифа. Він, обходячись підступно з нашим людом, гнобив батьків наших і змушував їх викидати власних дітей, щоб вони не жили. І саме під ту пору народився Мойсей і був угодний Богу; його годовано три місяці у домі батька його. Коли ж він був викинутий, взяла його дочка фараонова і вигодувала його собі за сина. І Мойсея вивчено всієї мудрости єгиптян, і він був сильний у своїх словах і ділах. А як йому сповнилося сорок років, спало йому на думку відвідати братів своїх, синів Ізраїля; і як він побачив, що одному з них чинили кривду, заступився за нього і відомстив покривдженого, вбивши єгиптянина. Брати його, гадав собі, зрозуміють, що Бог його рукою давав спасіння їм; але вони не зрозуміли. На другий день з’явився їм, як вони бились, і єднав їх у мирі, кажучи: Мужі, ви ж брати, чому один одному завдаєте кривду? А той, що кривдив ближнього, відіпхнув його і мовив: Хто це тебе поставив над нами князем і суддею? Чи не хочеш ти й мене вбити, як учора вбив єгиптянина? При цім же слові втік Мойсей і жив приходнем у землі Мідіянській, де породив двох синів. Коли минуло сорок років, з’явився йому в пустині гори Синаю ангел у полум’ї куща вогняного. Мойсей, побачивши, здивувався тим видінням; та коли підійшов ближче, щоб придивитись, пролунав голос Господній: Я – Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова. – Увесь тремтячи, Мойсей не зважувався глянути. Тоді Господь сказав до нього: Скинь з ніг твоїх взуття, бо місце, де стоїш – земля свята. Бачив я, бачив муку мого народу в Єгипті і стогін його почув я, і от зійшов їх визволити. Ходи ж тепер, пошлю тебе в Єгипет. – Оцього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: Хто тебе поставив князем і суддею? – оцього Бог послав як князя та збавителя, за посередництвом ангела, що йому в кущі з’явився. Оцей вивів їх, робивши чудеса та знаки в Єгипетській землі й у Червонім морі, й у пустині сорок років. Це той Мойсей, що сказав синам Ізраїля: Бог воздвигне з-поміж братів ваших пророка, як мене. Це той, що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками; то він одержав живі слова, щоб вам їх передати. Це той, якому батьки наші коритись не хотіли, а відіпхнули його й серцями своїми повернулись у Єгипет, кажучи Аронові: Зроби нам богів, які б ходили перед нами; бо той Мойсей, що вивів нас з Єгипетського краю – не відаємо, що з ним сталося. І теля зробили собі тими днями, і жертви приносили бовванові, і були раді ділом рук своїх. І відвернувся Бог і видав їх, щоб служили небесному війську, як то написано у книзі пророків: Чи ви приносили мені заколене і жертви за сорок років у пустині, доме Ізраїля? Ви носили намет Молоха і зорю бога Рефана, образи, що ви собі зробили, щоб їм поклонятись! Тому виселю вас поза Вавилон. У наших батьків був намет свідоцтва у пустині, як повелів був той, хто говорив до Мойсея зробити його за зразком, що його він бачив. Його наші батьки взяли і винесли з Ісусом у землю, що нею погани володіли, яких Бог вигнав був з-перед обличчя батьків наших, аж до днів Давида, що знайшов ласку перед Богом і просив знайти житло для Бога Якова. А Соломон збудував Йому дім. Та не в рукотворених проживає Всевишній, як пророк говорить: Небо – престол мій, земля ж – підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку? Хіба то не моя рука створила те все? Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви. Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його». Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього. (Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога». Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом та вивели за місто, і почали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло. І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув (Ді. 6, 2 – 7, 60).

Ми навмисно навели цілу промову святого Стефана, щоб показати ту ясність, з якою він кількома словами розповів про діяння народу, аж до часів Мойсея, а також, щоб виявити ту сміливість, з якою мученик картав фарисеїв.

Стефан за походженням був жид, “гарний тілом, у розквіті життя і знаменитий бесідник, він показав вірним, як треба вмирати: коли жиди каменували Божого чоловіка, то він звів очі до неба і молився за своїх мучителів; хто інший забуває про тих, що йому найдорожчі, а той молився за своїх ворогів!” (св. Августин). “Він молився за своїх убивців, і тою молитвою приніс Богу більшу жертву, ніж самою смертю” (св. Григорій Назіянзин). Святий Стефан був першим, який після Зішестя Святого Духа прийняв мученицьку смерть за Христа Спасителя; “якщо мученики можуть чим відрізнятися між собою, то найзнаменитіший буде той, хто перший віддав своє життя за Христа” (св. Августин).

__________

У той самий день

Святого преподобномученика та ісповідника Теодора і брата його, преподобного Теофана, начертаних

Тропар (г. 8): Православ’я наставнику,* благочестя учителю і чистоти вселенної світильнику,* монахів богонатхненна прикрасо, Теодоре премудрий,* ученням твоїм ти все просвітив, сопілко духовна.* Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Кондак (г. 3): Устами дерзновенними був ти,* гординю мучителя велемудро посоромив терпінням страждань твоїх.* Вражений бо бувши в лице, Теодоре,* за ікону Христову прецінну,* звістив ти почитати і славити їх,* просячи нам великої милості.

Святі Теодор і Теофан були синами святого Йони пресвітера (житіє його див. 22 вересня). Вони обидва прийняли монаше життя в монастирі святого Сави в Єрусалимі, а згодом, осягнувши досконалість, були висвячені на священиків. Коли безбожний Лев Вірменин став переслідувати вірних, які почитали ікони, тоді святі брати пішли до Царгорода і там перед імператором боронили Христову віру. За це їх жорстоко побили у кинули до в’язниці в Понті, і лиш після смерти лукавого імператора повернулися до Царгорода. Однак за ревність у наверненні іконоборців їх знову кинули до в’язниці. Імператор Теофіл, безбожний єретик, наказав їх жорстоко мучити, а потім замкнути у в’язниці на острові Афусія. Через два роки їх поставили перед імператором, роздягли і били по лиці, по плечах і грудях, а вони голосно молилися до Господа Бога і Богородиці. Під кінець на лицях їх вирізали на шкірі такі рядки:

Всім, хто приходить до того града, де ж ноги Божі стояли, / Подаючи світові відраду. / Там і ції себе показали, блуду посудини погані. / І коли були великим гріхам віддані, невірними були розбещені уди. / Як злодії, звідти вигнані. / Вони ж до царського тут граду приставши, не перестали зло чинити всюди. / Тим знаменням їм лиця начертавши, прогнали знову злих зле і звідусюди.”

До такого звірства опустився імператор, який називав себе християнином. Святого Теодора замкнули у в’язниці в Апамеї Витинській, де він помер від ран на сам празник святого первомученика Стефана, у 833 р. Святий Теофан уклав пісню, в якій прославив подвиги свого брата. За правління Михаїла III (840-867) святого Теофана відпустили на волю і поставили єпископом Нікеї. Він уклав багато канонів, серед інших канон на честь відновлення почитання ікон, пам’ять якого Христова Церква вшановує в першу неділю Великого посту, у Неділю православ’я.

Мощі священномученика Теодора перенесли до Халкедону і вони спочивають у монастирі, який було побудовано з цією метою.

__________

І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Духовне повчання: Слово на день

Він також не відразу після приходу звершив Свою жертву заради всіх, запропонувавши Своє тіло на смерть і воскресивши його, бо цим Він зробив би Себе невидимим. Але Він зробив Себе досить видимим через те, що зробив: перебуваючи в тілі, виконуючи такі діла й показуючи такі знамення, які свідчили про Нього вже не як про Людину, але як про Бога-Слово. Бо, ставши Людиною, Спаситель мав виконати два діла любові: по-перше, усунути смерть від нас і відновити нас знову; по-друге, будучи невидимим і невидимим, через Свої діла виявити Себе й засвідчити, що Він є Словом Отця і Володарем та Царем Всесвіту. (Атаназій, Про Воплочення)

Літургійні читання дня (Святе Письмо)

Перший антифон

Стих 1: Іспові́мся Тобі́, Го́споди, всім се́рцем мої́м,* розпові́м про всі чуда́ Твої́. (Пс. 9,2)

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці,* Спа́се, спаси́ нас.

Стих 2: На ра́ді пра́ведних і со́ньмі —* вели́кі діла́ Госпо́дні, я́влені в усі́х во́лях Його́. (Пс. 110,1-2)

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці,* Спа́се, спаси́ нас.

Стих 3: Іспові́дування і ве́лич — ді́ло Його́* і пра́вда Його́ перебува́є пові́к ві́ку. (Пс. 110,3)

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці,* Спа́се, спаси́ нас.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці,* Спа́се, спаси́ нас.

Другий антифон

Стих 1: Блаже́н муж, що бої́ться Го́спода,* за́повіді Його́ ду́же лю́бі йому́. (Пс. 111,1)