Свято-Пантелеймонівський чоловічий монастир розташований в урочищі Колесарово на горі за п’ять кілометрів на захід від Хуста на Закарпатті. Засновником скиту в 1934 році був ієромонах Мелетій (у миру Михайло Рущак), який тричі побував на Афоні й запровадив тут суворі афонські правила. Обитель, закрита в радянські часи, була відроджена на початку 1990-х років; серед її святинь — вирубаний у скелі печерний храм святого Іова Почаївського. [1]
Коротко про монастир
- Повна назва: Свято-Пантелеймонівський чоловічий монастир. [1]
- Адреса: урочище Колесарово (Камінь), п’ять кілометрів на захід від міста Хуст, Закарпатська область. [1]
- Заснування: 1934 рік (скит ієромонаха Мелетія). [1]
- Головна святиня: печерний храм святого Іова Почаївського (освячений 1995 року). [1]
- Уклад: суворі афонські правила. [1]
- Настоятель: архімандрит Діонисій (Бонь). [1]
Засновник — ієромонах Мелетій
Засновником скиту в Хуст-Колесарово був ієромонах Мелетій (у миру Михайло Федорович Рущак), який народився 26 серпня 1902 року в місті Хуст. Під впливом своєї сестри він у 16 років переходить у православ’я. [1]
Познайомившись з о. Олексієм (Кабалюком), Михайло у 1925 році поїхав на Святу гору Афон, де став послушником Свято-Пантелеймонівського монастиря. Своєю поведінкою він привернув увагу архімандрита Мисаїла, який 8 серпня 1926 року постриг Михайла в монахи під іменем Мелетій. Пробувши на Афоні до 1927 року, він через хворобу повернувся додому. [1]
29 квітня 1931 року його було висвячено в ієродиякона, а 1 травня — в ієромонахи єпископом Йосифом. У 1934 році о. Мелетій знову поїхав на Афон, де прийняв велику схиму з іменем Лука, і після шестимісячного перебування повернувся пішки до Хуста. Загалом о. Мелетій побував на Афоні тричі. [1]
Заснування скиту (1934)
З дозволу єпископа Дамаскина він 18 червня 1934 року поселився в лісовій пущі за п’ять кілометрів на захід від Хуста в урочищі Колесарово (або Камінь), де викопав у скелі печеру й розпочав пустинне життя. [1]
Згодом люди побачили, що щоночі на горі однаково світилося світло, і прийшли подивитися — побачили о. Мелетія, який молився в печері. Про це довідався хустянин Василь Росоха і запропонував йому свою півгектарну земельну ділянку. О. Мелетій звернувся в єпархіальне управління по дозвіл на будівництво монастиря, і його було надано. [1]
Отже, у 1934 році скит був заснований. О. Мелетій розпочав будівництво невеликої келії та каплички на честь святого Пантелеймона, запровадивши тут афонські правила. Богослужіння розпочиналося о 12-й годині ночі й тривало до ранку, а в свято — цілу ніч; їсти можна було лише два рази на день, і зовсім не вживали м’яса. [1]
Монастир до закриття
Своїм аскетичним життям о. Мелетій приваблював молодих людей. У 1950 році в скиті проживало вже шість монахів та один послушник. Ченці збудували дерев’яну церкву розміром 11 на 5 метрів, а 1951 року — дзвіницю та два будинки. У монастирі займалися домашнім господарством та різними ручними роботами. [1]
У 1946 році настоятелем скиту став Серафим (Шандра). У 1952 році скит було закрито й перетворено на третій прихід міста Хуст. Ченці на чолі з о. Мелетієм не хотіли залишати рідний скит аж до 1956 року. Дерев’яну церкву зняли з реєстрації 1 червня 1961 року й розібрали 8 серпня. [1]
Відродження в 1990-х
Монастир у Колесаровому відновив свою діяльність на початку 1990-х років. 9 серпня 1991 року єпископ Мукачево-Ужгородський Євфимій (Шутак) освятив перший камінь престольного храму на честь святого Пантелеймона. [1]
Очолив монастир архімандрит Діонисій (Бонь), який народився 1936 року в селі Монастирець. Він з 12 років був послушником при скиті; коли обитель закрили, подався в Росію, де 15 років служив настоятелем приходів у Костромській області. [1]
Освятивши перший камінь і зібравши пожертви, ченці на чолі з архімандритом Діонисієм за допомогою хустського архітектора І. Д. Мельника почали 1992 року будівництво церкви святого Пантелеймона — на тому самому місці, де раніше була стара церква. [1]
Монахи відремонтували старі дерев’яні будиночки та споруди, які зберегли три монахині, що поселилися тут у 1961 році після закриття церкви й оберігали майно монастиря аж 30 років. Купивши у Воронежі три дзвони, ченці встановили їх на дерев’яній каркасній дзвіниці. [1]
Печерний храм
Щоб зробити храм святого Пантелеймона більшим, монахи вирішили знести схил землі, що нависав над церквою. Та перед ними постала міцна скеля висотою понад 13 метрів. Побачивши, що скеля дуже міцна, монахи вирішили викопати печерний храм. [1]
У 1993 році розпочалися роботи зі зведення печерного храму; за два місяці робітники викопали й вивезли на візках тонни землі. В 1995 році печерний храм на честь преподобного Іова Почаївського був готовий і освячений єпископом Мефодієм. [1]
Сучасне життя
У монастирі збережені строгі афонські правила, і не кожен витримає їх. Молитви ченців настільки сильні, що люди, які приходять із важкими хворобами, як свідчать тут, отримують зцілення. [1]
Свято-Пантелеймонівський чоловічий монастир — один із найаскетичніших осередків Закарпаття, що живе за своїм внутрішнім статутом, заснованим на афонських правилах. [1]
Практична інформація
- Адреса: урочище Колесарово (Камінь), п’ять кілометрів на захід від Хуста, Закарпатська область. [1]
- Головна святиня: печерний храм святого Іова Почаївського (освячений 1995 року). [1]
- Храм: церква святого Пантелеймона (будівництво з 1992 року). [1]
- Як дістатися: урочище Колесарово на горі за п’ять кілометрів на захід від Хуста. [1]
Поширені запитання
Хто заснував монастир?
Ієромонах Мелетій (Михайло Рущак), який тричі побував на Афоні, — 1934 року. [1]
Який уклад в обителі?
Суворі афонські правила: нічні богослужіння, дві трапези на день, відмова від м’яса. [1]
Коли закрито та відроджено монастир?
Скит закрито 1952 року; обитель відроджена на початку 1990-х, перший камінь освячено 9 серпня 1991 року. [1]
Яка головна святиня?
Вирубаний у скелі печерний храм святого Іова Почаївського, освячений 1995 року. [1]
Хто був настоятелем після відродження?
Архімандрит Діонисій (Бонь), колишній послушник скиту. [1]
Висновок
Свято-Пантелеймонівський чоловічий монастир у Хуст-Колесарово — це втілення афонського пустинножительства на Закарпатті. Від заснування скиту ієромонахом Мелетієм у 1934 році, через закриття 1952-го й відродження на початку 1990-х, до печерного храму святого Іова Почаївського — обитель зберігає суворі афонські правила та славиться силою чернечої молитви. [1]