Свято-Троїцький Старосільський жіночий монастир — наймолодша волинська обитель, яка дивовижно виросла на руїнах засекреченого радянського військового містечка неподалік села Старосілля Камінь-Каширського району. Від 2006 року тут, серед лісів без води й електрики, почали молитися кілька сестер із Михнівського монастиря — і вже за рік Синод узаконив нову обитель як другий жіночий монастир Волинської єпархії. [1][3]
Коротко про монастир
- Повна назва: Свято-Троїцький Старосільський жіночий монастир (УПЦ, Волинська єпархія).
- Адреса: за 7 км від с. Старосілля, колишній Маневицький район (нині Камінь-Каширський), Волинська область. [3]
- Заснування: 1 березня 2006 (початок); Синод УПЦ 22 листопада 2006; урочисте відкриття 29 травня 2007. [1][3]
- Перед місце: колишня засекречена військова частина (об’єкт протиповітряної оборони) у лісі. [3][2]
- Початкові умови: напівзруйновані будівлі без води, електрики та доріг. [2][3]
- Настоятельниця: ігуменя Софія. [2]
Історія монастиря
Засекречене містечко в дев’яності
До середини 2000-х років територія, де сьогодні монастир, була військовим містечком — одним із місць дислокації ракетних військ Збройних сил (за іншими згадками — об’єктом ППО). Після розформування частини тут повелася майже звична українська пастель: солдати кудись поділися, полігон пустував, приміщення потрохи вселялися фермери — на місці, де нині молитва, стояли поїлки для худоби. [3][2]
Єпархія викупила цю територію насамперед для проведення літніх дитячих таборів. Та об’єкт занадто швидко помітився: згодом постав очевидним, що місце має жити й у не-сезон — і постало рішення заснувати тут постійно діючу обитель. [2]
Березень 2006: кілька сестер і зовсім нічого
1 березня 2006 року сюди привезли перших насельниць — за одними джерелами, трьох, за іншими чотирьох сестер Свято-Стрітенського монастиря з Михнівки. Умови нагадували пустиню: храму не було, у неділі їздили до церкви в сусіднє село, воду привозили в бочках, світло — електрогенератором чи свічками. [1][2][3]
Синод, камінь, дзвони: рік заснування
27 травня 2006 року митрополит Волинський і Луцький Ніфонт звершив чин освячення місця та закладку першого каменя у фундамент церкви святителя Василія Великого. 22 листопада 2006 року (журнал № 57) Священний Синод УПЦ офіційно відкрив Свято-Троїцький Старосільський жіночий монастир — другий жіночий у Волинській єпархії. Трьома днями пізніше, 25 листопада, владика освятив престіл першої монастирської церкви, а 29 травня 2007 року відбулося урочисте офіційне відкриття обителі з освяченням нових дзвонів. [1]
Із поїлок у келії: господарське й табірне життя
За свідченнями репортажних матеріалів, муру військового містечка залишило такий поштовх сестрам, що працювали самотужки: тримали корів, порося, город, сапали й трактором. Згодом число чотириногих поменшало, натомість з’явилися кози та коти — які нерідко «підкидають» монастирську територію. Нині обитель має пасіку, город і теплицю, а стару водонапірну башту солдатів використовують водночас як оглядовий майданчик і дзвіницю. [2][3]
Роком у 2009 поруч із монастирем запрацював дитячий табір «Стежина добрА», благочинником якого став ієромонах Ілля (Вишневський). Постійною опорою обителі стала дружба з місцевими лісниками — з самого початку вони безвідмовно постачають тверде паливо й будматеріали. [2]
Духовне значення нової обителі Волині
Заснувати монастир у XXI столітті — завдання, що вимагає майже апостольської мужності: без храму, без води й світла, без сталої опори. Сестри Старосілля проходили його класичним монашим шляхом — терпінням, роботою власними руками та щоденною поміркованістю в облаштуванні. [2][3]
Посвята обителі Святій Трійці, а першого храму — святителю Василію Великому, звертає до каппадокійського архетипу, з якого виросла вся візантійська модель спільного життя: спільна молитва, спільна трапеза і спільна праця. У поєднанні з дитячим табором «Стежина добрА» чернече життя та дитяче виховання склали неповторний профіль Старосілля. [1][2]
Святині та сучасна інфраструктура
- Троїцький храм — облаштовано в адаптованому військовому корпусі; первинний престіл освячено 2006 року. [1][2]
- Храм святителя Василія Великого — закладений 27 травня 2006 року; будується/відновлюється за планом єпархії. [1]
- Нові дзвони — освячені митрополитом Ніфонтом 29 травня 2007 року. [1]
- Пасіка, город, теплиця та декоративні клумби — щоденне господарство сестер. [2]
- Водонапірна башта — радянський ужитковий об’єкт, перетворений у дзвіницю-оглядову точку. [2]
Практична інформація
- Адреса: 44663, с. Старосілля, Камінь-Каширський р-н, Волинська обл.; обитель за 7 км у лісі. [3]
- Як дістатися: з Луцька чи Каменя-Каширського — до Старосілля, далі лісовою дорогою; місцевий житель підкаже поворот. [2]
- Богослужіння: діюча жіноча обитель; літургії в неділі та свята; тиша й постіль — за благословенням настоятельки. [2]
- Дитячий табір «Стежина добрА»: літні зміни на території монастиря. [2]
- Паломникам: поліська лісова дорога; краща тепла пору року. [2]
Часті питання
Що було на місці монастиря раніше?
Засекречене військове містечко ракетних військ, потім напівзруйновані фермерські приміщення. [3][2]
Коли відкрито обитель?
1 березня 2006 року сюди прийшли перші сестри; офіційне рішення Синоду — 22 листопада 2006; урочисте відкриття — 29 травня 2007. [1][3]
Звідки сестри?
Першими насельницями були черниці Свято-Стрітенського Михнівського жіночого монастиря. [1][2]
Чи є тут дитяча програма?
Так — з 2009 року діє табір «Стежина добрА» під керівництвом ієромонаха Іллі. [2]
Кого очолює обитель?
Настоятелька — ігуменя Софія. [2]
Висновок
Старосільський монастир — волинська притча про те, що Бог робить із побуту молитву: колишня ракетна база стала домівкою для десятьох сестер, а радянська водонапірна башта — дзвіницею. Від 2006 року вона живить безперервну молитву та виховує літніх дітей на «Стежині добрА». [1][2][3]