Погляди християн, які не вважають гомосексуальність гріхом, зазвичай ґрунтуються на кількох ключових богословських та герменевтичних аргументах:
1. Історико-культурний контекст заборон. Богослови цієї течії стверджують, що біблійні тексти у Старому Завіті (книга Левит) та у посланнях апостола Павла засуджували не взаємні, сповнені любові та вірності стосунки, а культову храмову проституцію, насильство, експлуатацію неповнолітніх або язичницькі ритуали, поширені в античному світі.
2. Принцип любові та плодів духу. Підкреслюється, що Ісус Христ поставив любов до Бога та ближнього найвищим критерієм закону. Якщо моногамні одностатеві союзи приносять добрі плоди — любов, вірність, підтримку, турботу та милосердя, — вони розглядаються як такі, що відповідають духові Євангелія.
3. Переклад складних давньогрецьких термінів. Зокрема, слова ‘arsenokoitai’ та ‘malakoi’ у посланнях до Коринтян та Тимофія тлумачаться як такі, що стосуються економічної або сексуальної експлуатації та зловживань, а не орієнтації людини.
Серед конфесій та церков, де офіційно дозволені або благословляються такі союзи: Єпископальна церква США, Об’єднана церква Христа (UCC), Євангелічно-лютеранська церква в Америці (ELCA), Пресвітеріанська церква США (PCUSA), а також значна частина протестантських церков у Західній Європі (Німеччина, Нідерланди, Швеція).